Випуск 11 (2018)

Зміст

Повний номер

Назва статті: ВЕКСЕЛЬ, ЯК СЕГМЕНТ УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Автор(и): К. I. Kрамаренко
Сторінки: 5-9

Повний текст

Анотація

У роботі проаналізовано особливості обігу векселю в Україні. Зазначено його види та ознаки, які зумовлюють його перевагу на ринку цінних паперів. Виокремлено простота обігу векселю, а також ряд позитивних та негативних ознак які з цього випливають. Доведено універсальність застосування векселів у різних сферах економічного життя, зокрема завдяки широкому спектру своїх функцій та властивостей. Визначено перспективи використання векселю у малому та середньому бізнесі з метою подолання потенційних корупційних злочинів у цій сфері. Також запропоновано використання векселів з метою вирішення проблеми нестачі грошових коштів у різних суб’єктах господарювання, зокрема в аграрному секторі у сезонні періоди роботи. Наведено переваги використання векселю у порівнянні із кредитними коштами, як основної запоруки успішного ведення бізнесу в Україні та запропоновано механізм поступового впровадження вексельного обігу. Зазначено основні та типові злочинні схеми обігу векселів в державі, запропоновано шляхи подолання та подальшого контролю державою.
Ключові слова: вексель, вексельне право, цінні папери, емітент, переказний вексель, простий вексель, акцептування, бізнес, економіка, кошти, вексельний обіг, боржник, векселедержатель, набувач векселю.

 

Список посилань

1. Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року № 3480-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15.
2. Кобин К. В. Деякі проблеми сучасного регулювання вексельного обігу в Україні на підставі зарубіжного досвіду про міжнародний вексельний обіг / К. В. Кобин. // Науковий вісник УжНУ.
– 2017. – С. 84–91.
3. Харун 0. А. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ В УКРАЇНІ / 0. А. Харун, О. В. Дубицька. // Економічні науки. – 2017. – №6. – С. 518–522.
4. Гамза В. А. Безопасность банковской деятельности : учебник для вузов / В. А. Гамза, И. Б. Ткачук, И. М. Жилкин. — 3-е изд., пер. и доп. — М. : Издательство Юрайт, 2014. — 513 с.

Назва статті: ПРАВОВІ ЗАСАДИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ У СФЕРІ ЕНЕРГЕТИКИ
Автор(и): Л. Д. Руденко
Сторінки: 10-14

Повний текст

Анотація

У статті досліджено нормативно-правові акти у сфері стандартизації енергетичної галузі. Конкретизовано умови гармонізації національного права з acquis ЄС у контексті технічного регулювання. Зазначено, що впровадження технічного регулювання в енергетичній сфері передбачає транспозицію, тобто безпосереднє включення положень права ЄС до внутрішнього законодавства без унесення істотних змін чи попереднього проведення парламентських процедур. На підставі аналізу Закону України «Про стандартизацію», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про альтернативні джерела енергії», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» конкретизовано суб’єктів стандартизації у сфері енергетики. Зазначено, що при адаптації права ЄС у сфері технічного регулювання доцільно враховувати суттєву зношеність більшості виробничих потужностей у енергетичному секторі у порівнянні з більшістю країн-членів ЄС, наявність спільних з РФ та іншими пострадянськими країнами технологічних процесів, стандартизованих ще за радянською системою, високий рівень імпортозалежності та енергоємності виробництва. Визначено, що основна підготовча робота та впровадження нової системи стандартизації повинні бути реалізовані суб’єктами стандартизації: Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством енергетики та вугільної промисловості, Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів, державним підприємством «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» та суб’єктами господарювання: ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ПАТ «Укргазвидобування», ПАТ «Укртрансгаз», ПАТ «Укртранснафта», ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укрспецтрансгаз». Аргументовано доцільність переходу на нові стандарти у енергетичній галузі на підставі комплексного та системного підходу. Основою стандартизації у сфері енергетики є стандарт ISO 13600, згідно з яким енергетична модель України повинна враховувати технічні, економічні, соціальні та екологічні нормативи acquis ЄС. Міжнародні стандарти серії ISO 13600 розглядають енергетичну галузь як цілісну систему та у взаємозв’язку її складників між собою й іншими галузями господарської діяльності, враховуючи технічні, економічні, екологічні та соціальні аспекти.
Ключові слова: стандартизація, енергетика, acquis ЄС, технічне регулювання, суб’єкти стандартизації, транспозиція.

Список посилань

1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 21 березня 2014 року. Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URi: http://www.kmu.gov.ua/kmu/docs/EA/00_UkraineEU_Association_Agre ementy).pdf.
2. Енергетична стратегія України до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність»: розпорядження КМУ від 18 серпня 2017 року №605-р. Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/605-2017-%D1%80. 3. Соколовська І. С. Актуальні завдання оновлення нормативної бази електроенергетики України у сучасних умовах. Проблеми загальної енергетики. 2011. Вип. 1 (24). С. 19—25.
4. Муравйов В., Мушак Н. Гармонізація законодавства України з правом ЄС в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Віче. 2013. № 8. С. 12-18.
5. Договір про заснування Енергетичного співтовариства від 25 жовтня 2005 року Офіційний  веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_926.
6. Соколовська І.С. Науково-методичні засади удосконалення нормативного забезпечення електроенергетики України. Стандартизація. Сертифікація. Якість. 2015. № 4. С. 21-31.
7. Про ринок електричної енергії: Закон України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII. Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/2019-19?lang=uk
8. Про ринок природного газу: Закон України від 9 квітня 2015 року № 329-VIII. Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/329-19.
9. Про альтернативні джерела енергії: Закон України від 20 лютого 2003 року № 555-IV. Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/555-15/.
10. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 08.02.1995 року № 39/95-ВР. Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/39/95-%D0%B2%D1%80.
11. Про стандартизацію: Закон України від 5 червня 2014 року № 1315-VII. Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1315-18/ed20160210.
12. Коваленко О.М., Хомик П.М., Андрієвський А.В., Трусова М.В. Пріоритетні напрями актуалізації системи стандартизації в нафтогазовій галузі. Нафтогазова галузь України. 2016. № 2. С. 5-9.
13. Системи енергетичні технічні. Основні положення (ISO 13600:1997, IDT) : ДСТУ ISO 13600-2001. К. Держстандарт України. 2001. 15 с.

Назва статті: ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ РОБОТИ З КАДРАМИ В ОРГАНАХ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ
Автор(и): М. І. Логвиненко, Д. Ю. Ярошенко
Сторінки: 15-19

Повний текст

Анотація

В статті розглядаються основні проблемні питання, які виникають у роботі з кадрами в органах Національної поліції України. Були визначенні основні поняття, пов’язані із кадрами, зокрема кадрова політика та кадрова робота. Проаналізовані основні положення Стратегії державної кадрової політики на 2012-2020 роки.
В статті розглянуті доктринальні положення стосовно визначення таких понять як «кадри», «кадрова політика», «штат» та «кадрoва робoта». Наведено основні засади правовогого регулювання роботи із кадрами Нацполіції.
Серед основних проблемних питань виділено такі як: вимивання професійного ядра та недоукомплектованість персоналу органів поліції; відсутність ефективної та сучасної системи підготовки, відбору та управління персоналом, прозорих механізмів кар’єрного росту, відсутність належного формування в працівників необхідних як професійних, так і моральних якостей, мізерна ініціативність персоналу і його сприйнятливість до корупційних ризиків; потреба вироблення специфічних підходів щодо управління персоналом; недосконалість устрою комунікацій всередині системи. Також визначено, що кадровій політиці в органах Національної поліції України не вистачає наукової обґрунтованості критеріїв добору, підготовки та розстановки кадрів, перегляду основних та спеціальних функцій організаційної побудови, форм, стилів та методів керівництва, розроблення та закріплення в нормативно-правових актах наукових підходів до осучаснення роботи з кадрами органів поліції, що в цілому відображається на кадровій політиці. Проаналізовано основні напрямки вдосконалення роботи з кадрами в органах Національної поліції України. Наведено класифікацію проблемних аспектів механізму реалізації кадрової політики в органах Національної поліції України, які згруповано в чотири рівні. В статті наголошено на потребі сформувати нове професійне і моральне обличчя співробітників органів Нацполіції.
Ключові слова: кадри, кадрова політика, кадрова робота, кадрове забезпечення, органи Національної поліції.

Список посилань

1. Лісіцков О. В. Адміністративні процедури кадрової роботи в органах Державної пенітенціарної служби України : дис. … канд. юрид. наук: спец. «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. В. Лісіцков. – Х., 2012. – 198 с.
2. Новая система управления экономикой / под ред. Р. А. Белоусова, Г. Х. Попова. – М.: Экономика, 1988. – 295 с.
3. Марчук В. М. Принципи роботи з кадрами в апараті державного управління / В. М. Марчук. – К.: Знання, 1974. – 48 с.
4. Система работы с кадрами управления / отв. ред. В. А. Шаховой. – М.: Мысль, 1984. – 240 с.
5. Шатрава С. Стан та правове регулювання кадрового забезпечення органів Національної поліції на сучасному етапі розвитку / С. Шатрава // Підприємництво, господарство і право. – 2018. – №1. – С. 83-87.
6. Бандурка О.М. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ: підручник. Харків: Вид-во Ун-ту внутр.. справ, 2000. – 480 с.                                                                        7. Денисюк Д.С. Кадрова робота в органах внутрішніх справ України: поняття та процесуально-правовий аспект. Науковий вісник Херсонського державного університету. – Вип. 3-2. – 2015. – С. 129.
8. Кагановська Т. Є. Кадрове забезпечення державного управління в Україні : монографія / Т. Є. Кагановська. – Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна. – 2010. – 330 с.
9. Про Стратегію державної кадрової політики на 2012-2020 роки: Указ Президент України від 01.02.2012 № 45/201. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/go/45/2012
10. Питання запобігання та виявлення корупції : Постанова Кабінету Міністрів України від 04.09.2013 № 706. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/706-2013-%D0%BF
11. Грітчіна В.Ю. Адміністративно-правовий статус суб’єктного складу кадрових правовідносин в Національній поліції України / В.Ю. Грітчіна // Форум права. – № 1. – 2017. – С. 26.
12. Ізбаш К.С. Історико-правовий огляд підготовки персоналу в органах внутрішніх справ / К.С. Ізбаш // Юридичний науковий електронний журнал. – № 4. – 2014. – С. 145.
13. Босак X. Кадрова політика в органах внутрішніх справ України – механізм реалізації кадрового потенціалу / Х. Босак // Юридичний вісник. – № 6. – 2014. – С. 419.
14. Логвиненко М.І., Дем’яненко О.С. Роль та значення роботи з кадрами в період формування органів Національної поліції України / М.І. Логвиненко, О.С. Дем’яненко // Юридичний науковий електронний журнал. – 2018. – №2. – С. 134-137.
15. Клочко А.М. Кадрове забезпечення органів внутрішніх справ: порядок та основні елементи / А.М. Клочко // Форум права. –2014. – С. 175.

Назва статті: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
Автор(и): Ю. В. Гаруст, В. В. Миргород-Карпова, К. І. Хурсенко
Сторінки: 20-25

Повний текст

Анотація

У статті проаналізовано розгляд історії становлення і розвитку Міністерства фінансів України. Зауважується, що вивчення історичних засад становлення і розвитку Міністерства фінансів України закладає підвали для модернізації фінансового органу відповідно до сучасних тенденцій розвитку суспільства і держави. Досліджено особливості становлення Міністерства фінансів як центрального суб’єкта управління фінансовою системою держави.
Акцентовано увагу на необхідності покращення процесу керування вітчизняною фінансовою системою та визначенню місця і ролі в цьому процесі Міністерства фінансів України. Підкреслено, що забезпечення єдиного системного підходу до управління фінансами забезпечить результативність не тільки фінансової політики держави, але й сприятиме ефективному розвитку економіки країни в цілому та її регіонів, зокрема.
Наголошено, що результативність функціонування фінансової системи істотно залежить від оптимальності розподілу повноважень всіх ланок фінансової системи. Одним з основних завдань Міністерства фінансів як центрального органу, що здійснює загальне керівництво всією фінансовою країни має стати гарантування злагодженості у функціонуванні окремих сфер і ланок фінансових відносин. Цього досягають подоланням дублювання та перехрещення компетенції, чітким розмежуванням функцій і повноважень між фінансовими органами та їх інституціями.
Ключові слова: Міністерство фінансів України, історія розвитку Міністерства фінансів України, фінансова система, управління фінансовою системою.

Список посилань

1. Трансформація фінансової системи України: тенденції та перспективи розвитку : матеріали I Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Миколаїв; 20-21 листопада 2017 р. – Миколаїв : МНАУ, 2017. – 104 с.
2. Міністерство фінансів України //Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. – 2-е вид., переробл. і доповн. – К.: Алерта, 2011– 558 с.
3. Пятаченко Г. О., Кухарець Л. В. Становлення та розвиток фінансів України (1917-2003). – К. :НДФІ, 2005. – 691 с.                                                                                                                    4. Штермер О. Є. Становлення та розвиток управління фінансів в Україні / О. Є. Штермер // Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу “КиєвоМогилянська академія”]. Сер. : Державне управління. – 2011. – Т. 159, Вип. 147. – С. 149-152.
5. Положення про Міністерство фінансів України : Постанова Кабінету Міністрів України 20 серпня 2014 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
6. Державний фінансовий контроль : Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / Н. С. Витвицька, І. Ю. Чумакова, М. М. Куцупатрий. – К. : КНЕУ, 2003. – 314 с.
7. Положення про Державну казначейську службу : Постанова Кабінету Міністрів України 15 квітня 2015 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
8. Положення про Державну фіскальну службу : Постанова Кабінету Міністрів України 21 травня 2014 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
9. Офіційний сайт Державної фіскальної служби [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://sfs.gov.ua/pro-sfs-ukraini/struktura-/teritorialni-organi.
10. Офіційний сайт Державної служби фінансового моніторингу України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://sdfm.gov.ua/articles.php?cat_id=29&lang=uk.
11. Логвиненко М. І. Щодо удосконалення діяльності суб’єктів управління фінансовою системою держави / М. І. Логвиненко, Т. В. Булах // Форум права. – 2016. – № 4. – С. 212–217.

Назва статті: РОЗВИТОК ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ У СВІТІ – ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
Автор(и): О. С. Риженко
Сторінки: 26-31

Повний текст

Анотація

У статті проведений аналіз способів, методів та засобів захисту інформації у світі у різні часи та епохи існування людства. Дослідження вказаного питання має актуальний характер з метою створення повного, об’єктивного та всебічного уявлення про захист інформації у різні часові періоди існування людства. В умовах сьогодення питання захисту інформації є досить актуальними для звичайних користувачів мобільних телефонів, комп’ютерів, працівників бізнесу, юридичних осіб приватного чи публічного права, державних службовців та працівників правоохоронних органів. Питаннями захисту інформації людство переймалося з давніх часів, як це робить і до цього часу.
Історія криптографії налічує кілька тисяч років. Перші надійні способи передачі інформації з’являлися завдяки військовим конфліктам. Становлення розгалуженого державного апарату в арабському світі сприяло поширенню криптографії серед державних діячів, а також появі перших наукових праць по криптоаналізу. З розвитком дипломатичних відносин, розвиваються і нові способи захисту інформації. Світові війни ХХ століття стверджують в черговий раз необхідність шифрування інформації. Розвиток електронних, а потім і комп’ютерних технологій революційно змінює принципи будування систем захисту інформації. Бурхливий технічний прогрес кінця ХХ століття сприяє широкій інформатизації суспільства. Інформація стала досить цінною, що обумовлює подальші пошуки більш досконалих систем захисту інформації не тільки державної, а й пересічних громадян.
Проведено аналіз відомих історичних способів захисту інформації у світі від передачі інформації примітивними захищеними способами, які не потребували великих зусиль для їх розшифрування, ієрогліфами, зміненими, спеціально вигаданими шрифтами до захисту інформації за допомогою шифрування ймовірностей, квантової криптографії та ін. Розвиток квантової фізики розкриває потенційні горизонти розвитку криптографії. Розширюються сфери застосування криптографії.
Ключові слова: інформація, захист інформації, криптографія, криптоаналіз, історія захисту інформації, шифрування, розшифрування, шифр, історія криптографії.

Список посилань

1. Slackman, Michael. In the Shadow of a Long Past, Patiently Awaiting the Future, The New York Times (17 November 2008).
2. Mark Lehner (2008). The Complete Pyramids: Solving the Ancient Mysteries. p. 34.. — Thames & Hudson, 2008-03-25. — ISBN 978-0-500-28547-3.
3.https://ru.wikipedia.org/wiki Египетское_ироглифическое_письмо.
4. Budge W. An Egyptian Hieroglyphic Dictionary, With an Index of English Words, King List and Geographical List with Index, List of Hieroglyphic Characters, Coptic and Semitic Alphabets, etc. — John Murry, 1920. — Vol. I—II.
5. Gardiner A. H. Egyptian Grammar. Being an Introduction to the Study of Hieroglyphs. — 1927.
6. ttps://allbible.info/bible/sinodal/jer/25/ (Єр. 25:26).
7. http://users.telenet.be/d.rijmenants/secret_writing.pdf – Edgar Allan Po. A Few Words on Secret Writing. — С. first two paragrafe.                                                                                                  8. В. Ф. Беляев. «Эней Тактик — первый военный теоретик античности» http://www.xlegio.ru/sources/aeneas-tacticus/1st-military-theorist-of-antiquity.html.
9. Германн Дильс «Телеграфия». (Перевод: М.Е. Сергеенко, П.П. Забаринский).
10. Эней Тактик. О перенесении осады 31, 2—3.(Перевод: В.Ф. Беляев) http://xlegio.ru/sources/aeneas-tacticus/de-obsidione-toleranda.html.
11. Сингх С. Книга кодов: тайная история кодов и их взлома // Пер. с англ. А. Галыгина. М.: АСТ: Астрель, 2007. – 447 с.
12. «Словник іншомовних слів» https://www.jnsm.com.ua/cgibin/m/s.pl?Article=10589&action=show.
13. Эко У. Поиски совершенного языка в европейской культуре // Пер. ситал. А. Миролюбовой (Серия «Становление Европы»). М.: Алексан- дрия, 2007. – 430 с.
14. Кан Д. Взломщики кодов // Пер. А. Ключевский. М.: Центрполиграф, 2000. – 480 с.
15. Носов В.А. Краткий исторический очерк развития криптографии // Московский университет и развитие криптографии в России. Материалы конференции МГУ 17-18 октября 2002 г. М.: МЦНМО, 2003. – С. 17-25.
16. Адаменко М.В. Основы классической криптологии: секреты шифров и кодов. М.: ДМК Пресс, 2012. – 256 с.
17. Dooley, John F. A Brief History of Cryptology and Cryptographic Algorithms. New York: Springer, 2013. – 99 p.
18. Аверченков В.И. Системы защиты информации в ведущих зарубежных странах: учебное пособие для вузов [Электронный ресурс] / В.И. Аверченков, М.Ю. Рытов, Г.В. Кондрашин, М.В. Рудановский. – 3-е изд., стереотип. М.: ФЛИНТА, 2011. – 244 с.
19. Бабаш А.В., Шанкин Г.П. Средневековая криптография. URL: http://cccp.narod.ru/work/book/kgb/babash_02.html.
20. Жельников В. Криптография от папируса до компьютера. М.: ABF, 1996. – 336 с.
21. Скляров Д.В. Искусство защиты и взлома информации. СПб.: БХВ-Петербург, 2004. – 288 с.
22. Баричев С.Г., Серов Р.Е. Основы современной криптографии. М.: Горячая линия – Телеком, 2011. – 175 с.

Назва статті: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ
Автор(и): M. A. Семенець
Сторінки: 32-36

Повний текст

Aнотація

Стаття присвячена розгляду питань у сфері фінансових правовідносин, що виникають в процесі діяльності Пенсійного фонду України. Розглядаючи позиції науковців, в статті наведено сучасне розуміння поняття «адміністративно-правовий статус» як юридичної категорії. В статті розглянуто доктринальні положення, що обумовлюють структуру адміністративно-правового статусу в сучасній юридичній науці та реалізацію адміністративних повноважень в межах компетенції Пенсійного фонду України. Розглянуто основні доктринальні позиції стосовно визначення поняття «компетенції» та її обсягу, який наданий органам Пенсійного фонду України та його працівникам. В статті визначено, що основними завданнями Пенсійного фонду України є здійснення державної політики щодо пенсій та ведення обліку осіб, які підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню. В статті з’ясовані та наведені основні обов’язки, які виступають елементами адміністративно-правового статусу державної влади разом та закріплені їх компетенцією. Розглянуто поняття та основні засади адміністративно-правових відносин. Визначено та охарактеризовано суб’єктно-об’єктний склад адміністративно-правових відносин. Розглянуто основні характеристики структурних елементів (права та обов’язки), які характеризують будь-який орган влади певного суб’єкта адміністративно-правових відносин. Визначено головний зміст повноважень органів державної влади. Виділено основні принципи відмежування організаційно-правової структури органів Пенсійного фонду України від його адмістративно-правового статусу. Досліджено основні питання, що стосуються координації діяльності структурних підрозділів Пенсійного фонду України. Розглянуто ієрархічну структуру органів Пенсійного фонду України. Також розглянуто головні управлінські засади, що сприяють упорядкуванню та координації діяльності управлінських структур Пенсійного фонду України.
Ключові слова: адміністративно-правовий статус, Пенсійний фонд України, компетенція.

Список посилань

1. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія) : навч. посібник. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К. : КНЕУ, 2002. – 240 с.
2. Авер’янов В. Б. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова)]. – К. : Юридична думка, 2003. – Т. 1: Загальна частина. – 584 с.
3. Авер’янов В. Б. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [за заг. ред. В.Б. Авер’янова]. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
4. Ткаченко А. О. Поняття компетенції державного органу / А. О. Ткаченко // Часопис Київського університету права. – 2009. – №4. – С. 192–197.
5. Солонар А. В. Окремі аспекти розкриття змісту поняття «повноваження» / А. В. Солонар // Порівняльно-аналітичне право. – 2014. – № 2. – С. 253-256.
6. Харитонова О. І. Адміністративно-правові відносини (проблеми теорії) : [монографія] / О. І. Харитонова. – Одеса : Юридична література, 2004. – 328 с.
7. Бахрах Д. Н. Административное право России : учебник для вузов / Д.Н. Бахрах. – М. : НОРМА. – 2002. – 452 с.
8. Кодекс адміністративного судочинства від 06.07.2005 р. №2747-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2747-15.
9. Адміністративне право України : підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін. ; [за ред. Ю. П. Битяка]. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
10. Надієнко О. І. Організаційно-правові засади державного регулювання у сфері пенсійного забезпечення в Україні: дисертація на здобуття наук. ступеня к.ю.н. : спец.: 12.00.07 / О. І. Надієнко.– Запоріжжя, 2011. – 235 с.

Назва статті: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ АУДИТОРСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Автор(и): A. С. Шапошник
Сторінки: 37-43

Повний текст

Aнотація

У статті проаналізовано організаційно-правові засади діяльності Державної аудиторської служби України. Досліджено історичні передумови становлення, виокремлено важливі історичні події у розвитку Державної аудиторської служби. З’ясовано організаційно-правову структуру: виокремлено структурні підрозділи на рівні центрального апарату та структуру міжрегіональних територіальних органів. Проаналізовано коло нормативно-правових актів що визначають адміністративно-правовий статус та врегульовують діяльність Державної аудиторської служби. З’ясовано коло завдань та повноважень Державної аудиторської служби у сфері державного фінансового контролю. Проаналізовано форми здійснення фінансового контролю шляхом проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки державних закупівель, моніторингу закупівель. Зазначається про необхідність імплементації методики визначення автоматичних індикаторів ризиків, їх переліку та порядку застосування, поглиблення теоретико-методологічних засад державного фінансового контролю. Зауважується про вплив на діяльність Державної аудиторської служби Угоди про асоціацію Україна-ЄС щодо створення спільного, прозорого, недискримінаційного, конкурентного і відкритого тендерного процесу для взаємне відкриття ринків публічних закупівель. Актуалізовано питання розробки правового механізму координації діяльності державних органів виконавчої влади, органів державного фінансового контролю, системи правоохоронних органів в умовах інституційного реформування щодо використання бюджетних коштів, державного та комунального майна. Вказується про необхідність запровадження критеріїв оцінки ефективності діяльності Державної аудиторської служби. Наголошується, що для належного та ефективного виконання завдань у сфері державного фінансового контролю існує потреба поглиблення аналітичних підходу та дистанційних форм здійснення моніторингу публічних закупівель.
Ключові слова: бюджетні кошти, Державна аудиторська служба України, державний фінансовий аудит, державний фінансовий контроль, інспектування, моніторинг закупівель, перевірка державних закупівель, публічні закупівлі.

Список посилань

1. Державна аудиторська служба України – ефективна інституція урядового контролю [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.dkrs.gov.ua/kru/uk/publish/article/131380.
2. Державна аудиторська служба України. Міжрегіональні територіальні органи Державної аудиторської служби України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.dkrs.gov.ua/kru/uk/publish/article/131210.
3. Державна аудиторська служба України. Результати поточного контролю за перше півріччя 2018 року. Моніторинг закупівель Станом на 31 липня 2018 року. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.facebook.com/DASU2016/photos/a.1265813193517727/1769035083195533/?type=3&theater.
4. Зима Д.Л. Теоретико-правові питання координації державного фінансового контролю: автореф. дис … канд. юрид. наук / Д.Л. Зима. – Київ, 2008. – 20 с.
5. Михальчишина Л.Г. Внутрішній державний фінансовий контроль: проблеми становлення та перспективи розвитку / Л.Г. Михальчишина // Глобальні та національні проблеми економіки. –2016. – Випуск 11. – С. 876-880.
6. Про внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі” та деяких інших законів України щодо здійснення моніторингу закупівель [Електронний ресурс]: Закон України від 21.12.2017 року № 2265-VIII. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2265-19.
7. Про Державний бюджет України на 2018 рік [Електронний ресурс]: Закон України від 07.12.2017 року № 2246-VIII. Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T172246.html.
8. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні [Електронний ресурс]: Закон України від 26.01.1993 року № 2939-XII. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-12/ed20120704.
9. Про затвердження Положення про Державну аудиторську службу України [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 [Електронний ресурс]: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/43-2016-%D0%BF.
10. Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи [Електронний ресурс]: Указ Президента України від 27 серпня 2000 року № 1031. Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1031/2000.
11. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1085/2010.
12. Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні [Електронний ресурс]: Закон України від 26.01.1993 року № 2939-XII (редакція станом на 21.12.2017). Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-12.
13. Про публічні закупівлі [Електронний ресурс]: Закон України від 25.12.2015 року № 922. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19.                                                        14. Про утворення Державної аудиторської служби України [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України № 868 від 28 жовтня 2015 року. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/868-2015-%D0%BF.
15. Табенська Ю.В. Державна аудиторська служба України як центральний орган державного фінансового контролю / Ю.В. Табенська // ДВНЗ «Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій», фаховий науково-практичний журнал «Причорноморські економічні студії». – 2017. – Випуск 22. – С.187-190.
16. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони [Електронний ресурс]: Угода, Список, Міжнародний документ від 27.06.2014 року. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011.

Назва статті: РОЛЬ ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІВ ТА УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ БЕЗПЕКИ ТА ЗАПОБІГАННІ ЗЛОЧИНАМ
Автор(и): З. В. Журавська
Сторінки: 44-48

Повний текст

Анотація

У статті проаналізовані різні точки зору щодо поняття «персонал органів і установ виконання покарань» та визначені основні системоутворюючі ознаки, що складають зміст даного поняття та спрямовані на реалізацію основних цілей в сфері забезпечення безпеки та запобігання злочинам. Зокрема, робота в Державній кримінально-виконавчій службі України має здійснюватись на добровільній основі, фізичні особи повинні мати відповідну для роботи в органах чи установах виконання покарань професійну кваліфікацію, що визначена в Єдиному кодексі професій в Україні. Робота в цій структурі має бути ефективною, тобто такою, яка приносить бажаний результат як для конкретно взятої особи з числа персоналу органів та установ виконання покарань, так і в цілому, для того підрозділу, в якому вона працює. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України має володіти такою рисою, як готовність до умов роботи (служби), яка, у свою чергу, є різносторонньою. Діяльність персоналу по своїй суті має носити, у тому числі, запобіжний характер для того, щоб забезпечити безпеку та не допустити і вчасно припинити протиправні діяння (дію чи бездіяльність) як з боку засуджених, так й інших осіб, включаючи зазначених суб’єктів правових відносин.
Ключові слова: установа виконання покарань, безпека, злочин, Державна кримінально-виконавча служба.

Список посилань

1. Про Державну кримінально-виконавчу службу України: Закон України від 23 черв. 2005 р. // Офіційний вісник України. –2005. – № 30. – С. 4-10.
2. Галай А. О. Організаційно-правові засади формування та функціонування персоналу установ виконання покарань : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Галай А. О. – Київ : Нац. акад. Держ. податк. служби України, 2003. – 229 с.
3. Синьов В. М. Підготовка спеціалістів для пенітенціарної системи / В. М. Синьов //  Проблеми пенітенціарної теорії і практики : зб. наук. пр. / Київ. ін-т внутр. справ. – Київ, 1996. – № 1. – С. 17–24.
4. Яковець І. С. Про зміст поняття «персонал органів та установ виконання покарання» та його системоутворюючі ознаки / І. С. Яковець // Історико-правовий часопис. – 2017. – №1 (9). С. 121.
5. Клімов М. В. Побудова та застосування моделей пенітенціарного персоналу як науковопедагогічна проблема / М. В. Климов // Проблеми пенітенціарної теорії і практики : зб. наук. пр. / Київ. ін-т внутр. справ. – Київ, 2000. – № 5. – С. 231-237.
6. Клімов М. В. Концептуальна модель системи пенітенціарної освіти / М. В. Клімов //  Проблеми пенітенціарної теорії і практики : зб. наук. пр. / Київ. ін-т внутр. справ. – Київ, 1999. – № 4. – С. 177-189.                                                                                                                                    7. Романенко О.В. Сутність пенітенціарної функції демократичної правової держави / О. В.  Романенко // Проблеми пенітенціарної теорії і практики : зб. наук. пр. / Київ. ін-т внутр. справ. –Київ, 1997. – № 2. – С. 53-56.
8. Синьов В. М. Концепція кадрового забезпечення діяльності пенітенціарної системи / В. М. Синьов, М. В. Климов // Проблеми пенітенціарної теорії і практики : зб. наук. пр. / Київ. ін-т внутр. справ. – Київ, 1997. – № 2. – С. 70–85.
9. Романенко О. В. До питання участі інститутів громадянського суспільства в формуванні пенітенціарної політики в Україні / О. В. Романенко // Проблеми пенітенціарної теорії і практики : зб. наук. пр. / Київ. ін-т внутр. справ. – Київ, 2000. – № 5. – С. 11-14.
10. Богатирьов І. Г. Науковий супровід реформування Державної пенітенціарної служби України : вимоги сьогодення / І. Г. Богатирьов // Сучасна наука – пенітенціарній практиці : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 24 жовт. 2013 р.). – Київ, 2013. – С. 47-49.
11. Ярмиш О. Кадри дійсно вирішують усе / О. Ярмиш // Іменем Закону. – 2014. – № 27. – 3 лип. – С. 6-7.
12. Ісаков П. М. Удосконалення проведення внутрішніх інспекцій в установах виконання покарань та механізму розгляду скарг засуджених в Україні / П. М. Ісаков // Актуальні проблеми прав людини, яка перебуває в конфлікті із законом, крізь призму правових реформ : матеріали  Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 2 грудня 2016 року). – Київ, 2016. – С. 114-116.  13. Воробей П., Колб С. Про деякі теоретичні напрями удосконалення діяльності персоналу органів та установ виконання покарань / П. Воробей, С. Колб // Історико-правовий часопис. – 2017. – №1 (9) С. 101.
14. Левенець А. Є. Парадигма поняття особистісної стійкості працівників пенітенціарних закладів / А. Є. Левенець // Актуальні проблеми прав людини, яка перебуває в конфлікті із законом, крізь призму правових реформ : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 2 грудня 2016 року). – Київ, 2016. – С. 300-303.

Назва статті: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПРОТИДІЇ КІБЕРЗЛОЧИННОСТІ
Автор(и): В. В. Пахомов, Є. В. Кравченко
Сторінки: 49-53

Повний текст

Анотація

Дана стаття присвячена дослідженню організаційно-правових засад діяльності суб’єктів протидії кіберзлочинності як одного із небезпечних правопорушень. Особливу увагу приділено способам підготовки, роботи та протидії такому поняттю як кіберзлочин його запобігання та деякі аспекти боротьби з ним.
Сучасне суспільство обумовлює поширення кіберзлочинів у середовищі глобальних інформаційних мереж, які на даний час перетворилися в електронний аналог суспільного життя, так як все більша частина суспільства переходить на більш зручну для себе систему яка знаходиться в мережі кiберпростору, це є як дані одієї особи так і великих багатомільйонних компаній які зберігають свою інформацію в електронних ресурсах. Також хотілося зазначити, що дане питання є досить «розмитим», адже мало, що про нього є у науковій літературі та чинному законодавсті, запобігання цього злочину знаходиться на стадії постійного удосконалення, адже зовсім нещодавно в Кримiнальний кодекс України було введено окремий розділ у особливій частині який за останні роки вносяться вагомі поправки для його вдосконалення.
Характеристика поняття кіберзлочинності, як окремого виду злочину в так званому «кібернетичному» або «електронному просторі», суть даного поняття від початку кіберзлочинів та по теперішній час.
Ключові слова: запобігання, протидія, кіберзлочинність, кіберполіція, нормативно-правова база, підрозділ.

Список посилань

1. Бутузов В. М. Співвідношення понять «комп’ютерна злочинність» і «кіберзлочинність» / В. М. Бутузов // Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. – 2014. – № 1(3). – С. 16-18.
2. Бандурка О.М. Інтерпол: Міжнародна організація кримінальної поліції: науковопрактичний посібник. – Х.: Основа, 2003. – 324 с.
3. VІІ регіональної міжвузівської студенської науково-практичної конф., «Проблеми Укр. суспільства: кіберзлочинність» м. Рівне 2017. //56-62. ресурс:http://prog-rdak.16mb.com/wp content/uploads/2017/04/kiberzlochunu.pdf.
4. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник / О.М. Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
5. Катеринчук Іван Петрович наукова робота Правоохоронні органи в боротьбі з кіберзлочинністю Одеський державний університет внутрішніх справ «Кібербезпека в Україні: правові та організаційні питання» ресурс: http://oduvs.edu.ua/wpcontent/uploads/2017/01/Katerinchuk_I.P._Pravookhranitelniye_organy_v_bor
be_s_kiberprestupnostyu.-5-7.pdf.
6. Карий В.В. наукова стаття «правові та організаційні засади розслідування злочинів з використанням телекомікаційних мереж України» ресурс: http://dspace.tneu.edu.ua/bitstream/316497/24254/1/170.PDF.
7. Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 27 січня 2016 року “Про Стратегії кібербезпеки України” Президент України, Рішення від 15.03.2016 № 96/2016 діє з 18.03.2016 р.
8. Карчевський М. В. Кримінально-правова охорона інформаційної безпеки України :  [моногр.] / Карчевський М. В. – Луганськ : Луган. держ. ун-т внутр. справ, 2012. – 327 с.
9. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради  України. – Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua.
10. Шавиркін Б. В. Деякі особливості розслідування кіберзлочинів / Б. В. Шавиркін // Боротьба з інтернет-злочинністю : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 12–13 черв. 2013 р.). – Донецьк : Донец. юрид. ін-т, 2013. – С. 124-128.
11. Пфо, О. М. Основні поняття і класифікація кіберзлочинності / О. М. Пфо // Актуальні задачі та досягнення у галузі кібербезпеки : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м. Кропивницький,  23-25 листоп. 2016 р. — Кропивницький : КНТУ, 2016. — С. 33-34.
12. Конвенція про кіберзлочинність від 23.11.2001 р. // Офіційний вісник України від  10.09.2007 — 2007 р., — № 65. — стор. 107. — стаття 2535.
13. Міщук Н. Кіберзлочинність як загроза інформаційному суспільству / Н. Мыщук // Вісник Львівського університету. Серія економічна. — 2014. — Випуск 51. — С. 173-179.
14. Ліпкан В. А. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції : навч. посіб. / В. А. Ліпкан, Ю. Є. Максименко, В. М. Желіховський. – Київ : КНТ, 2006. – 280 с. – (Серія: Нац. і міжнар. безпека).

Назва статті: ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Автор(и): O. В. Ільченко, A. M. Kaнівець
Сторінки: 54-59

Повний текст

Анотація

У статті проаналізовано та досліджено нормативно-правові акти, які містять у собі положення, що стосуються застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні та практика впровадження Європейського досвіду в національному судочинстві.
Принципи правової держави і демократичного суспільства, міжнародно – правові стандарти захисту прав людини однозначно передбачають можливість судового захисту на всіх етапах кримінального судочинства. Запобіжні заходи це особливий вид інституту Кримінально – процесуального права. Вони виконують важливу роль у перешкоджанні вчинення правопорушень та дають змогу уникнути ризиків, що негативно впливають на швидкість та повноту розслідування кримінальних правопорушень. Запобіжні заходи є найбільш суворим видом кримінально-процесуального примусу і застосовуються для забезпечення успішного здійснення досудового провадження та судового розгляду кримінальних правопорушень.
Використання запобіжних заходів завжди пов’язане з обмеженням певних прав громадян, хоча і мають на меті досягнення належної поведінки обвинуваченого (підозрюваного). Ось чому велике значення має правомірність обмеження прав особи при застосуванні зазначених заходів. У зв’язку з цим більш широке застосування запобіжних заходів, не пов’язаних з ув’язненням під варту, може виконати завданнями, поставлені перед кримінально-процесуальною діяльністю з мінімальним обмеженням прав і свобод особи.
Метою дослідження є: вивчення практичної реалізації міжнародного досвіду удосконаленні національного законодавства щодо застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні. Провести детальний та порівняльний аналіз застосування запобіжних заходів як в національному законодавстві так і в міжнародному, особливості застосування запобіжних заходів до неповнолітніх; проаналізувати впровадження Європейського досвіду застосування запобіжних заходів у національному законодавстві та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо проблемних питань застосування запобіжних заходів.
Ключові слова: кримінальне провадження, запобіжні заходи, впровадження, міжнародний досвід, нормативно-правові акти, практика ЄСПЛ.

Список посилань

1. Шило О. Г. Теоретико-прикладні основи реалізації конституційного права людини і громадянина на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі України [Текст] : монографія / О. Г. Шило ; Нац. ун-т “Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого”. – Х. : Право, 2011. – 472 с.
2. Дрозд В. Г. Міжнародний досвід використання запобіжних заходів, що не пов’язані з обмеженням волі за кримінальним процесуальним законодавством країн дальнього зарубіжжя / В. Г. Дрозд // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. – 2016. – Вип. 1. – С. 61-72. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlduvs_2016_1_9.
3. Справа Kemmache v. France, [Електронний ресурс] – Режим доступу http://www.internationalhumanrightslexicon.org/hrdoc/docs/echrkemmachecase.html.                       4. Справа John Murray v. The United Kingdom, [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://freecases.eu/Doc/CourtAct/4545634.
5. Джеремі МакБрайд, Європейська Конвенція з прав людини та кримінальний процес – К. : «К.І.С.», 2010 – 576 с. – [Електронна версія] – Режим доступу: -http://nsj.gov.ua/files/documents/ECHR%20and%20Criminal%20procedure%20Mc%20Bride%20ukr.
pdf.
6. Закон України від 26 квітня 2001 р. «Про охорону дитинства» // Документ 2402-14, чинний, поточна редакція — Редакція від 30.11.2017, підстава 2180-19, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14/page.
7. Європейська Конвенція з прав людини, з поправками, внесеними відповідно до положень Протоколів № 11 та 14 з Протоколами № 1, 4, 6, 7, 12 та 13 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: – http://www.echr.coe.int/Documents/Convention_UKR.pdf.

Назва статті: AGENT PROVOCATEUR: ПРОВОКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ ЧИ ЗАКОННА ПРАВООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ?
Автор(и): Д. В. Каменський
Сторінки: 60-67

Повний текст

Aнотація

У статті розглянуто український та американський досвід кримінально-правової регламентації правила про провокацію злочину. На підставі вивчення історичних витоків розвитку вчення про провокацію злочину та ознайомлення з релевантною судовою практикою виокремлені специфічні ознаки цього виду звільнення від кримінальної відповідальності.
Установлено, що в американській судовій практиці та доктрині згадується така підстава захисту від кримінального переслідування як «пастка» (англ. – entrapment), іншими словами – провокація злочину з боку працівників правоохоронних органів. Питання про наявність правоохоронної пастки виникає в тих випадках, коли федеральні правоохоронні органи використовують своїх співробітників для завуальованого впливу на особу з метою спонукати її вчинити злочин.
Зроблено висновок про те, що, незважаючи на власну специфіку розвитку вчення про провокацію злочину, яка простежується в Україні та США, ці підходи є багато в чому схожими – вони орієнтують національного правозастосувача на встановлення та дотримання певної межі, яка відрізняє дозволені кримінальним і кримінальним процесуальним законодавством правоохоронні заходи від заборонених законом провокацій злочинної поведінки громадян з боку правоохоронців.
Ключові слова: провокація злочину, правоохоронні органи, розслідування злочину, судова практика, кримінальний закон.

Список посилань

1. Чи підтримують українці провокацію чиновників хабарем? Юридичний вісник України. – № 23. – 8-14 червня 2018 р.
2. Роз’яснення щодо зриву спецоперації з викриття корупції в Державній міграційній службі України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://nabu.gov.ua/novyny/rozyasnennyashchodo-zryvu-specoperaciyi-z-vykryttya-korupciyi-v-erzhavniy-migraciyniy.
3. Алданова К.Ю. Провокація злочину: практика Європейського суду з прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://sud.ua/ru/news/blog/112137-provokatsiya-zlochinupraktika-yevropeyskogo-sudu-z-prav-lyudini.
4. Шульга С.О. Провокація (підбурювання) особи на вчинення злочину працівниками правоохоронного органу як підстава для закриття кримінального провадження або постановлення виправдувального вироку / С.О. Шульга // Вісник кримінального судочинства. – 2017. – № 1. – С. 96–102.
5. Загодіренко П.О. Провокація злочину: кримінально-правовий аналіз та удосконалення діючого законодавства / П.О. Загодіренко // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – 2013. – № 6-1. Том 2. – С. 157–159.
6. Sherman v. United States, 356 U.S. 369, 372 (1958).
7. Савченко А.В. Порівняльний аналіз обставин, що виключають злочинність діяння, за кримінальним законодавством України та США // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. : у 2 ч. – Л.: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2007. – Ч. 2. – С. 286–289.
8. Black’s Law Dictionary. 10-th Edition / Edited by Bryan Garner. –Thomson Reuters, 2014. – 2018 p. 9. Roiphe R. The Serpent Beguilded Me: A History of the Entrapment Defense / R. Roiphe // Seton Hall Law Review. – 2003. – № 33. – P. 257–302.
10. Butts v. United States, 273 F. 35 (8th Cir. 1921).
11. Sherman v. United States, 356 U.S. 369 (1958).
12. Jacobson v. United States, 503 U.S. 540 (1993).
13. Podgor E., Henning P., Taslitz A., Garcia A. Criminal Law. Concepts and Practice. 3d Edition / E. Podgor, P. Henning, A. Taslitz, A. Garcia. – Durham, NC: Carolina Academic Press, 2013. – 724 p.
14. Sorrells v. United States, 287 U.S. 435, 441, 445 (1932).
15. Casey v. United States, 276 U.S. 413, 421-25 (1928) (Brandeis, J., dissenting).
16. Dressler J. Criminal Law / J. Dressler. – St. Paul, MN: West Academic Publishing, 2005. – 328 p.

Назва статті: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ЕКСПЕРТИЗ В МИТНІЇ СФЕРІ
Автор(и): M. В. Tрубіна, A. В. Середа
Сторінки: 68-74

Повний текст

Aнотація

У статті висвітлення актуальні питання забезпечення функціонування правових інституцій у сфері митних проваджень шляхом реалізації спеціальних знань у форматі експертизи та спеціальних досліджень. Досліджено статус органів та осіб, уповноважених проводити експертизу, охарактеризовано процедуру здійснення експертизи та призначення додаткових та повторних експертиз. У роботі розглянуто наявну в митній практиці проблему застосування спеціальних знань під час розслідування митних правопорушень та необхідність у її терміновому вирішенні. Звернено увагу на нагальні потреби в організації створення факторів і важелів впливу на формування й розвиток професійного експертного осередку, завданнями якого є забезпечення режиму гармонійних правосуб’єктних відносин. Унаслідок аналізу нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правовідносини визначено основні законодавчі прогалини. Констатовано необхідність в удосконаленні відомчих нормативно-правових актів щодо проведення експертиз та досліджень. Зосереджено увагу на новелах та особливостях цього провадження, зокрема на діяльності компетентних органів державної фіскальної служби в умовах зміни економіко-політичної реальності та гострої потреби в організації формування факторів та механізмів впливу на розвиток професійної експертної діяльності. Підкреслено, що розв’язання зазначених проблем створює прогнозовану перспективу формування альтернативних варіантів наявному стану речей і активізує фактори, що сприяють позитивним зрушенням, аналіз здійснення експертної діяльності в митній та податковій сферах дає змогу надалі прогнозувати появу нових видів експертиз у зв’язку з розширенням кримінальної та адміністративної складової в митній справі. У роботі відзначено відсутність єдиного підходу до порядку призначення експертизи органами державної фіскальної служби. Сформульовано рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового регулювання експертизи в митному провадженні.
Ключові слова: експертиза, експерт, підстави проведення митної та податкової експертизи (дослідження).

Список посилань

1. Гора І. В. Залучення спеціаліста й експерта адвокатом за кримінальним процесуальним кодексом України. Вісник Академії адвокатури України. 2013. № 1. С. 156–162.                            2. Судова експертиза: нормативно-правове регулювання та наукові коментарі: навчально-методичний посібник. Харків: ТОВ Одісей, 2004. 448 с.
3. Дуженко С. А. Провадження у справах про порушення митних правил: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Харків, 2015. 206 с.
4. Правові основи незалежної експертизи в Україні. URL: http://legalweekly.com.ua/index.php?id=16061&show=news&&newsid=123745 (дата звернення 25.09.2018).
5. Дуженко C. А. Правовий статус експерта у провадженні у справах про порушення митних правил. Вісник Академії митної служби України. 2014. № 2. С. 161–166.
6. Дорофеєва Л. М. Проблемні питання правового забезпечення та організації здійснення експертиз у митній справі. Порівняльно-аналітичне право. 2017. № 3. С. 125–128.

Назва статті: ПРАВОЗАХИСНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ: МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ СТАНДАРТ
Автор(и):  В. В. Сухонос, Р. M. Білокінь
Сторінки: 75-80

Повний текст

Анотація

Стаття присвячена проблематиці організації правозахисної діяльності, яку здійснює Прокуратура України. При цьому, основна увага зосереджена на відповідності означеної діяльності міжнародно-правовим стандартам в цілому та правовим стандартам Європейського Союзу зокрема.
Авторами проаналізовано значна кількість міжнародно-правових актів і зроблено висновок про те, що багатоманітність факторів, які забезпечують реалізацією прокуратурою конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні відповідає вимогам міжнародних стандартів.
Ключові слова: конституційні права і свободи людини і громадянина, Прокуратура України, правозахисна діяльність Прокуратури України, міжнародні стандарти правозахисної діяльності Прокуратури України.

Список посилань

1. Конституція України : за станом на 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
2. Про прокуратуру : Закон України № 1697-VII від 14 жовтня 2014 р. : станом на 20 січня 2018 р. [Електронний ресурс] // Верховна Рада України, законодавство України. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1697-18.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI // Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9–10, № 11–12,13. Ст. 88.
4. Всеобщая декларация прав человека от 10.12.1948 г. [Электронный ресурс] // Режим доступа : http://www.un/org/ru/document/decl_conv/declarations/declhr.shtml.
5. Международный пакт о гражданских и политических правах от 16.12.66 г. [Электронный ресурс] // Режим доступа : http://www.un/org/ru/document/decl_conv/convention/pactpol.shtml.
6. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод від 04.11.1950 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/go/995_004.
7. Рішення Венеціанської комісії від 11–12 березня 2016 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу : https://www.eurointegration.com.ua/articles/2016/.
8. Национальные учреждения, занимающиеся защитой и поощрением прав человека: Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН от 14.12.84 г. [Электронный ресурс] // Режим доступа : https://undocs.org/ru/A/RES/39/144.
9. Сухонос В. В. Захист прокурором прав неповнолітніх поза межами кримінального судочинства: проблематика об’єкта та предмета науковців // Правові горизонти. 2018. Вип. 8 (21). С. 101–110.  10. Сухонос В. В. Місце прокуратури в системі захисту прав та свобод людини / Віктор Володимирович Сухонос // Актуальні проблеми сучасного міжнародного права : збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції (21–23 червня 2012 р.) / Севастопольський інститут банківської справи УАБС НБУ. – Севастополь, 2012. – С. 10–13.
11. Сухонос В. В. Організація і діяльність прокуратури в Україні: історія і сучасність : [монографія]. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2004. – 348 с.
12. Рибалко Н. О. Засади діяльності прокуратури // Право України. 2015. № 6. С. 44–51.
13. Строчук В. М. Обязательства государств по предотвращению трансграничного ущерба в международном праве [Электронный ресурс] // Режим доступа : http://evolutio.info/content/view/899/143/.
14. Бойков А. Д. Третья власть в России. Очерки о правосудии, законности и судебной реформе 1990–1996 гг. М.: НИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1997. 262 с.
15. Сенько А. Правозащитная функция прокуратуры: исторический и международноправовой аспекты // Юстыцыя Беларусі. 2001. № 4. С. 68–70.
16. Шемшученко Ю., Мурашин Г. Прокуратура України в системі міжнародного співробітництва / Вісник Національної академії прокуратури України. 2009. № 1. С. 23–28 [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.info-library.com.ua/.