Випуск 6 (2017)

Назва статті: МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКИ
Автор(и): А. І. Зякун, Р. О. Дегтяр
Сторінки: 7-10

Повний текст

Анотація

У статті проаналізовано методологічну складову сучасної юридичної психології, яка знаходиться на межі психології та юриспруденції. Поза всяким сумнівом, з початку ХХ століття і до сьогодні, юридична психологія на радянському, пострадянському та сучасному просторі пройшла етапи формування, забуття, відродження та інтенсивного розвитку перетворившись у самостійну наукову галузь. За цей період були сформовані основні її теоретичні складові. Це предмет, об’єкт, структура, завдання, методи та її місце й значення в системі наукового знання. Проаналізовано історію її виникнення та розвитку на різних етапах та країнах.
На сьогодні у центрі уваги юридичної психології знаходяться психологічні аспекти особистості її поведінки та діяльність у сфері права. Адже, саме право є визначена природою людини система регулювання суспільних відносин, звернена, передусім, до особистості. Людина як особистість поступово формується й існує в системі суспільних відносин і є соціальною істотою, для якої характерні цілеспрямованість і саморегуляція. Важливою умовою існування будь-якого суспільства, дійсно, служать розроблені людьми норми права, які регулюють поведінку і відносини між індивідами, між особистістю та суспільством. У сучасній науковій літературі окремі питання та проблеми юридичної психології знайшли своє відображення як в працях вітчизняних так і закордонних дослідників.
Головне завдання юридичної психології сприяти вирішенню складних проблем у галузі права та посилення боротьби з правопорушеннями і злочинами. В юридичній діяльності знання психології не аби як потрібні адже вони дозволяють глибше пізнати психічні особливості особистості, властивості й специфіку її поведінки, діяльності, спілкування тощо. А знання психологічних закономірностей, застосування в юридичній діяльності психологічних методів і прийомів підвищує ефективність праці юриста, допомагає краще зрозуміти мотив вчинків людей, регулювати відносини з ними. Юридична психологія є самостійною науковою галуззю та навчальною дисципліною, оскільки вона пов’язана з особливими правовими аспектами людської діяльності.

Список посилань

Назва статті: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ УНИКНЕННЯ ПОДВІЙНОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ
Автор(и): О. А. Швагер
Сторінки: 11-16

Повний текст

Анотація

Стаття присвячена дослідженню питань правового регулювання уникнення подвійного оподаткування,а саме надано характеристику поняттю «подвійне оподаткування», визначено причини подвійного оподаткування та шляхи вирішення зазначених проблем.
На фоні економічної глобалізації національне законодавство не завжди встигає адекватно реагувати на зміни, що відбуваються у міжнародному середовищі, внаслідок ускладнення процесів діяльності компаній, транснаціональних корпорацій, пришвидшення потоків капіталу та активного розвитку цифрової економіки. Всі перелічені фактори сприяють створенню умов для уникнення оподаткування, передусім компаній, що функціонують не лише на внутрішньому ринку, але і на міжнародному, що підриває авторитет існуючих податкових систем.
Авторами проаналізовано підходи до визначення причин подвійного оподаткування, серед яких: 1) визнання одного і того ж суб’єкта (юридичної або фізичної особи) резидентом у двох або більше країнах; 2) кваліфікація одного і тог ж доходу/ майна таким, що має джерело походження у двох або більше країнах; 3) різниця у дефініціях, класифікаціях доходів між державами; 4) різниця у порядку та розмірах заліку понесених витрат; 5)обкладення одного і того ж доходу/майна у одній державі на підставі критерію президенства, а в іншій – у відповідності до законодавства про джерело доходів; 6) відсутність у внутрішньому законодавстві однієї із зацікавлених держав положень про залік окремих видів податків, сплачених у іншій зацікавленій державі.
Одним із аспектів, що розглядаються, є розроблений Організацією Економічного Співробітництва та Розвитку план BEPS, що має на меті впровадження/розробку стратегії податкового планування, тобто якщо раніше фірми або компанії мали змогу уникнути оподаткування, то в даному випадку цього зробити вони вже не зможуть і державний бюджет не втратить надходження. Він спрямований на викорінення агресивних схем податкового планування, застосовуючи які міжнародні групи компаній штучно виводять свої доходи з високо податкових країн (де вони генеруються) в країни з низьким або нульовим оподаткуванням.

Список посилань

Назва статті: ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ПОСЛУГИ
Автор(и): А. В. Солонар, С. В. Семенников
Сторінки: 17-22

Повний текст

Анотація

У статті проаналізовано нормативно-правові акти, які містять у собі положення, що стосуються визначення поняття адміністративної послуги. Визначено, що законодавче тлумачення адміністративної послуги закріплюється на рівні Закону України «Про адміністративні послуги» та Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади. Наведено, що схожі визначення поняття адміністративної послуги закріплені як у Законі України «Про адміністративні послуги», так і у Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади. Підкреслено, що законодавче визначення акцентує увагу на розумінні адміністративної послуги через результат діяльності відповідних суб’єктів. В результаті аналізу міркувань представників наукового співтовариства, наголошено на існуванні декількох підходів до розуміння поняття адміністративної послуги: 1) як відповідного результату діяльності; 2) як діяльності або форми діяльності певних суб’єктів; 3) як певного виду послуги; 4) як конкретного правовідношення; 5) як інституту адміністративного права. Також наведене власне розуміння дефініції адміністративної послуги як послуги, яка надається органами державної влади, органами місцевого самоврядування і уповноваженими суб’єктами за заявою фізичної або юридичної особи і сприяє створенню умов реалізації прав, свобод і законних інтересів заявників шляхом прийняття відповідного адміністративного акта. Крім того, на підставі проведеного аналізу законодавства та думок науковців, наведено ознаки, які притаманні адміністративним послугами, а саме: 1) певний вид встановленої законом послуги; 2) надається уповноваженим суб’єктом (органами державної влади, органами місцевого самоврядування і уповноваженими суб’єктами); 3) підстави, порядок і умови надання чітко визначені законом; 4) підставою надання адміністративної послуги є заява фізичної або юридичної особи; 5) сприяє створенню умов реалізації прав, свобод і законних інтересів заявників; 6) її результатом є прийняття відповідного адміністративного акта.

Список посилань

Назва статті: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ ПОЛІЦЕЙСЬКОГО
Автор(и): А. В. Солонар, А. Ю. Якименко
Сторінки: 23-28

Повний текст

Анотація

У статті досліджено особливості розвитку інституту поліцейського починаючи з його зародження у часи античності. Проаналізовано міркування наукового співтовариства стосовно особливостей розвитку зазначеного інститут у різні періоди історії. На підставі аналізу нормативно-правових актів визначено осіб, які виконували функції поліцейського починаючи з появи поліції за часів царської Росії і закінчуючи прийняттям Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, досліджено особливості розвитку інституту поліцейського у період радянської влади, Німецько-радянської війни, входження України до СРСР. У результаті проведеного дослідження виокремлено етапи становлення інституту поліцейського: 1 етап – античні часи (поява перших згадок про поліцію); 2 етап – 18 ст. – період царської Росії (поява поліцейського, який за своїми функціями нагадував сучасного, створення спеціалізованих поліцейських органів на території України); 3 етап – радянський період (функції поліцейського виконували працівники робітничо-селянської міліції; закріплення нових функції у представників міліції у зв’язку з Німецько-радянською війною; реорганізація органів міліції: перетворення Народного комісаріату внутрішніх справ на Міністерство внутрішніх справ СРСР, прийняття Дисциплінарного статуту; ліквідація МВС СРСР; затвердження «Положення про радянську міліцію»; створення МВС УРСР; прийняття Закону УРСР «Про міліцію»); 4 етап – період незалежності України (прийняття Законів України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», Розпорядження Президента України «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України», Закону України «Про Національну поліцію», Положення про Національну поліцію). Підкреслено, що остаточно статус поліцейського було законодавчо закріплено із прийняттям Закону України «Про Національну поліцію».

Список посилань

Назва статті: НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ В СИСТЕМІ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ
Автор(и): М. В. Старинський, Я. П. Дибченко
Сторінки: 29-33

Повний текст

Анотація

Стаття присвячена дослідженню діяльності Національного банку України як контролюючого органу. Визначено, що в нашій країні центральним банком та водночас контролюючим органом банківської системи є Національний банк України. Встановлено, що його банківська діяльність є зрозумілою, але, як контролюючий орган він є малодослідженим. Визначено, що його
контрольні функції не мають конкретного окремого вираження, хоча це є необхідним для його визначення саме як контролюючого органу. Дані функції здійснюються відповідними структурними підрозділами Національного банку України, однак, їх діяльність залишається неконкретизованою. Здійснена характеристика центрального банку як органу виконавчої влади. Також, встановлено, що дослідженню його контрольних функцій в науці взагалі не приділена увага.

Список посилань

Назва статті: ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЯ) ДОХОДІВ ОТРИМАНИХ НЕЗАКОННИМ ШЛЯХОМ
Автор(и): М. В. Старинський, Ю. С. Зайченко
Сторінки: 34-39
 

Повний текст

Анотація

Стаття присвячена висвітлено питання щодо функціонування існуючої системи державного фінансового контролю та висвітленню проблемних аспектів щодо протидії легалізації (відмивання) доходів, отриманих незаконним шляхом в Україні. Показано, що відмивання доходів становить складний процес, що постійно вдосконалюються. Проаналізовано механізми
державного впливу на відмивання доходів отриманих незаконним шляхом.
У даній роботі визначене поняття доходів, одержаних злочинним шляхом, відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”. На основі норм цього Закону та Кримінального кодексу України, запропоновано під
доходами, отриманими злочинним шляхом, розуміти будь-який економічний прибуток, одержання якого пов’язане з порушенням законодавства будь-якого ступеня тяжкості. Зроблено системний аналіз інших нормативно-правових актів, що регулюють питання запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
Розглянуто статус та повноваження основних органів, що забезпечують протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме: Національного банку України, Державної служби фінансового моніторингу України та Державної фіскальної служби України. На основі аналізу судової практики, зроблено висновок, що однією з проблем ефективного
проведення контролю по попередженню, виявленню легалізації, доходів одержаних злочинних шляхом є недосконала організація взаємодії між органами загального державного фінансового контролю та спеціальними органами, які його здійснюють.
У статті запропоновано розробити збалансовану політику, перш за все законодавчу, яка забезпечуватиме протидію легалізації (відмивання) коштів, отриманих злочинним шляхом, а також вдосконалити вже існуючий механізм протидій легалізації незаконно отриманих коштів, спираючи на ефективно діючий міжнародний досвід та рекомендації.

Список посилань

Назва статті: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО Ч. 1 СТ. 368 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
Автор(и): М. В. Старинський, Ю. С. Зайченко
Сторінки: 40-43

Повний текст

Анотація

Конституція України закріплює неухильний обов’язок всіх без винятку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також їх посадових осіб дотримуватися вимог національного законодавства та діяти лише у відповідності чітко окреслених повноважень. Проте, на жаль, цей принцип у діяльності посадовців постійно дискредитується. Зокрема, одним з найбільш поширених корупційних злочинів був і лишається прийняття пропозиції, обіцянки або
одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Автори оглядово аналізують ретроспективний розвиток кримінальної відповідальності за злочин, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 368 КК України.
Особливу вагу зосереджено на аналізі елементів та ознак злочину пропозиція, обіцянка або одержання неправомірної вигоди службовою особою. Так, досліджено об’єкт злочину та його предмет – неправомірну вигоду. Наявність якої є визначальною для аналізованого складу злочину, оскільки вона відіграє для нього не факультативну та істотну роль. А отже впливає на кримінально-правову кваліфікацію та покарання винної особи.
Аналізуючи об’єктивну строну складу злочину автори характеризують її чотири форми: прийняття пропозиції надати службовій особі неправомірну вигоду для себе чи третьої особи; прийняття обіцянки надати їй неправомірну вигоду для себе чи третьої особи; одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи; прохання надати неправомірну вигоду для себе
чи третьої особи.
Авторами відмічено, що ключовим елементом у складі аналізованого злочину є його суб’єкт – службова особа. Щодо суб’єктивної сторони, то вона характеризується прямим умислом та спеціальною метою (одержанням неправомірної вигоди для себе чи третьої особи). Третьою особою може бути не лише фізична, а й юридична.

Список посилань

Назва статті: КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕПРАВДИВИХ ПОКАЗАНЬ ТА СПОСОБИ ЇХ ВИКРИТТЯ
Автор(и): Н. В. Чегренець
Сторінки: 44-48

Повний текст

ЗАВАНТАЖИТИ

Анотація

Дана стаття присвячена дослідженню особливостей доказів, а саме показань суб’єктів кримінального провадження. Зокрема, проблеми наукового визначення понять «криміналістична характеристика», «показання», «завідомо неправдиві показання» та особливо специфічних рис формування завідомо неправдивих показань. Наголошено на зясуванні поняття криміналістичної характеристики злочинів завідомо неправдивих показань, відокремлені їх складові елементи. Викладено докладний опис прийомів та методів, спрямованих на викриття неправдивих показань. На основі аналізу наукових джерел розглянуто основні підходи щодо розуміння вищезазначених понять. Окрему увагу приділено питанням щодо причин дачі неправдивих показань, методики їх викриття. Наведено характеристику так званих «жестів нещирості». Розглянуто важливий аспект, як відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Запропоновано власне бачення щодо поняття «криміналістичної характеристики неправдивих показань».
Наголошено на необхідності подальшого дослідження та аналізу даної проблематики, в тому числі внесення змін до законодавства, зокрема до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України.

Список посилань

Назва статті: КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ СЕРІЙНИХ ВБИВСТВ
Автор(и): П. М. Маланчук, О. І. Даценко
Сторінки: 49-53

Повний текст

ЗАВАНТАЖИТИ

Анотація

У публікації наводиться поняття «серійне вбивство». Наведено елементи, які складають криміналістичну характеристику серійних вбивств. А також детально охарактеризовано кожний елемент криміналістичної характеристики серійних вбивств. В статті розглядаються основні етапи та особливості розслідування та розкриття кримінальних убивств. Детально розглядається криміналістична характеристика серійних убивств, робиться акцент на важливості правильної обробки інформаційної складової приватної криміналістичної методики розслідування серійних убивств. Відзначається важливість і необхідність складання психологічної інформації про злочинця на початковому етапі дослідження. В статті також наводиться список типів дослідницьких версій, висунутих слідчим, які дії вимагаються від слідчого на початковому етапі розслідування. Аналізується перелік необхідних слідчих дій, що сприяють розкриттю злочину, до якого відносяться: огляду місця вчинення злочину, огляду трупа (при його наявності), криміналістичних та судово-медичних експертиз, допиту свідків і підозрюваного, детальний огляд території, що прилягає до місця злочину та ін. У висновках вказується, що ефективність та результативність розслідування серійних вбивств, пов’язано із створенням підходящої криміналістичної методики розслідування злочинів зазначеної категорії, залученням до розслідування спеціалістів-психологів та створенням спеціальних слідчо-оперативних груп, на які необхідно покласти розслідування справ цього виду.

Список посилань

Назва статті: КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХАБАРНИЦТВА
Автор(и): П. М. Маланчук, Ю.О. Кандиба
Сторінки: 54-59

Повний текст

ЗАВАНТАЖИТИ

Анотація

У статті узагальнено поняття криміналістичної характеристики хабарництва, а також з’ясовано, що під дослідженням криміналістичної характеристики хабарництва розуміється з’ясування характеру злочину та його кримінально-правова кваліфікація. Визначені головні причини складності розслідування хабарництва.
З’ясовано, що особливістю предмета хабара являється виключно майновий характер, оскільки отримання хабара відноситься до корисливих злочинів. До предмета хабара слід відносити майно, право на майно або інші дії майнового характеру.
Проаналізовано особливості механізму вчинення хабарництва. На відміну від інших злочинів для нього характерні певні особливості. Зокрема, його суб’єктивна сторона має обов’язково складатися із двох елементів – хабародавця та хабарника, взаємовідносини між якими мають прихований характер.
Визначено, що одним із найбільш значущих елементів криміналістичної характеристики хабарництва є способи вчинення злочину, які різняться, адже охоплюють значний діапазон прагнень різноманітних осіб у тій чи іншій сфері посадової діяльності.
Проаналізовано та з’ясовано, що важливе місце при розгляді питання криміналістичної характеристики хабарництва має місце спосіб приховування злочину. Незважаючи на різноманіття структур, де ті чи інші вигоди можуть бути одержані за хабарі, способи їх приховування досить типові. Дані способи розглянуті в роботі.
Щодо місця давання хабара, з’ясовано, що в залежності від предмета, він може бути двох видів матеріалізований та документальний. В залежності від цього визначені типові місця, які властиві обом видам.
У підсумках дане власне визначення поняття криміналістичної характеристики хабарництва під яким слід розуміти систему взаємоузгоджених фактичних даних та заснованих на них наукових висновків та рекомендацій про особливості розслідування даного виду злочинів.

Список посилань

Назва статті: ОСНОВНІ НАУКОВІ ПОЛОЖЕННЯ ТРАСОЛОГІЇ В КРИМІНАЛІСТИЦІ
Автор(и): П. М. Маланчук, О. М. Льон
Сторінки: 60-63

Повний текст

ЗАВАНТАЖИТИ

Анотація

В статті розглядаються питання про поняття трасології, її наукові основи. Трасологія це наука що займається вивченням слідів-відображень або матеріально-фіксованих слідів. В 1936 році термін трасологія в кримінально-виконавчому праві було вжито російським вченим М. М. Гернет, а в 1938 р. цей термін було використано для найменування розділу криміналістичної техніки радянським ученим-криміналістом М. І. Якимовим.
Визначено, що під трасологією варто розуміти розділ криміналістики, який належить до криміналістичної техніки, який розробляє методи та науково-технічні засоби, що пов’язані з фіксацією, вилученням, виявленням слідів, що використовуються для більш швидкого розкриття злочинних діянь.
З’ясовані предмет та головне завдання трасології в криміналістичній науці. Визначені загальні та спеціальні завдання криміналістичної трасології.
Досліджено, що помітний вплив теоретичних положень, методів і прийомів трасології прослідковується на таких криміналістичних експертизах, як судово-балістичній, вибухотехнічній, технічній експертизі документів, матеріалознавстві.

Список посилань

Назва статті: ЩОДО ПОНЯТТЯ СЛІДЧИХ ПОМИЛОК ТА ПРИЧИН ЇХ ВИНИКНЕННЯ
Автор(и): П. М. Маланчук, О. В. Маслак
Сторінки: 64-68

Повний текст

ЗАВАНТАЖИТИ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблеми помилок слідчих, як службових осіб, які уповноважені здійснювати кримінально-процесуальну діяльність. У статті здійснено аналіз етимологічного та семантичного розуміння поняття «помилка», на основі якого сформульовано його загальне розуміння. Встановлено, що в основі помилкового сприйняття дійсності знаходиться не тільки складність самого процесу пізнання об’єкта дослідження, а й рівень психічного та інтелектуального розвитку самого «дослідника». Автори зазначають, що помилки – явище, притаманне будь-якому роду діяльності, у тому числі й діяльності слідчих. У статті на основі комплексного правового аналізу думок вчених, висвітлених у працях, статтях та монографіях щодо криміналістичного дослідження явища слідчих помилок виявлені його головні відмінні ознаки. Акцентується увага на тому, що добросовісність здійснення слідчої помилки є тим фактором, який дозволяє відрізнити її від посадового проступку та злочину проти правосуддя. Із урахуванням сукупності виділених істотних властивостей слідчої помилки запропоновано визначення цього поняття. Спираючись на загальне тлумачення поняття «причинність», розкрито поняття «причини слідчих помилок» як сукупності обставин, на підставі яких виникають слідчі помилки та які сприяють їх подальшому вкоріненню. З’ясовано, що єдиної класифікації причин слідчих помилок у дослідників цього явища немає. Наведено приклади класифікацій причин слідчих помилок за найсуттєвішими критеріями поділу. Зосереджується увага на тому, що при здійсненні диференціації причин виникнення слідчих помилок слід враховувати той факт, що динамічність правозастосовчої практики з кожним днем породжує все більше нових причин слідчих помилок, кожна з яких може мати різний прояв в тій чи іншій справі. Авторам видається найдоцільнішим поділяти причини слідчих помилок за сутнісною характеристикою на ті, що виступають причиною вчинення помилок такого виду та причини їх збереження. Проведене дослідження дає підґрунтя для розробки ефективних рекомендацій щодо усунення та запобігання слідчим помилкам.

Список посилань

Назва статті: ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ КРАДІЖОК
Автор(и): П. М. Маланчук, А. П. Молчанова
Сторінки: 69-73

Повний текст

ЗАВАНТАЖИТИ

Анотація

Стаття присвячена аналізу досить поширеного кримінально-караного злочину – крадіжка. Також у даному дослідженні проведеного системний аналіз порядку методики проведення розслідувань пов’язаних із таємним викраденням майна. На основі аналізу спеціальної юридичної літератури, яка закріплює дефініцію «крадіжка», а також статистичних даних – зроблено висновок, про те, що крадіжка серед усіх різноманітних злочинних посягань є найпоширенішим видом, ще цей злочин характеризується не високим рівнем розкриття, це свідчить про невчасне повідомлення про крадіжку, а також про несвоєчасність реагування на даний злочин правоохоронними органами. У статті наведено різновиди крадіжки, які різняться між собою – предметом, способом, місцем та часом скоєння. Наведено перелік елементів, які є важливими під час розслідування будь-яких різновидів крадіжки. Наведено порядок підготовки злочинців до вчинення злочину, який передбачений ст. 185 КК України. Розкрито елементи слідів, які можуть бути залишенні злочинцями під час підготовки до злочину, і безпосередньо після вчинення крадіжки, у ході проведення огляду місця події при вчасному виявленні таких слідів, можна швидко розкрити злочин. Вказується у статті місце та час вчинення злочину, а також наведено певний перелік предметів відносно, яких суб’єкт проявляє намір для вчинення крадіжки. Надано характеристику особи-злочинця, вказано вікові параметри злочинців, а також певні особливості таких осіб, які виявлені практикою розслідування таких злочинів. Проведено аналіз першочергових слідчих дій до яких входять: огляд місця події, допит свідків-очевидців, допит підозрюваного, проведення ряду експертиз. Вказані слідчі дії є необхідними у процесі розслідування даного злочину, і за допомогою яких можна у короткі терміни розкрити злочини, які спрямовані проти власності громадян.

Список посилань

Назва статті: ВИСУВАННЯ І ПЕРЕВІРКА СЛІДЧИХ ВЕРСІЙ
Автор(и): П. М. Маланчук, А. А. Пось
Сторінки: 74-78

Повний текст

ЗАВАНТАЖИТИ

Анотація

Стаття присвячена аналізу криміналістичних положень відносно висунення та перевірки версій. У публікації вказується, що висунення та перевірка криміналістичних версій – це розумова діяльність слідчого або іншої уповноваженої законом особи з метою побудови певного судження відносно події злочину.
Наведено у статті інформаційну основу, яка охоплює фактичну та теоретичну базу інформації відносно вчиненого злочину. Вказано підстави для висунення криміналістичних версій, а також наведено правила, якими мають користуватися суб’єкти пізнавальної діяльності під час висунення версій.
Також наведено та охарактеризовано прийоми логічного мислення, які застосовуються під час побудови (висунення) версій, а саме: аналізу та синтезу, індукції, дедукції та аналогії. За допомогою цих прийомів, більш інформативно будуються версії.
Після висунення версій проводяться певні дії, які спрямовані на збирання та перевірку доказів. Відносно перевірки криміналістичних версій у статті вказується, що цей процес проводиться з метою встановлення істини у справі. Процес перевірки включає в себе паралельну перевірку усіх висунутих версій, для того щоб з усіх наявних та ймовірних версій виділити лише одну, яка має пряме відношення до справи.
Під час побудови та перевірки версій використовуються знання про криміналістичну структуру злочину, це дозволяє систематизувати фактичну основу версії, простежити зв’язок між елементами злочину.
У висновках закріплено положення, що слідчі версії мають велике практичне значення і є обов’язковим елементом в розкритті та розслідуванні злочинів.

Список посилань

Назва статті: НАУКОВІ ПОЛОЖЕННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ЛЮДИНИ ЗА ОЗНАКАМИ ЗОВНІШНОСТІ
Автор(и): П. М. Маланчук, Т. С. Соколенко
Сторінки: 79-83

Повний текст

ЗАВАНТАЖИТИ

Анотація

Стаття присвячена аналізу криміналістичних положень відносно висунення та перевірки версій. У публікації вказується, що висунення та перевірка криміналістичних версій – це розумова діяльність слідчого або іншої уповноваженої законом особи з метою побудови певного судження відносно події злочину.
Наведено у статті інформаційну основу, яка охоплює фактичну та теоретичну базу інформації відносно вчиненого злочину. Вказано підстави для висунення криміналістичних версій, а також наведено правила, якими мають користуватися суб’єкти пізнавальної діяльності під час висунення версій.
Також наведено та охарактеризовано прийоми логічного мислення, які застосовуються під час побудови (висунення) версій, а саме: аналізу та синтезу, індукції, дедукції та аналогії. За допомогою цих прийомів, більш інформативно будуються версії.
Після висунення версій проводяться певні дії, які спрямовані на збирання та перевірку доказів. Відносно перевірки криміналістичних версій у статті вказується, що цей процес проводиться з метою встановлення істини у справі. Процес перевірки включає в себе паралельну перевірку усіх висунутих версій, для того щоб з усіх наявних та ймовірних версій виділити лише одну, яка має пряме відношення до справи.
Під час побудови та перевірки версій використовуються знання про криміналістичну структуру злочину, це дозволяє систематизувати фактичну основу версії, простежити зв’язок між елементами злочину.
У висновках закріплено положення, що слідчі версії мають велике практичне значення і є обов’язковим елементом в розкритті та розслідуванні злочинів.

Список посилань

Назва статті: ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛІСТИЧНИХ ВЕРСІЙ
Автор(и): П. М. Маланчук, М. В. Сторчака
Сторінки: 84-88

Повний текст

ЗАВАНТАЖИТИ

Анотація

У статті розглядаються проблемні питання слідчої версії як тактико-криміналістичного засобу аналітичного характеру. Головним аспектом криміналістичної версії є її пізнавальний початок: у тактичному плані криміналістична версія виступає в ролі аналітичного криміналістичного засобу, що вказує на можливі моделі досліджуваного явища, головною з яких є модель
криміналістичної характеристики злочину певного виду.
Пошуково-пізнавальна діяльність слідчого розпочинається з висунення версій, тобто побудови гіпотетичної реконструкції події, що сталася. Криміналістичними прийнято називати версії, які висуваються суб’єктами пізнавальної діяльності. Наведено поняття криміналістичної версії, а також вказано на те, що криміналістична версія як різновид гіпотези, характеризується певними особливостями. Також звертається увага на те, що теорія криміналістики висуває ряд вимог, які пред’являються до криміналістичної версії, за допомогою таких вимог, версії відрізняються від припущень.
Перелічено правила, які обов’язково мають бути використані при перевірці версій, що висуваються, а також, охарактеризовано принципи, на яких ґрунтується процес висунення криміналістичних версій. Висунуті суб’єктами кримінального судочинства версії повинні бути реальними, логічно обґрунтованими.
У висновках на основі дослідження, зазначено, що криміналістичні версії мають важливе значення під час планування розкриття та розслідування різноманітних злочинів.

Список посилань

Назва статті: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ БЕЗВІСНОГО ЗНИКНЕННЯ ОСОБИ
Автор(и): П. М. Маланчук, Д. І. Тарасенко
Сторінки: 89-93

Повний текст

ЗАВАНТАЖИТИ

Анотація

В статті розглядаються питання про поняття та ознаки безвісного зникнення особи, соціально-правову природу та суспільну небезпечність безвісного зникнення особи. З’ясовано значення інституту безвісної відсутності для правозастосування. А також визначені точки зору науковців щодо поняття «безвісна відсутність» та з’ясовані характерні ознаки, що притаманні безвісній
відсутності. Дане власне визначення поняття «безвісно зникла особа». Проаналізовано, що до нормативно-правових актів, яке регламентують порядок розслідування безвісного зникнення особи відносяться Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Інструкції й Накази Міністерства внутрішніх справ
України. Підкреслена важливість нормативно-правих актів, які регламентують порядок розшуку безвісно відсутніх осіб. Також відмічено, що дотримання тільки нормативних приписів являється недостатнім для розкриття злочинів. Досягнути ефективність розслідування безвісно зниклих осіб можливе лише при використанні сукупності наукових знань та заснованих на них рекомендацій, які розробляються криміналістичною наукою.
Встановлено, що загальноприйнятими версіями по факту безвісного зникнення громадян вважаються дві типові версії, які розподілені на безліч конкретних версій з врахуванням наявної інформації по факту зникнення людини та особливостей її життєдіяльності, віку, статі, стану здоров’я, наявності конфліктних ситуацій. Звертається увагу, що не потрібно зациклюватися лише на одній з версій, при розслідуванні злочинів й безвісного зникнення особи, зокрема, завжди повинні висуватися контрверсії. Кожна з яких, в процесі розслідування перевіряється, уточнюється, доповнюється або ж зовсім відкидається та замінюється іншою.
Підсумовано, що успіх розшуку безвісно зниклих осіб може залежати від оперативного та належного реагування на кожну заяву і повідомлення про безвісне зникнення особи.

Список посилань

Назва статті: КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИКРАДЕННЯ ЛЮДИНИ
Автор(и): П. М. Маланчук, М. Ю. Воронкова
Сторінки: 94-98

Повний текст

ЗАВАНТАЖИТИ

Анотація

Дана стаття присвячена криміналістичному дослідженню викрадення людини як суспільно-небезпечного умисного діяння. Наводяться погляди вчених на поняття «викрадення людини».
Особливу увагу приділено способам підготовки, вчинення та приховування злочину, а також детально охарактеризовано дії злочинців, які входять у способи підготовки, вчинення та приховування даного злочину. Дії з підготовки даного злочину включають в себе діяння, що пов’язані з вибором жертви, визначається мета викрадення та коло осіб, які будуть брати участь у реалізації даного злочину. Стосовно способів скоєння, то тут існують різноманітні дії, які включають в переважній більшості фізичне та психічне насильство стосовно жертви. Способи приховування викраденої особи, то тут фігурують інформаційні та фізичні дії.
Також у статті наведено місце вчинення викрадення людини, час вчинення. Також наведено знаряддя, які використовуються злочинцями під вчинення злочину. Охарактеризовано важливий елемент криміналістичної характеристики – особистість злочинця. А також жертву злочину, які є важливими фігурами даного різновиду злочину.
Наведено мету та мотиви, які спонукають до вчинення злочину. В переважній більшості мета та мотиви є корисливими. Усі ці криміналістичні елементи даного злочину відіграють важливу роль для виявлення, розкриття та попередження злочинів.
У висновках взується, що криміналістична характеристика злочину несе в собі великий полемічний потенціал. За допомогою вивчення криміналістичної характеристики злочину, можна швидко розкрити злочин, а також на основі матеріалів попереджувати такі злочини.

Список посилань

Назва статті: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ УКЛАДАННЯ ТА ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ В УКРАЇНІ
Автор(и): С. В. Мирославсьий, Д. С. Шестаченко
Сторінки: 99-104

Повний текст

ЗАВАНТАЖИТИ

Анотація

В статті розглядаються актуальні питання, які виникають при укладенні договору поставки. Як відомо, досить поширеною формою регулювання відносин, що виникають між суб’єктами підприємництва з приводу постачання продукції являється договір поставки, який є досить складним за юридичною природою та недостатньо врегульованим чинним нормативно-правовим законодавством. Встановлено, що договором поставки урегульовуються товарно-грошові, майнові та організаційні відносини в галузі виробництва. Визначено, що використовування саме такої договірної форми виробництва й реалізації продукції та товарів дозволяє вважати договір поставки спеціалізованим правовим інститутом цивільного права, оскільки саме з допомогою даного договору відбувається упорядкування відносин, що пов’язані саме з виробництвом продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання. Встановлено, що на сьогоднішній день нагального вирішення шляхом закріплення в нормативно-правовому акті вимагають положення, які стосуються врегулювання порядку укладення та виконання договорів поставки. Також відмічено, що в наукова література останнього часу не містить ані комплексних, ані фрагментальних досліджень цього важливого договору. З’ясовано, що належне виконання договору поставки значно забезпечить подальший економічний розвиток нашої держави та значно підвищить конкурентоздатність вітчизняної продукції та товарів на світовому ринку. Колізії, що виникають при врегулюванні договірних відносин поставки між ЦК України та ГК України на практиці сприяють неоднозначному трактуванню сторонами договору, що призводить до порушень прав та інтересів суб’єктів господарювання. Проблематика договору поставки продовольчих товарів не є новою для юриспруденції, однак ґрунтовні її дослідження не проводилися. Тому дана стаття спрямована на розгляд та систематизацію розглянуті проблем укладання та виконання договорів поставки за законодавством України.

Список посилань