Випуск 5 (2017)

Обкладинка_Випуск_5(18)

СЕКЦІЯ I. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО; МУНІЦИПАЛЬНЕ ПРАВО

Рябченко Т. О., Малус А. І. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

В умовах реформування місцевого самоврядування і територіальної організації влади в Україні актуалізується питання модернізації ролі органів місцевого самоврядування у публічному управлінні на засадах субсидіарності та децентралізації владних повноважень, що водночас зумовлює необхідність удосконалення правового підґрунтя державної контрольної діяльності у сфері місцевого самоврядування.

Стаття присвячена аналізу зарубіжного досвіду нормативного регулювання державного контролю за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Проаналізовано положення Європейської хартії місцевого самоврядування, що розкривають специфіку регламентації засад державного контролю за функціонуванням місцевого самоврядування, відображаючи практику європейських країн щодо вирішення досліджуваного питання. Автор зосереджує увагу на основних характеристиках функціонування місцевого самоврядування у Німеччині та Польщі. Охарактеризовано інституційну та системно-структурну організацію місцевого самоврядування у розглядуваних країнах. Наголошується на доцільності запровадження в Україні передбачених законодавством зарубіжних країн форм і методів державного контролю у сфері місцевого самоврядування. Узагальнення позитивного досвіду Польщі та Німеччини, накопиченого у цій сфері, дозволяє визначити пріоритетні напрями подальшого розвитку місцевого самоврядування, зокрема, концептуальну модель державного контролю за місцевим самоврядуванням в Україні. Зроблено висновок, що нині рівень правового регулювання державного контролю у сфері місцевого самоврядування в Україні не відповідає європейським стандартам місцевого самоврядування.

Ключові слова : контроль, контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування, суб’єкти державного контролю, системи місцевого самоврядування.

 

Для завантаження тексту статті натисніть  ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Федоренко Ю. Децентралізація влади – «ЗА» та «ПРОТИ» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://m--p.com/detsentralizatsiyavladi-za-ta-proti.
  2. Адміністративний, судовий та фінансовий контроль за діяльністю місцевого самоврядування з боку центральної влади [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bookster.com.ua/seminars/question/2023.
  3. Європейська хартія місцевого самоврядування: міжнародний документ від 15.10.1985 № 994_036 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_036.
  4. Петришин, О. О. Сучасний стан місцевого самоврядування: проблеми та перспективи розвитку / О. О. Петришин // Держ. буд-во та місц. самоврядування. – 2013. – Вип. 25. – С. 195–207.
  5. Конституція Французької Республіки від 04.10.58 р. // Конституції зарубіжних країн : навч. посіб. / авт.-упоряд.: В. О. Серьогін, Ю. М. Коломієць, О. В. Марцеляк та ін. ; за заг. ред. В. О. Се-рьогіна. – Х. : Вид-во «ФІНН», 2009. – С. 47–72.
  6. Конституція Італьянської Республіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lawers-ssu.narod.ru/subjects/constzs/italy.htm.
  7. Конституція Республіки Польща від 02.04.97 р. // Конституції зарубіжних країн : навч. посіб. / авт.-упоряд.: В. О. Серьогін, Ю. М. Коломієць, О. В. Марцеляк та ін. ; за заг. ред. В. О. Серьогіна. – Х. : Вид-во «ФІНН», 2009. – С. 173–205.
  8. Закон Республіки Польща «Про воєводу та урядову адміністрацію у воєводстві» від 23січня 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.slideshare.net/kyivsolidarityfundpl/23-2009-51450845.
  9. Основний Закон Федеративної Республіки Німеччина [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.1000dokumente.de/?c=dokument_de&dokument=0014_gru&object=translation&l=ru.
  10. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80.
  11. Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.
  12. Про комітети Верховної Ради України : Закон України від 04.04.1995 № 116/95-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/116/95-%D0%B2%D1%80.
  13. Про статус народного депутата: Закон від 17.11.1992 № 2790-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2790-12.
  14. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини : Закон України від 23.12.1997 № 776/97-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80.
  15. Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 27.02.2014 № 794 VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/794-18.
  16.  

 

Стеблянко А. В. ЕЛЕКТРОННЕ ДЕКЛАРУВАННЯ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття присвячена з’ясуванню сутності й особливостей функціонування електронного декларування осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування, як форми контролю й елементу боротьби з корупцією. Доведено, що в Україні існує необхідність удосконалення діяльності органів місцевого самоврядування з метою недопущення порушення особистих прав і свобод громадян, знищення конституційних гарантій, втрати довіри до влади в цілому, а також запобігання проявів корупції в них. Здійснено аналіз нормативно-правових актів, які регламентують процедурні аспекти електронного декларування. Охарактеризовано дві моделі регулювання системи електронного декларування, які існують у світі. Встановлено, що для України характерна друга модель регулювання – запобігання незаконному збагаченню, зважаючи на високий індекс сприйняття корупції. Визначено поняття електронного декларування, його суб’єкти. Встановлено перелік посад в органах місцевого самоврядування, а також перелік посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків у таких органах. Виокремлено види електронних декларацій (щорічна декларація, декларація перед звільненням, декларація після звільнення, декларація кандидата на посаду). Зазначено, що Національне агентство з питань запобігання корупції проводить повну перевірку декларацій, а також такі види контролю: щодо своєчасності подання; щодо правильності та повноти заповнення; логічний та арифметичний контроль. Проаналізовано зарубіжний досвід функціонування електронного декларування у Словенії, Македонії та Сербії. Зроблено висновок, що антикорупційна політика в органах місцевого самоврядування має забезпечуватися за допомогою дієвої системи електронного декларування, спрямованої на підвищення ефективності діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування, усунення корупційних ризиків у їх роботі, а також підвищення їх авторитету.

Ключові слова : електронне декларування, боротьба з корупцією, особи, уповноважені на виконання функцій місцевого самоврядування, декларація, декларування доходів та майна.

Для завантаження тексту статті натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Охріменко О. Україна посіла 130-те місце у світі щодо боротьби з корупцією. Що це означає? / О. Охріменко [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ua.112.ua/mnenie/ukraina-posila-130-e-mistse-v-sviti-po-borotbi-z-koruptsiieiu-shcho-tse-oznachaie-287970.html.
  2. Як електронні декларації чиновників можуть змінити країну [Електронний ресурс]: за даними інформаційного агентства «Волинські новини». – 2016. – Режим доступу : https://www. volynnews.com/news/society/yak-elektronni-deklaratsiyi-chynovnykiv-mozhut-zminyty-ukrayinu.
  3. Шеремет О. Корупція в органах місцевого самоврядування та її запобігання в Україні / О. Шеремет // Вісник Асоціації кримінального права України. – 2017. – № 1. – С. 182–192.
  4. Про запобігання корупції [Електронний ресурс] : Закон України в ред. від 03.08.2017. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/page3.
  5. Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 р. № 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0958-16.
  6. Черненко І. Електронне декларування як новітній інструмент боротьби з корупцією в Україні / І. Черненко // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2017. – Вип. 2. – Том 2. – С. 59–62.
  7. Ковриженко Д. Декларування активів та інтересів: досвід країн ЄС / Д. Ковриженко // Запобігання конфлікту інтересів та корупції в депутатській діяльності: досвід країн ЄС та пропозиції для України. – 2011. – С. 29–36.
  8. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України в ред. від 12.03.2017 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2493-14.
  9. Про затвердження Переліку посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків : Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 17.06.2016 р. № 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0987-16.
  10. Антикорупційні органи країн Європи: ключові превентивні механізми: збірка-звіт кращих практик для Національного агентства з питань запобігання корупції. – Київ, 2016. – 40 с.

Семенов В. М., Рагуліна Ю. М. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ

У представленій роботі автори дослідили теоретичні основи соціального захисту та правове регулювання соціальної сфери в контексті міжнародного права.  Визначено чотири моделі соціального захисту, що домінують у країнах-членах Європейського Союзу: континентальна (модель Бісмарка); англосаксонська (модель Бевериджа); скандинавська та південно-європейська (рудиментарна). Надана характеристика кожної моделі по ключовим показникам, внаслідок чого було визначено, що найбільш подібною до системи соціального захисту України є рудиментарна модель, яка на даному етапі теж знаходиться у стані розвитку.

Детально досліджений стан соціальної сфери південноєвропейської системи на прикладі Італії. Визначені особливості становлення моделі в історичному контексті та її характерні риси. Досліджено ключові невирішені питання, які спричиняють відставання Італії за соціально-економічними показниками. Зокрема, характерними є розподіл країни на промисловий центрально-північний регіон та економічно відсталий південь, асиметрична структура соціальних витрат та велика державна заборгованість.

Внаслідок дослідження досвіду розвитку європейських країн було доведено, що соціально орієнтована політика не може існувати без економічного підґрунтя. В той час як в ході аналізу сучасного стану вітчизняного соціального забезпечення було визначено, що Україна значно відстає від країн членів ЄС за ключовими економічними показниками. Погіршує ситуацію відсутність стабільності в політичній сфері, недосконалий стан законодавчої бази та постійні зміни в напрямках зовнішньої політики. Важливою проблемою є недостатній обсяг фінансування, що призводить до зменшення кількості закладів соціальної інфраструктури та низького рівня послуг, що вони надають.

В умовах європейської інтеграції України необхідним є покращення добробуту населення. Тож у статті запропоновані шляхи та методи забезпечення високого рівня соціальної захищеності громадян. Визначено, що вдосконалення потребує законодавча база України. Необхідним є залучення закордонного досвіду, а також підготовка молодих фахівців. Крім того, перспективним напрямом вдосконалення соціальної сфери є запровадження високих нормативів та стандартів.

Ключові слова : соціальна сфера, соціальний захист, моделі соціального захисту, Південноєвропейська (рудиментарна) модель.

Для завантаження тексту статті натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Лопушняк Г. С. Соціальний захист населення: теоретична концептуалізація та особливості державного управління // Теорія та практика державного управління. – 2011. – №2 (33)
  2. Жиглей І.В. Моделі соціальних держав та соціальний захист: екскурс в минуле та майбутнє // Вісник ЖДТУ. – 2008. – № 4. – с. 71-79
  3. Соломка О. М. Економічні моделі соціального захисту в країнах ЄС: основні напрямки трансформації // Економіка. – 2014. – № 24.
  4. Шутаєва О.О., Побірченко В. В. Моделі соціальної політики єс: основні напрямки трансформації // Навчальні записки тавричного національного університету імені В. І. Вернадського, серія «Економіка і управління». – 2013. – № 1. – С. 174-182
  5. Крюков О.І. Соціальна забезпеченість населення як чинник побудови соціальної держави: Україна та європейський досвід // Державне будівництво. – 2009. – № 2.
  6. Іноземний досвід у сфері соціального страхування// Лекційний матеріал для студентів. [Електронний ресурс]: Режим доступу : http://studopedia.su/11_94507_modeli-sotsialnogo-zahistu-v-derzhavah-yes.html.
  7. Пігуль Н. Г., Люта О. В. Розвиток соціальної сфери України в умовах євроінтеграції // Фінансовий простір. – 2015. – № 2, с. 344 – 349.
  8. Нікілєва Л. О. Порівняльна характеристика фінансових моделей соціального забезпечення та захисту населення в Україні і світі // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. – 2011. – № 3(48).
  9. Антропов В. В. Єкономічні моделі соціального захисту населення в країнахЄС: автореф. дис.: спец. 08.00.14 – «Світова економіка» / В. В. Антропов. – М., 2007. – 48 с.
  10. Жиденко Д.І Європейська політика Італії на сучасному етапі (загальний огляд) // Наукові праці. Історія. – 2012. – № 168. – С. 80 – 83.
  11. Рівень безробіття в Італії сягнув рекордних 13,4%// Інформаційне агенство УНІАН. [Електронний ресурс]: http://www.unian.ua/world/1029516-riven-bezrobittya-v-italiji-syagnuv-rekordnih-134.html.
  12. Італія вимирає, народжуваність – найнижча в історії // Світові новини ВІСТКАР. [Електронний ресурс]: http://www.vistkar.com/europe/italiya-vymyraje-narodzhuvanist-najnyzhcha-v-istoriji.html.
  13. Борзенко Н. А. Проблеми сучасного розвитку економіки Італії.. // Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. [Електронний ресурс]: http://www.rusnauka.com/14_APSN_2008/Economics/32376.doc.htm.
  14. Брюссель попереджує Рим щодо бюджетного дефіциту // Євроньюз. [Електронний ресурс] : http://ua.euronews.com/2016/10/26/bpoccenb-oepeaxy-pnm-woao-boaxethoro-aeounty.
  15. Горемикіна Ю. В. Класифікація підходів до оцінювання соціальних послуг // Демографія та соціальна економіка. – 2015. – № 1 (23). – С. 79 – 89.
  16. Ситар Л. Й. Сучасний стан та проблеми розвитку соціальної сфери України // Ефективна економіка економіка. – 2015. – № 4.
  17. Грузєва В. Ю Соціальне становище України та шляхи вдосконалення системи управління соціальною сферою// Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці [Електронний ресурс]: http://www.rusnauka.com/4_SWMN_2010/Economics/58455.doc.htm.
  18. Державний борг // Ціна держави [Електронний ресурс]: http://www.costua.com/budget/debt/.
  19. Соціальна політика України: питання теорії, сучасного стану та перспектив// Науковий журнал Медична психологія [Електронний ресурс]: http://medpsyhology.pp.ua/sotsyalna-polityka-ukrainy.
  20. Ларіна Н. Б. Зарубіжні моделі соціальної політики: досвід для України // Державне будівництво. – 2016. – № 1.

Стрільчук В. А. ІНКЛЮЗИВНІСТЬ : МУНІЦИПАЛЬНО-ПРАВОВИЙ ВИМІР

У статті проаналізовано муніципально-правові аспекти поняття «інклюзивність». Автор на основі положень національного законодавства, муніципально-правової доктрини та практики робить спробу розкрити сутнісно-змістовне наповнення вказаної правової категорії з урахуванням процесів інтенсивного реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади.

У муніципально-правовому аспекті принцип інклюзивності не зводиться виключно до процесу забезпечення реалізації муніципальних прав людьми з особливими потребами. Виходячи із його загального розуміння, інклюзивність також свідчить про локальний рівень організації та функціонування соціуму, де не тільки люди з особливими потребами, але й інші соціальні групи – діти, вагітні жінки, люди похилого віку, в силу власних можливостей повною мірою залучені до життя місцевої спільноти, мають можливість безперешкодно реалізовувати свої конституційні права та свободи, приймати активну участь при вирішенні органами та посадовими особами місцевого самоврядування питань, що стосуються як їх безпосередньо, так і макроспільноти в цілому.

Також інклюзивність виступає однією із характерних ознак локального рівня функціонування соціуму, тобто територіального простору (міста, населеного пункту), де існує та діє територіальна громада, тим самим створює прецедент для виокремлення на доктринальному рівні такої категорії, як інклюзивний муніципально-правовий простір.

Загалом в муніципально-правовому вимірі інклюзивність може розглядатися в таких аспектах: як один із якісних вимірів реалізації муніципальних прав особистості; як характерна ознака процесу прийняття управлінських рішень на муніципальному рівні (один із принципів здійснення муніципальної влади); і як характеризуючи складова муніципально-правового простору, муніципальних інституцій, в межах якого останні функціонують.

Ключові слова : правова глобалізація; інклюзивність; муніципальне врядування;  муніципально-правовий простір.

Для завантаження тексту статті натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Стратегія сталого розвитку України на період до 2030 року (проект) [Електронний ресурс] // Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй. Україна. – Режим доступу : http://www.ua.undp.org/content/dam/ukraine/docs/SD%20Project_Ukraine_version%203-2-1.pdf?download;
  2. Нічого для нас без нас: Посібник з інклюзивного прийняття рішень для державних органів. Упорядники: Азін В. О., Байда Л. Ю., Госс Н., Ждан П.М., Сухініна І. М., Флетчер А.– К: Ленвіт: 2015. – 102 с;
  3. Основи інклюзивної освіти. Навчально‐методичний посібник:/ за заг. ред. Колупаєвої А. А. – К: «А. С. К.», 2012. – 308 с;
  4. Байда Л. Інклюзивні рішення для рівноправного та відповідального суспільства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: жhttp://bbnews.com.ua/2015/01/21/inklyuzyvni-rishennya-dlya-rivnopravnogo-ta-vidpovidalnogo-suspilstva/.
  5. Крижанівська О. П. Етимологія поняття «діти з особливими потребами» у вітчизняному освітньому просторі / Крижанівська О. П., Каленська О. О. // Вісник НТУУ "КПІ". Політологія. Соціологія. Право : збірник наукових праць. – 2012. – № 3 (15). – С. 87–91;
  6. Нічого для нас без нас: Посібник з інклюзивного прийняття рішень для громадських організацій людей з інвалідністю. Упорядники: Азін В.О., Байда Л.Ю., Госс Н., Сухініна І.М., Флетчер А. – К: Ленвіт: 2015. – 96 с;
  7. Батанов О. В. Тенденції розвитку муніципального права в умовах глобалізації / О. В. Батанов // Вісник Південного регіонального центру Національної академії правових наук України. -Одеса: Південний регіональний центр НАПрН України, 2016, № 9. - С. 22-30;
  8. Баймуратов М. О. Феноменологія муніципальних прав людини [Електронний ресурс] / М. Баймуратов // Місцеве самоврядування та регіональний розвиток в Україні. - 2013. - № 1. - С. 52-56;
  9. Щербатюк Т. Дотримання прав людей з інвалідністю м. Корсунь-Шевченківський [Електронний ресурс] // Національний індекс прав людини. – Режим доступу : http://hro.org.ua/files/docs/1493039629.pdf;
  10. Лях Д. Аналіз ситуації з дотримання прав людей з інвалідністю вказує на існування низки серйозних проблем у цій сфері [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ombudsman.gov.ua/ua/all-news/pr/12516-ms-dmitro-lyax-analiz-situatsiii-z-dotrimannya-prav-lyudej-z-invalidnisty/
  11. Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020»: Указ Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015// Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5/2015.

СЕКЦІЯ II. ТРУДОВЕ ПРАВО; ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Кисельова О. І. МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ

В даній статті розглядаються механізми державного регулювання зайнятості населення, проаналізовані основні нормативні документи, що визначать державну політику в сфері зайнятості населення, а також приділено увагу проблемам, пов’язаним із реалізацією положень чинного законодавства у сфері зайнятості населення. В роботі розглянуто особливості сучасної державної політики зайнятості населення України, узагальнено напрями державної політики в сфері зайнятості та запропоновано шляхи формування ефективної зайнятості. Механізм державного регулювання зайнятості населення охарактеризований з точки зору застосування різних методів регулювання. Економічні, організаційні та адміністративно-законодавчі методи регулювання зайнятості повинні в умовах кризи адаптуватися до нових вимог. Досліджено і проаналізовано зміни в законодавстві щодо зайнятості населення та процеси, які покращили б функціонування ринку праці. У статті визначено чинники, які заважають розвитку ринку праці та визначено шляхи покращення державного управління механізму з регулювання ринку праці.

Ключові слова : правове регулювання, зайнятість населення, працевлаштування, безробіття.

Для завантаження тексту статті натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Про зайнятість населення: Закон України від 05.07.2012 N 5067-VI [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5067-17.
  2. DoingBusiness 2015. Economy Rankings (The rankings for all economies are benchmarked to June 2014) [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://www.doingbusiness.org/rankings.
  3. Про основи соціальної захищеності інвалідів : Закон України від 21березня 1991 року №875-ХІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/875-12.
  4. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття : Закон України від 02.03.2000р.№ 1533-III[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1533-14/page.
  5. Про затвердження порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру : Постанова Кабінету міністрів України від 20.03.2013р.№175 [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/175-2013-%D0%BF.
  6. Щодо проблем реалізації Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI". Аналітична записка Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/953/
  7. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України: Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/76-19.

СЕКЦІЯ III. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС; ФІНАНСОВЕ ПРАВО; ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО

Андрійченко Н. С. ПІДЗВІТНІСТЬ І ПІДКОНТРОЛЬНІСТЬ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ЯК СПЕЦІАЛЬНОГО СУБ’ЄКТА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Стаття присвячена дослідженню проблемних питань підзвітності та підконтрольності Служби безпеки України як спеціального суб’єкта фінансової системи держави. Зазначено, що відповідно до національного законодавства за діяльністю Служби безпеки України здійснюється президентський, парламентський, громадський та судовий контроль. Зроблено висновок, що громадський контроль за діяльністю Служби безпеки України як такий обмежений, через не покладення на вказану спецслужбу обов’язку інформувати громадян про свою діяльність, а також закритий процес розгляду та аналізу звіту, який подається Службою безпеки України до Верховної Ради України. Автором акцентується увага на тому, що якісний контроль за діяльністю Служби безпеки України можливий лише за умови балансу між всіма видами існуючого на сьогодні контролю за виконанням Службою безпеки України своїх завдань та функцій, зокрема мова йде про усунення звітування Голови Служби безпеки України лише вищим посадовим особам держави. У статті також розглянуто досвід зарубіжних держав у питанні контролю та звітності спецслужб. Зокрема, автором розкрито специфіку такого контролю в Австралії, Аргентині, Бельгії, Великобританії, Голландії, Канаді, Німеччині,  Норвегії, США.  На підставі чого зроблено ряд важливих висновків, які загалом мають підвищити якість контролю за діяльністю Служби безпеки України як спеціального суб’єкта фінансової системи держави та її звітності за результатами такої діяльності, а відповідно підвищити довіру громадян до цієї спецслужби. Автором запропоновано створити непарламентський комітет з питань контролю за діяльністю спецслужб, якому Голова Служби безпеки України буде подавати звіт, а члени вказаного комітету за результатами аналізу звіту надаватимуть парламенту, Голові Служби безпеки України відповідну інформацію щодо задовільної чи незадовільної діяльності спецслужби, основних недоліків такої діяльності та рекомендацій для її покрашення, а громадськості інформацію про результати розгляду такого звіту, окрім тієї яка містить державну таємницю.

Ключові слова : Служба безпеки України, підконтрольність, підзвітність.

Для завантаження тексту статті натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Про контррозвідувальну діяльність: Закон України від 26.12.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 46. – Ст. 89.
  2. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 27. – Ст. 382.
  3. Захаров Є. Служба безпеки України та права людини / Є. Захаров // [Електронний ресурс].– 2017. - Режим доступу: https://helsinki.org.ua/sluzhba-bezpeky-ukrajiny-ta-prava-lyudyny-e-zaharov/.
  4. Конституція України: Закон України від 28.06.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 30. – Ст. 141.
  5. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави: Закон України від 19.06.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 12. – Ст. 366.
  6. Ханс Борн Підзвітність спецслужб: правові норми, досвід і рекомендації: Наукове видання / Ханс Борн, Ієн Лей; відповід. за укр. видання О. Михалочко. – Осло: Видавництво парламента Норвегії. – 2005. – 135 с.
  7. Калінін О. В. Адміністративно-правові засади громадського контролю за діяльністю Служби безпеки України: дис. … к. ю. н.; cпец. : 12.00.07 - «Адміністративне права і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. В. Калінін. - Київ - 2015. – 222 с.
  8. Моніторинг викликів урядуванню в секторі безпеки України: Матеріали першої Міжнародної конференції «Моніторинг викликів урядуванню в секторі безпеки України: стан і потреби» 21-22 січня 2016 р. – К.: Видавництво «Заповіт». – 114 с.
  9. Лист-звернення колективу Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБ України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://antikor.com.ua/articles/62798-list zvernennja_kolektivu_golovnogo_upravlinnja_kontrrozviduvaljnogo_zahistu_interesiv_derhavi_u_sfe.
  10. Гірич В. М. Шляхи розбудови і підвищення ефективності функціонування системи демократичного цивільного контролю над сектором безпеки: Аналітична записка / В.М.Гірич, О. О. Котелянець // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/535/.

Черей С. В. ПОВНОВАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ У СФЕРІ НЕПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ БАНКІВ

У статті визначено поняття неплатоспроможного банку. Таким визнано банк щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність». Розглянуті підстави, у разі настання яких Національний банк України зобов’язаний, в силу своїх повноважень, прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

У даній роботі проаналізовані повноваження Національного банку України як органу державної влади у сфері неплатоспроможності банків, виділено їх окремі особливості. Зокрема, одним з обов’язків є здійснення попередньої кваліфікації осіб, які можуть брати участь у виведенні неплатоспроможних банків з ринку, та складення переліку таких осіб.

Розглянуто статус та повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та його роль у відносинах неплатоспроможності, а саме у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку. Здійснено порівняльний аналіз цілей Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного Банку України у відносинах неплатоспроможності банків. Враховуючи те, що мета та цілі їх діяльності різняться, зроблено висновок про відсутність конкуренції між цими двома суб’єктами банківської діяльності. Наділення Фонду спеціальними повноваженнями у сфері неплатоспроможності банків дозволяє зменшити монополізм Національного банку України в управлінні банківською системою країни.

У даній роботі запропоноване запровадження субсидіарної відповідальності власника за зобов’язаннями банку. При цьому, до пред’явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред’явити вимогу основному боржникові. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора, або кредитор, не одержав від нього у розумний строк відповідь на пред’явлену вимогу, кредитор може пред’явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Ключові слова : неплатоспроможний банк, орган державної влади, Національний банк України, повноваження, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, субсидіарна відповідальність.

Для завантаження тексту статті натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Господарський кодекс України [Електронний ресурс]: Закон України від 16.01.2003 №436-IV (Редакція станом на 01.08.2016). – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print14766814 39087277. – 07.11.2016. – Назва з екрану.
  2. Закриття банків – відповідальність держави і власників [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://antiraid.com .ua/articles/36681-zakrittya-bankiv-vidpovidalnist-derzhavi-i-vlasnikiv.html. – Назва з екрану.
  3. Конституція України [Електронний ресурс] : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (Редакція станом на 30.09.2016). – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 / print 1452801145557029. – 07.11.2016. – Назва з екрану.
  4. Лобач О.М. Категорії «Проблемний банк», «Неплатоспроможний банк» у законодавстві України / О. М. Лобач [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravoznavec.com.ua/period/article/21393/%CB. – Назва з екрану.
  5. Про банки і банківську діяльність [Електронний ресурс] : Закон України від 07.12.2000 № 2121-III (Редакція станом на 19.10.2016). – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2121-14/print1478581982692053. – 07.11.2016. – Назва з екрану.
  6. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом [Електронний ресурс] : Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII (Редакція станом на 19.10.2016). – Режим доступу : http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/2343-12/print1478669921427889. – 07.11.2016. – Назва з екрану.
  7. Про застосування Національним банком України заходів впливу [Електронний ресурс]: Положення, затверджене Постановою Правління Національного банку України  від 17.08.2012  № 346 (Редакція станом на 23.08.2016). – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1590-12/print1478669921427889. – 07.11.2016. – Назва з екрану.
  8. Про Національний банк України [Електронний ресурс] : Закон України від 20.05.1999 №679-XIV (Редакція станом на 01.05.2016). – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/679-14/print1478581982692053. – 07.11.2016. – Назва з екрану.
  9. Про систему гарантування вкладів фізичних осіб [Електронний ресурс]: Закон України від 23.02.2012 № 4452-VI (Редакція станом на 19.10.2016). – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4452-17/print1478671411335320. – 07.11.2016. – Назва з екрану.
  10. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] : Закон України від 16.01.2003 №435-IV (Редакція станом на 02.11.2016). – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print1458124974417778. – 07.11.2016. – Назва з екрану.
  11. Часткова, солідарна та субсидіарна відповідальність [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://sites.google.com/site /igroupteamsite /cip/castkova-solidarna-ta-subsidiarna-vidpovidalnist. – Назва з екрану.
  12. Чернадчук В.Д. Правове регулювання неплатоспроможності банків : навч. посіб. / В.Д. Чернадчук. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. – 230 с.
  13. Швагер О.А. Характеристика правовідносин за участю Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку / О.А. Швагер [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ndi-fp.asta.edu.ua/thesis/176/. – Назва з екрану

Чернадчук О. В. ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ ВЧЕННЯ В УКРАЇНІ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОРІЧЧЯ : ІСТОРИЧНИЙ НАРИС

У статті розглянуто актуальні питання стану фінансових та фінансово-правових вчень в Україні у першій половині ХІХ сторіччя, який визначено як перший етап періоду виникнення української науки фінансового права, протягом якого розпочалася систематизація й узагальнення вітчизняного та світового досвіду у вивченні і викладанні фінансів та фінансового права. Цей етап характеризується появою наукових праць українських фінансистів М. А. Балудянського, М. Х. Бунге, С. Ю. Десницького, Д. П. Журавського, Т. Ф. Степанова та інших. В працях цих науковців-фінансистів були закладені концептуальні засади виникнення та розвитку власне фінансово-правових вчень.

Ключові слова : бюджет, гроші, кредит, податки, політична економія, фінанси, фінансове право, фінансово-правова думка.

Для завантаження тексту статті натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Бунге Н. Теорія кредита. Сочинение / Бунге Н. – К. : Університет. Типографія, 1852. – 312 с.
  2. Лортикян Э.Л. История экономики и экономической мысли Украины. Эволюция рыночной экономики / Лортикян Э.Л. – Х. : Консум, 2004. – 360 с.
  3. Степанов Т. Записки о политической экономіи / Степанов Т. – Харьковъ : Университетская типографія, 1848. – Ч. 2. – 141 с.
  4. Хохуляк В.В. Наука фінансового права: проблеми становлення та розвитку : дисс. докт. юрид. наук : 12.00.07 / Хохуляк В.В. – Одесса, 2015. – 539 с.
  5. Юхименко П.І. Фінансова думка України : [монографія] : в 3 т. / [Юхименко П. І., Льовочкін С.В., Федоров В.М. та ін.] ; за наук. ред. В.М. Федосова. – К. : Кондор; Тернопіль : Економічна думка, 2010. – Т. 2. – 584 с.

Чернадчук В. Д., Яковлєва Я. С. ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ВИКЛАДАЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В АНТИКОРУПЦІЙНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ В УКРАЇНІ

У статті розглянуто питання обсягу та змісту поняття викладацької діяльності для застосування в антикорупційному законодавстві, що пов’язано із законодавчим введенням певних обмежень та дозволів для окремих категорій суб’єктів. Зроблена спроба розмежування поняття викладацької діяльності з іншими суміжними поняттями. Викладацька діяльність розглядається як вид освітньої та педагогічної діяльності, їх складова частина. Особливу увагу у статті приділено питанням участі у роботі державної екзаменаційної комісії інших осіб, які є суб’єктами антикорупційного законодавства, стосовно яких законодавчо встановленні обмеження щодо видів діяльності, окрім наукової, викладацької та творчої. Обґрунтовано доведено, що така участь підпадає під поняття викладацької діяльності і є її видом. Проведений аналіз законодавства про освіту дозволив виявити ознаки викладацької діяльності, до яких віднесено: професійність, здійснення на постійній основі або за сумісництвом, у встановлених законодавством формах (навчальні заняття, самостійна робота, практична підготовка та контрольні заходи) та в межах навчальної роботи.

Запропоновано авторське визначення поняття викладацької діяльності як професійної діяльності на постійній або тимчасовій основі в межах навчального процесу щодо надання знань та умінь, формування практичних навичок, контролю та оцінювання отриманих знань та навичок, що здійснюється у визначених законодавством формах організації освітнього процесу із застосуванням відповідних видів навчальної роботи. Викладацька діяльність представляє собою завершений цикл надання, формування та контролю знань, вмінь та навичок з метою досягнення певного результати навчання, яким є сукупність знань, умінь, навичок, інших компетентностей, набутих особою у процесі навчання за певною освітньо-професійною, освітньо-науковою програмою, які можна ідентифікувати, кількісно оцінити та виміряти. Саме тому, контрольні заходи (контроль знань у різних формах) є невід’ємною та завершальною складовою викладацької діяльності.

Ключові слова : антикорупційне законодавство, викладацька діяльність, державна екзаменаційна комісія, навчальна робота, навчальний процес, освіта, освітній процес, педагогічна діяльність.

Для завантаження тексту статті натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Конституція України : прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
  2. Про судоустрій та статус суддів : Закон України від 2 червня 2016 р. № 1402-VIІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-19.
  3. Про статус народного депутата : Закон України від 17 листопада 1992 р. № 2790-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2790-12.
  4. Про вищу освіту : Закон України від 1 липня 2014 р. № 1556-VІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18.
  5. Про освіту : Закон України від 23 травня 1993 р. № 1060-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12.
  6. Про затвердження положення про порядок створення та організацію роботи державної екзаменаційної комісії у вищих навчальних закладах України : наказ Міністерства освіти і науки України від 25.05.2013 р. № 584 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0955-13.
  7. Рішення Конституційного Суду України від 04.03.2004 р. № 5-рп/2004 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-04.
  8. Рішення Конституційного Суду України від 06.10.2010 р. № 21-рп/2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/laws/show/v021p710-10.

Горкава В. Ю. РОЗВИТОК ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Розглядаються основні тенденції в сучасному адміністративно-деліктному праві, пов’язані з формуванням нового адміністративно-правового інституту адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Також досліджуються проблеми розвитку адміністративної відповідальності за порушення безпеки дорожнього руху. Розглядаються концепції і окремі дослідження в зазначеній сфері. Предметом дослідження є доктринальні положення, що характеризують закономірності розвитку адміністративної відповідальності в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктом дослідження є суспільні відносини в галузі забезпечення безпеки дорожнього руху. В результаті аналізу нормативно-правових актів, наукової літератури, правовідносин автор досліджує зародження і становлення адміністративної відповідальності в сфері безпеки дорожнього руху, акцентує увагу на правових проблемах їх виявлення, характеризує змістовну сторону закономірностей, яка виявляється на основі соціальної практики. Методологічну основу дослідження склав комплекс загальнонаукових, приватнонаукових та спеціальнонаукових методів пізнання. Наукова новизна дослідження виражається у виділенні автором загальних характерних закономірностей розвитку адміністративної відповідальності в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Загальним висновком автора є твердження про те, що аналіз нормативно-правових актів, наукової літератури, правовідносин в галузі забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяє констатувати окремі правові проблеми виявлення закономірностей в досліджуваній області. Нерозривний зв'язок між цілями державної політики в галузі забезпечення безпеки дорожнього руху і закономірностями розвитку досліджуваної системи, дозволяє виробити базові наукові положення теорії безпеки, які суттєво збагачують методологію забезпечення безпеки дорожнього руху, дають міцну основу для прогнозування подальшої зміни суспільних відносин в даній сфері, вдосконалення правової адміністративної основи і прийняття стратегічних рішень в області забезпечення безпеки дорожнього руху.

Ключові слова : адміністративна відповідальність, правопорушення, дорожній рух, безпека дорожнього руху, забезпечення безпеки, правовідносини.

Для завантаження тексту статті натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Бахаев А. А. Административно-правовое регулирование дорожного движения : вопросы безопасности и ответственности : дисс. ... кандидата юридических наук : 12.00.14 / Антон Александрович Бахаев. – Москва, 2009. – 190 с.
  2. Войтенков Е. А. Государственно-правовое обеспечение безопасности дорожного движения в России : исторический опыт и перспективы : дисс. ... доктора юридических наук : 12.00.01 / Евгений Алексеевич Войтенков. – Москва, 2014. – 354 с.
  3. Коллер Ю. С. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Юрій Сергійович Коллер ; Держ. НДІ М-ва внутр. справ України. – К., 2012. – 244 с.
  4. «О дальнейшем ограни¬чении применения штрафов, налагаемых в административном порядке» : Указ Президиума Верховного Совета СССР от 21.06.1961 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://www.economics.kiev.ua/download/ZakonySSSR/data03/tex15865.htm
  5. «О реорганизации Центрального управления шоссейных и грунтовых дорог и автомобильного транспорта» : Постановление СНК СССР от 3 марта 1936 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://istmat.info/node/44194
  6. «Об административной ответственности за нарушение правил дорожного движения» : Указ Президиума Верховного Совета СССР от 15.03.1983 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://www.lawrussia.ru/texts/legal_346/doc346a693x936.htm
  7. Полное собрание законодательства Российской империи с 1649 года. – Том II (1676-1688). – С.-Петербург, Типография II отделения собственной Е. И. В. Канцелярии, 1830. – 974 с.
  8. Полное собрание законодательства Российской империи с 1649 года. – Том ХIII (1749-1753). – С.-Петербург, Типография II отделения собственной Е. И. В. Канцелярии, 1830. – 960 с.
  9. «Положение о рабоче-крестьянской милиции» : Постановление Совета народных комиссаров СССР от 25.05.1931 г. № 390 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://www.consultant.ru/cons/cgi/online.cgi?req=doc;base=ESU;n=12085#0
  10. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных. – С.-Петербург, Типография II отделения собственной Е. И. В. Канцелярии, 1845. – 920 с.
  11. Шевченко А. Є. Організаційно-правові аспекти становлення та адміністративної діяльності спеціальних підрозділів НКВС України на транспорті у кінці 20-х – середині 40-х рр. ХХ ст. : монографія / Анатолій Євгенійович Шевченко. – К. : Нац. акад. України, Ін-т історії України, 2005. – 472 с.
  12. Шевченко А. Є. Правові засади діяльності органів внутрішніх справ УРСР на транспорті у першій половині ХХ століття (історико-правове дослідження) : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.01 / Шевченко Анатолій Євгенійович. – Донецьк, 2007. – 527 с.
  13. Юридическая психология : учебник / Под ред. Ю. В. Чуфаровского. – М. : Право и Закон, 1997. – 320 с.
  14. www.libussr.ru – Библиотека нормативно-правовых актов Союза Советских Социалистических Республик.

 

Гуржій А. В. ПУБЛІЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ : АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Європейський вектор розвитку сучасної України вимагає переходу на європейські стандарти належного врядування, котрі передбачають безпосередню участь громадськості в процесах нормотворення, публічного адміністрування, формування та реалізації державної політики. З цією метою у вітчизняному публічному адмініструванні широко застосовуються прогресивні форми взаємодії влади та суспільства, засновані на ідеях партнерства, відкритості, соціального діалогу. Однією з таких форм виступають публічні консультації, орієнтовані на забезпечення безпосередньої участі громадян у процесах розробки правових актів, підзвітності суб’єктів владних повноважень, підвищення якості та легітимності владних рішень.

За останні роки відбулося формування відповідної правової бази, було визначено засади організації консультацій, впорядковано процедурні аспекти їх проведення. Однак, існуючий механізм публічних консультацій наразі характеризується недостатньою ефективністю. Зокрема, організація таких консультацій проводиться непослідовно та непланомірно; у плани проведення консультацій не завжди потрапляють заходи щодо обговорення ключових актів економічної, соціальної та культурної політики; при проведенні консультацій органи влади надають перевагу опосередкованим формам консультацій (вивчення громадської думки), а не безпосередньому обговоренню з представниками науки, практики та широкої громадськості; вельми слабкою є інформаційна підтримка публічних консультацій.

Першочерговим кроком на шляху до вирішення окреслених проблем має стати прийняття Закону України “Про публічні консультації”. Поряд з цим необхідно здійснити широкий комплекс нормотворчих, організаційних, інформаційних та інших заходів, спрямованих на побудову в Україні багаторівневої системи залучення громадськості до процесів публічного адміністрування. З цією метою впровадження стандартів належного врядування має бути проголошене стратегічним напрямом адміністративної реформи, а відповідний напрям діяльності – знайти відображення в законодавстві, актах стратегічного планування, а також у політичних рішеннях керівництва держави.

Ключові слова : публічне адміністрування, демократичне врядування, суб’єкти влади, правотворчість, громадський контроль, публічні консультації.

Для завантаження тексту статті натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Аналіз практики діяльності структурних підрозділів органів виконавчої влади, відповідальних за зв’язки з громадськістю // Офіційний сайт Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.center.gov.ua
  2. Удосконалення консультацій з громадськістю. Пропозиції громадськості та влади : Фінальний аналітичний звіт / за заг. ред. Д. Ковриженко. – К. : Всеукраїнська громадська організація “Комітет виборців України”, 2012. – 105 с.
  3. Палій Г. О. "Щодо активізації взаємодії організацій громадянського суспільства із органами державної влади." Аналітична записка / Г. О. Палій // Сайт Національного інституту стратегічних досліджень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/881.#_ftn8
  4. Гуржій Т. О. Пріоритети розвитку інституту публічних консультацій / Публічний простір як об’єкт правового регулювання: Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 30 вересня 2016 року). – К. : Академія адвокатури України, 2016. – С. 69-72.
  5. Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 року // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84. – Ст. 2945.
  6. Гуржій Т. О. Перспективи розвитку інституту публічних консультацій в Україні / Права людини та публічне врядування: Збірник матеріалів міжрегіонального круглого столу (м. Чернівці, 27-28 травня 2017 р.). – Чернівці : Технодрук, 2017. – С. 5-9.
  7. Про Ініціативу «Партнерство Відкритий уряд» // Сайт Координаційної ради Ініціативи «Партнерство Відкритий уряд» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ogp.gov.ua/content/%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%86%D1%96%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D1%83
  8. Повідомлення про оприлюднення проекту Закону України «Про публічні консультації» // Сайт Міністерства юстиції України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.minjust.gov.ua/51435

Глущенко Н. В. СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНИХ ОРГАНІВ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ОХОРОНУ ТА ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У СФЕРІ МЕДИЦИНИ Й БІОТЕХНОЛОГІЙ

У даній статті досліджується питання щодо системи адміністративних органів, які уповноважені здійснювати охорону та захист прав інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій. Стисло розглядається та надається коротка характеристика галузям медицини та біотехнологій. Розглядаються типові ознаки відповідних адміністративних органів, визначаються особливості їх функціонування та ключові повноваження у пропонованих напрямках дослідження. Пропонується авторське бачення системи органів, які здійснюватимуть охорону та захист прав інтелектуальної власності у медичній і біотехнологічній сферах.

Характерною рисою сучасної постіндустріальної спільноти є кардинальна, порівняно з минулим етапом, зміна підходів до розуміння того, які саме об’єкти становлять найбільшу економічну вартість на даний момент, а також який, потенційно можливий, дохід можна отримати від них у середньо- чи довгостроковій перспективі. Мова йде про об’єкти, що становлять результат інтелектуальної діяльності особи. Відповідно до тематики дослідження, при умілому розпорядженні правами інтелектуальної власності у сфері медицини та біотехнологій можливим є отримання не тільки значної матеріальної вигоди, а й існуватимуть гарантії подальшого розвитку вказаних галузей, паралельно забезпечуючи їхню конкурентоспроможність на рівні з закордонними аналогами.

Виникає реальна необхідність для правової охорони і захисту таких результатів, оскільки дані об’єкти можуть стати предметом неправомірного використання, поширюватися без дозволу юридичного власника та іншим чином порушувати його законні права, що об’єктивно зумовлює потребу в їх захисті. Одним із різновидів охорони і захисту прав інтелектуальної власності, в першу чергу на національному рівні, у досліджуваних сферах є існування цілісної системи адміністративних органів, які, в межах власних повноважень, будуть забезпечувати можливість реалізації існуючого комплексу прав учасників ймовірних правовідносин.

Ключові слова : охорона, захист, медицина, біотехнології, об’єкти права інтелектуальної власності, адміністративні органи, система.

Для завантаження тексту статті натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Фармацевтична енциклопедія [Електронний ресурс] : сайт: www.pharmencyclopedia.com.ua – Режим доступу до ресурсу: http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1363/medicina.
  2. Юлевич О. І. Біотехнологія : навчальний посібник / О. І. Юлевич, С. І. Ковтун, М. І. Гиль; за ред. М. І. Гиль. – Миколаїв : МДАУ. – 2012. – 476 с.
  3. Конституція України [Електронний ресурс] : Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.
  4. Гринь О. Д. Орган державної влади як складова державного апарату / О. Д. Гринь // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. – 2014. – № 11. – С. 11 – 13.
  5. Колесніченко В. В. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності: теорія і практика: монограф. / В. В. Коленсіченко. – Київ: Логос. – 2014. – 399 с.
  6. Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс] : Положення від 31.05.2011 № 634/2011 – Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/634/2011.
  7. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України [Електронний ресурс] : Постанова, Положення, Перелік від 28.10.2015 № 878 – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/878-2015-п.
  8. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України [Електронний ресурс]: Постанова, Положення від 02.07.2014 № 228 – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/228-2014-п.
  9. Про Національну поліцію [Електронний ресурс] : Закон від 02.07.2015 № 580-VIII – Режим доступу до ресурсу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/580-19/paran6#n6.
  10. Про Державну фіскальну службу України [Електронний ресурс] : Положення від 21.05.2014 № 236 – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/236-2014-п.
  11. Про Антимонопольний комітет України [Електронний ресурс] : Закон від 26.11.1993 № 3659-XII – Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3659-12?test=kkMMfBEvM6xUprKgZiqJ/IFZHI4fks80msh8Ie6.

Косиця О. О. ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОДАТКОВОГО АГЕНТА

У статті зосереджено увагу на наукових та практичних підходах до юридичної відповідальності податкового агента та особливостей притягнення його до фінансово-правової  відповідальності згідно законодавства України.

Проаналізовано правові та теоретичні засади фінансової та адміністративної відповідальності податкового агента. Також було проведено аналіз судової практики з питань застосування податкового законодавства з питань порушення податковим агентом правил ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків.

Проведене дослідження дає підстави припускати, що відповідальність за порушення податкового законодавства як і фінансова відповідальність поєднує право відновлювальну та штрафну моделі юридичної відповідальності. До податкових агентів, які допустили ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, застосовується фінансова відповідальність, пеня та адміністративна відповідальність. Таким чином, застосування фінансової відповідальності спрямовано на покарання конкретного правопорушника (платника податків, податкового агента) у зв’язку з невиконанням ним покладеного на нього обов’язку, а також на попередження податкових правопорушень.

Ключові слова : податковий агент, фінансова відповідальність, адміністративна відповідальність, кримінальна відповідальність.

Для завантаження тексту статті натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Гетманцев Д. О., Коваль Ю. А., Нечай М. В. Адміністрування податкових платежів: проблеми теорії та практики: наук.-практ. посіб. / Д. О. Гетманцев, Ю. А. Коваль, М.В. Нечай. – Київ: Юрінком Інтер, 2017. – 776 с.
  2. Правовий статус податкового агенту [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07/ Мазурик Олена Федорівна ; Класич. приват. ун-т. - Запоріжжя, 2010. - 20 с.
  3. Правове регулювання оподаткування доходів фізичних осіб в Україні [Текст] : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Головашевич Олександр Олександрович ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2008. - 20 с.).
  4. Беспалова А. О. Правове регулювання адміністрування податків і зборів в Україні [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Беспалова Аліса Олексіївна ; Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - Одеса, 2015. - 23 с.
  5. Чинчин М.М. Правова природа податкового адміністрування в Україні : монографія / М. М. Чинчин. – Х. : Право, 2014. – 160 с.
  6. Податковий кодекс України: Кодекс від 02 груд. 2010 р., № 2755-VI // Відомості Верх. Ради України. – 2011. – № 13-14, №15-16, №17 – Ст. 272.
  7. Демин А.В. Налоговое право России [Текст] : учеб. Пособие / А.В. Демин. – Красноярск: РУМЦ ЮО, 2006. – 329 с.
  8. Нагребельний В.П., Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Фінансове право України. Загальна частина: Навчальний посібник / За заг. ред. члена-кор. АПрН України В.П. Нагребельного. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - 320 с.
  9. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Парламент. вид., 2012. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.
  10. Бех Г. В., Дмитрик О. О., Кобильнік Д. А., Криницький І. Є., Кучерявенко М. П. Податкове право: Навчальний посібник / К. : Юрінком Інтер, 2003. – 400 c.
  11. Ухвала Вищого Адміністративного Суду України від 04 липня 2017 року у справі К/800/16267/16 // – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/67751005.

Миргород-Карпова В. В. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРОБЛЕМАТИКА ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

У пропонованій статті розглядається проблематика відсутності єдиноприйнятого визначення «державний фінансовий контроль», яке тісно взаємозв’язане з такими категоріями як «контроль» та «фінансовий контроль», проаналізовані підходи до визначення сутності поняття, а також досліджується можливість їх законодавчого закріплення. Наголошується на тому, що спеціальних досліджень теорії фінансового контрою у вітчизняній літературі мало. Найчастіше увага в науці приділяється загальним питанням фінансового контрою з точки зору теорії фінансів та фінансового права. Практично відсутні ґрунтовні дослідження фінансового контролю в умовах державного регулювання ринкового економіки. На основі позицій та поглядів вітчизняних та зарубіжних науковців, як юристів, так і економістів, автором розроблюється власне бачення сутності понять.

Звернуто увагу на проблему прийняття Закону України «Про державний фінансовий контроль», досліджені перспективи такого прийняття та реалізації його в Україні. Слід зазначити, що з 2008 року, з дати одержання законопроекту Верховною Радою України та його реєстрації, жодних зрушень не було вчинення з приводу зміни статусу даного документу.

Ключові слова : контроль, фінансовий контроль, державний фінансовий контроль, проект Закону України «Про державний фінансовий контроль».

Для завантаження тексту статті натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Академічний тлумачний словник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sum.in.ua/s/sutnistj.
  2. Боди З. Финансы: учеб. пособие / З.Боди, Р. Мертон. – М.: Издат. дом «Вильямс», 2007.– 592 с.
  3. Бутинець Ф.Ф. Контроль і ревізія: підручник / Ф.Ф. Бутинець, Н.Г. Виговська, Н. М. Малюга. – Житомир: ПП ―Рута, 2002. – 544 с.
  4. Бутинець Ф.Ф. Аудит: підручник / Ф.Ф. Бутинець – Житомир: ПП «Рута», 2002. – 672 с.
  5. Ващенко І.В. Державний фінансовий контроль та його вдосконалення у трансформаційній економіці України: автореф. дис.. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.08 «Гроші, фінанси і кредит» / І.В. Ващенко. – К., 2005. – 22 с.
  6. Воронова Л.К., Кучерявенко М.П. Финансовое право: навчальний посібник / Л.К.Воронова, М.П, Кучерявенко – Харьков: Легас, 2003. – 360 с.
  7. Головань М.М. Державний фінансовий контроль і його реформування / М.М. Головань // Фінанси України. – 2003. – № 9 – С. 133–140.
  8. Горбунов О.Н. Финансовое право: учебник / О.Н. Горбунова, Е.Ю. Грачев и др. – М.: ТК Велби; Изд-во Проспект, 2004. – 536с.
  9. Грачева Е.Ю. Основные тенденции развития государственного финансового контроля в Российской Федерации / Е.Ю. Грачева // Правоведение. – 2002. - №5. – С. 21-26.
  10. Грачева Е.Ю. Финансовый контроль: навчальний посібник / Е.Ю. Грачева, П.П.Толстопятенко, Е.А. Рыжкова. – М.: Изд. дом ―Камерон, 2004. – С.272.
  11. Гуцаленко Л.В. Державний фінансовий контроль / Л.В. Гуцаленко, В.А. Дерій, М.М. Коцупатрий – К.: Центр наукової літератури, 2011. – 424 с.
  12. Гупаловська М.Б. Бюджетний контроль в умовах ринкової економіки України. Дис. канд.екон.наук: 08.00.08. // М.Б. Гупаловська. – Тернопіль: 2012.
  13. Дікань Л.В. Контроль і ревізія: навчальний посібник / Л.В. Дікань. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 245с.
  14. Дудко В.П, Контроль у системі державного регулювання економіки: теорія та організація: монографія / В.П. Дудко. – Чернівці: Прут, 2006. – 368с.
  15. Іванова І.М. Проблеми створення та розвитку муніципального фінансового контролю в Україні / І.М. Іванова // Стратегічна панорама. – 2005. - №3. – С.14-17.
  16. Ирвин Д. Финансовый контроль / Д. Ирвин; пер. с англ. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 256 с.
  17. Калюга Є.В. Реформування економічного контролю в Україні (теорія і практика): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора екон. наук: 08.06.04./ Є.В. Калюга. – К., 2002.– С.34.
  18. Лімська декларація керівних принципів аудиту державних фінансів. Керівні принципи аудиту державних фінансів. – К.: Вид. підг. за сприяння програми ПРООН з врядування, 2003.– С. 23-37.
  19. Локтєв О. Державний фінансовий контроль: визначення та класифікація / О. Локтєв // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – 2011. - № 3. – С. 45-50.
  20. Мюллер В.К. Англо-русский словарь / В.К. Мюллер. – М.: Советская энциклопедия, 1971. – 912 с.
  21. Овсянников Л. Закон о государственном финансовом контроле: все-таки нужен президентский контроль /Л.Овсянников // Президентский контроль.–1998.– № 9.– С.5-9.
  22. Панкевич Л.В. Бюджетний менеджмент / Л.В. Панкевич.– К.: Знання, 2006. – 293 с.
  23. Піхоцький В.Ф. Від Закону «Про фінансовий контроль» до єдиного замінника в системі державного фінансового контролю / В.Ф. Піхоцький // Економіст. – 2015. - №1. – С. 30-32.
  24. Піхоцький В.Ф. Зарубіжний досвід організації державного фінансового контролю та можливість його використання в Україні / В.Ф. Піхоцький // Економіст. Фінансовий сектор. – 2016. - № 1. – С. 31-34.
  25. Піхоцький В.Ф. «Система державного фінансового контрою в Україні: концептуальні засади теорії та практики» / В.Ф. Піхоцький // Економіст. Фінансовий сектор. – 2016. - № 2. – С. 29-32.
  26. Пожар Т.О. Розвиток фінансово–бюджетного механізму державного фінансового контролю. Дис. канд.екон.наук: 08.00.08. // Т.О. Пожар. – Суми: 2012.
  27. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про державний фінансовий контроль» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=31663.
  28. Проект Закону України «Про державний фінансовий контроль» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF1K400A.html.
  29. Радионова В.М,, Швейников В.И. Финансовый контроль: учебник / В.М. Радионов, В.И. Швейников – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2002. – 320 с.
  30. Рябухин С.Н. Аудит ефективности использования государственных ресурсов: ученик / С.Н. Рябухин. – М.: Наука, 2004. – 138 с.
  31. Савченко Л.А. Правові основи фінансового контролю: навчальний посібник / Л.А. Савченко. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 504 с.
  32. Савченко Л.А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні: монографія / Л.А. Савченко. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 408 с.
  33. Философский энциклопедический словарь / Е.Ф. Губский, Г.В. Кораблева, В.А.Лутченко. – М.: Инфа-М, 1997. – 576 с.
  34. Черненко Т.І. Сутність та форми контролю в кредитних споживчих кооперативах / Т.І. Черненко, Л.М. Соніна // Бухгалтерський облік. – 2008. - №18. – С.34-38.
  35. Шевчук О.А. Державний фінансовий контроль в Україні: теорія, методологія, практика: автореферат дис. д-ра екон. наук: 08.00.08 / О.А. Шевчук; Ун-т банківської справи Нац. банку України. – Київ. – 2014. – 44с.
  36. Шевчук О.А. Природа фінансового контролю / О.А. Шевчук // Фінансовий простір. – 2015. - №2 (18). – С. 233-237.
  37. Шохин С. О. Бюджетно-финансовый контроль и аудит: теория и практика применения в России: учебное пособие / С. О. Шохин, Л. И. Воронина. – М.: Финансы и статистика, 1997.– 240 с.

Риженко О. С. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КІБЕРЗАХИСТУ В УКРАЇНІ

У статті наведений аналіз норм чинного законодавства та проектів національного законодавства, а також його практичне застосування в галузі кіберзахисту, яке являється однією із частин безпеки держави в інформаційному просторі. Дослідження вказаного питання має актуальний характер  через необхідність створення дієвого механізму з метою запобігання вчиненню правопорушень в інформаційному просторі. Питання захисту інформації має важливу роль у розвитку держав. З розвитком нових технологій розвиваються нові способи вчинення злочинів в кіберпросторі. Вказані правопорушення становлять загрозу не тільки окремим громадянам але і державній безпеці в цілому. У світі не розроблені надійні системи запобіганню вчинення правопорушень в інформаційному просторі. Будь-яка система захисту, яку втілено в життя в легальний спосіб потребує законодавчого врегулювання, саме тому вказане питання є досить важливим не тільки для України, а і для всього світу.

Кіберзахист має свою специфіку, оскільки інформаційний простір не має жодних меж та кордонів, що робить його надзвичайно зручним для вчинення протиправних дій. До протиправної діяльності в інформаційному просторі відносяться злочини в різних сферах господарювання, атаки хакерів на сайти державних органів та місцевого самоврядування, бази даних фінансових установ, а також спроби порушити суспільно-політичний лад у державі різними способами. Вказані злочини вчиняються не обов’язково в межах країни, суб’єкти більшості злочинів у сфері інформаційного простору знаходяться за межами країни.

Проведено аналіз норм конституційного, адміністративного та кримінального права, які у своїй сукупності становлять досить розгалужену та недосконалу систему кіберзахисту України.

Ключові слова :  кіберзахист, інформаційний простір, кіберзлочин, кіберзагроза, кіберпростір, захист інформації.

Для завантаження тексту статті натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Конституція України від 28.06.1996 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254.
  2. Конвенція про кіберзлочинність від 07.09.2005 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_575/page.
  3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.
  4. Закон України «Про міжнародні договори України» від 26.06.2004 № 1906-IV [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1906-15.
  5. Закон України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» від 23.02.2006 № 3475-IV [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3475-15.
  6. Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2939-17.
  7. Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 01.07.2010 № 2411-VI [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2411-17.
  8. Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» від 05.07.1994 № 80/94-ВР [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80/94.
  9. Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-ХІІ [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2657-12.
  10. Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 № 964-IV [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/964-15.
  11. Закон України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1932-12.
  12. Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 № 1280-IV [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1280-15.
  13. Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України» від 26.05.2015 № 287/2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/287/2015.
  14. Проект Закону Країни «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» від 19.06.2015 № 2126а [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55657.
  15. Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року»: від 24.09.2015№ 555/2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/549/2015.
  16. Кібербезпека в Україні: 2016 та прогнози на майбутнє. ПашкоП.М. актуальні задачі та досягнення у галузі кібербезпеки. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 23-25 листопада 2016, м. Кропивницький. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://dspace.kntu.kr.ua/jspui/bitstream/123456789/5045/1/AUConferenceCyberSecurity_November2016_p21.pdf.
  17. Правовий режим кібербезпеки в Україні. Коваленко Н.В. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції № 3/2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://apnl.dnu.in.ua/3_2016/24.pdf.

Шлапко Т. В., Миронов П. Ф. ЗАРУБІЖНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОБІГУ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ

Стаття присвячена визначенню проблем правового регулювання обігу електронних грошей в Україні, дослідженню нормативно-правового регулювання обігу таких грошей у зарубіжних країнах: Європейському Союзі та США, формулюванню висновків і пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства у зазначеній сфері в Україні. У статті дано визначення поняття «електронні гроші» з юридичної точки зору. У роботі висвітлено різні підходи вітчизняних та зарубіжних науковців щодо теоретичного визначення цього поняття. Проаналізовані директиви Комісій Європейського Союзу, які є основою регулювання електронного грошового обігу в країнах ЄС, та універсальний закон про грошові послуги «Uniform Money Services Act», який є ключовим нормативно-правовим актом у сфері регулювання обігу електронних грошей в США. На основі проведеного порівняльного аналізу законодавства США і Європейського Союзу визначені подібні та відмінні аспекти правового регулювання обігу електронних грошей. Окреслено чинне законодавство України, що регулює відносини, пов’язані з обігом електронних грошей. Досліджуються питання нормативно-правового регулювання в умовах розвитку системи електронних платежів у контексті адаптації національного законодавства до вимог ЄС. Розглянуті ключові норми Положення про електронні гроші в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.11.2010 р. № 481. Цінним у статті є використання методу порівняння досвіду регулювання обігу електронних грошей в зарубіжних країнах з українським. Відмічені норми, які не відповідають кращій міжнародній практиці. Сформульовані рекомендації та напрямки удосконалення сфери нормативно-правового регулювання обігу електронних грошей в Україні. Зроблені висновки, що для вдосконалення і вирішення сучасних проблем впровадження електронних грошей в Україні необхідно обов’язково скористатися досвідом зарубіжних країн.

Ключові слова : гроші, грошовий обіг, електронні гроші, фінансове право, електронні платіжні системи, правове регулювання.

Для завантаження тексту статті натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Горюков Е. В. Электронные деньги: анализ практики использования и прогноз развития: дисс. канд. экон. наук : спец. 08.00.10 «Финансы, денежное обращение и кредит» / Евгений Валериевич Горюков. – Иваново, 2004. – 162 с.
  2. Махаєва О. О. Електронні гроші в Європі та Україні / О.О. Махаєва // Вісник Національного банку України : журнал. – 2004. – № 9. – С. 22-24.
  3. Лозовик Д. Б. Перспективи розвитку систем електронних грошей в Україні / Д.Б. Лозовик // Ефективна економіка. – 2012. – № 6. – С. 1–2.
  4. Івасів Б. Л. Історія виникнення та перспективи розвитку електронних грошей / Б. Івасів// Світ фінансів. – 2008. – № 2 (15). – С. 157–160.
  5. Єсімов С. С. Інформаційно-правові засади регулювання обігу електронних грошей у контексті розширення застосування / С. С. Єсімов // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – Юридичні науки. – 2014. – № 810. – С. 22–27.
  6. Барабан Л. М. Електронні гроші: можливості, тенденції та перспективи розвитку в Україні / Л. М. Барабан // Фінансовий простір – 2014. – №3. – С. 10–17.
  7. Махаєва О. О. Електронні гроші в Європі та Україні / О.О. Махаєва // Вісник Національного банку України : журнал. – 2004. – № 9. – С. 22-24.
  8. Directive 2000/46/EC of the European Parliament and of the Council of 18 September 2000 on the taking up, pursuit of and prudential supervision of the business of electronic money institutions, http://europa.eu.int/eur-lex/pri/en/oj/dat/2000/l_275/l27520001027en00390043.pdf
  9. Electronic money. Consumer protection, law enforcement, supervisory and cross border issues// Basel. BIS. 1997.– p.5
  10. Кочергин Д. А. Электронные деньги / Д. А. Кочергин. – М. : Маркет ДС. – 2010. – 325 С.
  11. Дмитренко Ю. М. Правові засоби регулювання грошового обігу в Україні / Ю.М. Дмитренко // Європейські перспективи. – 2012. – № 4. – Ч. 1. – С. 193–198.
  12. Світовий досвід і перспективи розвитку електронних грошей в Україні : наук.-аналіт. матер. / П. М. Сенищ, В. М. Кравець, В. І. Міщенко, О. О. Махаєва, В. В. Крилова, Н. В. Грищук. – К. : Національний банк України ; Центр наукових досліджень. – 2008. – Вип. 10.– 145 с.
  13. Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питань регулювання випуску та обігу електронних грошей : Постанова Правління Національного банку України від 04 грудня 2010 р. №481 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1336-10.
  14. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні : Закон України від 5 квітня 2001 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2346-14.
  15. Афоніна С. В. Електронні гроші : навч. посібн. / С. В. Афоніна. – СПб, 2001. – 128с.

СЕКЦІЯ IV. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС; КРИМІНАЛІСТИКА

Пахомов В. В., Каріх І. В., Дегтяр Р. О. ВІЙСЬКОВА ПОЛІЦІЯ

У статті проаналізовано питання запровадження в Україні інституту Військової поліції відповідно до проекту Закону України «Про Військову поліцію» від 21 січня 2015 року №1805 який внесений до Верховної Ради України. Пропонується  створити новий правоохоронний орган – Військову поліцію, яку буде наділено більш широкими повноваженнями, зокрема, правом проводити досудове слідство.  В Україні відсутня практика функціонування військової поліції, наукових досліджень вчених з даного питання бракує. Однак, якщо і мають місце бути окремі наукові описи цього питання, комплексного дослідження українськими вченими поки що не немає.

Важливим є наявність спеціальних органів (військової юстиції), оскільки цивільним слідчим, прокурорам і суддям складно здійснювати досудові розслідування та проводити судовий розгляд матеріалів кримінальних проваджень, які стосуються Збройних Сил України, особливо, коли в військовий період їх підрозділи вже більше трьох років залучаються до участі в широкомасштабній антитерористичній операції. Тут існує специфіка, яка вимагає особливої підготовки й спеціалізованих знань стосовно того, яким чином діяти, до того ж комплексного та постійного їх удосконалення, через те, що військово-службові правовідносини характеризуються багатьма особливостями, які визначені у статутах Збройних Сил України та інших нормативно-правових актах.

Інститут Військової поліції діє у багатьох державах світу та являє собою в цілому специфічну службу у Збройних Силах для підтримання законності та правопорядку. Україна, яка перебуває на шляху запровадження Військової поліції, має докорінно дослідити досвід зарубіжних держав стосовно роботи такого органу та зважено підійти щодо наділення його чіткими завданнями та повноваженнями. Військова поліція може стати важливим суб’єктом забезпечення правопорядку у Збройних Силах України та інших військових формуваннях.

Зважаючи на те, що нині Україна тільки знаходиться на шляху законодавчого визначення діяльності інституту Військової поліції, то проблеми з практики функціонування цього органу поки не можна визначити.

Ключові слова : Військова поліція, Військова юстиція, законопроект, Збройні Сили України.

Для завантаження тексту статті натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Про військову поліцію: проект Закону України від 13.10.2010 р. № 7251 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=53648
  2. Кривецький О. Закон про військову поліцію [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=988:proekt-zakonu-pro-vijskovu-politsiyu&catid=8&Itemid=350
  3. Туркот М. С. Військова складова національної безпеки України / М. С. Туркот // Вісник Національної академії прокуратури України.- 2016.- № 2(44).- С. 44-50
  4. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про Військову поліцію» від 21 січня 2015 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=53648#
  5. Жолобович І. Військова поліція: що це таке і чим вона займатиметься [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://24tv.ua/viyskova_politsiya_shho_tse_take_i_chim_vona_zaymatimetsya_n693878
  6. Військова поліція: іноземний досвід [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://na.mil.gov.ua/32263-vijskova-policiya-inozemnij-dosvid
  7. Полякова О. С. Питання запровадження в Україні інституту військової поліції / О. С. Полякова // Журнал східноєвропейського права. – 2015. - №13. – С. 128-131.

 

СЕКЦІЯ V. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО І ПРОЦЕС; СІМЕЙНЕ ПРАВО; ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Гуц Н. Г. ЗМІСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ТА ІНШИХ РЕЧОВИХ ПРАВ ПРОФСПІЛКОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ

У стaтті рoзглянутo aктуaльні питaння прaвoвoгo регулювaння прaвa влaснoсті тa інших речoвих прaв прoфспілoк Укрaїни, прoaнaлізoвaнo ряд зaкoнoдaвчих aктів, щo регулюють віднoсини  прoфспілкoвoї влaснoсті нa сучaснoму етaпі.

Ключові слова : прoфспілкoві oргaнізaції, мaйнo, прaвo влaснoсті, влaсник, інші речoві прaвa.

Для завантаження тексту статті натисніть ЗАВАНТАЖИТИ
  1. Рубaнoв A.A. Прoблемы сoвершенствoвaния теoретическoй мoдели прaвa сoбственнoсти. / A.A. Рубaнoв // Рaзвитие сoветскoгo грaждaнскoгo прaвa нa сoвременнoм этaпе. – М., 1986.
  2. Цивільний кoдекс Укрaїни від від 16.01.2003 р. // Відoмoсті Верхoвнoї Рaди Укрaїни (ВВР), 2003. -  №№ 40-44. - ст. 356.
  3. Ушaкoвa Ю.A. Пoняття, зміст тa фoрми прaвa влaснoсті: aвтoреф. дис. нa здoбуття нaук. ступеня кaнд. юрид. нaук: спец. 12.00.05 «Трудoве прaвo; прaвo сoціaльнoгo зaбезпечення». / Ушaкoвa Ю.A. – К.: Нaукoвo-дoслідний інститут привaтнoгo прaвa і підприємництвa Нaціoнaльнoї aкaдемії прaвoвих нaук Укрaїни, 2011. - 20 с.
  4. Явoрськa O.С. Прaвoве регулювaння віднoсин влaснoсті зa цивільним зaкoнoдaвствoм Укрaїни: нaвчaльний пoсібник / O.С. Явoрськa. – К. : Aтікa, 2008. – 256 с.
  5. Кoнституція Укрaїни 1996 рoку: Зaкoн Укрaїни від 28 червня 1996 р. № 254к/96–ВР [Електрoнний ресурс]. – Режим дoступу : http://zakon.rada.gov.ua.
  6. Гoспoдaрський кoдекс Укрaїни: пoтoчнa редaкція вiд 20 вересня 2015 р. підстaвa 1602-18 [Електрoнний ресурс]. – Режим дoступу : http://zakon.rada.gov.ua.
  7. Прo грoмaдські oб’єднaння: Зaкoн Укрaїни від 22 березня 2012 р. № 4572-VI [Електрoнний ресурс]. – Режим дoступу : http://zakon.rada.gov.ua.
  8. Зaкoн Укрaїни «Прo прoфесійні спілки, прaвa і гaрaнтії їхньoї діяльнoсті» від 15.09.1999 р. // Відoмoсті Верхoвнoї Рaди Укрaїни (ВВР), 1999. - № 45 - ст. 397.
  9. Хaрькoвскaя цивилистическaя шкoлa: прaвo сoбственнoсти: мoнoгрaфія / Пoд ред. И. В. Спaсибo-Фaтеевoй. – Хaрькoв: Прaвo, 2012. – 424 с.
  10. Склoвский, К. И. Сoбственнoсть в грaждaнскoм прaве / К. И. Склoвский . – 5-е изд., перерaб. – М. : Стaтут, 2010 . - 898 с.
  11. Цивільне прaвo Укрaїни: Підручник: У 2 кн. / O.В. Дзерa (кер. aвт. кoл.), Д.В. Бoбрoвa, A.С. Дoвгерт тa ін.; Зa ред. O.В. Дзери, Н.С. Кузнєцoвoї. – 2-е вид., дoпoв. і перерoб. – К.: Юрінкoм Інтер, 2004. – Кн. 2. – 640 с.
  12. Прaвo влaснoсті в Укрaїні: Нaвч. пoсіб. / O. В. Дзерa, Н.С. Кузнєцoвa, O.A. Підoпригoрa; Зa зaг. ред. O. В. Дзери, Н.С. Кузнєцoвoї. - К., Юрінкoм Інтер, 2000. - C. 213.
  13. Пoлякoв В. Ю. Прaвoве регулювaння гoспoдaрськoї діяльнoсті некoмерційних oргaнізaцій: : aвтoреф. дис. нa здoбуття нaук. ступеня кaнд. юрид. нaук: спец. 12.00.04 / Пoлякoв Вітaлій Юрійoвич; Нaц. aкaд. нaук Укрaїни, Ін-т екoн.-прaв. дoслідж. - Дoнецьк, 2013. - 17 с.
  14. Кoнвенція Міжнaрoднoї oргaнізaції прaці  «Прo свoбoду aсoціaції тa зaхист прaвa нa oргaнізaцію» № 87.

 

СЕКЦІЯ VI. СУДОУСТРІЙ; ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ; ПРОКУРАТУРА ТА АДВОКАТУРА

Олондарь В. С. ОКРЕМІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ І ТАКТИКИ ДОКУМЕНТУВАННЯ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ УКРАЇНИ ПРИЙНЯТТЯ ПРОПОЗИЦІЇ, ОБІЦЯНКИ АБО ОДЕРЖАННЯ НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ СЛУЖБОВОЮ ОСОБОЮ

У статті визначено основну мету документування дій розроблюваних об’єктів справ, що вчиняють кримінально карні діяння.  Надано аналіз існуючих факторів, що ускладнюють процес виявлення та організації документування прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, а також досліджено тактичні прийоми та механізми документування фактів корупційних правопорушень та злочинів, пов’язаних з отриманням неправомірної вигоди підрозділами боротьби з корупцією і організованою злочинністю правоохоронних органів України. У статті виокремлено окремі категорії службових осіб, щодо яких обмежуються можливості проведення слідчих та розшукових заходів: особи, наділені імунітетом (судді, народні депутати); правоохоронці (співробітники органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та інші). Проаналізовано види неправомірної вигоди із точки зору виконання службових дій (бездіяльності) посадовою особою. У статті визначено дві основні схеми документування отримання неправомірної вигоди, розглянуті найбільш популярні місця її отримання. Дослідження дало змогу розмежувати поняття «хабар» та «неправомірна вигода», визначити сутність прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди.  Було розроблено науково обґрунтовані рекомендації і пропозиції, спрямовані на вдосконалення процесу організації документування одержання неправомірної вигоди службовою особою, визначені особливості, які слід враховувати при документуванні окремих категорій осіб.

Ключові слова : неправомірна вигода,  документування, корупція.

Для завантаження тексту статті натисніть Завантажити
 
  1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність зі стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією : Закон України від 18.04.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/221-18.
  2. Кримінальний Кодекс України від 05.04.2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.
  3. Боротьба з корупцією : підруч. / (авт. кол.; кер. авт. кол. Є. Д. Скулиш). – К. : Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2010. – 335 с.
  4. Хабарництво: кваліфікація та документування : практ. посібник / О. Ф. Бантишев, С. А Кузьмін. - К. : Видавець – А.В. Паливода. - 2009. – 118с.
  5. Бантишев О. Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації) : навч. посіб. / О. Ф. Бантишев. – К. : МАУП, 2002. – 128 с.
  6. Про статус народного депутата України : Закон України від 17.11.1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2790-12 .
  7. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 02.06.2016 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1402-1