Правила оформлення

Правила технічного оформлення

Стаття готується в 1 примірнику на паперовому носії в будь-якому з редакторів Word, повністю підготовленою до опублікування. Шрифт – Times New Roman (основний текст статті розміром 14 pt з інтервалом 1,5 і абзацним відступом 1,25 см.) на папері формату А4 з полями – по 2 см.

На першому рядку ліворуч має бути УДК;

– на другому рядку по центру – назва статті (шрифт – напівжирний, прописний розміром 14);

– через рядок ліворуч – прізвище, ім’я, по-батькові автора (напівжирний, стрічний розміром 14) та науковий ступінь, вчене звання, а також – повна назва організації, яку представляє автор (курсив, стрічний розміром 12);

– імена інших співавторів (за наявності), їх науковий ступінь, вчене звання та назви організацій, які представляють;

– через рядок – розширена анотація (мовою, якою подається стаття та англійською мовою). Має містити по 1900 знаків кожна та ключові слова. Анотації повинні містити прізвище та ініціали автора та назву статті.

– текст статті;

– використана література.

Назва статті

Назва статті повинна бути англійською мовою та мовою, якою подається стаття до друку (українська або російська). У перекладі заголовків статей англійською мовою не повинно бути ніяких транслітерацій, окрім неперекладних назв власних імен, приладів та інших об’єктів, що мають власні назви; також не має використовуватися неперекладний сленг.

Заголовок наукової статті повинен бути інформативним та містити лише загальноприйняті скорочення. Заголовок повинен відображати предмет статті та мати достатню кількість відповідних «ключових слів» (пошукових термінів), які дадуть змогу читачам відшукати дану статтю під час пошуку з використанням відповідної бази даних Журналу. Загальна рекомендація – довжина заголовка повинна складати 5-10 слів.

Дані про авторів (Прізвище автора, назва організацій та відомств)

Необхідно вказати осіб, які здійснювали та відповідали за проведення наукового дослідження, викладеного в статті. Необхідно визначити в якості автора того, чий інтелектуальний внесок в дослідження був найбільший та він в подальшому зможе, при необхідності, надати пояснення та захистити роботу.

Прізвища авторів статей та назви місць їх роботи необхідно наводити згідно з однією з традиційних міжнародних систем транслітерації), яка надасть змогу ідентифікувати автора (прізвища одного автора) та не ускладнить його ідентифікацію та об’єднання даних щодо його публікацій і цитування під одним профілем (ідентифікатором – ID автора).

Так як Журнал враховує будь-які системи транслітерації, використовувані в публікаціях (Редакційна рада Журналу нічого сама не транслітерує і не перекладає), то для того, щоб якнайповніше та коректніше був створений профіль автора, важливо дотримуватись правил транслітерації за однією системою. Також, щоб всі відомості щодо цитування публікацій одного автора «збирались» під одним профілем, слід чітко й однотипно вказувати місце роботи (назву наукової організації) без скорочень.

Анотація та ключові слова.

Анотація (реферат, авторське резюме) є основним джерелом інформації щодо змісту статті та викладених в ній результатів дослідження. Анотація повинна містити короткий опис статті, так би мовити зробити презентацію наукової праці для читачів. Поруч із назвою статті анотація є одним із найбільш важливих компонентів наукової статті. Після того, як прочитано назву, вчені, як правило, бігло проглядають анотацію з метою визначення того, що вдалося встановити авторам, і на підставі цієї інформації приймають рішення, чи будуть читати статтю повністю.

Анотація представляє собою міні-статтю та є стислим повторенням структури статті.

На сайті видавництва EMERALD наведені приклади того, як не треба (http://www.emeraldinsight.com/authors/guides/write/abstracts.htm?part=3 &) і як треба писати анотацію.

Анотація повинна бути розширеною та обов’язково двома мовами (мовою, якою подається стаття та англійською мовою). Обсяг анотації складає по 1900 знаків кожна. Спочатку вказується прізвище та ініціали автора, назва статті, потім текст анотації та ключові слова (не більше 8).

У разі відсутності у автора змоги надати до редакції анотацію іноземною мовою, Редакційна рада Журналу, за погодженням з автором статті, може взяти на себе відповідальність щодо здійснення перекладу.

Текст статті

Публікація статті у журналі «Правові горизонти» є важливою складовою розвитку послідовної і всебічної системи знань. Це є прямим відображенням якості роботи авторів статей та установ, які їх підтримують. У статтях, що пройшли рецензування, використовується науковий метод.

Стаття повинна надати читачу загальні відомості про дослідження, яке описується у статті. Вона повинна містити такі елементи:

-постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями;

-аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання цієї проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;

-формулювання цілей статті (постановка завдання);

-виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;

-висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі.

Вимоги до оформлення статті подібні до вимог, що висуваються до наукових статей, які публікуються в журналах з переліку ВАК та наукометричної бази SCOPUS.

Обсяг статті від 8 до 24 тис. знаків з пробілами (10-15 сторінок).

Стаття друкується мовою оригіналу.

В роботі забороняється використовувати нумераційні маркери редакторів Word, а також табулятор.

Стаття має бути підписана авторами на останній сторінці.

Використана література

Подання національних та закордонних джерел у списках літератури в латиниці для вітчизняних авторів є окремою складною проблемою. Однак, посилання на джерела на інших мовах не є корисними для самої БД, оскільки не додають цитувань нікому і не можуть бути включені до жодних рейтингових оцінок, тому Редакційна рада Журналу з метою додавання у БД відомостей, зосереджує увагу авторів на обов’язковості виконання в статтях нашої вимоги щодо викладення пристатейного списку літератури латиницею.

Можливості конкретної системи (SCOPUS) та інших дозволяють проводити за посиланнями оцінювання значення і визнання робіт конкретних авторів, наукового рівня журналів, організацій і країн, визначення актуальних наукових напрямів і проблем, виявлення їх точок розвитку й занепаду тощо. Тому, в усьому світі вимоги до цієї складової наукових статей високі. Навіть попри те, що наукова спільнота ставиться до порівняльної наукометрії дещо скептично, стаття з представницьким списком літератури демонструє професійний світогляд і якісний рівень досліджень її авторів.

Правильний опис використовуваних джерел у списках літератури є запорукою того, що цитована публікація буде врахована в оцінці наукової діяльності авторів, отже (по ланцюжку) – організації, регіону, країни. За цитованістю Журналу визначають його науковий рівень, авторитетність, ефективність діяльності його Редакційної ради тощо.

Відповідно, найбільш значущими складовими бібліографічних посилань є прізвища авторів та назви видань. Причому для того, щоб усі автори публікації були враховані в системі, необхідно в опис статті вносити всіх авторів, не скорочуючи перелік до трьох, як це рекомендовано чинними у нас державними стандартами.

Список літератури (References), враховуючи вимоги SCOPUS та інших зарубіжних БД, необхідно наводити повністю окремим блоком, повторюючи список літератури, наданий національною мовою, незалежно від того, є в ньому іноземні джерела чи немає. Якщо Список містить посилання на іноземні публікації, вони повністю повторюються у Списку, наведеному латиницею.

Стандарти представлення бібліографічних посилань

Редакційною радою «Правових горизонтів» у відповідності до вимог SCOPUS авторам статей пропонується вісім варіантів стандартів для складання бібліографічних списків з результатів пошуку: APA – American Psychological Association (5th ed.); Council of Biology Editors – CBE 6th, Citation-Sequence; Chicago 15th Edition (Author-Date System); Harvard; Harvard – British Standard; MLA (Modern Language Association) 6th Edition – Single Spaced Reference List; NLM – National Library of Medicine; Uniform Requirements for Manuscripts Submitted to Biomedical Journals.

Зосереджуємо Вашу увагу, що ні в одному із запропонованих зарубіжних стандартів на бібліографічні записи не використовуються розділові знаки («/ /» і «-»). Назва джерела та вихідні дані відокремлюються від авторів і заголовка статті типом шрифту, найчастіше, курсивом (italics), точкою або комою.

У мережі інтернет є досить багато безкоштовних програм для створення бібліографічних описів у романській абетці. Досить набрати в GOOGLE пошук зі словами «create citation» і ви отримаєте декілька безкоштовних програм, що дозволяють автоматично створювати посилання за одним зі світових стандартів:

http://www.easybib.com/

http://www.bibme.org/

http://www.sourceaid.com/

Є також платні програми для створення бібліографічних посилань.

Статті з електронних журналів описуються аналогічно друкованим виданням з доповненням даних щодо адреси доступу. Найточніше дозволяє ідентифікувати електронні публікації запроваджений порівняно недавно унікальний ідентифікатор, який використовують практично всі провідні закордонні журнали для ідентифікації своїх статей – DOI (Digital Object Identifier).

Отже, при складанні посилань у публікаціях, необхідно:

  1. дотримуватись однієї з поширених систем транслітерації;
  2. відмовитися від використання національного стандарту на користь міжнародних;
  3. однотипно подавати інформацію про два основних елементи описів – авторів і джерело;
  4. не перевантажувати посилання транслітерацією назв статей, або наводити до них також і переклад;
  5. за наявності перекладної та національної версії періодичного видання для посилань обирати перекладну.

До статті додаються:

– інформаційна довідка про автора : прізвище, ім’я, по-батькові (повністю), науковий ступінь, вчене звання, місце роботи і посада, поштова адреса, контактний телефон, електронна адреса;

– для осіб, які не мають наукового ступеню, – відсканована рецензія наукового керівника чи рецензія особи, яка має науковий ступінь (підпис рецензента повинен бути завірений у відділі кадрів установи або печаткою факультету (інституту);

– фото автора у форматі .jpg.