Issue 9 (2018)

Зміст

Повний номер

 

Open

 

Назва статті: НАТУРАЛІЗАЦІЯ МІЖВОЄННОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕМІГРАЦІЇ В РУМУНІЇ ТА ЮГОСЛАВІЇ
Автор(и): В.М. Власенко
Сторінки: 7-12

Повний текст

Анотація


У статті на основі раніше невідомих документів центральних державних архівів України, тогочасної емігрантської преси та законодавчих актів зарубіжних країн розглядається питання натуралізації українських політичних емігрантів в Румунії та Королівстві сербів, хорватів і словенців (1929 р. – Югославія) у період між Першою та Другою світовими війнами. Основна увага приділяється чинникам, які спонукали українських емігрантів переходити в інше підданство/громадянство. Розповідається про зусилля відповідних органів Ліги Націй, Верховного комісара у справах біженців на чолі із Фритьйофом Нансеном, інших міжнародних організацій та урядів цих двох балканських країн вирішити проблему біженців/емігрантів. Аналізується законодавство Румунії та Югославії про громадянство. Показано ставлення Уряду Української Народної Республіки в еміграції до натуралізації українських емігрантів. Уперше в українській історіографії охарактеризовано процес набуття емігрантами громадянства Румунії й Югославії. Акцентовано увагу на тому, що процес натуралізації посилився під час та одразу після світової економічної кризи 1929-1932 рр. У другій половині 1930-х рр. перехід в інше громадянство було поширеним явищем серед українських політичних емігрантів як в Європі взагалі, так і в її окремих регіонах зокрема. Робиться висновок про те, що основними мотивами переходу в інше громадянство були можливість отримати роботу, влаштуватися на державну службу, придбати землю та шлюб з місцевими громадянами. Велика частина натуралізованих українських емігрантів сподівалася при зміні політичної ситуації в Європі та СРСР повернутися в Україну. За таких обставин уряд Югославії не чинив би перепон для вибуття із набутого громадянства та повернення на Батьківщину

Список посилань


1. Трощинський В.П.Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище. К.: Інтел, 1994. 259 с.
2. Політична історія України. ХХ століття: У 6 т. Т. 5: Українці за межами УРСР (1918- 1940). К., 2003. 720 с.
3. Піскун В. Політичний вибір української еміграції (20-ті роки ХХ століття). К.: МП «Леся», 2006. 672 с.
4. Козлитин В. Д. Русская и украинская эмиграция в Югославии (1919-1945 гг.). Харьков: «РА», 1996. 476 с.
5. Власенко В.Н. Формирование украинской политической эмиграции в Румынии в межвоенный период (первая волна).Русин. Кишинев, 2014. № 1 (35). С. 105-120.
6. Власенко В. Н. Вторая волна межвоенной украинской политической эмиграции в Румынии (зима – весна 1920 г.).Русин. 2014. № 2 (36). С. 270-284.
7. Власенко В. Н. Третья волна межвоенной украинской политическойэмиграции в Румынии (первая волна). Русин. 2014. № 4 (38). С. 99-114.
8. Власенко В. Формування міжвоєнної української політичної еміграції в Югославії (перша хвиля). Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. 2014. Вип. ХХХІХ. С. 85-91.
9. Власенко В. Третя хвиля міжвоєнної української еміграції до Югославії. Русинистични студиї = Ruthenianstudies. Нови Сад, 2015. С. 103-132.
10. VlasenkoV.,GuzunV. InterwarUkrainianpoliticalemigrationinRomania (quantitativechanges). AnaleleUniversităţiidinCraiova. Istorie. 2017. Nr 1 (31).pp. 51-60.
11. Власенко В. Правове становище міжвоєнної української еміграції в Румунії (міжнародний аспект).Сумська старовина. 2014. №XLV. С. 29-36.
12. Власенко В. Натурализация украинской эмиграции в Болгарии в межвоенный период.Анамнеза / Софийски университет «Св. Климент Охридски». София, 2015. Кн. 1. С. 18-33.
13. Серапионова Е.П. Российская эмиграция в Чехословацкой республике (20-30-е годы). М.: Логос, 1995. 198 с. Правові горизонти / Legal horizons, 2018 12
14. Женевець. Ліга Націй і справи еміграції (Лист із Женеви).Тризуб. Париж, 1929. Ч. 10. С. 11-13. 15. ZakonodržavljanstvuKraljevineSHS.Službene novine Kraljevine SHS. Beograd, 1928. Br. 254 (od 1.11). S. 1289.
16. Новый Закон о подданстве.Кавказский казак. Белград, 1929. 1 августа. С. 7.
17.Центральний державний архів громадських об’єднань України (ЦДАГО), ф. 269, оп. 2, спр. 258. 18. Белоемиграција у Југославији: 1918-1941. Т. 1.Београд: Фото Футура, 2006. 506 с.
19. Ribkin-Puškadija T. Emigranti iz Rusije u kulturnom i znanstvenom životu Zagreba. Zagreb: Prosvjeta, 2006. 304 s.
20. ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 273.
21. Государственный архив Российской Федерации, ф. Р-5680, оп. 1, д. 65.
22. Шорников П. Русское общество Бессарабии и румынское государство 1918-1940 гг. Русин. 2010. № 4 (22). С. 72-88.
23. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО), ф. 4465, оп. 1, спр. 158.
24. Порохівський Г. Десять років на еміграції.Табор. Варшава, 1931. Кн. 15. С. 69-80.
25. Цибульський Б. Лист із Болгарії.Тризуб. 1929. Ч. 36. С. 16-19.
26. Націоналіст. Лист з Болгарії.Розбудова нації. 1929. Ч. 6-7. С. 246-247.
27. ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 272.
28. В. С. З життя й політики.Тризуб. 1932. Ч. 41. С. 17-21.
29. ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 280.
30. ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 104.
31. Геродот Д. Еміграційні справи у Румунії.Тризуб. 1939. Ч. 32. С. 9-14.
32. ЦДАГО, ф. 269, оп. 2, спр. 277а.

Назва статті: ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ВЛАДИ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМА РЕАЛІЗАЦІЇ
Автор(и): О.В. Стогова
Сторінки: 13-20

Повний текст

Анотація


У статті розглядається сутність поняття децентралізація, аналізуються основні праці із цієї проблематики. Автор робить висновок, що децентралізація як засіб підвищення ефективності функціонування публічної влади вже впродовж тривалого часу перебуває у полі зору науковців та експертів. У роботі порівнюються базові підходи до визначення поняття децентралізації. Приділено увагу поняттям «деконцентрація» та «нецентралізація» та зроблено спробу їхнього розмежування із поняттям «децентралізація». Зроблено висновок, що виходячи із можливих ризиків децентралізація влади на користь органів місцевого самоврядування не може бути абсолютною. Виділені передумови успішної децентралізації. Автор досліджує сутність децентралізації у сучасній Україні посилаючись на нормативноправові акти, які регулюють цей процес. Детально розглядається «Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні». У роботі аналізуються основні завдання цієї концепції та ступінь їхньої реалізації. Автором вивчаються переваги та недоліки децентралізації. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що реформа є частковою, адже реалізованим є лише один з її напрямків – об’єднання територіальних громад. В Україні створені правові основи для реалізації цього напрямку, прийняті відповідні закони, а саме Закони України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та «Про співробітництво територіальних громад», а також розроблено методику формування спроможних територіальних громад. Зроблено висновок, що децентралізація влади в Україні здійснюється через реалізацію концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. При цьому реформування регіонального рівня місцевого самоврядування не відбувається, як і реформа виконавчої влади.

Список посилань


1. Ткачук А. Децентралізація влади: від потреби до реалізації (робочий зошит) – К.: ІКЦ «Легальний статус», 2013 .– 116 с.
2. Ткачук А. Скандинавський шлях. Досвід реформ адміністративно- територіального устрою і місцевого самоврядування в Данії та Швеції. – К.: Логос, 2015. – 124 с.
3. Ганущак Ю.І. Територіальна організація влади: Напрямки змін/за заг. ред. д. держ. упр., проф. Куйбіди В.С. [Монографія]. – Львів: Видавництво «Астролябія», 2013. – 166 с.
4. Ганущак Ю.І. Реформа територіальної організації влади; Швейцарсько- український проект «Підтримка децентралізації в Україні – DESPRO». – К.: ТОВ «Софія-А». – 2015. – 168 с.
5. Єрмолаєв А. Децентралізація влади та реформа місцевого самоуправління в Україні. – Київ: Нова Україна. Інститут стратегічних досліджень, 2015. – 44 с.
6. Децентралізація публічної влади: досвід європейських країн та перспективи України / [Бориславська О. М., Заверуха І. Б., Школик А. М. та ін.]; Центр політико-правових реформ. – К., Москаленко О. М., 2012. – 212 с.
7. Wiktorowska A. Prawnedeterminantesamodzielnościgminy. Zagadnieniaadministracyjne. – Warszawa: LIBER, 2002.– 278s.
8. Kosek-Wojnar M., Surówka K. Podstawyfinansówsamorząduterytorialnego. – Warszawa: WydawnictwoNaukowe PWN 2007., – 292s.
9. Woś T., Stelmach J., Bankowicz M., Grzybowak M. W łydykaWiedza o społeczeństwie. – Warszawa: WydawnictwoPrawniczeLexisNexis, 2003.–371s.
10. Finansepubliczne a prawofinansowe. Wyd. 2 / C. Kosikowski, E. Ruśkowski (red.). – Warszawa: Domwydawniczy ABC, 2006. – 868s.
11. Стогова, О. В. Децентралізація у федераціях: проблеми критеріїв та оцінювання // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія Питання політології. – 2008. – № 810. – С. 99-105. Стогова О. В. Проблеми інтеграції у федеративних державах // Правовий вісник Української академії банківської справи. – 2011. – № 1 (4). – С. 9–13.
12. Децентралізація в Україні: досягнення, надії і побоювання.–Український політичний центр незалежних досліджень, 2017.– 32с. Правові горизонти / Legal horizons, 2018 20
13. Про ухвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. №333-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/333-2014
14. Об’єднані територіальні громади [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://decentralization.gov.ua/region
15. Стогова О. В. Децентралізація та реформування місцевого самоврядування в Україні// Реформування правової системи в контексті євроінтеграційних процесів: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Суми, 18-19 травня 2017 року. – Суми : Сумський державний університет, 2017. т, 2017. – Ч.1. – 280 с., С.81-84.

Назва статті: КОРУПЦІЙНІ ФАКТОРИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ: ВІТЧИЗНЯНА ПРАКТИКА ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД
Автор(и): К.І. Крамаренко
Сторінки: 21-27

Повний текст

Анотація


Проаналізовано механізм проведення закупівель, відповідно до вимог законодавства, вивчено нормативно–правову базу, яка регулює діяльність в сфері закупівель, визначено основні їх види та головні вимоги до тендерної документації замовника, а також засади реалізації таких процедур, які можуть проводитись за новим законодавством України, досліджено корупційні механізми проведення торгів, вивчено основні переваги та недоліки проведення процедур через електронні майданчики, досліджено роль громадськості та ЗМІ при проведенні закупівель, вивчено типові порушення під час проведення процедури, як з боку замовника так і з боку виконавця із наведенням прикладів, досліджено зарубіжний досвід проведення торгів на прикладі Канади, США, Великобританії та Нової Зеландії, вивчено особливості проведення процедури закупівлі товарів та послуг за бюджетні кошти у цих країнах, запропоновані шляхи та методи вдосконалення проведення закупівель на основі зарубіжного досвіду, зокрема запропоновано впровадження випуску уповноваженим органом каталогу із публікацією відомостей про постачальників товарів та послуг для бюджетних організацій, досвід США пропонує додатково замовнику надавати звіт до уповноваженого органу із зазначенням результатів по кожному етапу проведення закупівлі, а той в свою чергу вже перевіряє достовірність даних на предмет порушень, за умови що сума товарів перевищує 25 тис. доларів, а також впровадження посади захисника конкуренції, яка б стежила за дотриманням основних правил чесної конкуренції та торгівлі,досвід Нової Зеландії частково збігається із першими кроками України у боротьбі з корупцією у сфері закупівель, проте потребує ще значних напрацювань та адаптації законодавства до норм Європейського Союзу, варто зазначити, що провадження електронної системи проведення торгів зумовило зниження загальної кількості корупційних схем та порушень під час проведення закупівель товарів та послуг за бюджетні кошти нашої держави.

Список посилань


1. Закон України «Про публічні закупівлі» Електронний ресурс Режим доступу: [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/922-19/page3].
2. Горбатюк Я. В. Правова характеристика процедури публічних закупівель за Законом України «Про публічні закупівлі» / Я. В. Горбатюк. // Юридичний вісник. – 2016. – №3. – С. 132–137.
3. Скандал у Львові: 21-річна дівчина виграла мега-тендер Читайте більше тут: http://expres.ua/news/2017/06/29/249795-skandal-lvovi-21-richna-divchyna-vygrala-mega-tender [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://expres.ua/news/2017/06/29/249795- skandal-lvovi-21-richna-divchyna-vygrala-mega-tender.
4. Севостьянова Г. С. Сучасний стан нормативно-правового забезпечення публічних закупівель в Україні / Г. С. Севостьянова. // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2016. – №10. – С. 91–96
5. Хусанова К. Ю. Корупція в сфері державних закупівель: форми прояву та засоби протидії в контексті нового антикорупційного законодавства / К. Ю. Хусанова. // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія та практика). – 2010. – №22. – С. 323–333.
6. Мельніков О. В. Шляхи протидії корупції у сфері державних закупівель / О. В. Мельніков. // Механізми державного управління. – 2016. – №1. – С. 1–5.
7. Харченко Г. А. Міжнародний досвід у системі державних закупівель / Г. А. Харченко // Економіка та держава. – 2009. – № 11. – С. 200–204.
8. Клейнер Г. Еще раз о роли государства и государственном секторе в экономике / Г. Клейнер. // Вопросы экономики. – 2004. – №4. – С. 25–37.
9. Кайдаш Т. Державні закупівлі в Сполучених Штатах Америки / Т. Кайдаш. – К. : Державні закупівлі України. – 2007. – № 12 (42). − С. 52–56.
10. Ткаченко Н.Б. Державні закупівлі [Текст]: підручник / Н.Б. Ткаченко. – К.: Київ.нац.тог.екон.ун–т, 2011. 244 с.

Назва статті: ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ КОМП’ЮТЕРНОГО ПРОГРАМУВАННЯ, КОНСУЛЬТУВАННЯ
Автор(и): А.М. Куліш, О.Ю. Рибак
Сторінки: 28-32

Повний текст

Анотація


На підставі проведеного аналізу класифіковано загальні та спеціальні ознаки комп’ютерного програмування, консультування як виду господарської діяльності. До загальних ознак віднесено: надання зазначених послуг не для власних потреб, а для задоволення потреб інших осіб; професійний характер діяльності; результати такої діяльності мають вартісний характер, реалізуються за плату; діяльність у сфері комп’ютерного програмування поєднує як приватні інтереси розробників такого продукту, так і публічні інтереси держави. До спеціальних віднесено: створення за допомогою електронних ресурсів; надання послуги в цифровому просторі; застосування розрахункових інструментів у мережі Інтернет. Встановлено, що суди при розгляді справ за ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення керуються практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою стандарти Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з кримінального провадження поширюються і на справи про адміністративні правопорушення. Аргументовано доцільність застосування наступних кваліфікуючих ознак порушення правил здійснення господарської діяльності у сфері комп’ютерного програмування, консультування: систематичність здійснення такої діяльності, професійний характер, отримання прибутку. Виходячи зі складності встановлення у суді вини правопорушника при притягненні до адміністративної відповідальності за ст. 164 КУпАП, запропоновано при розгляді таких справ встановити презумпцію усвідомлення протиправності діяння. Застосування такої презумпції адекватно відображає об’єктивні ознаки складу правопорушення. Знайшли подальший розвиток положення щодо доцільності приведення у відповідність ст. 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 68 Конституції України

Список посилань


1. Концепція розвитку цифрової економіки і суспільства України на 2018-2020 роки: розпорядження КМУ від 17.01.2018 № 67-р. Київ: Офіційний вісник України, 2018, № 16. С. 70.
2. Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010: наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 11.10.2010 № 457. Київ. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/rada/show/vb457609-10
3. Щербина В.С. Господарське право. Київ, 2013. 640 с.
4. Вінник О. М. Господарське право. Київ, 2004.-624 с.
5. Задвірний Я. О. Використання можливостей електронної комерції у процесі ведення бізнесу. Формування ринкової економіки в Україні. 2008. Вип. 18. С. 70–75.
6. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон УРСР від 07.12.1984 № 8073-X. Київ. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10
7. Постанова Апеляційного суду Миколаївської області у справі № 33/784/248/2017 від 12.06.2017. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67055551
8. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15
9. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_004
10. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Офіційний вісник України. 2010. № 72. Спеціальний випуск. С. 15.
11. Лук’янець Д.М. Вина як суб’єктивна підстава адміністративної відповідальності та проблеми її визначення. Адвокат. 2004. № 7. С. 3-6.
12. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 року № 2755-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 13. Ст. 112

Назва статті: ЩОДО СТРУКТУРИ ФІНАНСІВ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ У ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ
Автор(и): Л.Д. Руденко, В.В. Миргород-Карпова
Сторінки: 33-39

Повний текст

Анотація


У статті досліджено структуру фінансів суб’єктів господарювання у фінансовій системі України, виходячи з комплексного аналізу норм господарського та фінансового права, особливостей режиму здійснення господарської діяльності, державно-приватного партнерства. Вказано на відсутність прямої залежності між формою власності та режимом всіх фінансів суб’єктів господарювання. Фінанси суб’єктів господарювання можуть бути спрямовані як на задоволення приватних, так і публічних інтересів, у тому числі на договірній основі між державою та суб’єктом господарювання. Виокремлено кваліфікуючі ознаки правового режиму фінансів суб’єктів господарювання: встановлені нормами права правила мобілізації, розподілу, перерозподілу, використання і контролю. Запропоновано поділ фінансів суб’єктів господарювання за правовим режимом на такі, які мають публічний режим та приватний режим мобілізації, розподілу, перерозподілу, використання і контролю. При цьому, публічний режим фінанси суб’єктів господарювання можуть мати як в силу прямої вказівки закону (податки, інші обов`язкові платежі, відрахування частини отриманого прибутку державними підприємствами, виплата дивідендів державі), так і на основі консенсусу між державою та суб’єктом господарювання (фінанси, що інвестуються суб`єктом господарювання у межах договору концесії, управління майном, спільної діяльності тощо). Аргументовано доцільність розгляду фінансів суб’єктів господарювання як універсальної категорії. Вказано на наявність взаємозалежності між приватними та публічними фінансами, виходячи з розуміння публічного інтересу як у фінансовому, так і у господарському праві як спільного інтересу, консенсусу між інтересами приватних осіб, суб’єктів господарювання та інтересами держави. Забезпечення балансу приватних та публічних інтересів є спільним завданням як у фінансовому, адміністративному, так і у господарському праві.

Список посилань


1. Чорна О.М. Концептуальні підходи до розвитку фінансів суб’єктів господарювання в Україні. Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. 2011. № 3. С. 26-32.
2. Олійник О.О. Економічна сутність фінансової системи з погляду вітчизняної та західної науки. Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. 2013. №4. С. 41-46.
3. Селіверстова Л.С. Місце фінансів корпорацій у фінансовій системі України. Актуальні проблеми економіки. 2013. № 2. С. 84-90.
4. Селіверстова Л.С., Єрмакова О.М. Місце та роль фінансів суб’єктів господарювання у фінансовій системі України. Економіка та суспільство. 2017. № 11. С. 455-460.
5. Allen F. Comparing financial systems: a survey. Philadelphia: University of Pennsylvania Wharton School. 2001. 80 p.
6. Боди З. Фінанси: навчальний посібник. К:Вильямс, 2007. 584 с.
7. Hartmann P. The Euro Area Financial System: Structure, Integration and Policy Initiatives. Working paper №230. European Central Bank 2003. 55 p.
8. Латковська Т.А. Поняття та структура сучасної фінансової системи України. URL: http://www.bookz.com.ua/26/PD111_13.pdf.
9. Нестеренко А.С. Фінансова система України: правова характеристика та законодавче регулювання: автореф. дис. … д.ю.н.: 12.00.07. Одеса, 2014. 38 с.
10. Попова А.В. Поняття й особливості фінансової діяльності суб’єктів господарювання. Адміністративне право і процес. 2017. № 1(19). 2017. C. 103-110.
11. Соколова Е.Д. Правові основи фінансової системи Росії. Москва: Юриспруденція, 2006. 112 с.
12. Орлюк О.П. Фінансове право. Академічний курс: Підручник К.: ЮрінкомІнтер, 2010. 808 с.
13. Борисов А.Б. Великий економічний словник. М.: Книжковий світ, 2010. 864 с.
14. Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV / Верховна Рада України. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15.
15. Попова А. Поняття фінансів суб’єктів господарювання. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. 2013. № 3(97). С. 59- 63.
16. Годме Поль Мари. Финансове право. М.: Прогресс, 1978. 429 с.
17. Законом України «Про відкритість використання публічних фондів» від 11.02.2015 №183-VIII / Верховна Рада України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/183-19.
18. Руководство по статистике государственных финансов 2001 года. Международный валютный фонд, 2001. 230 с.
19. Kaul, I. and Conceicao, P., Overview. The new puplic finance. Responding to global challenges, The United Nations Development Programme, availableat. URL: http://web.undp.org/thenewpublicfinance/overview/ english_new.pdf.
20. Куценко Т.Ф. Публічні фінанси в Україні: зміст та структура з урахуванням сучасних тенденцій розвитку. Економіка та держава. 2016. № 6. С. 62-66.
21. Фокша Л.В. Публічні фонди: поняття, ознаки та правова природа. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2014. № 10-1. С. 162–164.
22. Бардаш С.В., Баранюк Ю.Р. Поняття і склад публічних фінансів як об’єкта державного фінансового аудита. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2016. Вип. 6 (1). С.34-37.
23. Закон України «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 №185-V / Верховна Рада України. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/185-16.
24. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2016 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» від 1 березня 2017 р. №120 / Верховна Рада України. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/120-2017-%D0%BF.

Назва статті: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ
Автор(и): Р.О. Камчатий
Сторінки: 40-45
 

Повний текст

Анотація


У статті розглядаються особливості міжнародного досвіду медичного страхування, висвітлено схему взаємовідносин між окремими суб’єктами державного медичного страхування у даній країні та з’ясовуються можливі перспективи його впровадження в Україні. Виокремлено групи країн залежно від їх системи медичного страхування (загальнообов’язкової та добровільної) та її особливості залежно від позиції, яку займає відповідна країна; з’ясовано методи вказаних систем медичного страхування. Здійснено аналіз статистичних даних окремих аспектів медичного страхування на міжнародному рівні, зокрема, фінансового забезпечення та витрат громадян на медичне страхування. Проведено ретроспективний аналіз впровадження систем медичного страхування на міжнародному рівні. На сучасному етапі в умовах євроінтеграції та адаптації вітчизняного законодавства до європейського та міжнародного, проведення медичної реформи, яка має ознаки модерної та відповідає сучасним реаліям, особливо важливим та необхідним є аналіз реалізація медичного страхування на міжнародному рівні. Існуючі засоби оцінки даного питання в переважній більшості базуються на статистичних та аналітичних підходах. Це збільшує можливості існуючих засобів, наприклад, щодо використання різних типів вхідних даних для оцінювання. У статті представлено теоретичний підхід до аналізу проблеми міжнародного досвіду медичного страхування. Запропонований підхід забезпечує виявлення специфіки здійснення медичного страхування у різних країнах, базується на розуміння медичного страхування як дієвого та оптимального механізму медичного забезпечення громадян. Міжнародний досвід медичного страхування у статті аналізується на прикладі таких держав, як: Сполучені Штати Америки, Німеччина, Франція, Нідерланди, Казахстан, Великобританія, Швеція та Японія. Окремі аспекти досліджуваного питання розглядаються на прикладі більшості держав Європейського Союзу.

Список посилань


1. Медицинское страхование : опыт зарубежного здравохранения [Електронний ресурс] // РосМедСтрах. – Режим доступу : http://www.rosmedstrah.ru/articles.php?show=1&id=305&srch=1
2. Зарубежный опыт организации медицинского страхования [Електронний ресурс] // Финансовая аналитика. – Режим доступу : http://www.bankpartition.ru/baiss-726-1.html
3. Зарубежный опыт медицинского страхования [Електронний ресурс] // Тalkbanks. – Режим доступу : http://www.talkbanks.ru/lbas-426-1.html
4. Череп А. В. Практичний іноземний досвід медичного страхування / А. В. Череп // Сталий розвиток економіки. – 2013. – № 2. – С. 17-23
5. Бучкевич М. М. Досвід медичного страхування у зарубіжних країнах / М. М. Бучкевич // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України : збірник науково-технічних праць / Національний лісотехнічний університет України. – Львів, 2011. – Вип. 21.10. – С. 178-183
6. Нонко В. Іноземний досвід медичного страхування / В. Нонко, Т. Стецюк // Главний врач. – 2002. – № 4. – С. 42–44 Правові горизонти / Legal horizons, 2018 45
7. Ювсечко О. Зарубіжний досвід розвитку медичного страхування та можливості його використання в Україні [Електронний ресурс] / О. Ювсечко // Науковий блог НаУ «Острозька академія». – 30.06.2010. – Режим доступу: https://naub.oa.edu.ua/2010/zarubizhnyj-dosvid-rozvytku-medychnoho-strahuvannya-tamozhlyvosti-joho-vykorystannya-v-ukrajini/
8. Філіпенко А. В. Порівняльний аналіз медичного страхування в країнах світу / А. В. Філіпенко, Ю. О. Ольвінська // Статистика – інструмент соціально-економічних досліджень: матер. конф. – Одеса, ОНЕУ. – С. 91 – 97
9. Юрчук Д. Д. Зарубіжний досвід медичного страхування та можливості реалізації вУкраїні [Електронний ресурс] / 10. Д. Д. Юрчук, Б. В. Федінчук. – 2011. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/2_KAND_2011/Economics/77868.doc.htm

Назва статті: АМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ ОРГАНІВ І (АБО) ТКАНИН ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ І ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
Автор(и): О.І. Кисельова
Сторінки: 46-51

Повний текст

Анотація


Стаття присвячена дослідженню особливостей правового регулювання трансплантації органів і тканин людини, закріплених в законодавстві України та деяких інших країн Європи. Недоліки українського законодавства в області трансплантації актуалізують необхідність розгляду зарубіжного досвіду правового регулювання цього процесу, правової регламентації підстав і умов надання згоди на вилучення або відмови потенційного донора і правових наслідків цього. У законодавстві різних країн існує два основних підходи до визначення правомірності вилучення трансплантата у померлої людини. Зокрема, в ряді країн діє «презумпція згоди», за якої згода на вилучення органів після смерті особи не вимагається (зокрема це такі країни як Австрія, Данія, Бельгія, Фінляндія, Іспанія), в інших країнах діє «презумпція незгоди», яка передбачає наявність попередньої згоди людини або її родичів на проведення вилучення органів для трансплантації (наприклад, США, Німеччина, Великобританія, Японія. Актуальним в Україні залишається питання щодо можливості закріплення на законодавчому рівні “презумпції згоди” на вилучення органів і тканин, адже багатьма фахівцями висловлюється думка про недопустимість таких законодавчих дій через воєнні дії на території України та недосконалість державного контролю за діяльністю установ, що здійснюють трансплантацію. Але разом з тим, очевидним є те, що наразі закони не відповідають сучасним вимогам, і все це створює певні прогалини в українському законодавстві. Дослідження трансплантації органів і (або) тканин людини з точки зору адміністративного права дозволяє виявити проблеми державного регулювання даної сфери охорони здоров’я і дозволяє виробити комплексний підхід до вирішення даних проблем

Список посилань


1. Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині: Закон України від 16.07.1999 № 1007-XIV / Відомості Верховної Ради України.- Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1007-14
2. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] : від 16.01.2003 р. // Офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу: www. rada.gov.ua.
3. Code de la santé publique. URL: http://www.legifrance.gouv.fr.
4. Gesetz über die Spende, Entnahme und Übertragung von Organen und Geweben (Transplantationsgesetz — TPG). URL: http://www.gesetze-iminternet.de/tpg/BJNR263100997.html.
5. Фабрика Т.А. Ответственность за незаконную трансплантацию человеческих органов и (или) тканей в зарубежном и российском законодательствах // Вестник Челябинского государственного университета. 2010. Вып. 24.
6. Наказ МОЗ «Про встановлення діагностичних критеріїв смерті мозку та процедури констатації моменту смерті людини» від 23.09.2013 р. № 821, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2013 р. за № 1757/24289.- Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1757-13
7. Івачевська Г.В. Проблеми встановлення критеріїв смерті фізичної особи та їх значення для цивільного права // Університетські наукові записки. – 2007. – № 4. – С. 192-200
8. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони здоров’я та трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині від 04.08.2015 № 2386а-1 / Відомості Верховної Ради України. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=56231

Назва статті: ПРAВOВA ПРИРOДA СЛIДЧOГO ЕКСПЕРИМЕНТУ
Автор(и): П.М. Маланчук
Сторінки: 52-55

Повний текст

Анотація


У стaттi прoaнaлiзoвaнo aктуaльнi прoблеми прoведення слiдчoгo експерименту, дoслiдженo нaявнi в юридичнiй лiтерaтурi тoчки зoру щoдo цьoгo питaння. Стaття присвяченa aнaлiзу теoретичних пiдхoдiв i кримiнaльнoгo прoцесуaльнoгo зaкoнoдaвствa щoдo врегулювaння прoведення слiдчoгo експерименту, фoрмулювaння нa цiй oснoвi виснoвкiв стoсoвнo пoняття, сутнoстi й прaвoвoї прирoди цiєї слiдчoї (рoзшукoвoї) дiї. Устaнoвленo, щo слiдчий експеримент зa свoєю сутнiстю є слiдчoю (рoзшукoвoю) дiєю дoслiднoгo хaрaктеру, oскiльки сaме вiдтвoрення, дoслiди й випрoбувaння, щo прoвoдяться в йoгo межaх, i стaнoвлять йoгo сутнiсну прирoду, слугують специфiчним зaсoбoм перевiрки тa oдержaння нoвих дoкaзiв у кримiнaльнoму прoвaдженнi. Слiдчий експеримент визнaченo як слiдчу (рoзшукoву) дiю, щo пoлягaє у вiдтвoреннi (вiднoвленнi, пoнoвленнi, пoвтoреннi в кoпiї) дiй, oбстaнoвки, oкремих oбстaвин певнoї пoдiї, прoведеннi неoбхiдних дoслiдiв i випрoбувaнь з метoю oтримaння дoкaзiв, перевiрки дoстoвiрнoстi нaявних дoкaзiв у кримiнaльнoму прoвaдженнi. Дoслiдженo спiввiднoшення слiдчoгo експерименту з тaкими слiдчими (рoзшукoвими) дiями, як oгляд мiсця пoдiї, пред’явлення для впiзнaння, дoпит. Зрoбленo aкцент нa тoму, щo слiдчий експеримент пoтрiбнo вiдрiзняти вiд експерименту як зaгaльнoнaукoвoгo метoду дoслiдження, щo викoристoвується як пiзнaвaльний прийoм пiд чaс прoведення oкремих слiдчих дiй. Зaзнaченa слiдчa дiя є сильним психoлoгiчним зaсoбoм впливу нa йoгo учaсникiв. Визнaченo, щo перспективним нaпрямoм кримiнaльнoї прoцесуaльнoї й кримiнaлiстичнoї нaук пoтрiбнo визнaти вдoскoнaлення нaявних i рoзрoбку нoвих пoлoжень кримiнaльнoгo прoцесуaльнoгo зaкoну, тaктичних прийoмiв i метoдичних рекoмендaцiй щoдo прoведення слiдчoгo експерименту, спрямoвaних нa пiдвищення якoстi й ефективнoстi дiяльнoстi oргaнiв дoсудoвoгo рoзслiдувaння, прoкурoрa в чaстинi збирaння, перевiрки тa oцiнювaння дoкaзiв у кримiнaльнoму прoвaдженнi.

Список посилань


1. Нoвикoв С.И. Следственный эксперимент при рaсследoвaнии дoрoжнo-трaнспoртных прoисшествий : учеб. пoсoб. / С.И. Нoвикoв, Ш.Ш. Ярaмышьян. — К. : КВШ МВД СССР, 1986. — 84 с.
2. Бaлицький Т.М. Слiдчий експеримент в системi слiдчих (рoзшукoвих) дiй у кримiнaльнoму прoвaдженнi Укрaїни : дис. … кaнд. юрид. нaук : спец. 12.00.09 / Т.М. Бaлицький. – Iрпiнь, 2015. – С. 29.
3. Чaплинськa Ю.A. Слiдчий експеримент (oргaнiзaцiйний aспект) / Ю.A. Чaплинськa // Кримiнaлiстичний вiсник. – 2013. – № 1. – С. 44.
4. Кoмiссaрчук Ю.A. Пiдстaви тa прoцесуaльний пoрядoк прoведення слiдчoгo експерименту / Ю.A. Кoмiссaрчук, O.В. Ряшкo // Нaукoвий вiсник Львiвськoгo держaвнoгo унiверситету внутрiшнiх спрaв. – 2014. – Вип. 3. – С. 248–249.
5. Криминaлистикa : учебник / пoд ред. Е. П. Ищенкo. — Мoсквa : Юристъ, 2000. — 751 с.
6. Кримiнaльний прoцесуaльний кoдекс Укрaїни : [нaукoвo-прaктичний кoментaр] / вiдп. ред.: С.В. Кiвaлoв, С.М. Мiщенкo, В.Ю. Зaхaрченкo. – Х. : Oдiссей, 2013. – С. 495.
7. Рaтинoв A.Р. Судебнaя психoлoгия для следoвaтелей / A.Р. Рaтинoв. – М. : Юрлитинфoрм, 2001. – С. 312.

Назва статті: КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ КОРУПЦІЙНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
Автор(и): В.В. Сухонос, В.В. Сухонос
Сторінки: 56-60

Повний текст

Анотація


Стаття присвячена висвітленню питань щодо проблем корупційної злочинності як поширеному явищу в Україні. Автори дослідили кримінологічне визначення даного поняття, проаналізували причини та фактори, щодо поширення даного явища. В даній роботі розглянули наукові підходи щодо визначення типології корупційних злочинців, яка враховує міжнародно-правові підходи до визначення корупційних дій. Розкрили сутнісні ознаки, проаналізували основні механізми розвитку корупційної злочинності. На жаль, проблема протидії даного явища поширена у багатьох країнах, однак Україна є беззаперечним лідером. В державі задля боротьби з корупційною злочинністю були створені спеціальні антикорупційні інституції, проте вони не функціонують належним чином. Необхідно відмітити, що не створено дієвого механізму щодо забезпечення боротьби з корупційною злочинністю. В Україні досить низький рівень застосування криміналістичних досліджень, які є важливим фундаментом для зменшення показників в даній сфері. У статті проаналізовано міжнародний рейтинг та інші дослідження, які свідчать про низький рівень протидії злочинності. Також, авторами досліджено офіційну звітність щодо кількісноякісних показників корупційної злочинності за останні роки. Протидія корупційній злочинності передбачає, перш за все, всебічне вивчення цього правового феномену не лише з точки зору кримінального права, а й кримінології

Список посилань


1. Ястребов В.Б. К вопросу о понятии криминологической характеристики преступлений / В.Б. Ястребов // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юридическая литература, 1982. – Вып. 37. – С. 14–20.
2. Даньшин И.Н. Преступность: понятие, общая характеристика, причины и условия: учеб. пособ. / И.Н. Даньшин. – К.: УМК ВО, 1988. – 88 с.
3. Centr Razumkova [Razumkov’s center], razumkov.org.ua. Retrieved from [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://razumkov.org.ua/ ukr/poll.php?poll_id=903 [in Ukrainian]
4. Ukraine Corruption Index Retrieved from [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://tradingeconomics.com/ukraine/corruption-index.
5. Моніторинговий кримінологічний аналіз злочинності в Україні (2009–2013 роки): моногр. / Є.М. Блажівський, І.М. Козьяков, О.О. Книженко, О.М. Литвак та ін. – К.: Національна академія прокуратури України, 2014. – 484 с.
6. Зелинский А.Ф. Криминология: курс лекции / А.Ф. Зелинский. – Х.: Прапор, 1996. – 238 с.
7. Шостко О. Ю. Кримінологічна характеристика корупційної злочинності в Україні / О. Ю. Шостко // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. пр. / редкол.: В. І. Борисов та ін. – Х. : Право, 2014. – Вип. 28. – С. 69–78.
8. Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія): проект Закону України від 26 квітня 2018 року № 8324 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://nazk.gov.ua/proekt-zakonu-ukrayiny-pro-zasady-derzhavnoyi-antykorupciynoyi-polityky-vukrayini-antykorupciyna
9. Маршуба Н.О.Корупційна злочинність в Україні: сучасний стан та основні стратегії протидії Україні / Н. О. Маршуба // Питання боротьби зі злочинністю / – Х.: Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, 2016. – Вип. 31. – С. 123–134.

Назва статті:
МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСТАВИ ЯК ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Автор(и): О.В. Ільченко, Б. А. Малій
Сторінки: 61-66

Повний текст

Анотація


У статті проаналізовано основні положення, що стосуються застосування застави у кримінальному процесуальному законодавстві України та зарубіжних країн. Дана стаття містить короткий виклад про роль застави як запобіжного заходу, її суті, а також розкрито переваги її застосування над іншими запобіжними заходами. Наразі, в Україні застава виступає як доволі суперечливий запобіжний захід, через те, що відсутній чіткий механізм повернення її заставодавцю у разі доведення невинуватості. Також даним запобіжним заходом часто користуються посадові особи, які підозрюються у дачі неправомірної вигоди у особливо великих розмірах або розкраданні державних коштів щоб залишити територію України, таким чином уникнувши покарання. Тому ця тема є надзвичайно актуальною у сучасному суспільстві і потребує негайного врегулювання. У статті наголошується на тому, що процес реформування кримінального процесуального законодавства в Україні лише набирає обертів. Україні варто звернути увагу на досвід європейських партнерів, які доволі успішно дійшли до того, що застава є одним із найдемократичніших засобів забезпечення судового провадження. Проводиться порівняння застави з іншими запобіжними заходами, що застосовуються у кримінальному провадженні. Звертаємо увагу, щоу чинному законодавстві країн Західної Європи та Сполучених Штатів Америки застава, як і майнова порука, є найбільш ефективними та частіше за інші запобіжні заходи застосовуються в судочинстві, оскільки виконують покладені на них функції та забезпечують інтереси як кримінального процесу, так і обвинувачених, підсудних.

Список посилань


1. Данченко Т. В. Міжнародний досвід застосування застави / Т. В. Данченко // Сучасні питання економіки і права. – 2011. – Вип. 2. – С. 121-127.
2. Дрозд В. Г. Міжнародний досвід використання запобіжних заходів, що не пов’язані з обмеженням волі за кримінальним процесуальним законодавством країн дальнього зарубіжжя // В. Г. Дрозд // Проблеми теорії та практики застосування законодавств – 2016. – № 1-9. С. 61-71.
3. Кримінально-процесуальний закон Латвії від 21.04.2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravo.lv/likumi/29_upz.html
4. Даєв В. Г. Взаємозв’язок кримінального права і процесу: підручник / В. Г. Даєв. Л . : Вид-во Ленінградського університету. – 1982. – 358 с.
5. Руднев В. Залог в России, «бейл» в США / В. Руднев // Российскаяюстиция. – 1998. – №4. – С. 22. 6. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_043
7. Баранов С. Цілі застосування і запобіжні заходи у вигляді застави / С.А. Баранов // Бізнес в законі. – 2009. – С. 91-94.
8. Штефан Гасс. Взяття під варту у світлі практики Європейського Суду з прав людини // Вісник Центру суддівських студій. – №4-5. – 2005. – С. 16-21.

Назва статті:
ЩОДО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ ОСІБ, ВІДНОСНО ЯКИХ ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ
Автор(и): В.В. Печко
Сторінки: 67-71

Повний текст

Анотація


У науковій статті розглянуто окремі аспекти нормативної специфікації процесуального статусу осіб, щодо яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, крізь призму обсягу та змісту національних та міжнародних правових гарантій. Автором розглянуто проблему застосування окремих положень кримінального процесуального законодавства, які регулюють правові відносини щодо осіб, відносно яких передбачається застосування примусових заходів медичного харатеру. Даний напрямок доповнюється також розглядом понять «процесуальний стан», «неосудність», «презумпція осудності», перелік суб`єктів, щодо яких можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, структурні елементи «права на захист», щодо осіб, до яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру. У статті наведено аналіз поглядів таких дослідників як С.Л. Шаренко та А.А. Галаган, а також враховано міжнародну практику, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини, прийнятих за результатами розляду скарг громадян України щодо правових гарантій для осіб, які примусово утримуються в психіатричному закладі. Особливу уваги приділено розгляду системи національних гарантій, що має на меті здійснення ефективного кримінального судочинства, з огляду на висновки Верховного Суду України. На підставі аналізу національного законодавства, судової практики, а також залучення міжнародного досвіду з питань процесуального статусу осіб, щодо яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, встановлено існування процесуального обмеження прав неосудних осіб та можливість виникнення колізій під час реалізації норм національного законодавства. Автором запропоновано створити додаткові процесуальні гарантії особам, щодо яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, шляхом вдосконалення правової норми КПК України, яка регулює обсяг прав осіб на апеляційне та касаційне оскарження. Такий авторський погляд буде цікавим для фахівців у галузі кримінального процесу та кримінального праву.

Список посилань


1. Пресняков Ю. В. Римское право. Понятия, термины, определения. Москва : Юрид. лит-ра, 1989. 448 c.
2. Нажимов В. П. Об уголовно-процесуальных функциях. Ленинград : Изд-во Ленингр. Ун-та, 1973. № 5. С. 73–82.
3. Божьев В. П. Уголовно-процесуальные отношения. Москва : Юрид. лит-ра, 1975. С. 111.
4. Комарова Н. А. Производство по применению принудительных мер медицинского характера к душевнобольным. СПб. : Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 1996. С. 14–15.
5. Шаренко С. Л. Кримінально-процесуальні проблеми застосування примусових заходів медичного характеру. Харків : Право, 2002. 208 с.
6. Кримінальний процесуальний кодекс України від 15.12.2017 [Електронний ресурс]. URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran3978#n3978. (дата звернення 01.03.2018).
7. Захожий Л. Гарантии прав невминяемых в судебном разбирательстве. Москва : Сов. юстиция, 1978. № 3. С. 23–24.
8. Галаган А. И. Особенности расследования органами внутренних дел общественно опасных деяний лиц, признаваемых невминяемыми. Киев : Изд-во Киевск. Высш.шк. МВД СССР, 1986. С. 31–35.
9. Справа «Горшков проти України»: Рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005. [Електронний ресурс]. Сайт Верховної Ради України. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/974_090.
10. Справа «Кучерук проти України»: Рішення Європейського Суду з прав людини від 06.12.2007 [Електронний ресурс]. Сайт Верховної Ради України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/974_839/page3. (дата звернення 01.03.2018).
11. Постанова Верховного Суду України від 29.09.2016 у справі № 5-246кс15(16) [Електроний ресурс]. Сайт Верховного Суду України. – URL: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu.nsf. (дата звернення 01.03.2018)

Назва статті: СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ СУДУ, ЯК ТЕНДЕНЦІЯ СУЧАСНОГО ПРАВА
Автор(и): Д. В. Малетов
Сторінки: 72-77

Повний текст

Анотація


Стаття присвячена розгляду питання судової спеціалізації. У статті з’ясовано етимологію слова «спеціалізація» та досліджено сутність поняття судової спеціалізації, її значення саме як базового принципу організації системи правосуддя. Прослідковано, що сучасна тенденція в сфері права, а зокрема в судочинстві до спеціалізації має незворотній характер. Встановлено, що з розвитком суспільства одночасно збільшується обсяг інформації й тому щоб встигати за інформаційною динамікою суспільних перетворень суддям потрібно спеціалізуватися у певній конкретній сфері. У статті висвітлено такий базовий принцип організації судової системи як принцип судової спеціалізації, який закріплений в Конституції України та в Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Опрацьовані думки вітчизняних вчених щодо судової спеціалізації. Визначено, що принцип судової спеціалізації залежить від розвитку правової системи країни, її традицій та економічної спроможності держави забезпечити впровадження цього принципу. Проаналізовано позиції Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії), де підтверджується, що явище судової спеціалізації є поширеним серед судових органів країн-учасниць Європейського союзу. Венеціанська комісія у своїх Висновках наводить можливі позитивні наслідки впровадження судової спеціалізації, визначаючи що питання спеціалізації, це питання внутрішнього суверенітету держави. Проаналізовано можливі позитивні риси судової спеціалізації. Проведена робота по формуванню власної точки зору автора на досліджуване питання.

Список посилань


1. Омельяненко, В.А. Вплив “інформаційного вибуху” та цифрового розриву на світову економіку [Текст] / В.А. Омельяненко, В.О. Резніченко // Економічні проблеми сталого розвитку : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам’яті проф. Балацького О.Ф., м. Суми, 6-8 травня 2014 р.: у 2-х т. / За заг. ред.: О.В. Прокопенко, О.В. Люльова. – Суми : СумДУ, 2014. – Т.2. – С. 115-116.
2. Философский энциклопедический словарь/ Ред.-сост. Е. Ф. Губский, Г. В. Кораблева, В. А. Лутченко. — М.: ИНФРА-М, 2003. — 576 с. — (Библиотека словарей “ИНФРА-М”). — ISBN 5-86225-403-Х].
3. Крысин Л.П. Толковый словарь иностранных слов.: Рус. яз., 3-е изд., доп. – М.: Рус. яз., 2005. – 1210 с.
4. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1364 с.)
5. Конституція України Верховна Рада України; Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Редакція від 30.09.2016 6. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» Верховна Рада України від 02.06.2016 № 1402-VIII Редакція від 15.12.2017 Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-19.
7. Бобрик В. І. Спеціалізація судів та диференціація процесуального законодавства: проблеми оптимізації цивілістичного правосуддя / В. І. Бобрик // Юридична наука. – 2015. – № 3. – С. 7-13. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/jnn_2015_3_3.
8. Гаркуша О.О. Спеціалізація судової діяльності як фактор оптимального функціонування судової влади / О. О. Гаркуша // Адвокат. – 2009. – № 2. – С. 4-7. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/adv_2009_2_1].
9. Обрізко І.М. Поняття та зміст спеціалізації судів як принципу організації судової влади / І.М. Обрізко // Соціологія права. — 2011. — № 2. — Бібліогр.: 28 назв. — укр [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39597.
10. Москвич Л. М. Питання оптимізації функціонування судової системи // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 11. – С. 40-43.
11. Татьков В. Принцип спеціалізації як критерій у розмежуванні судових юрисдикцій / В. Татьков // Вісник Національної академії правових наук України. – 2013. – № 2. – С. 185-192 . – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vapny_2013_2_24.
12. Глущенко С.В., «Вищі Спеціалізовані суди в системі судової влади України» Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук Харків – 2015, Режим доступу: http://nauka.nlu.edu.ua/download/diss/Glushenko/d_Glushenko.pdf.
13. Глущенко С. В. Принципи спеціалізації та інстанційності в діяльності Вищого спеціалізованого суду / С. В. Глущенко // Часопис Академії адвокатури України. – 2014. – № 1. – С. 13-17. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chaau_2014_1_4.
14. Baum L. Probing the effects of judicial specialization [Electronic resource] / Lawrence Baum. – Access mode : http : //scholarship.law.duke.edu/cgi/viewcontent.cgi?article.
15. Висновок №15 від 5-6 листопада 2012 року Консультативної Ради європейських суддів стосовно спеціалізації суддів прийнятий на 13-ому пленарному засіданні [Електронний ресурс].– Режим доступу : https : //www.google.com.ua/url?.
16. Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) Спільний висновок Венеціанської комісії і Директорату з прав людини (ДПЛ) Генерального Директорату з прав людини та верховенства права ради Європи(ГДІ) Щодо Закону «Про судоустрій і статус суддів» і внесення змін до Закону «Про вищу раду юстиції» України CDL-AD(2015)007 Висновок № 801 / 2015 м. Страсбург, 23 березня 2015 року.

Назва статті:
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ШТАТНА СТРУКТУРА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНУ БЕЗПЕКУ УКРАЇНИ1
Автор(и): О.М. Рєзнік
Сторінки: 78-84

Повний текст

Анотація


Стаття присвячена аналізу організаційно-штатної структури правоохоронних органів, які забезпечують фінансово-економічну безпеку України. Визначено, що організаційноштатна структура правоохоронних органів України обумовлюється покладеними на них національним законодавством завданнями і функціями. З’ясовано відмінність штатної та організаційної структури. Наведено поняття організаційно-штатної структури Національної поліції України. Розглянуто систему органів Національної поліції, яка складається з двох рівнів – центральний і територіальний, визначено структуру кожного з них. Встановлено, що до структури Національної поліції належить Департамент захисту економіки, який входить до складу кримінальної поліції. Поряд з цим визначено його структуру. Визначено, які особи є штатною одиницею Національної поліції. Встановлено, що система органів Національного антикорупційного бюро України, як і Національна поліція України, включає два рівні – центральний і територіальний. Зазначено, що штатною одиницею в структурі Національного антикорупційного бюро України є особи начальницького складу, державні службовці, інші працівники, які працюють за трудовим договором. Сформульовано визначення організаційно-штатної структури Національного антикорупційного бюро України. Встановлено, що податкова міліція існує не самостійно, а як структурний підрозділ Державної фіскальної служби України. Встановлено перелік осіб, які входять до штатної структури підрозділів податкової міліції. Визначено поняття організаційної структури Служби безпеки України, а також системи даного органу. Встановлено, що Служба безпеки України має розгалужену організаційну структуру. Здійснено аналіз організаційно-штатної структури органів прокуратури. Зроблено висновок про те, що від вдало продуманої організаційно-штатної структури правоохоронного органу загалом залежить ефективність виконання останнім своїх завдань та функцій у сфері забезпечення фінансово-економічної безпеки держави. Встановлено, що важливу роль у системі органі прокуратури як суб’єкта захисту фінансово-економічної безпеки держави належить Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

Список посилань


1. Рубцов В.П. Державне управління та державні установи: навч. посіб. для дистанційного навчання. Київ Ун-т «Україна», 2008. 440 с.
2. Куций Ю.І. Особливості організації діяльності територіальних органів внутрішніх справ України. Роль правоохоронних органів у формуванні правової держави в умовах євроінтеграції України: матеріали Всеукр. підсумк. наук.–практ. конф. Ч. 1 (Київ, 12 берез. 2015 р.) Київ: Нац. акад. внутр. справ. 2015. С. 108–110.
3. Батраченко О.В. Адміністративно-правові засади діяльності Національної поліції України щодо забезпечення публічної безпеки і порядку: дис. … канд.. юрид. наук. Суми, 2017. 218 с.
4. Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 р. № 580-VIII // Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 40–41. Ст. 379.
5. Про затвердження Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України: Наказ Національної поліції України від 07.11.2015 р. № 81. URL: http://tranzit.ltd.ua/nakaz/.
6. Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14.10.2014 р. № 1698-VII // Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 47. Ст. 2051.
7. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755–VI // Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 13–14, № 15–16, № 17. Ст. 112.
8. Грек М.В. Загальна характеристика організаційної побудови Служби безпеки України. Європейські перспективи. 2012. № 2. С. 92–98.
9. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 р. № 2229-ХII // Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 27. Ст. 382.
10. Питання Служби безпеки України: Указ Президента України від 27.12.2005 р. № 1860/2005. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1860/2005.
11. Олійник Р.В. Система та структура прокуратури України. Європейські перспективи. 2014. № 1. С. 33–39.
12. Рибалка Н.О. Особливості визначення системи та структури органів прокуратури України. Часопис Київського університету права. 2013. № 1. С. 284–288.
13. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 р. № 1697-VII // Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 23. Ст. 12.

Назва статті: ФОРМИ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ З МІНІМАЛЬНОЮ ІЗОЛЯЦІЄЮ (ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД)
Автор(и): Н.Ю. Тарсенко
Сторінки: 85-89

Повний текст

Анотація


У статті проаналізовано форми відбування покарання з мінімальною ізоляцією. Головну увагу зосереджено на форми відбування покарання в зарубіжних країнах, зокрема в Франції, США, Білорусії, Англії та Уельсі. Визначено, що найчастіше застосовуються наступні форми відбування покарання з мінімальною ізоляцією: обмеження волі як з скеруванням до відповідної установи виконання покарання, так і без; електронний моніторинг; обмеження у переміщенні; напівув’язнення; домашній арешт; умовне засудження; відстрочка відбування покарання. Дані форми відбування покарання призначаються судом, в більшості випадків застосовуються до осіб які вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості, не мають попередніх засуджень, не мають залежності до алкоголю наркотичних речовин та прекурсорів, є безпечними для їх сім`ї і суспільства загалом, у перспективі підлягають виправленню. Потрібно наголосити, що при призначенні також визначається чи є дана форма відбування покарання достатньою для несення покарання правопорушником. Домашній арешт (ув’язнення) та електронний моніторинг все частіше застосовуються як форми відбування покарання міжнародною спільнотою та є ефективною альтернативою відбуванню покарання у установах в’язничного типу. Вище зазначені форми відбування покарання можуть допомогти зменшити соціальну ізоляцію та не допустити погіршенню сімейних відносин пов’язаних з інституційними ув’язненнями, є більш прийнятні для психічного здоров’я засудженого. Не малою перевагою є їх менша затратність для держави, порівняно з коштами які направляються для утримання та фінансування в’язниць. Визначено, що максимальна ізоляція є не перспективною та не в повній мірі виконує завдання кримінального та кримінально-виконавчого законодавства.

Список посилань


1. Автухов К. А. Основні теоретичні та прикладні проблеми виконання покарання у виді арешту / К. А. Автухов // Університетські наукові записки. – 2013. – № 1. – С. 256-260. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Unzap_2013_1_40
2. Марисюк К. Покарання у вигляді обмеження волі може бути реформоване (досвід Республіки Білорусь) / К. Марисюк // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. – 2016. – № 855. – С. 510-514. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpurn_2016_855_80
3. Богатирьов І.Г. Порівняльне кримінально-виконавче право: навч. посібник / І.Г. Богатирьов, І.М. Копотун, М.С. Пузирьов; за заг. ред. І.Г. Богатирьова. – К.: Інститут кримінально-виконавчої служби, 2013. – 140 с. – Режим доступу: https://studfiles.net/preview/5130715/page:12/
4. Практика виконання альтернативних покарань: Інформаційний бюлетень №3/ Ред. група: О.Б. Янчук, С.О Тимофеєв; Н.Г. Пивовар, за загальною редакцією заступника Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань М.М. Ковальчука. – К.: ДДУПВП, 2010. – 143 с. – Режим доступу: http://kvs.gov.ua/Proekty/buleten.pdf
5. Home Detention (Transferring the Burden from the State to the Family) [Електронний ресурс] // Justice Action. – 2016. – Режим доступу: http://www.justiceaction.org.au/prisons/prison0alternatives/7900sentencing0alternatives
6. Standard Minimum Rules for the Treatment of Prisoners: Adopted by the First United Nations Congress on the Prevention of Crime and the Treatment of Offenders, held at Geneva in 1955, and approved by the Economic and Social Council by its resolutions 663 C (XXIV) of 31 July 1957 and 2076 (LXII) of 13 May 1977. – Режим доступу: http://www.ohchr.org/EN/ProfessionalInterest/Pages/TreatmentOfPrisoners.aspx 7. Electronic Monitoring (An Alternative to Imprisonment) [Електронний ресурс] // Justice Action. – 2016. – Режим доступу: http://www.justiceaction.org.au/prisons/alternatives-toimprisonment01
8. The University of Texas at Austin: Cockrell School of Engineering, New CentimeterAccurate GPS System Could Transform Virtual Reality and Mobile Devices (May 2015) The University of Texas at Austin . – Режим доступу: http://www.engr.utexas.edu/features/accurategps
9. Marie, Moreton Goncalves Home Detention Curfew (HDC) [Електронний ресурс] / Marie, Moreton Goncalves // What Works in Reentry Clearinghouse. – 2011. – Режим доступу: https://whatworks.csgjusticecenter.org/.

Назва статті: ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ ЯК СУБ’ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ДОГОВІРНОГО ПРАВА
Автор(и): Ю.С. Дзявун
Сторінки: 90-112

Повний текст

Анотація


З досить прогресивним розвитком міжнародних відносин на світовій арені з’явивсся новий, але досить помітний суб’єкт – транснаціональні корпорації. З їхньою появою світом поширилася практика укладання міжнародних угод між транснаціональними корпорація та державами, саме тоді серед науковці почалася дискусія стосовно юридичної природи таких договорів, зокрема, чи входять такі договори до сфери регулювання міжнародного публічного права, чи обмежуються лише приватним регулюванням. Дискусійним залишається питання, чи можна вважати транснаціональні корпорації суб’єктами міжнародного договірного права

Список посилань


1. Віденська конвенція про право міжнародних договорів. – [ Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_118.
2. Рокоча В. Транснаціональні корпорації: навч. посіб. / В. Рокоча, О. Плотніков, В. Новицький. – К. : Таксон, 2001. – 304 с. Правові горизонти / Legal horizons, 2018 93.
3.Лукашук И.И.Международное право. Общая часть: учебник для студентов юридических факультетов и вузов. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – С. 41-48.
4. Международная правосубъектность (некоторые вопросы теории) / Отв. ред. Д. И. Фельдман, – М.: Юрид. лит., 1971.— 188 с.
5. [Електронний ресурс] — Режим доступу:https://www.trans-lex.org/261700/_/texacooverseas-petroleum-company-v-the-government-of-the-libyan-arab-republic-yca-1979-at-177-etseq-/
6. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://unctad.org/en/Pages/themes.aspx

Назва статті:
«БРЕКСІТ» – ПОШТОВХ ДО РОЗПАДУ АБО ЗГУРТОВАНОСТІ
Автор(и): А.С. Мартинова
Сторінки: 94-98

Повний текст

Анотація


У статті досліджено можливі наслідки для Європейського Союзу у разі виходу Великобританії зі складу ЄС. Розглянуто передумови вступу Британії до Євросоюзу, особливості членства та приділено увагу вивченню причин, які стали ключовими для виходу країни з ЄС. Проаналізовано, яким чином «Брексіт» вплине на економіку провідних країн Союзу. Британський референдум, що відбувся у червні 2016 році, спричинив шквал емоцій у світовій спільноті, поставивши майбутню долю Європейського Союзу під велике питання. Наразі висувається багато думок, з приводу того якими все ж таки будуть наслідки виходу Великобританії зі складу Союзу. Так, євроскептики наголошують на тому, що «Брексіт» може спричинити «ефект доміно» у ряді інших європейських країн. Так, наприклад, у Нідерландах, Данії, Франції результати британського референдуму сприймаються як своєрідна «перемога» і можливість проведення референдуму в майбутньому у цих країнах є цілком не виключеною. На противагу цього висувається така позиція – «Брексіт» стане кроком для ще більшої консолідації держав-членів союзу, підставою для згуртованості та плідної співпраці. Особливу увагу приділено з’ясуванню чи можуть причини виходу Великобританії зі складу Європейського Союзу стати підґрунтям для прийняття такого ж рішення іншими країнами, і обґрунтування на рахунок цього. Також розглянуто питання щодо збільшення бюджетного внеску країн-учасниць після виходу Великої Британії зі складу Європейського союзу та думки на рахунок цього держав, що перебувають у складі Євросоюзу. Дослідження, які наведені у статті, ґрунтується на аналізі сучасних станів політичних та економічних процесів, що відбуваються у Європейському Союзі, а також з огляду на офіційні виступи представників Євросоюзу та Великої Британії. Велику увагу приділено працям українських науковців, які займались висвітленням питання безпосередньо щодо виходу Великобританії зі складу ЄС, а також щодо історичних передумов вступу та членства у Європейському Союзі.

Список посилань


1. Яковенко Н. Велика Британія в міжнародних організаціях: [навчальний посібник] / Н. Яковенко. – К.: Київський університет, 2011. – 400с.
2. Яковюк І.В. Brexit: причини і наслідки британського референдуму / І.В. Яковюк // Європейська інтеграція в контексті сучасної геополітики: зб. наук. статей за матеріалами наук. конф., м. Харків, 24 травня 2016р. / редкол.: А.П. Гетьман, І.В. Яковюк, В.І. Самощенко та ін., – Х.: Право, 2016.- с. 25-29.
3. Грубінко А.В. Вплив Великої Британії на формування механізмів європейської політичної інтеграції (40-80 роки 20ст.): історико-правові аспекти / Андрій Грубінко // Тернопільський національний економічний університет – Актуальні проблеми правознавства. Вип. 3 (7). – 2016р. С.5-10.
4. Грубінко А.В. Велика Британія в Європейській політичній інтеграції: історичні витоки «особливої» позиції та сучасність (до 70-ї річниці промов У. Черчіля у Фултоні та Цюриху) // Зовнішні справи. – 2016. – №4. – 36-39.
5. Економічні наслідки Brexit: три сценарії для Європи та Британії / [Л. Акуленко, С. Майструк, Д. Науменко] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2016/06/27/7051299/.
6. Европейська «наддержава» / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2044453-evropejska-nadderzava-za-shemou-merkelollandaso-nalakalo-polakiv.html

Назва статті:
ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОСТІЙНОГО СТРУКТУРНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА У СФЕРІ ОБОРОНИ КРАЇН-ЧЛЕНІВ ЄС (PESCO)
Автор(и): А.В. Фрідріх
Сторінки: 99-104

Повний текст

Анотація


У статті проаналізовано статус та засади функціонування Постійного структурованого співробітництва у сфері оборони країн-членів ЄС (Permanent Structured Cooperation (PESCO), прийнятого 11 грудня 2017 року Радою ЄС. Створення та реалізацією PESCO було передбачено ще в п. 6 ст. 42 та ст. 46 Лісабонського договору 2007 року. З`ясовано компетенцію Єропейського Союзу у сфері безпеки та оборони. Проаналізовано Договір про ЄС в редакції від 13.12.2007 р. Зазначається, що спільна політика безпеки і оборони є складовою частиною спільної зовнішньої політики. Визначено, що загальна політика безпеки та оборони включає в себе поступову розробку загальної оборонної політики Союзу. Саме в рамках реалізації політики прийнято рішення про Постійне структуроване співробітництво (PESCO). Визначено мету створення PESCO. Метою є сприяння розвитку оборонних спроможностей держав-членів шляхом інтенсивної участі у проектах багатонаціональних закупівель та відповідних промислових підприємств та зміцнення європейського оборонного співробітництва. Розглянуто причини й передумови, що стало підгрунтям прийняття такого важливого рішення. Зазначено, яким чином PESCO може бути співвіднесений з НАТО. Наголошується, що PESCO не є конкуруючою структурою для НАТО, воно є певною платформою для реалізації державами-членами ЄС спільних проектів у сфері безпеки й оборони. Визначено коло учасників даного Структурного співробітництва, серед яких: Франція, Нідерланди, Німеччина, Італія, Бельгія, Польща, Литва, Латвія, Естонія, Іспанія та ін. Загалом понад 25 членів. Зазначено перелік проектів, які передбачені у рамках PESCO. До таких проектів можуть бути віднесені: створення Європейського медичного командування, сертифікованої програми тренінгу для армій держав-членів ЄС, створення Центру передового досвіду для навчальних місій ЄС, системи портового нагляду. Також проаналізовано засади здійснення управління проектами в рамках PESCO. Визначено коло суб`єктів управління, серед яких: Секретаріат PESCO ( Європейське оборонне агентство (EDA) та EEAS, включаючи військовий штаб ЄС), Рада Європейського Союзу, Високий представник. З`ясовано сукупність повноважень Ради ЄС у прийнятті рішень у рамках функціонування PESCO.

Список посилань


1. Консолідовані версії Догвору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу (2010/С 83/01) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_b06/.
2. Битяк Ю. П., Яковюк І. В. Спільна політика безпеки і оборони ЄС: еволюція і стратегія розвитку / Ю. П. Битяк, І. В. Яковюк // Євроатлантична інтеграція України: свідомий вибір моделі безпеки : зб. наук. ст. за матеріалами ІІІ Харків. міжнар.-прав. читань, присвяч. пам’яті проф. М. В. Яновського і В. С. Семенова, м. Харків, 3 листоп. 2017 р. : у 2 ч. – Харків, 2017. – Ч. 1. – С. 3–9.
3. Alessandro Marrone, Nicoletta Pirozzi, Paola Sartori, PeSCo: An Ace in the Hand for European Defence, Other papers/Articles, IAI, Rome, March 2017 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.iai.it/sites/default/files/eu60_9.pdf
4. Council of the European Union, Council establishing Permanent Structured Cooperation (PESCO) and determining the list of Participating Member States, 14866/17, 8 Правові горизонти / Legal horizons, 2018 104 December 2017 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.consilium.europa.eu/media/32000/st14866en17.pdf
5. Gotkowska, Justyna (2018) The trouble with PESCO. The mirages of European defence. POINT OF VIEW 69, February 2018. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://aei.pitt.edu/93565/1/pw_69_pesco_ang_net.pdf
6. Permanent Structured Cooperation – PESCO Deepening Defence Cooperation among EU Member States [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https:// eeas.europa.eu/sites/eeas/files/pesco_factsheet_19 10 2017_1.pdf
7. Daniel Fiott, Antonio Missiroli, Thierry Tardy: Permanent Structured Cooperation: what’s in a name? 13 November 2017 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.iss.europa.eu/sites/default/files/EUISSFiles/CP_142_ONLINE.pdf

ТЕКСТОВЫЙ ВИД

Зміст

Повний номер

 

 

Назва статті:

 

 

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ПРОЦЕСІВ СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУ: ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД ЧИЛІ І США

 

 

Автор(и):

 

В.В. Сухонос

 

 

Сторінки:

 

7-14

 

 

Повний текст

Анотація

Стаття присвячена адміністративно-правовим засадам формування електронного уряду у другій половині ХХ століття. Зокрема, висвітлюються дві базові події, що вплинули на появу цієї категорії: книга Н. Віннера «Кібернетика» та запуск штучного супутника Землі у 1957 році.

Основна увага в статті приділяється як невдалій спробі утворити електронний уряд в Чилі (Кіберсін), так і утворенню американського Арпанет, який згодом став однією з основ сучасного інтернету.

Список посилань

1.         Миночкин А. Л. Информационно-политические риски электронной демократии: концептуальный аспект : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. полит. наук : спец. 23.00.02 «Политические институты, процессы и технологии» / Андрей Львович Миночкин. – Саратов, 2013. – 23 с.

2.         Сухонос В. В. Електронне урядування як антибюрократична державна технологія: теоретико-правова характеристика / Володимир Вікторович Сухонос // Проблеми законності. – 2015. – № 130. – С. 35–44.

3.         Клімушкін П. С. Електронне урядування в інформаційному суспільстві : [монографія] / П.  С. Клімушкін, А. О. Серенок. – Х. : Магістр, 2010. – 312 с.

4.         Соловйов С. Г. Проблеми розвитку електронної демократії в умовах модернізації державного управління України : наукова розробка / С. Г. Соловйов, В. Г. Даниленко. – К. : НАДУ, 2012. – 68 с.

5.         Єсімов С. С. Електронна держава як форма реалізації інформаційної функції держави / С. С. Єсімов // Порівняльно-аналітичне право. – 2015. – № 4. – С. 225–228.

6.         Виннер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине / Норберт Виннер ; [пер. с англ. И. В. Соловьева ; под ред. Г. Н. Поварова]. – М. : Советское радио, 1958. – 215 с.

7.         Корниш Э. Кибербудущее / Эдуард Корныш // Впереди XXI век: перспективы, прогнозы, футурологи : Антология современной классической прогностики. 1952–1999 / [ред. И. В. Бестужев-Лада]. – М. : Academia, 2000. – С. 191–207.

8.         Тоффлер Э. Третья волна / Э. Тоффлер ; [пер. с англ. С. Барабанова и др. ; под ред. П. С. Гуревича]. – М. : АСТ, 1999. – 784 с. – (Классическая философская мысль).

9.         Миненкова Л. В. Опыт Управления перспективных исследований МО США (ДАРПА) по развитию и использованию науки и технологий в оборонной сфере : выпускная квалификационная работа / Миненкова Людмила Васильевна. – М., 2005 [Электронный ресурс] // Контент-платформа Pandia. – Режим доступа : http://pandia.ru/text/78/217/783-2.php

10.       Морозов Е. Планировочная машина. Проект Киберсин и другие истоки Больших Данных [Электронный ресурс] / Евгений Морозов ; [пер. с англ. А. Мовчан] // XXII век. Открытия, ожидания, угрозы. – 2016. – 18 марта. – Режим доступа : https://22century.ru/popular-science-publications/cybersyn

11.       Самарский А. Расстрелянная кибернетика [Электронный ресурс] / Андрей Самарский // Пропаганда. – 2009. – 02 мая. – Режим доступа : http://propaganda-journal.net/611.html

12.       Система Киберсин. Воспоминание о будущем [Электронный ресурс] // Журнал ЖЖ. – 2013. – 09 октября. – Режим доступа : http://anlazz.livejournal.com/18780.html

13.       Самарский А. Научно-обоснованная альтернатива рыночной анархии (на материале ОГАС и Киберсин) [Электронный ресурс] / Андрей Самарский // Пропаганда. – 2015. – 06 декабря. – Режим доступа : http://propaganda-journal.net/9637.html

14.       Бир С. Мозг Фирмы / Стэффорд Бир ; [пер. с англ. М. М. Лопухина]. – М. : Радио и связь, 1993. – 416 с.

15.       Отоцкий Л. Наследие Виктора Глушкова и Стэффорда Бира для государства XXI века [Электронный ресурс] / Леонид Отоцкий // ОГАС. – 2011. – 9 февраля. – Режим доступа : http://ogas.kiev.ua/history/nasledye-vyktora-glushkova-y-stefforda-byra-dlya-gosudarstva-xxi-veka

16.       Беккет Э. Мечты в Сантьяго [Электронный ресурс] / Энди Беккет ; [пер. с англ. Е. Амбутавичуса] // Скепсис. – 2007. – 11 ноября. – Режим доступа : http://scepsis.net/library/id_1562.html

17.       Сухонос В. В. Динаміка сучасного державно-політичного режиму в Україні: антиномія демократизму і авторитаризму : [монографія] / Володимир Вікторович Сухонос. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2003. – 336 с.

18.       Блау М. Что такое ARPANET? [Электронный ресурс] / Марк Блау // LJ Magazine. – 2013. – 25 ноября. – Режим доступа : http://eponim2008.livejournal.com/139662.html

19.       Каку М. Физика будущего / Митио Каку ; [пер. с англ. Н. Лисовой]. – [2-е изд.]. – М. : Альпина нон-фикшн, 2013. – 584 с.

20.       Ильин Ю. ARPAnet: начало и конец [Электронный ресурс] / Юрий Ильин // Компьютерра. – 2010. – 03 ноября. – Режим доступа : http://old.computerra.ru/vision/574154/

21.       Прохоров А. От ARPAnet до INTERnet (краткая история Интернета) [Электронный ресурс] / Александр Прохоров // КомпьютерПресс. – Режим доступа : http://compress.ru/article.aspx?id=9708

22.       Чарльз Херцфилд: директор DARPA и крестный отец ARPANET [Электронный ресурс] // ХАБРАХАБР. – 2014. – 30 июня. – Режим доступа : https://habrahabr.ru/post/228137/

23.       Иртлач К. Ушёл из жизни Роберт Тейлор, основатель ARPAnet и один из самых выдающихся IT-новаторов [Электронный ресурс] / Кирилл Иртлач // ITC.ua. – 2017. – 18 апреля. – Режим доступа : http://itc.ua/news/ushyol-iz-zhizni-robert-teylor-osnovatel-arpanet-i-odin-iz-samyih-vyidayushhihsya-it-novatorov/

 

 

Назва статті:

 

ПОНЯТТЯ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ЇЇ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ

 

 

Автор(и):

 

А.В. Цабека

 

 

Сторінки:

 

15-20

 

 

Повний текст

Анотація

У статті досліджуються особливості процесу децентралізації, його форми і механізми здійснення, а також аналіз підходів до розуміння та визначення дефініції поняття «децентралізація», виведення основних підходів до розуміння децентралізації. Обґрунтовується роль децентралізації влади та управління у формуванні засад для якісного оновлення змісту державного впливу на соціальні процеси регіональних систем.

Визначається зміст та форми децентралізації, окремих її складових, типів та моделей здійснення. А також звертається увага на відсутність єдиної концепції децентралізації влади, тобто децентралізація виступає відносним поняттям та визначається залежно від вивчення науковців  підходів до її змісту, розглядаючи її як принцип управління, управлінський режим, елемент організаційної структури публічного управління, процес розподілу та реалізації повноважень, спосіб управлінського впливу, форма організації публічного управління та влади.

Проаналізовано теоретичні та практичні аспекти децентралізації як фундаменту для утвердження демократії в Україні. Доведено важливість запровадження реформи з децентралізації влади на шляху розвитку України як демократичної правової держави. У статті вивчається законодавча база для проведення реформи з децентралізації влади, а також відстежуються можливі проблеми та ризики децентралізації в Україні. Стаття висвітлює таке явище як  адміністративна децентралізація та її основні форми, відповідно до яких вона передбачає розподіл влади між центральним урядом та місцевими органами влади в ієрархічному порядку. Місцеві органи влади діють у рамках, які визначає центр. Вони не є повністю залежними і отримують часткову фінансову і структурну автономію.

Досліджується історія проведення децентралізації в зарубіжних країнах та її основні моделі. Проаналізовано систему здійснення децентралізаційних реформ з метою виявлення проблем та недоліків їх функціонування. А також на основі зарубіжного досвіду виявлені позитивні та негативні сторони здійснення децентралізації та впровадження реформ з децентралізації влади в Україні.

Список посилань

    1. Європейська хартія місцевого самоврядування Рада Європи : Хартія, Міжнародний документ від 15 жовтня 1985 р. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_036

 

    1. Коваленко І. Визначення поняття децентралізації та її впровадження в Україні (окремі теоретичні аспекти) [Електронний ресурс] / І. Коваленко, Л. Решетник // Історико-правовий часопис. – 2016. – № 1. – С. 96-100. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ipch_2016_1_20.

 

    1. Бориславська О., Заверуха І., Захарченко Е., та ін. Децентралізація публічної влади: досвід європейських країн та перспективи України / [Бориславська О., Заверуха І., Захарченко Е., та ін.]; Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні – DESPRO. – К. : ТОВ «Софія».– 2012. – 128 с.

 

    1. Децентралізація та ефективне місцеве самоврядування: навчальний посібник для посадовців місцевих та регіональних органів влади і фахівців з розвитку місцевого самоврядування. Київ: ПРООН/ МПВСР. – 2007. – 269 с.

 

 

 

 

 

Назва статті:

 

ПРАВОВА ПРИРОДА ДОМЕННИХ ІМЕН В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

 

 

Автор(и):

 

Д.Д. Іваненко, В.О. Сітак

 

 

Сторінки:

 

21-27

 

 

Повний текст

Анотація

У статті проаналізоване доменне ім’я як новітній, з правової точки зору, засіб індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності у віртуальній мережі Інтернет. Досліджено правову природу доменних імен. Здійснено аналіз положень законодавства, точок зору вчених щодо охорони доменного імені та визнання його окремим об’єктом права інтелектуальної власності. Розкрито, що доменні імена в мережі Інтернет є засобами адресації і в такій якості є об’єктами цивільного обігу. Досліджено поняття та функції доменного імені, його правову природу.

Проаналізовано доменне ім’я як символьне ім’я, що служить для ідентифікації областей – одиниць адміністративної автономії в мережі Інтернет у складі тієї, що є вищою по ієрархії такої області. Кожна така область називається доменом. Комбінований віртуальний простір імен Інтернету функціонує за допомогою DNS – системі доменних імен. Доменні імена надають можливість адресації інтернет-сайтів і розташованих на них мережевих ресурсів (веб-сайтів, серверів електронної пошти, інших служб) у зручній для людини формі.

Зазначається, що адміністрування відносин, щодо правової природи доменних імен здійснює ICANN, як некомерційна організація, що діє в громадських інтересах. Її учасники управляють системою доменних імен, розподіляють і привласнюють унікальні ідентифікатори в Інтернеті.

Автори роблять висновок, що при визначенні правової природи доменного імені потрібно враховувати його технічну природу, мету та способи реєстрації й використання, комерційну цінність як товару. Розвиток правового інституту доменних імен повинен відбуватися на основі норм загальноприйнятих принципів міжнародного інформаційного права. Це обумовлюється необхідністю регулювання основної групи інформаційних правовідносин, яка започатковується у віртуальному середовищі Інтернет де відсутні кордони.

Список посилань

1.         Базові поняття: Хостинг і домен [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://goo.gl/MeqgkB.

2.         Бойко Д. В. Правова природа доменних імен Інтернет : автореф. дис…канд. юрид. наук. : спец. 12.00.03 / Д. В. Бойко. – Х., 2005. – 21 с.

3.         Бонтлаб В. В. Цивільно-правове регулювання доменних імен: автореф. дис… канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / В. В. Бонтлаб. – К., 2006. – 20 с.

4.         Кондратюк И. В. Домен UA: пароль к домену. Ник-хендл (nic-handle). Зоны домена (сервера, nserver). Регистратор вашего домена. Управление доменом и хостингом [Електронний ресурс] / И. В. Кондратюк. – Режим доступу до ресурсу: https://goo.gl/R5HcFp.

5.         Жуванов Д. Проблема доменних імен в Україні / Д. Жуванов, Є. Стогній // Інтелектуальна власність. – 2003. – №1. – С. 22–26.

6.         Калятин В. О. Доменные имена / В. О. Калятин. – М.: ИНИЦ Роспатента, 2002. – 188 с.

7.         Кравченко В. Домен – не адрес, а средство индивидуализации / В. Кравченко // Интеллектуальная собственность. – 2001. – №2. – С. 66–70.

8.         Латышев И. С. Товарные знаки / И. С. Латышев // ИБ «Консультант Плюс: комментарии законодательства. Белорусский выпуск». – Минск, 2014.

9.         Майданик Н. Право на доменне ім’я в мережі Інтернет: поняття і правова природа [Електронний ресурс] / Н. Майданик // Юридична Україна. – Режим доступу: https://goo.gl/Rk1FRa.

10.       Про телекомунікації: Закон України від 18.11.2003 № 1280-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1280-15.

11.       Руководство по участию в работе ICАNN для начинающих [Eлектронний ресурс]. – Режим доступу: https://goo.gl/hfQdp8.

12.       Селіванов М. В. Доменне ім’я – засіб індивідуалізації в мережі Інтернет / М. В. Селіванов [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cip.in.-ua/r15605.

13.       Страхарчук А. Я. Інформаційні системи і технології в банках: навч. посіб. / Страхарчук А. Я., Страхарчук В. П. – К.: УБС НБУ: Знання, 2010. – 515 с.

14.       Ткаченко Д. Природа прав на доменні імена та методи їх юридичного захисту в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://flexp.com.ua/library/article/240.

15.       Товарные знаки и адресные наименования Интернета : темат. выпуск по матеріалам отеч. и зарубеж. лит. / сост. Л. Г. Кравец. – М.: ИНИЦ Роспатента, 2002. – 90 с.

16.       Communication from the Commission to the European Parliament and the Council. Internet governance : the next steps. Brussels, 18.6.2009. COM (2009) 277 final. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://goo.gl/kAjHd2.

17.       Postel J. Domain Name System Structure and Delegation [Електронний ресурс] / J. Postel. – Режим доступу до ресурсу: https://www.ietf.org/rfc/rfc1591.txt.

 

 

 

Назва статті:

 

СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ: ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ СУЧАСНОГО СТАНУ

 

 

Автор(и):

 

А. В. Гончарова

 

 

Сторінки:

 

28-32

 

 

Повний текст

Анотація

Автор дослідив питання історичного розвитку українського права в сучасних умов розбудови української держави. Значний інтерес являє собою спадкове право, що зазнало значних змін в історії українського законодавства. З огляду на це значущим і актуальним є здійснення історико-правових досліджень щодо формулювання інституту спадкового права на українських землях упродовж їх історичного розвитку. Питання щодо спадкування має важливе теоретичне та практичне значення, адже сьогодні з’являються нові процедури оформлення та набуття спадкового майна, для яких не завжди наявне належне правове регулювання, тому цілком доцільним є вивчення історичного досвіду вирішення подібних питань як на рівні законодавства, так і на практиці.

Список посилань

1.         Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета. Свято-Успенская Почаевская Лавра. – 2007. –354 с.

2.         Закони XII таблиць [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.okpravo.info/pam/7.htm– Заголовок з екрана.

3.         Римское частное право: учебник / под ред. проф. И.Б. Новицкого и проф.И.С. Перетерского. – М.: Юристъ, 2000. – 287 с.

4.         Хрестоматия по истории Древнего Рима / сост.: И.А. Гвоздева, И.Л. Маяк, А.Л. Смышляев и др.; под ред. В.И. Кузищина. – М.: Высш. шк., 1987. – 430 с.

5.         Хвостов В.М. История римского права / В.М. Хвостов. – М., 1995. –  780 с.

6.         Эклога (Византийский законодательный свод) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.istorichka.ru/texts/1094015040/. – Заголовок з екрана.

7.         Нелін О.І. До питання спадкового права за “Еклогою” / О.І. Нелін // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 1. – С. 67 – 70.

8.         Гримм Д.Д. Лекции по догме римського права / Д.Д. Гримм; под. ред.В.А. Томсинова. – М., 2003. – 600 с.

9.         Кодекс Феодосия и Новеллы императоров Валентиниана III, Майориана и Либия Севера о колонах, сельских рабах и вольноотпущенниках [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http://ancientrome.ru/ius/source/theodosius/codex-f.htm – Заголовок з екрана.

10.       Дигесты Юстиниана [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Pravo/digest/02.php – Заголовок з екрана.

 

 

 

 

Назва статті:

 

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ РЕІНТЕГРАЦІЇ ОКРЕМИХ РАЙОНІВ ДОНЕЦЬКОЇ ТА ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТЕЙ

 

 

Автор(и):

 

Л.Д. Руденко, Л.С. Петрівна

 

 

Сторінки:

 

33-39

 

 

Повний текст

Анотація

У статті досліджено структуру регіональної економіки в ОРДЛО, визначено залежність між ОРДЛО та Україною, конкретизовано правовий режим ведення господарської діяльності в ОРДЛО на період реінтеграції. Аргументовано доцільність закріплення на законодавчому рівні спеціального режиму господарювання на території ОРДЛО у процесі реінтеграції. В залежності від сценарію деокупації та відновлення державного суверенітету в ОРДЛО уточнено зміст спеціального режиму господарювання. Визначено спільні складові для всіх запропонованих режимів:обов’язкове проведення аудиту активів, що знаходилися у державній власності до окупації регіону; надання пільг суб’єктам, що залучатимуться до відновлення регіону; проведення розмінування; вирішення питань щодо реєстрації та перереєстрації суб’єктів господарювання та прав власності; залучення інвестицій та донорської допомоги у відновлення регіону. Виокремлено три рівні залучення інвестицій та донорської допомоги: міжнародний, державний та регіональний. Аргументовано доцільність створення на міжнародному рівні Фонду відновлення Донбасу для залучення інвестицій та донорської допомоги, а на рівні держави – державного гарантійного фонду. Виходячи з положень Закону України Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16 вересня 2014 року та Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях» аргументовано доцільність ліквідувати спеціальні економічні зони та території пріоритетного розвитку, утворені Законом України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області». Виходячи з неоднозначного відношення у суспільстві до питання торгівлі з окупованими територіями, запропоновано призупинити положення Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях» у частині визначення КМУ порядку переміщення товарів через лінію розмежування та винести питання торгівлі з окупованими територіями на громадське обговорення.

Список посилань

1.    Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції : Закон України від 2 вересня 2014 року (редакціястаном на 20.04.2017)// Офіційний вісник України. – 2014.   № 83. – Ст. 2350.

2.    Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях: Закону України від 18 січня 2018 року (редакція станом на 18.01.2018). – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=62638.

3.    Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей: Закон України від 16 вересня 2014 року в редакції від 10.10.2017 //Офіційний вісник України. – 2014.   № 85. – Ст. 2386.

4.    Науково-аналітична доповідь «Промисловість Донецької та Луганської областей: деякі проблеми подальшого функціонування та відновлення» від 04.04.2015 року [Електронний ресурс] // Інститут економіки промисловості НАН України. – Режим доступу до ресурсу: http://iep.donetsk.ua/publish/mono/Amosha_Buleev.pdf.

5.    Гребеник Е. Небоевые потери: во что обходится АТО [Електронний ресурс]. –Режим доступу:http://forbes.ua/magazine/forbes/1387462-neboevye-poteri-vo-chto-obhoditsya-ato.

6.    Залознова Ю.С. Соціоекономічний розвиток України в контексті глобальних і національних викликів: монографія/ Ю.С.Залознова: – К.: НАН України, Ін-т економіки пром-ті, 2014.–336 с.

7.    Господарський Кодекс України [Електронний ресурс]:Закон України від 16 січня 2003 року (редакція станом на 06.11.2017).   Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15

8.    Шелухін М. Л. Господарське право : навчальний посібник у схемах і таблицях. — К.: ЦНЛ, 2006. — 616 с.

9.    Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області [Електронний ресурс]: Закон України від 24 грудня 1998 року(редакція станом на 19.01.2006).   Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/356-14.

10.  Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів : Протокол I від 8 червня 1977 року (редакція станом на 08.12.2005) [Електронний ресурс].   Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_199.

11.  Устав Организации Объединённых Наций и Устав Международного Суда от 26 июня 1945 года [Електронний ресурс].  Режим доступу:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/card/995_010.

12.  Про правовий режим воєнного стану [Електронний ресурс]: Закон України від 12  травня 2015 року (редакція станом від 09.07.2016).   Режим доступу:http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/389-19.

13.  Loin° 86-1020 du 9 septembre 1986 relative à laluttecontreleterrorisme. Versionconsolidéeau 07 décembre 2017 [Електроннийресурс].  Режимдоступу:https://www.legifrance.gouv.fr/affichTexte.do?cidTexte=JORFTEXT000000693912.

14.  Деревянко Б. В. Ліцензування як засіб регулюючого впливу держави на діяльність навчальних закладів / Б. В. Деревянко // Форум права. — 2011. — № 4. — С. 167—178 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-4/11dbvdnz.pdf.

 

 

 

Назва статті:

 

КОРУПЦІЯ ЯК НЕГАТИВНЕ ЯВИЩЕ: СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

 

 

Автор(и):

 

К.Є. Цабека

 

 

Сторінки:

 

40-44

 

 

 

Повний текст

Анотація

У статті висвітлюється поняття корупції, що надається сучасними науковцями, національними та міжнародними нормативно-правовими актами, її ознаки, розвиток, аналіз механізмів, засобів боротьби з нею та визначення системи протидії корупції в Україні. Прояви та негативні наслідки корупції є найактуальнішими соціальними проблемами сучасності. Дослідження розповсюдженості корупції у різних сферах життя людини, існування її як масового явища та перетворення її на елемент повсякденності або навіть традиції. Виявлення того факту, що нормою для громадян України у будь-яких сферах життя є поширеність корупції та пристосованість до неї населення.

Визначається феномен корупції, який вже став для України основною перешкодою для економічного, політичного, духовного збагачення, а також є справжньою загрозою національній безпеці, тобто феномен корупції розглядається як соціальне явище, що охоплює корупційні діяння, які пов’язані з неправомірним використанням особами, уповноваженими на виконання функцій держави, наданої їм влади, посадових повноважень, відповідних можливостей з метою задоволення власних інтересів чи інтересів інших осіб. В статті наголошується, що для вирішення питання протидії корупції виникає необхідність визначення сучасного змісту корупції, її національних особливостей, причин і джерел зростання, впливу на розвиток держави.

Досліджується аналіз вітчизняного та світового досвіду, наукових розробок, комплексного вивчення практичних і теоретичних питань, що є  невід’ємними  правовими аспектами проявів корупції як соціального явища країни. Аналізується досвід інших країн у протидії корупції в органах державної влади та управління, а також розглядаються деякі правові механізми, що сприяють зниженню рівня корупційних проявів в державі і пропонуються заходи щодо вдосконалення діяльності у сфері протидії корупції в нашій державі. У статті висвітлюються  засоби подолання корупції у розвинених країнах світу та в країнах, які прагнуть стати на цивілізований шлях розвитку, проводиться дослідження українських та міжнародних нормативно-правових актів з питання  протидії корупції, методи боротьби з нею, а також підкреслюється важливість вивчення та застосування міжнародного досвіду в Україні.

Список посилань

1.  Невмержицький Є.В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії: монографія / Є.В. Невмержицький. – К.: КНТ, 2008. – 368 с.

2.  Мельник M.I. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства / M. I. Mельник. – К. : Парлам. вид-во, 2000.–256 с.

3.  Про запобігання корупції: Закон України від 03 серпня 2017р. [Електронний ресурс] – Режим доступу : [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18

4.  Білінська Л. В. Корупція як соціальне, психологічне і моральне явище / Л. В. Білінська // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Юриспруденція. – 2013. – Вип. 6-1(1). – С.138-141. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2013_6-1(1)__36.

5.  Пігуль Н. Г. Зарубіжний досвід проведення децентралізаційних реформ / Н. Г. Пігуль, О. В. Люта // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2016. – Вип. 9. – С. 684–688.

 

 

 

Назва статті:

 

ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В АГРАРНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ: ОКРЕМІ ПИТАННЯ

 

 

Автор(и):

 

А.О. Пахомова

 

 

Сторінки:

 

45-51

 

 

Повний текст

Анотація

У статті проаналізовані особливості структури адміністративно-правового регулювання наукової діяльності аграрної сфери та окреслені шляхи удосконалення правових відносин в даній галузі. Дослідження сконцентроване на доведенні об’єктивної необхідності процесів інтеграції та кооперації для сфери вітчизняного інноваційного аграрного виробництва, пропонується авторське визначення понять «кооперація» та «інтеграція»; доповнення основних принципів кооперативно-інтеграційних процесів в Україні. З урахуванням зробленого аналізу, висловлюються окремі власні авторські думки та зауваження.

Нині розвиток наукової діяльності в аграрній сфері як і розвиток всього аграрного сектору в системі економіки України переживає складні часи.  Таке становище, зокрема, пов’язано з недостатньо високою ефективністю наукової діяльності та низкою її затребуваністю з боку вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників, що викликано багатьма чинниками: як сучасними внутрішніми структурними змінами в аграрній сфері, як певними зовнішньоекономічними чинниками, так і якістю правового регулювання наукової діяльності тощо.

Інноваційні процеси взагалі та процеси кооперації та інтеграції зокрема, в значній ступені сприяють залученню інвестицій, оновленню та сучасній перебудові всієї матеріально-технічної бази АПК, зростанню продуктивності праці, зниженню собівартості сільськогосподарської продукції, розвитку сільських регіонів.

У статті проаналізовані особливості структури адміністративно-правового регулювання наукової діяльності аграрної сфери та окреслені шляхи удосконалення правових відносин в даній галузі. Дослідження сконцентроване на доведенні об’єктивної необхідності процесів інтеграції та кооперації для сфери вітчизняного інноваційного аграрного виробництва, пропонується авторське визначення понять «кооперація» та «інтеграція»; доповнення основних принципів кооперативно-інтеграційних процесів в Україні. З урахуванням зробленого аналізу, висловлюються окремі власні авторські думки та зауваження.

Агропромислову інтеграцію слід розглядати як організаційно-правовий результат вдосконалення виробничих відносин з приводу впровадження наукових розробок у виробництво та подальшої реалізації сільськогосподарської продукції (та послуг) на основі налагодження міжгалузевих зв’язків між суб’єктами господарювання, що виникають у цьому процесі.

Кооперація є складною багатоаспектною категорією, яка може бути визначена як сукупність юридично та організаційно оформлених через пайову участь в різних галузях економічної діяльності добровільних об’єднань сільськогосподарських виробників, які об’єднані за наукоємними, економічними та соціальними інтересами та метою.

Список посилань

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф : пер. с англ. / под ред. Ю.Н. Каптуревского и др. – СПб. : Изд-во “Питер”, 1999. – 414 с.

2. Сільнова А.О. Інтеграція як метод державного управління науково-дослідною роботою / А.О. Сільнова // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: зб. наук. праць. – 2007. – №4. – С. 115-122.

3. Табенська О.І. Сучасні інтеграційні процеси в аграрно-промисловому комплексі України / О.І. Табенська // Збірник наукових праць ВНАУ. – 2013. – № 3(80). – С. 273–282.

4. Фатхудінов Р.А. Управління конкурентоздатністю організації : підручник / Р.А. Фатхутдінов, Г.В. Осовська / за заг. ред. Г.В. Осовської. – К. : Вид-во “Кондор”, 2009. – 470 с.

5. Стратегія розвитку аграрного сектору економіки України (проект) [Електронний ресурс] / Міністерство аграрної політики та продовольства України // Програма від  2013. – Режим доступу :  http://minagro.gov.ua/node/7644.

6. Алексеев С. С. Право на пороге нового тысячелетия : Некоторыетенденции мирового правового развития – надежда и драма современнойэпохи/ С. С. Алексеев. – М. : Статут, 2000. – 256 с.

7. Атаманчук Г. В. Теориягосударственногоуправления : [курс лекцій] / Г. В. Атаманчук. – 3-е изд., доп. – М. : ОМЕГА-Л, 2005. – 584 с.

8. Баклан О.В. Адміністративно-правове регулювання в сфері підприємництва України (теоретико-прикладний аспект): дис. … докт. юрид. наук : 12.00.07 / Баклан Олег Володимирович.  – К., 2013. – 457 с.

9. Швайка Л. А. Державне регулювання економіки : [підруч.] / Л. А.  Швайка. – К. : Знання, 2008. – 462 с. – (Вища освіта XXI століття).

10. Єщенко П. С. Нова парадигма розвитку економіки– настійливе веління нашого часу / П. С. Єщенко, А. Г.Арсеєнко// Економіка і прогнозування. – 2011. – № 2. – С. 28–47.

11. Цветков В. В. Державне управління і політика : [монографія] / Цвєтков В. В., Селіванов В. М., Скрипнюк О. В. – К.: Вид-во «Абрис», 2006. – 312 с.

12. Гайдуков, А. Предпосылкиформирования кооперативно-интегрированных структур в аграрном секторе / А. Гайдуков // Аграрнаяэкономика. – 2010. — № 12. – С. 20-24.

13.Кацубо С.П. О некоторыхправовых аспектах сельскохозяйственнойкооперации и агропромышленнойинтеграции / С.П. Кацубо // Сучаснiтенденцiї розвитку нацiонального законодавства України: Збiрник тез мiжнародної науково-практичної конференцiї, присвяченої 10-рiччю створення юридичного факультету НУБiП (19-20 травня 2011 р., м. Київ, Україна) Упор. к.ю.н., доцент О.М. Гончаренко. – К.: Видавничий центр НУБiП України, 2011. – С. 322-325.

14. Кузьмич И.П. Теоретико-правовыеосновысоздания кооперативно-интеграционных структур в аграрном секторе экономики РеспубликиБеларусь / И.П. Кузьмич // Сучаснi тенденцiї розвитку нацiонального законодавства України: Збiрник тез мiжнародної науково-практичноїконференцiї, присвяченоi 10-рiччю створення юридичного факультету НУБiП (19-20 травня 2011 р., м. Київ, Україна) Упор. к.ю.н., доцент О.М. Гончаренко. – К.: Видавничий центр НУБiПУкрїни, 2011. – С. 344-346.

15.Скопенко Н. Особливості розвитку інтеграційних процесів в АПК України / Н. Скопенко // Теоретичні та прикладні питання економіки. – 2014. – №1 (28). – С. 135-146.

16. Про кооперацію : Закон України від 10 липня 2003 р. № 1087-IV зі змінами та доповненнями від 15.04.2014 р. : станом на 06.11.2014 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 5. – Ст. 35.

 

 

Назва статті:

 

ФІНАНСОВА СИСТЕМА КРАЇНИ ЯК ОБ’ЄКТ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ

 

 

Автор(и):

 

Ю.В. Гаруст, Б.О. Павленко

 

 

Сторінки:

 

52-59

 

 

Повний текст

Анотація

В умовах стрімкого та динамічного розвитку людства кількість загроз, які постають перед існуванням держави постійно змінюються. Саме проведення відповідних заходів по нейтралізації цих ризиків створюють складові національної безпеки. Однією з таких, є економічна безпека держави, яка має багаторівневу структуру. До її складу входить низка підсистем, кожна з яких має власну структуру та механізм функціонування.

Відповідно до проведених досліджень структури економічної безпеки держави, в статті зроблено висновок, що в її структурі найголовнішу роль відіграє саме система фінансової безпеки країни. Вона одночасно є і підсистемою, і надсистемою державної економічної безпеки, тому що завдяки їй, фінансова безпека є складовою національної безпеки держави, та одночасно входить до глобальної системи світової економічної безпеки.

Проаналізувавши думки різних вчених зроблено висновок, що фінансова безпека – це механізм захисту фінансової системи країни від зовнішніх та внутрішніх загроз. Де об’єктом захисту виступає фінансова система країни, а суб’єктами фінансової безпеки – міждержавні структури та органи, державні інститути управління економікою, правоохоронні органи країни, фінансові установи, підприємства та організації незалежно від форми власності та громадяни, як власники своїх домогосподарств.

Доведено, що фінансова безпека країни є важливою складовою національної безпеки, а її підтримання є запорукою стабільного існування держави. Визначено першочергові заходи з захисту фінансової системи країни. Наголошено на необхідності, у разі виникнення загрози фінансовій безпеці, задіяти ефективний  адміністративно-фінансовий механізм управління бюджетними установами в сфері управління державними фінансами, здійснити перманентний пошук нових джерел фінансових ресурсів в умовах дефіциту бюджетних коштів, а також раціонально використовувати кошти, залучені за допомогою державного кредиту, зміцнюючи при цьому довіру до державних цінних паперів. Визначено головним заходом забезпечення фінансової безпеки  – економне витрачання бюджетних коштів та обов’язкове посилення контролю з боку держави за їх цільовим використанням, з забезпеченням при цьому збалансованості у видатках та доходах бюджету, а також зменшення державної заборгованості та нераціонального розподілу витрат.

Список посилань

1. Фінанси: навч. посібн. / В.С. Загорський, О.Д.Вовчак, І.Г. Благун, Д.З. Чуй. – 2-ге вид.. – К.: Знання 2008. – 247 с.

2. Чугунов І. Я. Євроінтеграційний розвиток фінансової системи України / І. Я. Чугунов. – К. : Акад. фін. упр., 2009. – 471 с.

3. Финансы : учеб. пособие / Р. Б. Чейз. – Пер. с англ. – М. : Вильямс, 2000. –362 с.

4.Науменкова С. В. Розвиток фінансового сектору України в умовах формування нової фінансової архітектури : монографія / Науменкова С. В., Міщенко С. В. – К. : УБС, ЦНД НБУ, 2009. – С. 384.

5.Кірейцев Г.Г. Гроші, фінанси та кредит: Навчальний посібник / Г.Г. Кірейцев. – К.: Право. – 2011. – 315 с..

6.Захарченко С.П. Финанси: підручник. (Розділ фінансовий механізм) / С.П. Захарченко. – К.: Право, 2004. – с. 415.

7.Фінанси зарубіжних країн: [навчальний посібник] / Т.О. Кізима, Н.Я. Кравчук,  В.П. Горин та інших. – Тернопіль: Економічна думка, 2013. – 287 с.

8.Финансовое право: учебник / Е.У Грачова, Г.П. Толстопятенко. – М.: Велби, 2003. – 536 с.

9.Латковська Т.А. Поняття та структура сучасної фінансової системи України / Т.А. Латковська. К.: Уніерситет 2005. – с. 27-32

10.Батрименко Б.Б. Проблеми функціонування фінансової системи України // Б.Б. Батрименко, Наукові праці НДФІ, № 1-2, 2004р. – с.15-19.

11.Ареф’єва, О. В. Економічні основи формування фінансової складової економічної безпеки [Текст] / О. В. Ареф’єва, Т. Б. Кузенко // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 1 (91). – С. 98–103.

12.Льовочкін С. Трансформація та розвиток фінансової системи України / С. Льовочкін, В. Опарін, В. Федосов // Ринок цінних паперів. – 2003. – № 1- 2. – С. 13-24.

13. Макаренко В.О., Прищепчук І.О. Побудова моделі фінансової системи України на основі системного підходу // Фінанси України. – 2010. – № 5. – С. 31 – 38.

14. Фінанси: Підручник / За ред.С.І. Юрій, В.М. Федосова — К. : Знання, 2008. — 611 с.

15. Василенко Л.І. Фінанси : навч.посіб. /Л.І. Василенко, А.В. Василенко; за ред. Л.І. Василенко. – К. : КНТЕУ, 2003. – 199 с.

16.Артус М.М. Фінанси: навч. посібник / Артус М.М. – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2005. – 198 с.

17.Єгоров В.О. Ресурси фінансової системи і стратегія економічного зростання / В.О. Єгоров // Фінанси України. – 2007. – № 9. – С. 133-142.

18.Ващишин А.М. Фінансова система і соціально-економічна стабільність / А.М. Ващишин, Л.А. Яремко // Фінанси України. – 1999. – №10. – С. 80-88.

19.Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових відносин: Монографія / [В. Г. Дем’янишин, В. В. Дем’янишин, Т. Д. Сіташ та ін.] ; за ред. О. І. Марченко. – Тернопіль: Крок, 2011. – 556 с.

 

 

 

Назва статті:

 

ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАХИСТУ ПРАВ У МЕДИЧНІЙ СФЕРІ

 

 

Автор(и):

 

Н.В. Глущенко

 

 

Сторінки:

 

60-66

 

 

Повний текст

Анотація

Стаття присвячена визначенню поняття адміністративно-правового механізму захисту прав у медичній сфері. Сьогодні особливої уваги потребують питання забезпечення захисту прав у медичній сфері. Останнім часом увага законодавців зосереджена на забезпеченні належного захисту прав у медичній сфері, а саме реформуванню державного управління у сфері охорони здоров’я, прийняття нормативно-правових актів, реструктуризація закладів охорони здоров’я. Все це певним чином позначається на реалізації механізму захисту прав у медичній сфері.

Охорону прав у медичній сфері можна ототожнити з захистом охорони здоров’я населення. Це надзвичайно широка сфера суспiльних вiдносин. Вона охоплює не лише діяльність медичних закладів і працівників охорони здоров’я щодо лікування пацієнтів, тобто надання медичної допомоги, а й виробничу діяльність підприємств медичної, мікробіологічної та біологічної промисловості, виробництво лікарських засобів, санітарний контроль за умовами праці в усіх сферах економіки, протиепідемічний нагляд органів державної санітарно-епідеміологічної служби за всією територією країни, а також за її окремими об’єктами тощо.

У пропонованій статті розглядається проблематика відсутності визначення поняття адміністративно-правового механізму захисту прав у медичній сфері. Проаналізовано думки науковців з приводу розуміння понять «механізм», «захист прав», «механізм захисту прав», «механізм адміністративно-правового регулювання». Сформульовано авторське визначення поняття адміністративно-правового механізму захисту прав у медичній сфері, наведено його ознаки.

Список посилань

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [гол. ред. В.Т. Бусел, редактори-лексикографи: В.Т. Бусел, М.Д. Василега-Дерибас, О.В. Дмитрієв, Г.В. Латник, Г.В. Степенко]. – К. : Ірпінь : Перун, 2005. – 1728 с.

2. Введение в специальность “Юриспруденція”. Учебное пособие для ВУЗов / ред.. В.Я. Кикоть. – М.: ЮНИТИ. 2008. – 271 с..

3. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций. – М.: 1996. – 368 с.

4. Крижанівський А.Ф. Правовий порядок в Україні: витоки, концептуальні засади, інфраструктура: Монографія / А.Ф. Крижанівський. – Одеса: Фенікс, 2009. – 504 с.

5. Олійник А.Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини – К., Алеута, КНТ. Центр навчальної літератури. 2008.- 472с.

6. Online библиотека. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://bo0k.net/index.php?p=achapter&bid=11331&chapter=1.

7. Номер сторінки у виданні: 111 Автор: Сергій Рудницький Джерело: Український науковий журнал “ОСВІТА РЕГІОНУ” №4, 2011 р.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://social-science.com.ua/article/630.

8. Мотьвилавка Е.Я. Теория регулятивного и охранительного права. – Воронеж, 1990. – C. 54.

9. Рагозін М. Вчимося демократії Уроки громадянської освіти. – Видавництво «Донбас».[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://iem.donntu.edu.ua/doc/soz/ragozin_uchim_demokr/part51.htm

10. Огородник О.Г. Механізм забезпечення прав і свобод людини та принцип законності в Україні // Право України. – 2008 – No6 – С. 15. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://lawreview.chnu.edu.ua/visnuku/st/682/6.pdf

11. Галунько В.В. Адміністративне право України: [навчальний посібник] : [у 2-х томах] / [В.В. Галунько, В.І. Олефір, М.П. Пихтін та ін.]; за заг. ред. В.В. Галунька. – Херсон: ПАТ «Херсонська міська друкарня», 2011. – Т. 1: Загальне адміністративне право. – 320 с.

12. Міжнародні науково-практичні інтернет конференції. Гладун З.С. «Адміністративно-правове регулювання відносин у сфері охорони здоров’я населення». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lex-line.com.ua/?language=ru&go=full_article&id=27

13. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2 томах. – Т. 1. / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1981. – 361 с

14. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с..

15. Ожегов С.И. Словарь русского языка / С.И. Ожегов. – М. – Русский язык, 1984. – 797 с..

16. Бару М.И. Личность в социалистическом правовом государстве / М.И. Бару // Сов. государство и право. – 1989. – No 10. – С. 26–29.

17. Назаров В.В. Особливостімеханізмузахисту прав людини у кримінальномупровадженні / В.В. Назаров // Форум права. – 2009. – No 1. – С. 385–391.

18. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций. – М.: 1996. – 368 с.

19. Основи законодавства України про охорону здоров’я : Закон України від 19 лист. 1992 p. № 2801-Х1І // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №4.

 

 

Назва статті:

 

ОСОБЛИВОСТІ ПРИТЯГНЕННЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЛИХОСЛІВ’Я

 

 

Автор(и):

 

Т.А. Кобзєва, І.О. Куліш

 

 

Сторінки:

 

67-72

 

 

Повний текст

Анотація

Ми живемо у складний час змін та реформ в країні, котрі зовсім не мають сенсу без змін у свідомості та ментальності людей.

Сьогодні більш популярними стають подвійні стандарти, байдуже ставлення до моральних і соціальних норм, забруднення усього до чого суспільство йшло тисячоліттями, зростання жорстокості і неповага до інших людей. Суспільство починає забувати про такі важливі питання як: повага до честі та гідності оточуючих, культурі мовлення, відповідальності за власні слова. При тому більш популярними та масовими стають: жорстокість, зверхнє ставлення, неповага. Частиною подібної поведінки є явище лихослів’я, котре набирає шалених обертів.

Можна впевнено сказати що модними стають не культура і повага до інших, а зверхнє ставлення до оточуючих, до того ж в усіх ланках суспільства. Грубе поводження можна зустріти як починаючи з малку, так і в зрілому віці. Лайка зустрічається у будь-якому половому колі. Почути нецензурні слова можна у будь-якому місці: школі, робочому місці, місцях відпочинку, спортивному залі, фактично будь де.

Лихослів’я не просто популярне явище, воно розвивається, набуваючи різних форм, як пом’якшуючих, серед масмедіа, так і більш жорстоких серед звичайного суспільства. Воно стає прикрасою мови, для збільшення емоціональної виразності. Лайка настільки міцно увійшла в лексикон, що багато хто нею вже не лається, а просто розмовляє. Люди втратили розуміння лайки як чогось негативного.

Звичайно в кожній країні лайка має певні особливості, а в Україні залежно від регіону так і взагалі може бути зовсім різною та переймати різних форм і шляхів походження.

Не доречно обговорювати доцільність використання лайки, адже справа кожного використовувати її чи ні, але вона не має ні в якому випадку бути завадою для інших. Кожен віддає своє значення ненормативній лексиці, дехто вважає це за норму спілкування, дехто визнає що використання її необхідне тільки в деяких випадках і все ще дехто вважає її неприпустимою.

Зараз гостро постає питання подальшого розвитку суспільства, усі мають свою думку на цей рахунок, але зрозуміло що не має сенсу розвиватись всебічно, коли немає повноцінного соціально-культурного розвитку.

У статті розглянуто сучасне правове регулювання проблеми лихослів’я, перспективи його вдосконалення, приділення уваги цьому питанню на різних історичних етапах розвитку суспільства та міжнародний досвід боротьби з ним. Авторами  було проаналізовано  законодавство, його проблематика в Україні, шляхи вирішення недоліків та покращення ситуації певними законодавчими діями. Визначено ключові шляхи походження та розповсюдження, суспільну небезпечність, наслідки для здоров’я.  Приділено особливу увагу підвищенню актуальності питання поваги до честі та гідності людини і громадянина, оскільки у суспільстві майже взагалі відсутнє розуміння недопустимості використання нецензурної лексики, як особисто, так і своїм оточенням. Досліджено наскільки правоохоронні органи приділяють увагу проблематиці та проводять боротьбу з нею і визнано що у своїй більшості зовсім не звертають на неї уваги.

Список посилань

1.    Кодекс України про адміністративні правопорушення: станом на 11 серпня 2017 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Київ.: Парлам. вид-во, 2017. – 264 с. – (Бібліотекаофіційнихвидань).

2.    Куліш, А.М. Відповідальність за лихослів’я в громадських місцях [Текст] / А. М. Куліш // Актуальні проблеми юридичної науки на шляху сучасної розбудови держави і суспільства : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Суми, 5-7 червня 2014 р. / Ред.кол.: В.С. Венедіктов, А.М. Куліш, М.М. Бурбика; За ред.: В.С. Венедіктова, А.М. Куліша. – Суми : СумДУ, 2014. – С. 40-42.

3.    Максим Нелюбин. «За козла ответишь»: какругаются на немецких дорогах / Максим Нелюбин // DeutscheWelle. – Режим доступу: http://www.dw.com/ru/за-козла-ответишь-как-ругаются-на-немецких-дорогах/a-4861079. – Назва з екрана. – Дата публікації: 04.11.2009.

4.    Москаленко В. В. Соціальна психологія: Підручник / В. В. Москаленко. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 624 с.

5.    Мясищев В. Н. Психология отношений / В. Н. Мясищев, А. А. Бодалева. – М.: Институт практической психологии, 1995. – 356 с.

6.    Наказ Про затвердження Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування: від 31 серпня 2016 р. // Нацдержслужба.

7.    Невинная привычка или смертный грех? Сквернословие – оружие массового поражения / [Багдасаров Роман Владимирович, Архиепископ Никон Рождественский, Протоиерей Андрей Ткачев]. – М.: Даниловский благовестник, 2012. – 193 с.

8.    О грехе сквернословия. Нецензурная брань, ее пагубная сущность. – М.: Центр «Благо», 2000. – 32 с.

9.    От словсвоихосудишься. Сквернословие / [Протоиерей Артемий Владимиров, Протоиерей Сергий Николаев, М. М. Дунаев, Г. П. Ансимов]. – М.: Издательство Московской Патриархии, 2013. – 86 с.

10.Проект Закону про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України (щодо уточнення відповідальності за вчинення злочинів проти волі, честі та гідності особи) / Є. В. Мураєв. – від 19.08.2016. – №5034.

11.Семиченко В. А. Психологія та педагогіка сімейного спілкування: [навч. посіб. для студентів ВНЗ] / В. А. Семиченко, В. С. Заслуженюк. – К.: Веселка, 1998. – 254 с.

12.Словник української мови. – К.: Наукова думка, 1973.

13.Цивільний кодекс України: станом 1 січня 2014 р. / / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Київ.: Парлам. вид-во, 2014. – 250 с. – (Бібліотека офіційних видань).

 

 

 

Назва статті:

 

СТРУКТУРА МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

 

 

Автор(и):

 

В.В. Миргород-Карпова

 

 

Сторінки:

 

73-78

 

 

Повний текст

Анотація

Контроль є невід’ємним елементом суспільства, який постійно зазнає змін у процесі розвитку та розбудови його політичної системи, органів державного і місцевого управління, органів законодавчої та виконавчої гілок влади. Ослаблення системи контролю у фінансовій системі зумовлює виникнення загроз фінансово-економічної безпеки держави, а саме: збільшення кількості фінансових порушень, стрімкого погіршення стану фінансової дисципліни, послаблення або взагалі відсутність відповідальності за правопорушення тощо.

На сьогодні ми спостерігаємо в нашій державі невизначеність правового поля діяльності державних контролюючих органів, відбувається паралелізм у роботі та дублювання повноважень і функцій, відсутня чітка спеціалізація та узгоджена взаємодія під час проведення перевірок та під час виконання своїх безпосередніх повноважень.

Одним із найбільш проблемних та мало дослідженням питанням в даній сфері – це питання структури механізму державного фінансового контролю в Україні.У статті виділено шість складових механізму контролю: види державного фінансового контролю, методи державного фінансового контролю, форми державного фінансового контролю, важелі державного фінансового контролю, органи державного фінансового контролю, нормативно-правова база щодо здійснення державного фінансового контролю.

У статті зроблено акцент на те, що в сучасних умовах система фінансового контролю в Україні потребує суттєвого вдосконалення та модернізації, адже інтегративні процеси, які з кожним роком набирають обертів вимагають ретельного аналізу та вивчення проблем в політичному і економічному житті країни та пошуку шляхів для їх усунення.

Список посилань

1.         Aleksandrovich O. O. Theoretical foundations and historical background of modernization of the system of state financial control in Ukraine: diss. … knd. nauk. [State Management]: 25.00.01. Kharkiv, 2016. 249 p.

2.         Butinets F. F., Bondar V. P., Vygovska N. G. Control and revision: a textbook / ed. prof. F. F. Butynets. Zhytomyr: PP Ruta, 2006. 560 p.

3.         The Budget Code of Ukraine dated 08.07.2010 № 2456-VI / The Verkhovna Rada of Ukraine. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2456-17.

4.         The Economic Code of Ukraine dated May 16, 2003 No. 436-IV / The Verkhovna Rada of Ukraine. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15.

5.         Drozd I. K. State financial control: teaching. Kyiv: “Imex-LTD”, 2007. 304 p.

6.         Zhuk L. A. Business Law: Teach. Kyiv: Condor, 2003. 400 p.

7.         Lovins’ka L. G. Organization of accounting and financial control in modern economic conditions in Ukraine: monograph / ed. L. G. Lovins’ka, I. B. Stefanyuk. – K.: NDFI, 2006. 240 p.

8.         Loktev O. State financial control: definition and classification. Bulletin of KNTU. 2011. №4. Pp. 15-20. URL: nbuv.gov.ua/j-pdf/apdyo_2011_3_15.pdf.

9.         Monaenko A. O. Legal bases of the state financial control: curriculum. Zaporizhya: KPU, 2008. 152 p.

10.       Pihotsky V. F. The system of state financial control in Ukraine: conceptual foundations of theory and practice: diss. … doc. econ. sciences: 08.00.08. Lviv, 2015. 369 p.

11.       The Tax Code of Ukraine dated 02.12.2010 №2755-VI / The Verkhovna Rada of Ukraine. URL: http://zakon.rada.gov.ua/go/2755-17.

12.       Draft Law of Ukraine “On the system of state financial control in Ukraine” of 03.06.2002 №1131 / Verkhovna Rada of Ukraine. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=1131&skl=5.

13.       Repetko O. O. Methodological approaches to the differentiation of forms and methods of financial control in the theory and practice of public administration. Public Administration: Theory and Practice. 2010. №1. Pp. 1-8. URL: http://academy.gov.ua/ej/ej11/txts/10roopdu.pdf.

14.       Silakova G. V. Methods of financial planning. Economy. Finances. Right. 2016. №3. P. 20-26. URL: http://dspace.nuft.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/10326/1/20.pdf

15.       Usach B. F. Control and revision: a textbook. K.: Knowledge-Press, 2005. 253 p.

16.       Hmelkov A. V. State financial control. Kh. V.N. Karazin Kharkiv National University, 2013. 549 p.

 

 

Назва статті:

 

КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ

 

 

Автор(и):

 

П. М. Маланчук, Е. Є. Рубець

 

 

Сторінки:

 

86-90

 

 

Повний текст

Анотація

Статтю присвячено аналізу наукових підходів до визначення сутності криміналістичної характеристики злочинів проти довкілля. У публікації подано поняття екологічної злочинності, а також вказано у чому полягає латентність даного виду злочину.

Вказано та детально охарактеризовано елементи, які входять у криміналістичну характеристику злочинів проти довкілля.

Досліджено теоретичні та термінологічні питання предмета посягання, як елемента криміналістичної характеристики злочинів проти довкілля. Розглянуто коло об’єктів, які можуть бути предметом посягання по розглядуваної категорії злочинів. Також вказано способи вчинення та приховування даного різновиду злочину. Детально охарактеризовано слідову картину даного злочину, а також наведено класифікацію слідів, які можуть залишені на місці вчинення злочину.

Вказано важливі елементи даної характеристики – особу потерпілого та особу злочинця. Наведено наслідки, які наступають під час вчинення злочину проти довкілля.

Розглянуто проблему формування криміналістичної характеристики як системи узагальнених даних про типові ознаки кримінальних правопорушень з урахуванням зв’язків між криміналістичними елементами.

Список посилань

1.Костенко О. М. Культура і закон – у протидії злу: Монографія. – К. : Атіка, 2008. – 176 с.

2. Криміналістика  : курс лекцій / І. І. Когутич. – Київ : Атіка, 2008. – 888 с.

3. Криміналістика : підручник / [Берназ В. Д. та ін.] ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. А. Ф. Волобуєва ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х. : ХНУВС, 2011. – 665 с.

4. Одерій О. В. Предмет посягання як елемент криміналістичної характеристики злочинів проти довкілля: окремі питання / О. В. Одерій // Ученые записки Таврическогонациональногоуниверситетаим. В. И. Вернадского. Серия. : «Юридические науки». – 2013. – Том 26 (65). – № 1. –С. 255-259.

5. Одерій О. В. Типова слідова картина по злочинам проти довкілля / О. В. Одерій // Порівняльно-аналітичне право. – 2013. – № 4. – С. 287-289

6. Одерий О. В. Расследованиепреступленийпротивокружающейсреды: криминалистическая характеристика личности преступника / О. В. Одерий // LEGEA ŞI VIAŢA. – 2013. – № 12. – С. 34-38.

7. Одерій О. В. Наслідки як елемент криміналістичної характеристики злочинів проти довкілля / О. В. Одерій // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. – 2013. – Вип. 13. – С. 53-62.

8. Полищук Г. С. Состояние и тенденцииэкологическойпреступности в Украине / Г. С. Полищук, Е. В. Мельник // ВестникКиевскогонациональногоуниверситетавнутреннихдел. – 2009. – № 4. – С. 120-126.

9. Сабадаш В. П. Криміналістика : навч. посіб. / В. П. Сабадаш, М. М. Ларкін – К. : «Центр учбової літератури», 2013. – 228 с.

10. Сервецький І. В. Використання-біографічного методу для дослідження індивідуальних якостей людини / І. В. Сервецький, О. М. Юрченко, В. В. Редька // Наука і правоохорона. – 2010. – №4 (10). – С. 138-141.

11. Турлова Ю. Криминологическая характеристика экологической преступности в Украине / Ю. Турлова // LEGEA ŞI VIAŢA. – 2015. – № 5. – С. 94-99.

 

 

Назва статті:

 

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ

 

 

Автор(и):

 

О.В. Ільченко

 

 

Сторінки:

 

91-96

 

 

Повний текст

Анотація

У статті проаналізовано та досліджено міжнародний досвід застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх.

Дотримання процесуальної форми під час застосування запобіжних заходів є необхідним для забезпечення законності та правопорядку під час кримінального провадження та в суспільстві в цілому. Адже такі норми гарантують охорону конституційних прав і свобод громадян. Особливо це стосується такого специфічного суб’єкта кримінального провадження, як неповнолітній, оскільки законодавством закріплено додаткові гарантії забезпечення їх прав і свобод.

На сьогоднішній день злочинність неповнолітніх є досить актуальною проблемою, внаслідок постійного підвищення рівня кримінальної активності цієї категорії осіб. Злочинність серед неповнолітніх привертає особливу увагу, оскільки порушення особами, що не досягли 18 років, кримінального закону свідчить про наявні недоліки виховання підлітків, відсутність умов для їх залучення до життєдіяльності суспільства. Саме тому проблема запобігання злочинності, вжиття заходів стабілізації і скорочення кримінальних правопорушень, які вчиняють неповнолітні, є завданням відповідальним і на його виконання спрямовані зусилля усіх державних органів.

Як свідчить практика, неповнолітні є вразливими до негативних впливів, внаслідок відсутності сформованих цінностей. Тому ефективним способом вирішення даної проблеми є не лише посилений виховний вплив з боку батьків (опікунів, піклувальників), а й правильне застосування запобіжних заходів під час розслідування кримінального правопорушення, вчиненого неповнолітніми.

Основною метою дослідження є проаналізувати особливості застосування запобіжних заходів щодо неповнолітніх, а також визначити наявні проблеми в даній сфері та можливість їх вирішення шляхом впровадження зарубіжного досвіду; надати загальну характеристику запобіжних заходів у кримінальному провадженні; визначити проблемні аспекти застосування запобіжних заходів щодо неповнолітніх та шляхи їх вирішення, шляхом впровадження зарубіжного досвіду.

Список посилань

1.         Григорьєва О. І. Запобіжні заходи, що обмежують право на свободу пересування: історичний аспект // Університетські наукові записки. – 2014. – № 1. – С. 195-201. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Unzap_2014_1_27

2.         Сівак О.В. Правова природа запобіжних заходів у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2016. – № 1 (98). – С. 206 – 220

3.         Конституція України від 30.09.2016, підстава 1401-19 // Відомості Верховної Ради України – 1996. – № 30. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

4.         Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI // Відомості Верховної Ради України – 2013. – № 9-10, № 11-12, № 13. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

5.         Конвенція про права дитини від 20.11.1989 № 995_021 // Відомості Верховної Ради України – 1991. – № 789-XII. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_021

6.         Мінімальні стандартні правила Організації об’єднаних націй  що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») від 29.11.1985 № 995_211 // Відомості Верховної Ради України – 1985. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_211

7.         Сівак О. Перевиховання неповнолітнього правопорушника через застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою // Національний юридичний журнал: теорія і практика. – 2015. – № 2. – С. 149 – 153

8.         Дрозд В.Г. Міжнародний досвід використання запобіжних заходів, що не пов’язані з обмеженням волі за кримінальним процесуальним законодавством країн дальнього зарубіжжя // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. – 2016. – № 1. – С. 61 – 72

9.         Молдован А. В. Кримінальний процес: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – С. 352.

10.       Судова практика у справах про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну діяльність від 29.08.2003 № n0082700-03 // Відомості Верховної Ради України – 1985. [Електронний ресурс

 

 

 

Назва статті:

 

ЗАХИСТ ПРОКУРОРОМ ПРАВ НЕПОВНОЛІТНІХ ПОЗА МЕЖАМИ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА: ПРОБЛЕМАТИКА ОБ’ЄКТА ТА ПРЕДМЕТА

 

 

Автор(и):

 

В.В. Сухонос

 

 

Сторінки:

 

97-105

 

 

Повний текст

Анотація

У статті було досліджено зміст повноважень прокурора по захисту прав і свобод неповнолітніх поза межами кримінального судочинства, об’єкт і предмет його діяльності у цьому напрямку. Сьогодні, коли функції прокурора катастрофічно зменшуються, захист дітей і профілактика злочинів вчинених ними, виходять на перше місце, в тому числі і поза межами кримінального судочинства. Мета і завдання прокурорської діяльності у зазначеному напрямку має як теоретичне, так і практичне значення. По-перше, ця діяльність визначає межі правозахисної діяльності прокурора любого рівня, а по-друге – виступає базисом організації його роботи у зазначених правовідносинах.

Водночас, слід зазначити, що повноваження прокурорів всіх рівнів із вищевказаного напрямку нормативно були загалом закріплені у відповідному Наказі Генерального прокурора України від 1 листопада 2012 року.

Список посилань

1.  Ван Б’юрен Дж. Міжнародне право в галузі прав людини / Джеральдіна Ван Б’юрен ; наук. ред. М. О. Баймурадов ; [пер. з англ. Г. Є. Краснокудський]. – Одеса : АД БАХВА, 2006. – 524 с.

2.  Величко О. И. Прокурорский надзор за исполнением подразделениями по делам несовершеннолетних органов внутренних дел законодательства о профилактике безнадзорности и правонарушений несовершеннолетних : учебное пособие / О. И. Величко – М. : Акад. Ген. прокуратуры РФ, 2008. – 83 c.

3.  Венедиктова И. В. Охраняемый законом интерес в гражданском праве : монография / Ирина Валентиновна Венедиктова. – Харьков : Точка, 2012. – 508 с.

4.  Годуєва К. І. Захист прокурором прав і свобод дітей поза межами кримінального провадження : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Ксенія Ігорівна Годуєва. – К., 2014. – 200 с.

5.  Дигесты Юстиниана : в 8 т. / [пер. с лат. Л. Л. Кофанов, А. Л. Смышляев, А. В. Щеголев и др. ;редкол.: Е. А. Суханов (председатель), В. А. Савельев, В. А. Томсинов и др.]. – М. : Статут, 2002–2006. – Т. 1: Книги I–IV / [отв. ред. Л. Л. Кофанов]. – 2002. – 584 с.

6.  Загальна декларація прав людини : резолюція 217 А (ІІІ) Генасамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua//aws/show/995-015/

7.  Інформація голові Адміністрації Президента України щодо стану захисту прав і свобод дітей [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gp.gov.ua//ua/ddit.html?-m=publications&_t=cat&id=114339.

8.  Йоффе М. Чи займе прокуратура належне місце в системі державної влади? / М. Йоффе // Право України. – 1995. – № 8. – С. 25–27.

9.  Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http:// zakon2.rada.gov.ua//aws/show/995-021/

10.           Кони А. Ф. Дмитрий Александрович Ровинский / Анатолий Федорович Кони // Кони А. Ф. Собрание сочинений : в 8 т. / А. Ф. Кони ; [под общ. ред. В. Г. Базанова, Л. Н. Смирнова и К. И. Чуковского]. – М. : Юридическая литература, 1966–1969. – Т. 5: Очерки биографического характера. – 1968. – С. 5–110.

11.           Конституція України : за станом на 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

12.           Костицький М. Судова влада: світовий досвід і принципи судової реформи в Україні / Михайло Костицький // Суди в Україні (Збірник матеріалів та нормативно-правових актів до семінару з питань створення і повноважень спеціалізованих судів / За редакцією В. В. Медведчука та М. В. Костицького. – Івано-Франківськ : ЛІК, 1999. – С. 5–12.

13.           Мескон М. Х. Основы менеджмента / М. Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури ; [пер. с англ. А. К. Кушниренко и др.]. – М. : Дело, 1997. – 704 с.

14.           Панчишина О. О. Захист прокурором майнових прав дітей : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Оксана Олександрівна Панчишина. – К., 2015. – 200 с.

15.           Погорілко В. Правова система України – стан та перспективи розвитку / В. Погорілко, М. Малишко // Віче. – 1993. – № 9. – С. 21–34.

16.           Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / Иосиф Алексеевич Покровский. – М. : Статут, 1998. – 353 с. – (Серия «Классика российской цивилистики»).

17.           Попов Г. В. Діяльність органів прокуратури у сфері захисту прав дітей : монографія / Г. В. Попов ; [наук. ред. М. К. Якимчук]. – К. : Алерта, 2012. – 168 с. – (Серія «Бібліотека прокурора»).

18.           Попов Г. В. Прокурорський нагляд за додержанням законів щодо захисту прав і свобод неповнолітніх : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Георгій Володимирович Попов. – К., 2011. – 241 с.

19.           Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей : Наказ Генерального прокурора України № 16гн від 1 листопада 2012 р. [Електронний ресурс] / ЛІГА: ЗАКОН. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/GP12033.html

20.           Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http:// zakon.rada.gov.ua//aws/show/2402-14/

21.           Прокуратура та ювенальна юстиція (Єреванська декларація): висновок № 5 Консультативної ради європейських прокурорів від 19–21 жовтня 2010 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gp.gov.ua//ua/cmo.html?-m=publications&_t=rec&id=101556.

22.           Рекомендації парламентських слухань на тему: «Права дитини в Україні: забезпечення, дотримання, захист» : Схвалено Постановою Верховної Ради України від 22 лютого 2017 року № 1906-VIII [Електронний ресурс] / Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1906-19

23.           Сухонос В. В. Діяльність органів прокуратури по захисту прав і свобод дітей в умовах Європейської інтеграції: погляд в майбутнє / Віктор Володимирович Сухонос // Правові горизонти / Legalhorizons. – 2007. – № 3 (16). – С. 148–157.

24.           Сухонос В. В. Креативна корпорація в державному механізмі: історико-правовий контекст / Володимир Вікторович Сухонос // Правові горизонти / Legalhorizons. – 2016. – № 1 (14). – С. 16–23.

25.           Сухонос В. В. Організація і діяльність прокуратури в Україні: історія і сучасність : [монографія] / Віктор Володимирович Сухонос ; [наук. ред. Ю. С. Шемшученко]. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2004. – 348 с.

26.           Сухонос В. В. Прокуратура в державному механізмі російської імперії після судової реформи 1864 року : [монографія] / Віктор Володимирович Сухонос ; [наук. ред. Ю. С. Шемшученко]. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2012. – 104 с.

27.           Сухонос В. В. Прокуратура в системі державних органів України: теоретичний аналіз сучасного стану та перспектив розвитку : [монографія] / Віктор Володимирович Сухонос ; [наук. ред. Ю. С. Шемшученко]. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2008. – 448 с.

28.           Сухонос В. В. Прокурор на захисті прав неповнолітніх. Погляд в минуле / Віктор Володимирович Сухонос // Прокуратура, людина, держава. – 2004. – № 12. – С. 33–43.

29.           Тацій В. Я. Роль і місце прокуратури в системі правоохоронних органів України / В. Я. Тацій // Проблеми розвитку прокуратури України в умовах становлення демократичної правової держави : Матеріали наук.-практ. конф. – К. : Ген. прокуратура України, 1996. – С. 20–22.

30.           Тихомиров Ю. А. Публичное право: падение и взлеты / Ю. А. Тихомиров // Государство и право. – 1996. – № 1. – С. 3–12.

31.           Українське суспільство чекає від влади рішучих кроків щодо реального забезпечення прав дитини : Виступ Глави держави на Всеукраїнській нараді з питань захисту прав дитини 25 листопада 2011 року [Електронний ресурс] / Сторожинецька районна державна адміністрація. Офіційний сайт (27.10.2011). – Режим доступу : http://storozhinecka-rda.gov.ua/novyny/vystup-hlavy-derzhavy-na-vseukrajinskij-naradi-z-pytan-zahystu-prav-dytyny-ukrajinske-suspilstvo-chekaje-vid-vlady-rishuchyh-krokiv-schodo-realnoho-zabezpechennya-prav-dytyny-prezydent/2754.html

32.           Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. – К. : Головна редакція УРЕ, 1973. – 599 с.

33.           Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.

34.           Шемшученко Ю. С. Теоретичні засади прокурорського нагляду на сучасному етапі / Ю. С. Шемшученко // Проблеми розвитку прокуратури України в умовах становлення демократичної правової держави : Матеріали наук.-практ. конф. – К. : Ген. прокуратура України, 1996. – С. 15–19.

35.           Шишкін В. І. Прокуратура і правосуддя в суверенній Україні / Віктор Іванович Шишкін // Право України. – 1992. – № 1. – С. 5–7.

36.       Якимчук М. К. Проблеми управління в органах прокуратури України. Теорія і практика: [монографія] / Микола Костянтинович Якимчук. – К : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 440 с.

 

 

Назва статті:

 

ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

 

 

Автор(и):

 

А.М. Канівець

 

 

Сторінки:

 

106-112

 

 

Повний текст

Анотація

У статті проаналізовано та досліджено нормативно-правові акти, які містять у собі положення, що стосуються застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні та практика впровадження Європейського досвіду в національному судочинстві.

Принципи правової держави і демократичного суспільства, міжнародно-правові стандарти захисту прав людини однозначно передбачають можливість судового захисту на всіх етапах кримінального судочинства. Запобіжні заходи це особливий вид інститутуКримінально-процесуального права. Вони виконують важливу роль у перешкоджанні вчинення правопорушень та дають змогу уникнути ризиків, що негативно впливають на  швидкість та повноту розслідування кримінальних правопорушень.Запобіжні заходи є найбільш суворим видом кримінально-процесуального примусу і застосовуються для забезпечення успішного здійснення досудового провадження та судового розгляду кримінальних правопорушень.

Використання запобіжних заходів завжди пов’язане з обмеженням певних прав громадян, хоча і мають на меті досягнення належної поведінки обвинуваченого (підозрюваного). Ось чому велике значення має правомірність обмеження прав особи при застосуванні зазначених заходів.У зв’язку з цим більш широке застосування запобіжних заходів, не пов’язаних з ув’язненням під варту, може виконати завданнями, поставлені перед кримінально-процесуальною діяльністю з мінімальним обмеженням прав і свобод особи.

Метою дослідження є: вивченняпрактичної реалізаціїміжнародного досвіду удосконаленні національного законодавства щодо застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні. Провестидетальний та порівняльний аналіз застосування запобіжних заходів як в національному законодавстві так і в міжнародному, особливості застосування запобіжних заходів до неповнолітніх; проаналізувати впровадження Європейського досвіду застосування запобіжних заходів у національному законодавстві та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо проблемних питань застосування запобіжних заходів.

Список посилань

1.  Шило О. Г. Теоретико-прикладні основи реалізації конституційного права людини і громадянина на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі України [Текст] : монографія / О. Г. Шило ; Нац. ун-т “Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого”. – Х. : Право, 2011. – 472 с., ВА738728

2.  Дрозд В. Г. Міжнародний досвід використання запобіжних заходів, що не пов’язані з обмеженням волі за кримінальним процесуальним законодавством країн дальнього зарубіжжя / В. Г. Дрозд // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. – 2016. – Вип. 1. – С. 61-72. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlduvs_2016_1_9.

3.  Справа Kemmachev. France, [Електронний ресурс] – Режим доступу http://www.internationalhumanrightslexicon.org/hrdoc/docs/echrkemmachecase.html

4.  Справа John Murray v. The United Kingdom, [Електронний ресурс] – Режим доступу –  http://freecases.eu/Doc/CourtAct/4545634

5.  Джеремі МакБрайд, Європейська Конвенція з прав людини та кримінальний процес – К.: «К.І.С.», 2010 – 576 с. – [Електронна версія] – Режим доступу: – http://nsj.gov.ua/files/documents/ECHR%20and%20Criminal%20procedure%20Mc%20Bride%20ukr.pdf

6.  Закон України від 26 квітня 2001 р. «Про охорону дитинства» // Документ 2402-14, чинний, поточна редакція — Редакція від 30.11.2017, підстава 2180-19, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14/page

7.  ЄвропейськаКонвенція зправ людини, з поправками, внесеними відповідно до положень Протоколів № 11 та 14 з Протоколами № 1, 4, 6, 7, 12 та 13 // [Електронний ресурс] – Режим доступу: – http://www.echr.coe.int/Documents/Convention_UKR.pdf