Випуск 14 (2019)

Зміст

Повний номер

Назва статті: РАДЯНСЬКА МОДЕЛЬ МІСЦЕВОГО УПРАВЛІННЯ ДОБИ ВОЄННОГО КОМУНІЗМУ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
Автор(и): В. В. Сухонос
Сторінки: 7-15

Повний текст

Анотація

Стаття присвячена конституційно-правовій проблематиці організації місцевої влади. Основна увага, при цьому, приділяється радянській моделі місцевого управління у період її становлення, котра припадає на добу так званого «воєнного комунізму», коли більшовики, незважаючи до своє негативне ставлення до парламентаризму, залишили представницькі установи, втіленням яких й стали Ради. Саме останні поєднували у собі риси державної та громадської організації, все більшою мірою виступаючи у процесі будівництва «комуністичного суспільства» в якості громадської організації, в діяльності якої маси беруть якнайактивнішу участь. Як представницькі органи народу, Ради вважалися єдиними повноправними органами державної влади. Крім того, виконуючи свою основну функцію органів влади, Ради водночас могли виступати в якості своєрідної школи державного управління.
Республіка Рад формально являла собою різновид демократичної республіки соціалістичного типу, форму багатонаціональної держави, організованої на основі принципів соціалістичної федерації. В перехідний від капіталізму до соціалізму період Ради вважалися державною формою диктатури пролетаріату. Саме в цьому, з точки зору більшовицьких вождів, полягала сила Рад. Справжній же демократизм Рад формально виражався у повновладді робочого класу та всіх трудящих, керованих комуністичною партією.
Сам механізм радянської держави включав у себе органи державної влади та державного управління в центрі та на місцях, суд і прокуратору, армію та органи державної безпеки.
Сфера повноважень органів держави була передбачена в Конституції СРСР, конституціях союзних та автономних республік та в окремих законах, а також в інших нормативно-правових актах.
І хоча, як ми тепер бачимо, Ради були малоефективними органами державної влади, проте вони мали значний потенціал як органи суспільного самоврядування.
Водночас, слід мати на увазі, що радянська модель організації місцевого управління у добу «воєнного комунізму» була неефективною унаслідок її фактично «куріального» характеру та абсолютного домінування в Радах членів більшовицької партії.
Ключові слова: місцеве самоврядування; система Рад; місцеві Ради; Ради робочих і селянських депутатів; радянське місцеве управління.

Список посилань

1. Батанов О. В. Муніципалізм у системі сучасного конституціоналізму: аксіологічні, онтологічні та телеологічні аспекти / Олександр Васильович Батанов // Теорія і практика конституціоналізму: український та зарубіжний досвід : матеріали учасників ІІІ Наук.-практ. конф. (Львів, 19 травня 2017 р.). – Львів : ННШПП НУ «Львівська політехніка», 2017. – С. 10–13.
2. Богданов А. А. Вопросы социализма / А. А. Богданов // Богданов А. А. Вопросы социализма: Работы разных лет / А. А. Богданов. – М. : Политиздат, 1990. – С. 295–351. – (Библиотека социалистической мысли).
3. Ермолаев И. «На братоубийственную бойню кронштадцы пойти не могли!..» / Иван Ермолаев // Кровавый маршал / [сост. Г. В. Смирнов]. – СПб. : КОРОНА принт, 1997. – С. 183–202.
4. История Советского государства и права / [Александров С. Н., Арсеньев Б. Я., Герцензон А. А. и др.] ; под ред. А. И Денисова. – М. : Государственное издательство юридической литературы, 1949. – 567 c.
5. Калинин М. И. Быть подлинными организаторами колхозов : Речь на слете передовых сельсоветов Западной области в Смоленске 5 сентября 1933 г. / Михаил Иванович Калинин // Калинин М. И. Избранные произведения : в 4 т. / М. И. Калинин. – М. : Государственное издательство политической литературы, 1960–1962. – Т. 3: 1933 – 1941 гг. – 1962. – С. 64–79. – (Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС).
6. Коммунистическая Партия Советского Союза в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК (1898–1986) : в 16 т. / [общ. ред. А. Г. Егорова и К. М. Боголюбова]. – [9-е изд., доп. и испр.]. – М. : Издательство политической литературы, 1983–1990. – Т. 11: 1966–1970. – 1986. – 952 с. – (Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС).
7. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик : принята на Чрезвычайном VIII съезде Советов Союза ССР 05 декабря 1936 г. // Известия Центрального исполнительного комитета СССР и Всероссийского Центрального исполнительного комитета. – 1936. – № 283. – Ст. 12.
8. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик : принята на внеочередной седьмой сессии Верховного Совета СССР девятого созыва 07 октября 1977 г. – М. : Молодая гвардия, 1977. – 62 с.
9. Ленин В. И. Государство и революция. Учение марксизма о государстве и задачи пролетариата в революции / Владимир Ильич Ленин. – М. : Политиздат, 1967. – 160 с.
10. Ленин В. И. О задачах пролетариата в данной революции / В. И. Ленин // Ленин В. И. Полное собрание сочинений : в 55 т. / В. И. Ленин. – [5-е изд.]. – М. : Издательство политической литературы, 1965–1975. – Т. 31: март – апрель 1917. – 1969 – С. 113–118. – (Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС).
11. Ленин В. И. О партийной программе : доклад VIII съезду РКП (б) 19 марта 1919 г. / В. И. Ленин // Ленин В. И. Полное собрание сочинений : в 55 т. / В. И. Ленин. – [5-е изд.]. – М. : Издательство политической литературы, 1960–1981. – Т. 38: март – июль 1919. – 1969. – С. 151–173. – (Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС). 12. Ленин В. И. Очередные задачи Советской власти / В. И. Ленин // Ленин В. И. Полное собрание сочинений : в 55 т. / В. И. Ленин. – [5-е изд.]. – М. : Издательство политической литературы, 1960–1981. – Т. 36: март – июль 1918. – 1969. – С. 165–208. – (Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС).
13. Ленин В. И. Речь на IV сессии ВЦИК IX созыва 31 октября 1922 г. / В. И. Ленин // Ленин В. И. Полное собрание сочинений : в 55 т. / В. И. Ленин. – [5-е изд.]. – М. : Издательство политической литературы, 1965–1975. – Т. 45: март 1922–март 1923. – 1970. – С. 245–251. – (Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС).
14. Ленин В. И. Речь на съезде председателей губернских советов 30 июля 1918 г. : газетный отчет / В. И. Ленин // Ленин В. И. Полное собрание сочинений : в 55 т. / В. И. Ленин. – [5-е изд.]. – М. : Издательство политической литературы, 1960–1981. – Т. 37: июль 1918 – март 1919. – 1969. – С. 20–23. – (Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС).
15. Ленин В. И. Удержат ли большевики государственную власть? / В. И. Ленин // Ленин В. И. Полное собрание сочинений : в 55 т. / В. И. Ленин. – [5-е изд.]. – М. : Издательство политической литературы, 1965–1975. – Т. 34: июль – октябрь 1917. – 1969 – С. 287–339. – (Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС).
16. Львович Г. Бродячий сельсовет / Г. Львович // Власть Советов. – 1929. – № 2. – С. 14–16.
17. Маринів А. В. Системно-структурна організація місцевого самоврядування у Французькій Республіці : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / Андрій Володимирович Маринів. – Харків, 2018. – 20 с.
18. Молотов В. М. Об изменениях в Советской Конституции / Вячеслав Михайлович Молотов // Молотов В. М. Статьи и речи (1935–1936) / В. М. Молотов. – М. : Партиздат ЦК ВКП (б), 1937. – С. 66–92.
19. Мордвинов Р. Н. В грозные годы гражданской войны : [пособие для учащихся] / Мордвинов Р. Н. – [2-е изд., исправ. и доп.]. – М. : Просвещение, 1977. – 319 с.
20. О правах и обязанностях Советов : Инструкция Народного комиссариата по внутренним делам от 24 декабря 1917 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства. – 1917. – № 12. – Ст. 180.
21. Об организации местного самоуправления : Обращение Народного комиссариата по внутренним делам от 24 декабря 1917 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства. – 1917. – № 12. – Ст. 179.
22. Основы научного коммунизма / [П. Н. Федосеев (руководитель), Ф. М. Бурлацкий, А. Н. Яковлев и др.]. – [2-е изд., доп. и уточн.]. – М. : Политиздат, 1967. – 575 с. – (Академия общественных наук при ЦК КПСС).
23. Очерки по истории органов советской государственной власти : Материалы к изучению истории советского государства и права / Авт. кол. : С. Я. Голембо, И. И. Евтихиев, Н. П. Фарберов и др. – М. : Государственное издательство юридической литературы,1949. – 359 с.
24. Серьогіна С. Г. Форма правління: питання конституційно-правової теорії та практики : монографія / Світлана Григорівна Серьогіна ; [наук. конс. О. В. Петришин]. – Х. : Право, 2011. – 768 с.
25. Скрипнюк О. В. Курс сучасного конституційного права України : академічне видання / Олександр Васильович Скрипнюк. – Х. : Право, 2009. – 468 с.
26. Советское право : учебник / [Вердников В. Г., Зарубинский Е. А., Тилле А. А. и др.] ; под ред. А. В. Дозорцева. – М. : Высшая школа, 1969. –607 с.
27. Сухонос В. В. Механізм держави і місцеве самоврядування: дихотомія антиномії і симбіозу в конституційно-правовій парадигмі : [монографія] / Володимир Вікторович Сухонос ; [наук. ред. О. В. Скрипнюк]. – Суми : ПФ «Видавництво „Університетська книга”», 2018. – 287 с.                                                              28. Теория государства и права : учебник / [Панов В. С., Розин Э. Л., Семенов П. Г. и др.] ; под ред. К. А. Мокичева. – М. : Юридическая литература, 1971. – 632 с.
29. Чугунов С. И. Вопросы организации низового советского аппарата : в 2 ч. / Сергей Иванович Чугунов ; предисл. Л. М. Кагановича. – М., Л. : Государственное издательство, 1925–1927. – Ч. 2: Городские Советы. – 1927. – 225 с.

Назва статті: ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД
Автор(и): А. В. Гончарова, О. В. Шестак
Сторінки: 16-28

Повний текст

Анотація

Пріоритетним напрямом зовнішньополітичного курсу сучасної України до Європейського Союзу проголошено інтеграцію. А досягнення певного рівня узгодженості українського законодавства із правовими нормами ЄС, є ключовим елементом успішної Євроінтеграції нашої країни. Ця стаття присвячена особливостям правового регулювання здійснення нотаріальної діяльності в Україні.
Акцентовано увагу на тому, що нотаріальна діяльність не може існувати й якісно функціонувати без належного правового регулювання національного права. Для забезпечення подальшого розвитку й реформування нотаріату як інституту позасудового захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб, постала необхідність у дослідженні його української історичної еволюції, у вивченні відповідного європейського досвіду і його впливу на правове регулювання здійснення нотаріальної діяльності в Україні.
Авторами були досліджені актуальні питання становлення й розвитку інституту нотаріату в Україні. Визначені основні історичні етапи розвитку нотаріальної діяльності в різні часи української держави.
Звернуто увагу на позитивний історичний досвід європейських країн у сфері здійснення нотаріальної діяльності.
Досліджено основні проблеми та перспективи розвитку нотаріату та його нормативно-правового забезпечення в Україні.
Розглянуто напрями подальшого реформування законодавства незалежної України у сфері нотаріальної діяльності в контексті європейських та міжнародних стандартів.
Доведено, що вивчення становлення та розвитку інституту нотаріату впродовж століть на вітчизняних і світових теренах й, відповідно, накопичений досвід у цій сфері, має неоціненне значення й сприяє виробленню важливих оцінок щодо сучасного стану інституту нотаріату, а також правильному визначенню напрямів його реформування.
За результатами дослідження, констатується, що перспективи розвитку нотаріату в Україні мають спиратися на накопичений світовий досвід і враховувати національні звичаї та ментальність українського народу.
Ключові слова: нотаріальна діяльність, правове регулювання нотаріальної діяльності, історичний європейський досвід, проблеми нотаріату, правове реформування нотаріальної діяльності.

Список посилань

1. Алексеев С.С. Теория права / Алексеев С.С.- М.:БЭК, 1995. – 320с.
2. Баранкова В. Перспективи реформування нотаріату України: організаційний та процесуальний аспекти / В.Баранкова // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2009. – №4(46). – с.24-25.
3. Бисага Ю.Ю. Історико-правові аспекти виникнення сучасного українського нотаріату / Ю.Ю.Бисага // Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2015. – Серія: Право. – Випуск 30. – Т.1. – с.17-20.
4. Бондарчук В.О. Надання ступенів публічних нотаріусів в Замойській академії: (1594-1784)/В.О,Бондарчук//Часопис Київського університету права. – 2014. – №4. – с.32-35.
5. Бунчук О. Б. Міжнародно-правові акти Київської Русі в оцінці І. Я. Франка / О. Б. Бунчук // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2006. – Випуск 333. Правознавство. – с.37–41.
6. Гамаль І.А. Сучасний стан розвитку системи нотаріату в Україні / І.А.Гамаль // Актуальні проблеми державного управління. – 2008. – №2. – с.411-418.
7. Грищук В. Договори київських князів з візантійськими імператорами в Х ст.: проблеми кримінально-правового регулювання / В. Грищук // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2000. – Вип. 35. – с.69–72.
8. Гулєвська Г.Ю. Організаційно-правові аспекти державного регулювання нотаріальної діяльності в Україні: дис.. …канд.. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Г.Ю.Гулєвська. – Ірпінь, 2004. – 216с.
9. Гусарєва О.С. Роль міжнародного союзу латинського нотаріату у реалізації міжнародного приватного права / О.С.Гусарєва // Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євро інтеграційних процесів : проблеми теорії і практики: матер. Всеукр. наук.-практ. конф. – К., 2010. – с.253-254.
10. Долинська М. С. До питання рецепції візантійських норм, як передумови зародження нотаріального законодавства України / М. С. Долинська // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – Юридичні науки. – 2014. – № 801. – С. 121–124.
11. Довгерт А.С. Цивільний кодекс Франції / А.С.Довгерт, В.М.Захватаєв // Юридична енциклопедія. – К.,2004. – Т.6. – с.368-370.
12. Єфіменко Л. В. Правова охорона цивільних прав та інтересів у нотаріальній діяльності: дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Л. В. Єфіменко. – К., 2013. – 236с.
13. Ільєва Н.В. Зарубіжний досвід здійснення нотаріальної діяльності та його адаптація до вітчизняної системи нотаріату – с.41.
14. Кальницький М. Нариси історії нотаріату України / М.Кальницький; Укр. Нотар. Палата. – К.:Гопак, 2008. – 144с.
15. Кодифікація цивільного законодавства на українських землях. – Т.1 / уклад Ю.В.Білоусов, І.Р.Калаур, С.Д.Гринько та ін.; за ред. Р.О.Стефанчука та М.О.Стефанчука. – К.:Правова єдність, 2009. – с.759-884.
16. Комаров С.А.Общая теорія государства и права: учеб. для студ. вузов, обуч. по юрид. спец. и направлениям/С.А.Комаров. – 7-е изд. испр. и доп. –СПб.:Питер, 2008. – 510с.
17. Мартинюк О.А. Специфіка організації нотаріальної діяльності в країнах із нотаріальними системами англосаксонського та латинського типів. / О.А.Мартинюк // Науковий вісник публічного та приватного права. – 2017. – №2. – с.152 – 156.
18. Нелін О.І.Інститут нотаріату в Україні: від минувшини до сьогодення:монографія / О.І.Нелін. – К.:Київський університет, 2013. – 130с.
19. Нелін О.І. Інститут нотаріату в Україні (ІХ-ХVIII ст.ст.): проблеми становлення. // Часопис Київського університету права. – №1. – 2013. – с.15-18.
20. Никифорак М.В. Буковина в державно-правовій системі Австрії (1774-1918 рр.): монографія / М.В.Никифорак. – Чернівці: Рута, 2004. – 384с.
21. Никифорак М. В. Нотаріат на Буковині в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття / М. В. Никифорак // Науковий вісник Чернівецького університету. – 1999. – Випуск 62. Правознавство. – с.61–63.
22. Нотаріальна палата України [Електронний ресурс]:Матеріали круглого столу «Основні тенденції в реформуванні нотаріату України та Європейський досвід» м.Київ, 14.06.2017 року. – Режим доступу: http://npu.in.ua/press-service/press_reliz_140617_Official#/
23. Общая теорія государства и права: академический курс в трех томах / отв. ред. М.Н. Марченко; Моск.гос.ун-т им. М.В. Ломоносова, Юрид.фак.-3-е узд., перераб. и доп. – М.:Норма, 2010. – Т.1:Государство / [С.Н. Бабурин и др.]. – 556с.
24. Партоленко Н.В. Розвиток, становлення та правове регулювання нотаріату в Україні. // Н.В.Партоленко // Правничий вісник Університету «КРОК». – с.79-84.
25. Про НПУ // Нотаріальна палата України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http:// http://npu.in.ua/pro-npu/pro-npu#.
26. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12.
27. Римаренко Ю.І. Правове регулювання // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. / Відп. ред. Ю.І.Римаренко, Я.Ю.Кондратьєв, В.Я.Тацій, Ю.С.Шемшученко. – К.:Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 1232с.
28. Рудий Н.Я. Інститут опіки і піклування в Україні: історико-правове дослідження: монографія / Н.Я.Рудий. – Львів:Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. – 216с.
29. Теорія держави і права.: Навчальний посібник./ В.В.Сухонос – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 536 с.
30. Теорія держави і права у схемах і визначеннях: Навч. Посібник./О.В.Бабкіна, К.Г.Волинка. – К.:МАУП, 2004. – 144с.
31. Трофименко Є.В.Минуле та сучасність нотаріату в Україні / Є.В.Трофименко // Актуальні проблеми держави і права. – 2001. – Випуск 10. – с.230-236.
32. Чернишова О.О. Правове регулювання нотаріальної діяльності в Україні / О.О. Чернишова // Південноукраїнський правничий часопис. – 2015. – №2. – с.88-92.
33. Черниш В. М. Цивільно-правові засади розвитку нотаріату в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес» / В. М. Черниш; НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2003. – 20с.
34. Шевченко Н.В. До історії нотаріату в контексті державотворчих процесів в Україні. / Н.В. Шевченко. // Історичний архів.– 2016. – Вип.16. – с.132-137.
35. Шутко Н. І. Структура, джерела та основні положення Цивільного кодексу Західної Галичини / Н. І. Шутко // Порівняльно-аналітичне право. – 2014. – № 2. – С. 62–66.
36. Юридична енциклопедія: В 6 т./Редкол.:Ю.С.Шемшученко (відп.ред.) та ін. – К.: «Укр.енцикл.»,2002. – Т.4:Н-П. – 720с.:іл.
37. Ясінська Л. Е. Нотаріат в Галичині за Австрійським Положенням 1871 р. / Л. Е. Ясінська // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2003. – Вип. 38 – С. 112–118.
38. Ясінська Л. Е. Становлення та розвиток інституту нотаріату в Україні (історико-правовий аспект): дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Л. Е. Ясінська; Львівський національний ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2005. – 210 с.
39. Ясінська Л. Становлення та функціонування органів нотаріального самоврядування (історико-правовий аспект) / Л.Ясінська // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2011.- Випуск 53. – с.93-100.

Назва статті: ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ УНІТАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Автор(и): Л. Д. Руденко, Є. С. Кондєєв, Є. І. Божко
Сторінки: 29-33

Повний текст

Анотація

У статті досліджені найбільш актуальні проблеми законодавства у сфері діяльності державних унітарних підприємств. Необхідною складовою ефективної діяльності зазначених підприємств є належне правове забезпечення. Незважаючи на наявність значної кількості нормативно-правових актів, виникають нові законодавчі ініціативи щодо розробки окремого нормативно-правового акту про державні унітарні підприємства.
Важливість наукового дослідження правових засад діяльності державних унітарних підприємств випливає з наступних чинників:
– по-перше, для виконання стратегічних цілей держави та забезпечення суспільних потреб найбільш важливими видами продукції, потрібні саме державні унітарні підприємства, які в обов’язковому порядку виконують замовлення держави, та можуть відступати від норм антимонопольного законодавства;
– по-друге, діяльність державного унітарного підприємства, тісно пов’язана не лише з господарсько-правовими відносинами, а також із адміністративно-правовими, державно-правовими і трудовими відносини.
Тому необхідно дослідити як теоретичні, так і практичні аспекти діяльності державних унітарних підприємств, бо вони мають комплексний характер.
Отже, якісна регламентація правового статусу державних унітарних підприємств, та створення засад їхньої діяльності, які дозволять цим суб’єктам працювати ефективно, для забезпечення економічного добробуту в Україні є важливим питанням.
Незважаючи на важливість діяльності досліджуваного виду підприємств, законодавець не поспішає детально регламентувати цю сферу діяльності держави. Проте, дана проблематика має загальний характер, та потребує наукової розробки як юристів, так і економістів. Отже, беручи до уваги наявність Господарського кодексу України та Закону України «Про управління об’єктами державної власності», існує потреба у створенні уніфікованого нормативно-правового акту, який би регулював діяльність державних унітарних підприємств.
Ключoві слoвa: державні казенні підприємства; державні комерційні підприємства; державні унітарні підприємства; правові засади; прoект зaкoну; прoгaлинa; суб’єкт господарювання.

Список посилань

1. Кількість юридичних осіб за організаційними формами [Електрoнний ресурс] – Режим дoступу: http://www.ukrstat.gov.ua/edrpoy/ukr/EDRPU_2018/ks_opfg/ks_opfg_0418.htm
2. Проект Закону України «Про державні унітарні підприємства» від 19.06.2007 року № 974 [Електpoннийpеcуpc] // Pежим дocтупу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF0R200A.html
3. Лотоцька О. Л. Актуальні проблеми цивільно-правового статусу державних комерційних підприємств / О. Л. Лотоцька // Європейські перспективи. – 2014. – № 1. – с. 116-120. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evpe_2014_1_22
4. Конституція України: від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР// Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
5. ГocпoдapcькийКoдекcУкpaїни:вiд 16.01.2003 poку №436-IV// Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15
6. Цивільний кодекс України:від 16 січня 2004р. № 435-IV // Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15
7. Про управління об’єктами державної власності:Закон України від 21.09.2006 No 185-V.Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/185-16
8. Про захист економічної конкуренції: Закон Українивід 11 січня 2001 року № 2210-III. Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2210-14
9. Про особливості управління об’єктами державної власності в обороннопромисловому комплексі: Закон Українивід 16.06.2011 р. № 3531-VI. Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3531-17
10. Про публічні закупівлі:Закон України від 2016, № 922-VIII.Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19
11. Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань: Закон України від 2003, № 755-IV. Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15
12..Про природні монополії: Закон України від 2000, № 1682-ІІІ. Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-14
13. Стенограма пленарного засідання: від 19 червня 2007 року.Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/1461.html

Назва статті: МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У ПРАВІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Автор(и): К. В. Бориченко
Сторінки: 34-39

Повний текст

Анотація

Стаття присвячена дослідженню теоретичних та практичних проблем механізму правового регулювання відносин у праві соціального забезпечення. Встановлено, що досліджуване правове явище включає в себе дві складові: визначення саме ефективності механізму правового регулювання галузевих відносин та встановлення внутрішньої будови механізму, визначення місця кожного його елементу у їх системі, за допомогою якої здійснюється регулювання суспільних відносин, у яких реалізується, охороняється і захищається право на соціальний захист. Зроблено висновок, що з урахуванням кількості наукових праць, предметом яких були окремі елементи механізму правового регулювання суспільних відносин у праві соціального забезпечення, більш доцільним є дослідження даного явища через призму встановлення його ефективності, здатності адекватно регулювати галузеві суспільні відносини.
На підставі дослідження численних точок зору науковців щодо визначення поняття механізму правового регулювання, зроблено висновок, що механізм правового регулювання суспільних відносин у праві соціального забезпечення є системою правових засобів, способів та форм, за допомогою яких відбувається регламентація соціально-забезпечувальних, процедурних і процесуальних відносин у праві соціального забезпечення з метою забезпечення ефективного задоволення інтересів особи на отримання конкретних видів соціального захисту з метою профілактики, попередження, подолання та/або пом’якшення несприятливих наслідків соціальних ризиків, адаптації особи до нових умов життєдіяльності
Доведено, що механізм правового регулювання суспільних відносин, у яких здійснюється, охороняється і захищається право на соціальний захист має свою галузеву своєрідність, проте потребує нового осмислення з метою регламентування галузевих відносин виходячи з необхідності задоволення, у першу чергу, індивідуального, а не публічного інтересу, але зі збереженням мінімальних державних гарантій у сфері соціального захисту населення.
Ключові слова: право на соціальний захист, механізм правового регулювання, механізм забезпечення права, соціальний ризик, суспільні відносини у сфері права соціального забезпечення.

Список посилань

1. Ярошенко О.М. Значення соціального забезпечення у соціальній державі. Сфера дії трудового права та права соціального забезпечення: матеріали V Всеукраїнської наук.-прак. конф. (м. Харків, 28 жовтня 2016 р.). Х.: ХНУВС, 2016. С. 345-348.
2. Анохин Ю.В. Обеспечение прав человека: электронный учебник. 2017. URL: http://be5.biz/pravo/p042/index.html
3. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. М.: Госюриздат, 1961.
4. Явич Л.С. Новая книга по общей теории советского права. Советское государство и право. 1962. №4. С. 140-156.
5. Горшенев В.М. Участие общественных организаций в правовом регулировании. М.: Госюриздат, 1963.
6. Алексев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. М.: Издательство «Юридическая литература», 1966.
7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник. Харків: Консум, 2001. 656 с.
8. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.К. Бабаева. М.:Юристъ, 2003. 592 с.
9. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: учебник. Юристъ, 2004.
10. Коструба А.В. Юридичні факти в механізмі правоприпинення цивільних відносин : моногр. К.: Ин Юре, 2014. 416 с.
11. Сімутіна Я.В. Юридичні факти в механізмі правового регулювання трудових відносин: монографія. Київ: Ніка-Центр, 2018. 436 с.
12. Корчевна Л. До критики поняття «механізм правового регулювання». Право України. 2003. №1. С. 117–119
13. Правова доктрина України. Т. 3. Доктрина приватного права України / за заг. ред. Н.С. Кузнєцової. 760 с.
14. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. К.: Вид-во «Юридична думка», 2012. 1020 с.
15. Загальна теорія держави і права: Підручн. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / За ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. Х.: Право, 2010.
16. Коструба А.В. Юридичні факти в механізмі припинення цивільних майнових відносин: автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.03. Київ, 2015. 36 с.
17. Сільченко С.О. Механізм правового регулювання соціального страхування: теоретичні аспекти. Держава і право. 2012. Вип. 56. С. 294-300.

Назва статті: НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА В СФЕРІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ З УРАХУВАННЯМ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ У СВІТЛІ РЕФОРМИ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ
Автор(и): Т. В. Шлапко, Д. А. Шудренко, О. П. Соколенко
Сторінки: 40-48

Повний текст

Анотація

Зрозуміло, що особливо важкий тягар у зв’язку з реформою Нової української школи покладається на дітей з особливими потребами. Проте також слід визнати, що це прекрасна можливість для таких учнів стати повноцінними членами суспільства. А для суспільства – можливість інтегрувати цих осіб як повноцінну соціальну та економічну складову, важливість чого була доведена посиланням на відповідні дослідження.
У статті звернено увагу на існуючу правову невизначеність навколо терміну «розумне пристосування». На нашу думку, також існує необхідність і в тлумаченні певних понять в сфері інклюзивної освіти, зокрема поняття «сервісів із розумного пристосування». З цього приводу був досліджений досвід США, які у Individuals with Disabilities Education Act, де визначений перелік допоміжних сервісів для дитини з особливостями психофізичного розвитку. Запропоновано рецепіювати дуже вдалу схожу норму із американського IDEA.
Було встановлено, що законодавство не містить єдиного терміну стосовно дітей, які потребують інклюзивної освіти. Тому наголошено на доцільності запровадити два базові терміни: «діти з особливими освітніми потребами» та «діти з особливостями психофізичного розвитку», які мають замінити всі інші. В процесі доведення цієї ідеї були використані норми закону Республіки Білорусь та релевантна практика ЄСПЛ.
Доведена необхідність включення положення про чіткі строки створення індивідуальних програм розвитку та індивідуальних навчальних планів та положення, що в разі порушення таких строків батьками з поважних причин зберігаються гарантії безпосередньої участі у слуханні щодо їх створення. У разі відсутності можливості у батьків фізично бути присутніми під час розробки цих документів, узаконити їх право брати участь у режимі відеоконференції, а також надати батькам право на представлення їх інтересів представником.
Багато проблем в сфері інклюзивної освіти пов’язані із існуючою корупційною складовою, із недбалістю зі сторони державних службовців. Задля усунення цих проблем доцільно створити окремий орган – Національне агентство із забезпечення якості інклюзивної освіти, який буде профільним в питаннях ефективного впровадження інклюзивної освіти.
В дослідженні також вказано на неврегульовані моменти стосовно професійної адаптації дитини з особливостями психофізичного розвитку, звернена увага на досвід Канади стосовно планів професійної адаптації таких дітей до дорослого життя.
Ключові слова: інклюзивна освіта, Нова українська школа, діти з особливими освітніми потребами, діти з особливостями психофізичного розвитку, судова практика ЄСПЛ, США, професійна адаптація дітей з особливими освітніми потребами, Національне агентство із забезпечення якості інклюзивної освіти.

Список посилань

1.Topic guide on disability inclusion: Governance and Social Development Resource Centre (GSDRC) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://gsdrc.org/topic-guides/disability-inclusion/the-situation-of-people-with-disabilities/poverty-and-disability.

2.Про освіту : Закон України від 05.09.2017 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19/print.

3.Про деякі категорії осіб з особливими освітніми потребами: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-deyaki-kategoriyi-osib-z-osoblivimi-osvitnimi-potrebami.

3.Individuals With Disabilities Education Act [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www2.ed.gov/policy/speced/leg/idea/idea.pdf.

4.Vitello S. J., Mithaug D. E. (Eds.). Inclusive Schooling National and International Perspectives. – Mahwah, NJ : Lawrence Еrlbaum, 1998. – 78 p.

5.Об образовании лиц с особенностями психофизического развития (специальном образовании) : Закон Республики Беларусь от 18.05.2004 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://logopedia.by/?p=1178.

6.Рішення ЄСПЛ по справі DH and Others v. The Czech Republic [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.escr-net.org/caselaw/2017/case-dh-and-others-v-czech-republic-app-no-5732500-grand-chamber-final-judgment-13.

7.Рішення ЄСПЛ по справі Oršuš and Others v. Croatia [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.equalrightstrust.org/ertdocumentbank/(Microsoft%20Word%20-%20Or.pdf.

8.Webinar Booklet on Financing of Inclusive Education : UNISEF [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.inclusive-education.org/sites/default/files.pdf.

9.Рішення Верховного суду США по справі Fry v. Napoleon Community Schools [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.supremecourt.gov/p8k0.pdf.

10.Рішення апеляційного суду США по справі Doug v. Hawaii Department of Education [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://caselaw.findlaw.com/us-9th-circuit/1634483.html.

11. Про затвердження порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах : Постанова Кабінету Міністрів України України від 15.08.2011р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/872-2011-%D0%BF.

12. Про затвердження державної типової програми реабілітації інвалідів: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1686-2006-%D0%BF/print.

13. The economic impact of inclusion in the open labour market for persons with disabilities : EASPD [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://easpd.eu/sites/default/files/sites/default/filesmarkets.pdf.

14. Cross Ministry Transition Planning Protocol for Youth with Special Needs [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www2.gov.bc.ca/assets.pdf.

15. A Protocol for Transitioning Students with Exceptional Needs from School to Community [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.edu.govhood.pdf.

16. Про розгляд Звіту про результати аудиту ефективності використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами : рішення Рахункової палати від 11.09.2018 р. № 23-1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ac-rada.gov.ua.pdf.

17. Financing of inclusive education: EASIE [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.european.pdf.

Назва статті: ДО ПИТАННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ КРИТЕРІЇВ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНУ БЕЗПЕКУ ДЕРЖАВИ
Автор(и): Н. С. Андрійченко
Сторінки: 49-54

Повний текст

Анотація

Стаття присвячена дослідженню існуючих класифікацій критеріїв оцінювання ефективності правоохоронних органів, які забезпечують фінансово-економічну безпеку держави. Зазначено, що національним законодавством перелік таких критеріїв не визначено, більше того в межах наукової доктрини існує велика кількість підходів до їх класифікації. Автором з’ясовано сутність поняття «критерій» та розглянуто статистичні і динамічні, ціннісно-раціональні, цілераціональні та прагматичні, функціональні, діяльнісні та витратні, внутрішні та зовнішні, загальні та спеціальні критерії. Зроблено висновок, що стан злочинності не може бути показником ефективності діяльності правоохоронних органів до завдань яких належить протидія та боротьба з фінансово-економічною злочинністю, зважаючи на те, що протидія і боротьба із зазначеним видом злочинності не єдине завдання правоохоронних органів, а також часті випадки маніпуляцій керівництва зі статистичними даними. Запропоновано стан злочинності замінити таким критерієм як рівень латентної злочинності у державі. Акцентовано увагу на тому, що кількість співробітників правоохоронних органів також не може бути критерієм ефективності правоохоронного органу як суб’єкта забезпечення фінансово-економічної безпеки держави. Натомість обґрунтовано необхідність оцінювання діяльності зазначених правоохоронних органів за такими критеріями як професіоналізм їх співробітників, стан взаємодії з іншими суб’єктами, у тому числі зарубіжних держав, довіра громадян. Розкрита сутність економічного критерію ефективності правоохоронних органів, застосування якого передбачає вирішення багатьох підготовчих питань, крім того акцентовано увагу на застереженнях щодо оцінювання діяльності зазначених суб’єктів за даним критерієм, зокрема його доцільність лише у комплексі з іншими критеріями.
Ключові слова: критерій, оцінювання, ефективність, правоохоронні органи, фінансово-економічна безпека.

Список посилань

1. Державне управління: посіб.; за ред. А.Ф. Мельник. Київ: Знання. 2009. 582 с.
2. Dimofte G., Dimofte G., Bolea I. Measurement and Evaluation of Efficiency. Criteria for Police Units / “Dunarea de Jos” University of Galati. 2012. No. 2 P. 31–38.
3. Зернин Д.П., Игнатов В.Г. Основы теории государственного управления : курс лекций. Москва: МарТ; Ростов н/Д: МарТ, 2005. 512 с.
4. Артим І.І. Оцінка ефективності управління в органах державної виконавчої влади: автореф. дис. … канд. наук з держ. упр.: 25.00.02. Львів. 2004. 21 с.
5. Приходченко Л.Л. Ефективність державного управління: критерії і підходи до оцінювання / Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. Вип. 3 (15). Харків: Магістр. 2006. С. 139–146
6. Литвинов А.Н., Гавриш Т.С. Профилактика преступлений. От теории к практике: науч.-практ. пособие. Москва: ЭКМОС, 2003. 160 с.
7. Ярема В.Г. Перед органами прокуратури стоїть завдання особливої ваги – відновити порядок і законність в Україні / Вісник прокуратури. 2014. № 8. С. 5–10.
8. Черней В.В. Оцінка ефективності та шляхи удосконалення заходів запобігання злочинам у сфері діяльності небанківських фінансових установ в Україні / Юридична Україна. 2014. № 4. С. 91–96.
9. Батраченко О.В. Удосконалення системи оцінювання ефективності забезпечення Національною поліцією України публічної безпеки та порядку / Право.ua. 2016. № 1. С. 58–63.
10. Edward R. Maguire Measuring the Performance of Law Enforcement Agencies / CALEA Update Magazine. 2002. Issue 83. URL: http://www.calea.org/calea-update-magazine/issue-83/measuring-performance-law-enforcement-agencies-part-1of-2.
11. Malcolm K. Sparrow Measuring in a Modern Police Organization / Psychosociological Issues in Human Resource Management. 2015. Vol. 3 Issue 2. P. 17–52.
12. Kriviņš A. Towards acuity and safety: police efficiency across European countries. Journal of Security and Sustainability Issues. 2015. Vol. 5. No. 1. P. 35–44.
13. Бандурка О.М., Литвинов О.М. Боротьба зі злочинністю в аспекті її організації. Вісник Кримінологічної асоціації України. 2015. № 3 (11). С. 9–19.
14. Биковська Ю.В. Критерии оценки эффективности деятельности полиции зарубежных стран / Национальные интересы: приоритеты и безопасность. 2014. № 11 (218). С. 51–64.
15. Ogilvie J.M., Allard T.J. and Stewart A.L. (2008). Impact of Police Numbers on Crime. J.M. Griffiths, Griffiths University. Australia.
16. Музичук О.М. Сутність та загальна характеристика професіоналізму працівників органів внутрішніх справ. Вісник Національного університету внутрішніх справ. 2004. Вип. 28. С.445–450.
17. Чеховська М.М. Оцінка ефективності діяльності суб’єктів сектору безпеки України в умовах їх реформування. Матеріали міжн. наук.-практ. конф. «Стан та перспективи реформування сектору безпеки і оборони України» (24 листопада 2017 року): у 2 т. Київ: Національна академія прокуратури України. 2017. Т. 1. 476 c.
18. Stockdale J.E., Whitehead C.M., Gresham P.J. Applying economic evaluation to policing activity. Police Research Series. London: Home office. 1999.
19. Gary T. Marx Alternative Measures of Police Performance. Criminal Justice Research. Lexington Books. 1976. URL: http://web.mit.edu/gtmarx/www/alt.html.

Назва статті: ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ЗА СУБ’ЄКТАМИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ
Автор(и): Ю. В. Гаруст, Д. О. Горошко
Сторінки: 55-59

Повний текст

Анотація

Важливим видом загальнодержавного контролю є фінансовий контроль, який посідає чільне місце в системі державного управління. Ефективність реалізації фінансової політики залежить від багатьох чинників, серед яких особлива роль належить фінансовому контролю. Саме він забезпечує зворотний зв’язок між поставленими і досягнутими результатами. Підвищення дієвості та ефективності державного фінансового контролю, посилення його профілактичної спрямованості обумовили в останні роки стійку тенденцію до зміцнення фінансової дисципліни в державі.
У статті узагальнено перелік органів державного управління, що здійснюють державний фінансовий контроль в Україні, а також здійснено аналіз системи державного фінансовго контролю. Конкретизовано основні недоліки у становленні та здійсненні державного фінансового контролю.
Здійснено розмежування понять «зовнішній» та «внутрішній» державний фінансовий контроль та узагальнено поняття «державний фінансовий контроль».
Наведено основні напрями вдосконалення бюджетного контролю в сучасних умовах економіки України, серед яких: створення єдиного правового поля розвитку системи бюджетного контролю та законодавчого закріплення за його суб’єктами контрольних функцій; формування нових та вдосконалення чинних процедур бюджетного контролю;удосконалення методів бюджетного контролю. Виділено пріоритетні напрями, які притаманні державному фінансовому контролю.
Взято до уваги погляди різних науковців щодо характеристики форм та видів державного фінансового контролю.
Здійснено перелік організаційних недоліків при здійсненні фінансового контролю суб’єктами державного управління. Так, до організаційних недолі¬ків можна віднести відсутність чіткого переліку органів, на яких покладено здійснення в Україні державного фінансового контролю, та їх повноважень, а відтак, нереалізованість наданих органам державного фінансового контролю повноважень з організації і здійснення контролю. Запропоновано напрями удосконалення системи державного фінансового контролю в Україні.
Ключові слова: органи державного управління, державний фінансовий контроль, зовнішній контроль, внутрішній контроль, бюджетний контроль.

Список посилань

1. М.Г. Волощук, Т.О. Карабін, М.В. Менджул. Фінансове право// Підручник. 2017. 244 c.
2. Басанцов І. Інститут державного фінансового контролю: вдосконалення на часі / І. Басанцов // Фінансовий контроль. 2011. № 1. С. 44-48.
3. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ від 26.01.1993. URL : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2939-12
4. Державний фінансовий аудит: Методологія та організація : монографія / Є.В. Мних, М.О. Никонович, Н.С. Барабаш та ін. ; за ред. Є.В. Мниха. К. : Київ. нац. торг.- екон. ун-т, 2009. 319 с.
5. Демидов М.В. Система внешнего государственного финансового контроля / М.В. Демидов // Вестник Чувашского ун-та / Гуманитарные науки. 2006. № 6. С. 157-163.
6. Роль В.Ф. Фінансове право : навч. посібник / В.Ф. Роль, В.В. Сергієнко, С.М. Попова. К. : Центр навч. літератури, 2011. 392 с.
7. Мельничук В. Фінансовий контроль як необхідна складова державного управління / В. Мельничук // Голос України. 2011. № 159. С. 4-5.
8. Кузьменко О. Інтеграція Рахункової палати України до міжнародних інститутів вищого незалежного фінансового контролю / О. Кузьменко // Фінансове право. 2013. № 4. С 83-92.
9.Попадинець І.І. Форми фінансового контролю: проблеми класифікації у правовій літературі / І.І. Попадинець // Митна справа. 2011. № 3, ч. 2. С. 258-263.
10. Гуцаленко Л.В. Державний фінансовий контроль : навч. посібник / Л.В. Гуцаленко. К. : ЦУЛ, 2009. 236 с.
11. Поліщук В.В. Напрямки удосконалення системи державного фінансового контролю: впровадження стратегічного аудиту / В.В. Поліщук // Публічне управління: теорія та практика. 2014. Вип. 1. С. 145–149.
12. Родионова В.М. Финансовый контроль : учебник / В.М. Родионова, В.И. Шлейников. М. : ИД ФКБ-ПРЕСС, 2002. 320 с.

Назва статті: ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ
Автор(и): К. О. Кривошеєв
Сторінки: 60-68

Повний текст

Анотація

Кожна країна світу намагається побудувати власну систему національної безпеки, котра повністю б відповідала як чітким концептуальним національним державним інтересам, так і інтересам усього суспільства і індивіда. При цьому базисною особливістю такого процесу є становлення сталої фінансової безпеки, а наявність уніфікованої нормативно-правової бази стає ключовим елементом цього процесу. Більшість вітчизняних науковців зазначають, що в сучасній Україні не розроблено достатньої кількості якісних нормативно-правових актів, котрі б врегулювали функціонування всієї системи та забезпечили теоретичне підґрунтя існування інституту фінансової безпеки України[1, C.49], а діючі законодавчі акти не відповідають вимогам сучасності та не мають змоги чіткого управління системою фінансової безпеки держави [2].
Ми погоджуємося з вище вказаними позиціями науковцями, до того ж вважаємо за необхідне підкреслити, що сьогодні стан розвитку відносин у фінансовій сфері є стрімким, постійно з’являються якісно нові проблеми та питання, які потребують ретельного вивчення та швидкого вирішення. Сучасне вітчизняне законодавство не завжди може настільки швидко реагувати на такі зміни, цим самим створює прогалини та колізії в правовому регулюванні.
В межах даного дослідження нами були окреслено кілька рівнів правового регулювання системи фінансової безпеки в Україні: визначальний рівень (Декларація про державний суверенітет; Закон УРСР «Про економічну самостійність Української РСР»; Акт проголошення незалежності України); основний рівень (Конституція України; Закон України «Про основи національної безпеки України»; Закон України «Про національну безпеку України»); функціональний рівень (Податковий кодекс України; Бюджетний кодекс України; Закон України «Про систему державного фінансового контролю в Україні»; Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України»; Закон України «Про Рахункову палату»; Закон України «Про Службу безпеки України»; Положення про Державну фіскальну службу України; Положення про Державну службу фінансового моніторингу України); концептуальний рівень (Концепція національної безпеки України; Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»; Концепція забезпечення національної безпеки у фінансовій сфері); стратегічний рівень (Стратегія національної безпеки України; Програма діяльності Кабінету Міністрів України від 15.10.1996 р.); методичний рівень (Методика розрахунку рівня економічної безпеки України, затверджена наказом Міністерства економіки України від 02.03.2007 р. №60; Методичні рекомендації щодо розрахунку рівня економічної безпеки України, затверджені наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.10.2013 р. №1277).
Ключові слова: фінансова безпека, законодавства в сфері забезпечення фінансової безпеки; рівень правового забезпечення.

Список посилань

1. Радзивіл К. С. До питання правового забезпечення фінансової безпеки держави. Юридичний вісник. 2011. № 4 (21). С. 49-52.
2. Колодізєв О. М. Державна система управління фінансовою безпекою України та правові засади її функціонування. URL: http://dspace.uabs.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/5941/1/10_30_47.pdf
3. Декларація про державний суверенітет України: Закон України від 16.07.1990р. №55-ХІІ / Верховна Рада України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/55-12
4. Про економічну самостійність Української РСР: Закон УРСР від 03.08.1990 №142-ХІІ / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/142-12.
5. Патарідзе-Вишинська М.В. Генезис нормативно-правового забезпечення фінансової безпеки. Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу.2016. Вип. 1 (34). С. 169-190.
6. Пархоменко Н.М. З’ясування дійсного змісту категорій «форма» та «джерело» права як передумова ефективної реалізації прав і свобод людини і громадянина : монографія / за ред. Н.М. Оніщенко, О.В. Зайчука . К. : ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2007. С. 216–236.
7. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003 р. №964-IV / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/964-15.
8. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 №2469-VIII / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19.
9. Конституція України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР / Верховна Рада України. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.
10. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 05.03.1998 р. №183/98-ВР / Верховна Рада України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/183/98-вр.
11. Про Рахункову палату: Закон України від 02.07.2015 р. №576-VIII / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/576-19.
12. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 р. №2229-ХІІ / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12
13. Бригінець О.О. Правове забезпечення фінансової безпеки України, автореферат дисертації для здобуття наук. ступ. д.ю.н., спеціальність 12.00.07., Ірпінь 2017.
14. Положення про Державну фіскальну службу України: постанова КМУ від 21.05.2014 р. №236 / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/236-2014-п.
15. Омельченко Н.М., Коваленко М.М. Фінансовий контроль як складова фінансової безпеки України. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/conf/2016-3/doc/4/04.pdf
16. Про систему державного фінансового контролю в Україні: Закон України від 26.01.1993 р. № 2939-ХІІ / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-12.
17. Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VI / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.
18. Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 р. №2456-VI / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17.
19. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 р. № 1702-VII / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1702-18.
20. Концепція економічної безпеки України / кер. проекту В. М. Геєць (Інститут економічного прогнозування НАН України). К.: Логос, 1999. 56 с.
21. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: Закон України від 01.07.2010 р. №2411-VI. / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17.
22. Словник юридичних термінів: навч. посіб. / уклад. В. П. Марчук. К.: МАУП, 2003. – 128 с.
23. Словник термінів і визначень з курсу «Загальна теорія держави і права»: учбовий посібник для слухачів. К.: УАВС, 1993. – 260 с
24. Методика розрахунку рівня економічної безпеки України затверджена наказом Мінекономіки від 02.03.2007 р. №60. URL: http://www.me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&tag=MetodichniRekomendatsii.
25. Методичні рекомендації щодо розрахунку рівня економічної безпеки України затверджених наказом Мінекономрозвитку від 29.10.2013 р. №1277. URL: http://www.me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&tag=MetodichniRekomendatsii.
25. Кравчук Н. Я., Колісник О. Я., Мелих О.Ю. Фінансова безпека: Навчально-методичний посібник. Тернопіль: Вектор, 2010. – 277 с.

Назва статті: ФІНАНСОВА СИСТЕМА ЯК ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ
Автор(и): В. В. Миргород-Карпова, І. П. Шрамко
Сторінки: 69-74

Повний текст

Анотація

Фінансова система України була і є предметом багатьох наукових досліджень, як правових, так і економічних, вчені вивчали її структуру, окремі складові тощо. Сучасний стан функціонування фінансової системи України потребує належного перегляду та удосконалення його правового забезпечення, оскільки це гальмує розвиток самої фінансової системи, так і впливає на загальний стан розвитку держави, її економічних та суспільно-політичних відносин, впливає на її міжнародний імідж та гальмує процес європейської інтеграції. У статті зосереджено увагу на функціонуванні фінансової системи України на сьогодні, що обумовлено занепокоєнням щодо її безпеки. Світова глобалізація економіки, активні перетворення, виникнення і розвиток нових фінансово-валютних інструментів, а з цього і нових відносин, що охоплюють і податкові, валютні, банківські правовідносини, правовідносини у сфері господарської діяльності вимагають абсолютно нових підходів у правовому регулюванні функціонування фінансової системи держави. Нерозривний зв’язок фінансової політики з загальною політикою держави, що охоплює економіку, фінанси, соціальну та правову сфери, обумовлює необхідність саме тих реформ, які б відповідали потребам суспільства, держави, головною метою яких має бути наближення фінансової системи нашої держави до міжнародної спільноти та європейського простору. У статті розглянуто ефективність здійснення економічної діяльності держави, доцільність застосування фінансових важелів та механізмів, які залежать, перш за все, від ефективності управлінських рішень суб’єктів, що здійснюють управління фінансовою системою. Серед таких суб’єктів є центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом Фонд державного майна України. Від ефективної діяльності зазначеного органу залежить створення умов функціонування фінансової системи, підвищення ефективності та результативності використання ресурсів, що належать до об’єктів управління Фонду державного майна України.
Ключові слова: фінансова система, Фонд державного майна України, управління, суб’єкт управління, об’єкт управління.

Список посилань

1. Ващенко Ю.В. До питання про місце в системі органів державної влади України Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Адміністративне право і процес. № 4. 2014. С. 31-41.
2. Кобзєва Т. А. Адміністративно-правове забезпечення управління фінансовою системою України: монографія. Суми. Сумський державний університет, 2018. 433 с.
3. Ковальчук А.Т. Фінансове право України. Стан та перспективи розвитку. – К.: Парламентське вид-во, 2007. – 488 с.
4. Кравчук Н. Фінансова система держави: теоретична концептуалізація та проблеми структурування. Світ фінансів. Вип. 3. 2006. С. 80-94.
5. Опарін В.М. Фінанси. Економічна енциклопедія, т. 3. – С. 797.
6. Попов І.В. Проблемні аспекти забезпечення стабільності фінансової системи України. Інвестиції: практика та досвід. № 11. 2012.
7. Про Фонд державного майна України: Закон України від 09.12.2011 № 4107-VI. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2012. № 28. ст.311.
8. Селюченко Н.Є., Шмігельська З.К. Управління фінансовою системою України. URL: http://ena.lp.edu.ua/bitstream/ntb/15915/1/56_366-371_Vis_725_Ekonomika.pdf.
9. Сиволап Л.А. Сучасний стан фінансової системи в Україні. Економіка: реалії часу. № 3. 2016. С. 50-55.
10. Цветков А.М. Порядок фінансування видатків на утримання центральних органів виконавчої влади України: дис. кандидата юрид. наук.: 12.00.07. Х., 2003. С. 224.

Назва статті: КIБEPБEЗПEКA ЯК ФAКТOP ЗAБEЗПEЧEННЯ EКOНOМIНOЇ БEЗПEКИ
Автор(и): Б. О. Павленко, М. В. Рева
Сторінки: 75-79

Повний текст

Анотація

Виcoкa економічна зaлeжнicть дepжaви, пpoблeми її внутрішнього та зовнішнього xapaктepу та iншi дecтaбiлiзуючi фaктopи cтaють пpичинaми знижeння eкoнoмiчнoї тa, вiдпoвiднo, нaцioнaльнoї бeзпeки. Тoму нeoбxiднoю умoвoю для нopмaльнoгo cтiйкoгo poзвитку кpaїни cтaє зaбeзпeчeння зaxиcту життєвo вaжливиx iнтepeciв гpoмaдян, cуcпiльcтвa тa дepжaви.
Процес постійної зміни внутpiшнix тa зoвнiшнix факторів poзвитку нaцioнaльнoї eкoнoмiки aктуaлiзує дocлiджeння питaння зaбeзпeчeння eкoнoмiчнoї бeзпeки кpaїни в сфері високих технологій. Визнaчeння cтaну її cклaдoвиx eлeмeнтiв в cьoгoднiшнix умoвax мaє вaжливe знaчeння, ocкiльки дoзвoляє cвoєчacнo вжити зaxoдiв з opгaнiзaцiйнo-пpaвoвoгo зaбeзпeчeння eкoнoмiчнoї бeзпeки кpaїни.
У цій статті проаналізовано поняття кібербезпеки в системі забезпечення економічної безпеки в державі та суспільстві в цілому. Досліджено правову природу кібербезпеки. Здійснено аналіз положень законодавства, точок зору теоретиків та практиків та визначено його як окремий сектор забезпечення економічної безпеки. Розкрито питання кіберзепеки як поняття тотожне інформаційній безпеці, його функції та правову природу.
Визначено механізм забезпечення безпеки в кіберпросторі та функції і завдання покладені на відповідний орган «Департамент кіберполіції». Проаналізовано робу вище вказаного органу та виявлено основну проблематику в реформі.
Проаналізовано проблематику та можливі загрози економічній безпеці в сектору кібербезпеки. Визначено проблематику проведення реформування та процес удосконалення системи забезпечення безпеки інформації в кіберпросторі.. Визначено зміст понять кіберпростір, кібербезпека та інформаційна безпека. Досліджено небезпеку розповсюдження дезінформації в медіа ресурсах та мережі інтернет загалом, як основної загрози економічній безпеці та підбурення населення до повалення чинної системи та проблематику невизначеності ринку крипто валюти на ринку України як основного чинника економічної небезпеки.          Ключові слова: кібербезпека, економічна безпека, кіберпростір, інформація, інформаційна безпека, інтернет, медіа ресурси, кіберполіція.

Список посилань

1. Caк Т.В. Eкoнoмiчнa бeзпeкa Укpaїни: пoняття, cтpуктуpa, ocнoвнi тeндeнцiї / Т.В. Caк // Iнфopмaцiйнi тexнoлoгiї тa eкoнoмiчнa бeзпeкa. – 2013. – № 6. – C. 330-340

2.Шeлoмeнцeв В. П. Пpaвoвe зaбeзпeчeння cиcтeми кiбepнeтичнoї бeзпeки Укpaїни тa ocнoвнi нaпpями її удocкoнaлeння / В. П. Шeлoмeнцeв // Бopoтьбa з opгaнiзoвaнoю злoчиннicтю i кopупцiєю (тeopiя i пpaктикa). – 2012. – Вип. 1. – C. 312–320.

3.Пocтaнoвa Кaбiнeту мiнicтpiв Укpaїни № 831 вiд 13.10.2015 «Пpo утвopeння тepитopiaльнoгo opгaну Нaцioнaльнoї пoлiцiї» //[Eлeктpoнний pecуpc]. – Peжим дocтупу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/831-2015-%D0%BF

4.Кoнвeнцiя пpo кiбepзлoчиннicть // [Eлeктpoнний pecуpc]. – Peжим дocтупу : http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_575

5.Cтpaтeгiя зaбeзпeчeння кiбepнeтичнoї бeзпeки Укpaїни/ Пpoeкт/ Нaцioнaльний iнcтитут cтpaтeгiчниx дocлiджeнь// [Eлeктpoнний pecуpc] : http://www.niss.gov.ua/public/File/2013_ .pdf

6.Eкoнoмiчнa бeзпeкa: нaвч. пociб. / O. Є. Кopиcтiн, O. I. Бapaнoвcький, Л. В. Гepacимeнкo тa iн.; зa peд. O. М. Джужi. — К.: Aлepтa; КНТ ; Цeнтp учбoвoї лiтepaтуpи, 2010. — 368 c. [Eлeктpoнний pecуpc] – Peжим дocтупу дo pecуpcу: https://pidruchniki.com/17910211/ekonomika

7.Зaкoн Укpaїни «Пpo iнфopмaцiю» вiд 02.10.1992, / Дoкумeнт 2657-XII, чинний, пoтoчнa peдaкцiя — Peдaкцiя вiд 01.01.2017, пiдcтaвa – 1774-VIII/ [Eлeктpoнний pecуpc]. – Peжим дocтупу : http://zakon.rada.gov.ua/laws /show/2657-12

8.Глaвa кiбepпoлiцiї Укpaїни виcтупaє зa вpeгулювaння cтaтуcу кpиптo вaлют / [Eлeктpoнний pecуpc]. – Peжим дocтупу :https://gordonua.com/aljut-227123.html

9.Iнфopмaцiйнa вiйнa як фopмa вeдeння iнфopмaцiйнoгo пpoтибopcтвa [Eлeктpoнний pecуpc]. – Peжим дocтупу: http://pidruchniki.ws/1212012436972/politologiya/informatsiynava

10.Лeйcт O. Э. Cущнocть пpaвa. Пpoблeмы тeopии и филocoфии пpaвa Лeйcт O. Э. – М. : «ИКД Зepцaлo-М», 2002. – 288 c.

11.Iнфopмaцiйнa вiйнa як фopмa вeдeння iнфopмaцiйнoгo пpoтибopcтвa [Eлeктpoнний pecуpc]. – Peжим дocтупу: http://pidruchniki.ws/1212012436972_informatsiynogotiborstva

Назва статті: ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ У СФЕРІ АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ
Автор(и): М. В. Плотнікова, О. В. Жительна
Сторінки: 80-86

Повний текст

Анотація

В статті досліджується електронне урядування у сфері адміністрування податків і зборів в Україні, яке проходить своє становлення на основі напрямів визначених в Концепції розвитку електронного урядування. Реалізація основних передбачених Концепцією напрямків поступово здійснюється, за винятком електронного адміністрування акцизного податку.
Електронне урядування у податковій сфері передбачає такі напрямки: 1) сервісне обслуговування платників податків з використанням інформаційно-комунікативних технологій; 2) проведення електронних перевірок платників податків; 3) обмін інформацією в електронному вигляді з органами влади для здійснення інформаційно-аналітичної діяльності контролюючих органів; 4) отримання інформації від осіб, що сприяють сплаті податків і зборів. На практиці виникають проблеми в реалізації прав платників податків при здійсненні електронного урядування в сфері адміністрування податків і зборів. Зокрема, це стосується електронного адміністрування податку на додану вартість, в частині блокування податкових накладних, а також проблеми у роботі електронного кабінету платників податків.
Запропоновано шляхи вирішення проблеми технічних недоліків системи адміністрування ПДВ: надати платникам податку альтернативу подання податкової звітності у паперовому вигляді за наявності технічних проблем або запровадити певний вид документу (квитанції), яка підтверджувала б намір платника податку відправити звітність до контролюючих органів. Стосовно проблеми зупинення реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування пропонується запровадити нульове декларування платниками податків залишків товарів, які були придбані ними до введення системи електронного адміністрування ПДВ; збільшити чисельність працівників ДФС, які б розглядали питання про поновлення реєстрації податкових документів.
Наголошено, що розвиток електронного адміністрування в сфері адміністрування податків та зборів повинен відбуватися на основі принципу сумісності даних та принципу одноразового введення інформації, для чого ДФС повинна мати доступ до відповідних державних реєстрів або отримувати з них відповідну інформацію, а також створити інформаційні сервіси обробки такої інформації.
Ключові слова: електронне урядування, адміністрування податків та зборів, податкова звітність, інформація, електронний кабінет платників податків, податок на доладну вартість.

Список посилань

1. Архипова Є. О. Електронне урядування як форма організації державного управління / Є. О. Архипова // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2015. – № 5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=855.
2. Беспалова А.О. Правове регулювання адміністрування податків та зборів : автореф. дис. … канд. юрид. наук ; спец. : 12.00.07. – Одеса, 2015. – 23 с.
3. Ільєва Н.А. Питання взаємодії державних та недержавних органів з суб’єктами нотаріальної діяльності / Н.А. Ільєва // Правова держава. – 2012. – № 5. – С. 47–51.
4. Клімушкін П. С. Електронне урядування в інформаційному суспільстві / П. С. Клімушкін, А. О. Серенок. – Харків : Магістр, 2010. – 312 с.
5. Концепція розвитку електронного урядування в Україні : схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2017 р. № 649-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/649-2017-%D1%80.
6. Куспляк І. С. Основні теоретичні підходи до поняття “електронне урядування” : порівняльний аналіз / І. С. Куспляк // Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр. – Одеса : Фенікс, 2010. – Вип. 40. – С. 391–400.
7. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.
8. Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0111-15.
9. Про державну реєстрацію майнових прав на нерухоме майно та їх обтяжень : Закон України від 1 липня 2004 року № 1952-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15.
10. Про затвердження зразка повідомлення про нотаріальне посвідчення договору оренди об’єктів нерухомості : Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1242 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1242-2010-%D0%BF.
11. Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом : Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1245 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1245-2010-%D0%BF
12. Про затвердження Порядку подання органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки : Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 476 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/476-2012-%D0%BF.
13. Форум «Електронне урядування в Україні – ефективна влада для мешканців» (аналітична записка) / Ігор Коліушко, Степан Ванько, Ірина Шаповал ; Центр політико-правових реформ http://msdp.undp.org.ua/data/publications/policy_paper__e-governance_forum.pdf.
14. Щодо деяких питань подання інформації, необхідної для забезпечення ведення обліку платників податків, а також обчислення та справляння податків і зборів : Наказ Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 02.11.2018 № 3424/5/874 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1265-18#n22.

Назва статті: ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ВЗАЄМОДІЇ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ З ФІНАНСОВИМИ УСТАНОВАМИ ЩОДО ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ЗЛОЧИННИХ ДОХОДІВ
Автор(и): А. В. Стеблянко
Сторінки: 87-92

Повний текст

Анотація

Стаття присвячена з’ясуванню сутності поняття та змісту взаємодії правоохоронних органів з фінансовими установами щодо протидії легалізації злочинних доходів. Зазначено, що поняття «взаємодія» є багатовекторним, адже використовується майже у всіх сферах наукового пізнання. Розглянуто категорію «взаємодія» з точки зору філософії, філософії права, теорії управління та права. При цьому взаємодію в праві розглянуто з різних боків, у тому числі і в межах правоохоронної системи. Встановлено перелік обов’язкових ознак взаємодії, виділених науковцями. Окрім цього, виходячи з досліджених трактувань поняття взаємодії в цілому, а також взаємодії між різними правоохоронними органами нами окремо виділено ознаки взаємодії, що дозволяють відмежувати поняття «взаємодія» від інших, на перший погляд схожих понять, зокрема координації, кооперації, співробітництва тощо. Розкрито зміст поняття «правоохоронні органи» шляхом аналізу законодавчого визначення та різних підходів науковців (підхід, подібний до законодавчого, підхід, який розглядає поняття у широкому та вузькому значеннях, підхід, що розглядає поняття через категорію «державний орган»). Узагальнивши законодавче регламентування, виділено характерні ознаки фінансових установ. Розглянувши законодавчий і науковий підходи, для більш повного усвідомлення сутності легалізації злочинних доходів, сформульоване власне розуміння зазначеної правової категорії. На підставі проведеного дослідження, сформульовано власне визначення взаємодії правоохоронних органів з фінансовими установами щодо протидії легалізації злочинних доходів. Визначено особливості взаємодії правоохоронних органів з фінансовими установами щодо протидії легалізації злочинних доходів на підставі таких критеріїв як суб’єкти взаємодії, статус взаємодіючих суб’єктів, підстава взаємодії, мета взаємодії, характер дій, методи та засоби взаємодії.
Ключові слова: взаємодія, легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом, легалізація злочинних доходів, правоохоронні органи, фінансові установи.

Список посилань

1. Філософія права: навч. посіб. / за ред. О. Г. Данільяна. К.: Юрінком Інтер, 2005. 136 с.
2. Назар Ю. С. Взаємодія органів внутрішніх справ із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у профілактиці адміністративних правопорушень: монографія. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. 160 с.
3. Органы дознания и предварительного следствия системы МВД и их взаимодействие : учеб. пособ. / Ю. Н. Белозеров, И. М. Гуткин, А. А. Чувилев, В. Е. Чугунов; отв. ред. Б. А. Викторов. М.: Юрид. л-ра, 1973. 120 с.
4. Лекарь А. Г., Безруких Р. К. Организационно-тактические основы раскрытия преступлений. М.: Юрид. лит., 1977. 118 с.
5. Криминалистическое обеспечение деятельности милиции и органов предварительного расследования / под ред. Т. А. Аверьяновой, Р. С. Белкина. М.: Новый юрист, 1997. 400 с.
6. Ортинський В. Взаємодія підрозділів правоохоронних органів України у протидії контрабанді наркотичних засобів: теоретичні та практичні аспекти. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. 2017. № 884. С. 4–10.
7. Сівков С. «Взаємодія» і «координація»: масштабність понять. Закон и жизнь. 2013. № 6. С. 27–29.
8. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. № 3781-XII / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради. 1994. № 11. Ст. 50.
9. Скакун О. Ф. Теория государства и права : учеб. Х.: Консум: Университет внутренних дел, 2000. 704 с.
10. Тевлін Р. Про поняття «правоохоронні органи» у широкому та вузькому розумінні. Радянське право. 1985. № 7. С. 51–54.
11. Куліш А. М. Щодо визначення поняття «правоохоронні органи». Право і безпека. 2005. № 4. С. 90–93.
12. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 р. № 2664-ІІІ / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради. 2002. № 1. Ст. 1.
13. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2011 р. № 2341-ІІІ / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради. 2001. № 25-26. Ст. 131.
14. Користін О. Є., Чернявський С. С. Протидія відмиванню коштів в Україні. Правові та організаційні засади правоохоронної діяльності : навч. посіб. / за ред. О. М. Джужі. Київ: КНТ, 2009. 272 с.
15. Дмитров С. О., Меренкова О. В., Левченко Л. Г., Медвідь Т. А. Моделювання оцінки ризиків використання банків з метою легалізації кримінальних доходів або фінансування тероризму: монографія / за заг. ред. О. М. Бережного. Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. 75 с.

Назва статті: ПРОБЛЕМАТИКА КРИМІНАЛІЗАЦІЇ КАТУВАННЯ ЗА УКРАЇНСЬКИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ
Автор(и): В. В. Сухонос, К. В. Прокопенко
Сторінки: 93-97

Повний текст

Анотація

Процеси гуманізації законодавства притаманні більшості демократичних держав. Україна не є виключенням. Показником такого твердження може бути стаття 28 Конситуції України, у якій сказано, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Такому поняттю як катування не має місця у країнах, які розвиваються у відповідності до норм ЄС. Тож, досліджуючи зарубіжний досвід, варто зазначити, що покарання, яким би воно не було, не може мати на меті завдання фізичних чи моральних страждань, і має бути справедливим, щоб не принижувати людську гідність.
Загальна політика у правовій сфері спрямована на комплексне забезпечення прав і свобод людини, одним з пріоритетних напрямків якої є запобігання застосуванню катувань та іншого жорстокого чи нелюдського поводження.
Стаття присвячена проблематиці криміналізації катування, як кримінального злочину. Зокрема, основна увага приділена співвідношенню кримінального законодавства України у порівнянні з зарубіжними державами.
У ході дослідження було проаналізовано значну кількість міжнародних нормативних актів, а також відмічено певні розбіжності у кваліфікації даного злочину у порівнянні з іншими державами.
Тож, цікаво було б провести певну порівняльно-правову характеристику катування за законодавством України та іноземних держав, зорієнтуватися, на позитивних надбаннях зарубіжного досвіду, що може бути рецепійовано для вдосконалення національних кримінально-правових стандартів.
Зроблено висновок про те, що на сьогоднішній момент гостро стоїть питання щодо підходу законодавців з приводу криміналізації катування, його відмежування від тотожних правових норм, а також повноти урахування міжнародного досвіду.
Важливим моментом є той факт, що кожна держава сама вирішує яку відповідальність встановлювати за діяння, які створюють посил до приниження людської гідності шляхом завдання фізичних та моральних страждань, зокрема, катуванням.
Ключові слова: кримінальне законодавство, катування, нелюдське поводження, знущання.

Список посилань

1. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання : ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 груд. 1984 р., ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР № 3484-XI від 26 січ. 1987 р.
2. Конституція України : за станом на 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. 1996 №30. Ст. 141
3. Кримінальний кодекс України: станом на 1 вересня 2018р. – С.: ТОВ «НОТІС», 2018 – 204 с.
4. Сухонос В. В. Склад злочину: закон, теорія та практика: монографія / В. В. Сухонос, В. В. Сухонос (мол.). Суми: Університетська книга, 2018. – 200 с.
5. Сухонос В. В. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / В. В. Сухонос. – Суми : Університетська книга, 2016. – 375 с.
6. Кримінальне право України. Особлива частина : підруч. / [кол. авт. : Байлов А. В., Васильєв О. А., Житний О. О. та ін.] ; за заг. ред. О. М. Литвинов ; наук. ред. серії О. М. Бандурка. – Х. : Вид-во ХНУВС, 2011. – 572 с.
7. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [7- ме вид., переробл. та допов.]. – К. : Юрид. думка, 2010. – 1288 с.
8. Устав (Конституция) Всемирной организации здравоохранения (принят Международной конференцией здравоохранения, Нью-Йорк, 19–22 июля 1946 г.) [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_599.
9. Ягунов Д.В. Практика Європейського суду з прав людини (прецеденти та коментарі з питань кримінального судочинства) / Д.В. Ягунов ; за ред. та вступ. сл. Й.Л. Бронза, – О. : Фенікс, 2010. – 256 с
10. Александров Ю. Пытки: история вопроса / Ю. Александров // Преступление и наказание: Пенитенциарный журнал. – 2008. – № 10. – С. 57–58.
11. Ухвала Верховного Суду України від 24 вересня 2009 року по справі № 5-3496км09 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua

Назва статті: СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ ЯК ДЖЕРЕЛО ПРАВА В РОМАНО-ГЕРМАНСЬКІЙ ПРАВОВІЙ СІМ’Ї
Автор(и): Жерьобкіна Є. А.
Сторінки: 98-102

Повний текст

Анотація

У статті досліджено судовий прецедент як джерело права в романо-германській правовій сім’ї, визначені основні особливості та характерні ознаки судового прецеденту в межах даної правової сім’ї. Окремо звертається увагу на порівняння місця судового прецеденту в романо-германській та англосаксонській правових сім’ях. Наголошується на тому, що переважна більшість держав-представників кожної правової сім’ї поступово починають вдосконалювати власну законодавство в цьому напрямі з метою адаптації останнього до вимог сучасності. Акцентовано увагу на тій значимій обставині, що значення для правової системи та для вирішення конкретних справ мають узагальнення судової практики з певних категорій таких справ. Це, в свою чергу, являє собою реальний вплив судових органів на формування й розвиток судової практики.
Виявлено, що деякі європейські країни пішли шляхом визнання концепції обмеженого судового прецеденту. Зокрема, встановлено, що станом на сьогодення для окремих держав, які представляють романо-германську правову сім’ю прийнятною практикою є розгляд і вирішення правових спорів (спорів про право) на основі чинного відповідного законодавства. Рішення, які ухвалюються судовими органами цих країн мають силу індивідуально-правових актів. У межах даного дослідження було проаналізовано законодавче закріплення судового прецеденту як офіційного джерела права в нормативно-правових актах зарубіжних країни, зокрема Федеративної Республіки Німеччини, Французької Республіки, Австрії, Королівства Іспанії, Швейцарської Конфедерації тощо.
Обґрунтовано, що особливе місце в правовій системі країн романо-германської правової сім’ї займають рішення Європейського суду з прав людини.
У рамках проведеного дослідження були визначені переваги судового прецеденту як офіційного джерела права в країні. Також на основі отриманих результатів здійснена порівняльно-правова характеристика використання судового прецеденту в англосаксонській правовій та романо-германській правових сім’ях.
Ключові слова: судовий прецедент, романо-германська правова сім’я, англосаксонська правова сім’я.

Список посилань

1. Пиголкин А. С. Общая теория права. М. : Юристъ, 1994. 383 с.
2. Буткевич В. Г. Міжнародне право. Основи теорії. К. : Либідь, 2002. 608 с.
3. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: підручник. Х. : Консум, 2001. 656 с.
4. Журавльов А. В. Судовий прецедент як джерело права в адміністративному судочинстві. Актуальні проблеми держави і права, 2016. С. 75–85.
5. Кудайбергенов К. Ч. Современное немецкое право. Алматы: Данекер, 2004. 187 с.
6. Слотвінська Н. Д. Судова практика як джерело права : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. Львів, 2016. 203 с.
7. Богдановская И. Ю. Судебный прецедент – источник права? Государство и право, 2002. № 12. С. 9–15.
8. Марченко М. П. Общая теория государства и права: акад. курс в 2-х т. М. : Зерцало, 1998. 656 с.
9. Вологдин А. А. История государства и права зарубежных стран. М. : Высш. шк., 2005. 286 с.
10. Попов Ю. Ю. Прецедентне право у контексті загальнообов’язковості судових рішень та українські перспективи. Форум права, 2010. № 3. С. 351–363.
11. Папкова О. А. Усмотрение суда. М. : Статут, 2005. 413 с.
12. Євграфов П. Б. Правотлумачення ЄСПЛ і його значення для національного конституційного судочинства. Вісник Конституційного Суду України, 2005. № 6. С. 82–84.

Назва статті: ГРОМАДСЬКА ДУМКА ЯК ЗОВНІШНІЙ ФАКТОР ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ЯК СУБ’ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Автор(и): А. М. Куліш, В. О. Петренко
Сторінки: 103-109

Повний текст

Анотація

В статті висвітлено роль громадської думки для держави як зовнішнього фактору оцінювання ефективності діяльності правоохоронних органів як суб’єктів забезпечення фінансово-економічної безпеки України. Досліджено ступінь наукового вивчення питання поняття громадської думки, зокрема визначено, поняття громадської думки з позиції наступних науковців: У. Стефанчука, Т. Малиновської та Е. Бернайза. Аналіз даних визначень дав можливість дійти висновку, що з ними важко не погодитися, однак не всі вони в повній мірі розкривають зміст поняття, тому було надано власне бачення значення громадської думки, зокрема визначено, що громадська думка – це узагальнена оцінка громадськості, основана на якісних та кількісних показниках щодо якості виконання правоохоронними органами покладених на них завдань і функцій, відповідності роботи даних органів очікуванням населення, виявлення тенденцій зміни рівня довіри та факторів, що на них впливають.
Стаття містить дослідження законів громадської думки, висвітлених Хадлі Кентрілом, американським фахівцем з «Паблік Рилейшнз», серед яких: 1) громадська думка надзвичайно чутлива до значущих подій; 2) незвичайні за своєю притягальною силою події здатні на певний час підштовхнути громадську думку від однієї крайності до іншої; 3) громадська думка, як правило, швидше формується під впливом подій, ніж слів – принаймні доти, доки усні заяви не набудуть значення «події» та інші. Авторами також досліджено законодавчі права громадян, які допомагають формувати громадську думку, фактори впливу на громадську думку, проаналізовано статистичні дані рівня довіри населення до правоохоронних органів. Серед факторів, які впливають на формування громадської думки, визначено: інформацію з опублікованих в засобах масової інформації джерел, інформацію отриману за зверненнями до державних органів, дані електронних декларацій, особистий досвід громадян зі співпраці з правоохоронними органами, результати громадської експертизи та інші.
Ключові слова: громадська думка, правоохоронні органі, зовнішня оцінка діяльності, довіра громадян.

Список посилань

1. Стефанчук У. Зміст поняття «громадська думка»: основні підходи до визначення та розуміння. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. 2007. № 19. С. 143 – 148.
2. Малиновська Т.М. Громадська думка як чинник ефективності діяльності органів внутрішніх справ в Україні. Вісник Академії МВС. 2012. № 3. С. 34 – 38.
3. Королько В.Г. Паблік рилейшнз. Наукові основи, методика, практика. Київ, 2001. 400 с.
4. Про національну безпеку України: Закон України від 08.07.2018 р. № 2469-VIII / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws /show/2469-19 (дата звернення 20.09.2018).
5. Про Національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 р. № 580-VIII / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19/ed20181102 (дата звернення 21.09.2018).
6. Про затвердження Порядку проведення оцінки рівня довіри населення до Національної поліції: Постанова Кабінету міністрів України від 07.02.2018 р. № 58-2018-п / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada. gov.ua/laws/show/58-2018-%D0%BF (дата звернення 21.10.2018).
7. Експертні пропозиції за результатами громадської експертизи діяльності Національної поліції України, проведеної Всеукраїнською громадською організацією «Комітет конституційно-правового контролю України» 31 серпня 2017 р. // Національна поліція. URL: https://www.npu.gov .ua/materials/gromadski-ekspertizi/ekspertni-propozicziji-pidgotovleni-vgo-komite t-konstituczijno-pravovogo-kontrolyu-ukrajini/ (дата звернення 21.10.2018).
8. Українці найбільше довіряють волонтерам // Укрінформ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2387904-ukrainci-najbilse-doviraut-volonteram.html (дата звернення 21.10.2018).
9. Соціологи центру Разумкова зафіксували високий рівень довіри до органів системи МВС (інфографіка) // Міністерство внутрішніх справ України. URL: http://mvs.gov.ua/ua/news/10615_Sociologi_Centru_Razumkova_ zafiksuvali_visokiy_riven_doviri_do_organiv_sistemi_MVS_INFOGRAFIKA.htm (дата звернення 29.10.2018).
10. Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні: Указ Президента України від 26.02.2016 р. № 68/2016 / Верховна Рада України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/68/2016 (дата звернення 29.10.2018).
11. «Громадська думка як чинник ефективності діяльності правоохоронних органів в Україні». Аналітична записка / Верховна Рада України. URL: http://www.niss.gov.ua/articles/468/ (дата звернення 31.10.2018).
12. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 р. № 1700-VII / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/ed20180831 (дата звернення 05.11.2018).
13. Чела Б. Запуск е-декларування – два роки після. Чи є воно ліками від корупції / Українська правда. URL: https://www.pravda.com.ua/ rus/columns/2018/08/30/7190571/ (дата звернення 10.11.2018).

Назва статті: ПРОБЛЕМИ СТВОРЕННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ БАЗ ДАНИХ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ
Автор(и): П. М. Маланчук, М. Ю. Кульченко
Сторінки: 110-114

Повний текст

Анотація

У практичній діяльності органів поліції першочерговим є попередити вчинення злочину, а якщо це не можливо, то потрібно за короткий термін його розкрити.
У статті проаналізовано нормативні акти, які регулюють та забезпечують використання баз даних у нашій державі. Науковці, які займаються розробкою даного питання стверджують, що на сьогодні вже є теоретичне і організаційне підґрунтя і висувають припущення, що у найближчий час законодавці розроблять і приймуть єдиний нормативно-правовий акт, який значно полегшить практичну діяльність Національної поліції України. Зазначений документ повинен буде регламентувати основи діяльності всіх інформаційних систем, що існують та діють на теперішній час у правоохоронних органах нашої держави. На сьогодні бази даних використатовуються для розкритті переважно особливо тяжких злочинів, так як вони несуть найбільшу суспільну небезпеку. Але ми підтримуємо думки науковів і практиків, які досліджують це питання, що по кожному виду злочину потрібно створити базу, яка максимально буде розроблена під особливості одного злочину, що значно буде вливати на ефективність його рокриття.
У практичній діяльності органів поліції першочерговим є попередити вчинення злочину, а якщо це не можливо, то потрібно за короткий термін його розкрити. Кожна особа має індивідуальні характеристики обличчя, статури, відбитків пальців, ДНК та інші властивості по яких її можна знайти, і саме для того, щоб поліція швидко знайшла злочинця їй потрібно мати відповідну базу. Досвід США та Канади доводить ефективність застосування відповідних криміналістичних баз у практичній діяльності оперативних служб. На сьогодні вже є певне нормативно-правове підґрунтя для використання баз даних, але все ж таки створення та регулювання потребує уточнень та доповнень. Існує потреба у визначенні як законодавчих так і технічних шляхів вдосконалення баз даних Національної поліції України, що саме і зумовлює актуальність розглядуваної теми.
Ключові слова: криміналістичні бази даних, створення та регулювання криміналістичних баз даних, бази даних Національної поліції України, нормативне забезпечення криміналістичних баз даних.

Список посилань

1. Концепція інформатизації Міністерства внутрішніх справ України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, на 2016–2020 роки: наказ МВС України від 14 червня 2016 року № 511.
2. Приходько В.О. Проблеми нормативно-правового регулювання криміналістичних баз даних // Сучасні напрями розвитку судової експертизи та криміналістики: тези доп. наук.-практ.конф., присвяч. памяті засл. проф. М.С. Бокаріуса (м. Харків, 20 груд. 2016 р.). Харків, 2016. С. 201-203.
3. Бондар В.С. Проблеми теорії та практики застосування спеціальних криміналістичних знань у розслідуванні квартирних крадіжок // Луганськ, 2011. – 280 с.
4. Буржинський В.А. Інформаційно-аналітичне забезпечення оперативно-розшукової діяльності: монографія // Луганськ, 2009. – 110 с.
5. Герасимов Р. Р. Моделювання та сучасні технології в криміналістиці // XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION. 2018. URL: http://intkonf.org/gerasimov-r-r-modelyuvannya-ta-suchasni-tehnologiyi-v-kriminalistitsi.

Назва статті: СИСТЕМА ТА ДИНАМІКА ФУНКЦІЙ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПОРІВ З НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ
Автор(и): О. О. Осіпова
Сторінки: 115-119

Повний текст

Анотація

Стаття присвячена дослідженню функціонального змісту адміністративного судочинства на основних стадіях судового процесу під кутом зору вирішення спорів з надання адміністративних послуг. Підкреслюється важливість функціонального підходу до регулювання процесуальних правових відносин. Розглянута система з основних та додаткових процесуальних функцій та їх динаміка на кожній стадії судового розгляду зазначеної категорії справ. До основних функцій автор відносить регулюючу, охоронну та виховну (превентивну). Вони є незмінними в процесі судового розгляду справи в адміністративному суді і виражають саму суть правосуддя. Додаткові функції мають свою динаміку: вони доповнюють чи змінюють одна одну при розгляді судом спору, а деякі з них виникають або припиняють свою дію на певній стадії судового процесу. У відповідності зі структурою діючого КАС України до основних стадій судового процесу автором віднесено: 1) відкриття та підготовка судом адміністративного провадження; 2) розгляд справи по суті; 3) перегляд судового рішення; 4) розгляд судом процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень. Доводиться, що на першій стадії судового процесу суд виконує контрольну, забезпечувальну та організаторську функції. На другій стадії судового процесу суд виконує пізнавальну та оціночну функції. На третій стадії судового процесу для діяльності всіх судів, що мають право переглядати судові рішення, характерні організаторська та ревізійна функції. І, нарешті, на четвертій завершальній стадії судового процесу суд виконує організаційну та контрольну функції. На основі системного аналізу процесуальних функцій робиться висновок про необхідність посилення ролі суду в процесі урегулювання спору до початку його розгляду по суті та примирення сторін на стадії судового розгляду, що забезпечить економію часу та фінансових затрат на вирішення спору з надання адміністративних послуг. Крім того потребує посилення каральна процесуальна функція суду в тих випадках, коли судом буде встановлено явне грубе порушення закону з боку владного суб’єкта надання адміністративних послуг.
Ключові слова: адміністративні послуги, адміністративне судочинство, процесуальні функції.

Список посилань

1. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 6 липня 2005 року №2747-IV. База даних»Законодавство України». Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2747-15
2. Про адміністративні послуги: Закон України від 6 вересня 2012 року № 5203-VI. База даних»Законодавство України». Верховна Рада України. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/5203-17
3. Словник української мови, т.10. –Т-Ф. – Вид. «Наукова думка». –К., 1979. – 658с.
4. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – Изд. 10-е, стереотип. – Под ред.. проф.. Н.Ю.Шведовой. –М.: «Сов. Энциклопедия», 1973. – 846 с.
5. Словарь иностранных слов. – 12-е изд., стереотип. – М.: Рус. Яз., 1985. – 608с.
6. Радько Т.Н., Толстик В.А. Категория «Функция права в юридической науке» // Хропанюк В. Н. Теория государства и права. Хрестоматия. Учебное пособие. — М., 1998, — 944 с.
7. Щавінський В.Р. Основні риси та функції адміністративної юстиції / В.Р. Щавінський // Часопис Київського університету права, 2013/3. – С.130-134.
8. Гуржій Т. О. Система функцій адміністративно – процесуального права України / Т.О.Гуржій // Вісник Запорізького національного університету. – №2(1). – 2012. – С.124 – 129.
9. Ківалов С. В. Теоретична характеристика функціонального змісту адміністративного судочинства як правозахисного механізму у сфері публічного управління / С. В. Ківалов // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. / редкол.: С. В. Ківалов (голов. ред.), В.М. Дрьомін (заст. голов. ред.), Ю .П. Аленін [та ін.] ; МОН України, НУ «ОЮА». – Одеса : Юрид. л-ра, 2014. – Вип. 71. – С. 7-19.
10. Адміністративне процесуальне право: Навч. посібник/ кол. авт. ; за заг. ред. Т.П. Мінки. – Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2017. – 320 с.

Назва статті: ПЕРСПЕКТИВИ СТВОРЕННЯ НОВОГО ПРАВООХОРОННОГО ОРГАНУ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
Автор(и): Т. А. Кобзєва, А. О. Пархоменко
Сторінки: 120-124

Повний текст

Анотація

У статті досліджено сучасний стан правоохоронних органів в Україні, їх особливості та роль в сфері захисту фінансово-економічної безпеки країни.
Розкрито поняття економічної безпеки, її сутність та особливості, досліджено сучасне законодавство України та думки провідних вчених з цього питання та надано своє бачення даної проблематики.
Визначено систему правоохоронних органів, що забезпечують фінансово-економічну безпеку держави, досліджено функції відповідних органів, проаналізовано основні напрями діяльності правоохоронних в сфері захисту економічних інтересів країни.
Розкрито питання необхідності реформування існуючої системи правоохоронних органів в сфері забезпечення фінансово-економічної безпеки держави, що є однією з умов для успішного вступу в Європейський Союз. Наведено шляхи та методи покращення діяльності зазначених органів, одним із яких є спрямування діяльності правоохоронців на розслідування системних та умисних фінансово-економічних правопорушень.
Проаналізовано можливість створення нового правоохоронного органу в системі органів – Національного бюро фінансової безпеки, метою якого буде забезпечення фінансової безпеки України шляхом побудови та дієвого функціонування системи своєчасного виявлення та усунення системних загроз у сфері публічних фінансів, запобігання їх виникненню в майбутньому. Досліджено проект Закону «Про Національне бюро фінансової безпеки України», встановлено головні особливості та відмінності майбутнього органу від нині існуюючих, зокрема визначено, що він повинен бути незалежним від будь-яких інших державних структур. Зазначається, що новий правоохоронний орган буде створено за аналогією з Європейським агентством з боротьби з шахрайством, відомим як OLAF, що вже майже 20 років стоїть на сторожі фінансової безпеки Європи. Надано широкий перелік переваг та недоліків впровадження нового правоохоронного органу. Проаналізовано реалії та перспективи його створення на сучасному етапі.
Ключові слова: безпека, держава, економічна безпека, правоохоронні органи, реформування, фінансова безпека.

Список посилань

1. Абалкин Л.И. Экономическая безопасность России: угрозы и их отражение / Л. И. Абалкин // Вопросы экономики. – 1994. – № 12. – С. 12 –17;
2. Беззуб І. Проблеми та перспективи створення Національного бюро фінансової безпеки в Україні. – Центр досліджень соціальних комунікацій НБУВ СІАЗ НЮБ ФПУ: веб-сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=3586:problemi-ta-perspektivi-stvorennya-natsionalnogo-byuro-finansovoji-bezpeki-v-ukrajini-2&catid=71&Itemid=382
3. Гбур З.В. Основні функції держави у сфері забезпечення економічної безпеки. Актуальні проблеми державного управління. 2017. № 2 (25). С. 1
4. Методичні рекомендації щодо визначення розрахунків рівня економічної безпеки України, затверджені Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.10.2013р. № 1277 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1277731-13
5. Олейников Е.А. Экономическая безопасность (теория и практика): учебник / Е.А. Олейников. – М.: Экзамен, 2005. – 768 с.
6. Пастернак-Таранушенко Г. А. Економічна безпека держави. Методологія забезпечення: Монографія. – К.: Київський економічний інститут менеджменту, 2003. – 320 с.
7. Про Національне бюро фінансової безпеки України: Проект Закону України № 8157-1 від 19.03.2018 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63676
8. Про організацію діяльності підрозділів державної служби боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України : Наказ МВС України від 03.09.2012 № 769 [Електронний ресурс]. – Режим доступу::http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1588-12
9. Сенчагов В.К. Экономическая безопасность: Производство – Финансы –Банки / под ред. В. К. Сенчагова. – М. : Финстатинформ, 1998. – 318 с.

Назва статті: СУЧАСНІ ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА В ІЄРАРХІЇ НОРМ МІЖНАРОДНОГО, НАДНАЦІОНАЛЬНОГО І НАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВА
Автор(и): С. М. Задорожна
Сторінки: 125-131

Повний текст

Анотація

Розвиток і еволюція правового регулювання відносин міжнародного правового характеру вимагає переосмислення в ньому змісту і місця загальних принципів міжнародного права. Виникнення нового наднаціонального рівня регулювання таких відносин вимагає відповіді про зміну або закріплення фундаментальної ролі в такому регулюванні загальноприйнятих принципів міжнародного права. В статі досліджено місце принципів сучасного міжнародного права в ієрархії норм національного права в рамках проблеми співвідношення джерел міжнародного та внутрішнього права. Єдності у вирішенні цього питання в доктрині як національного, так і міжнародного права не досягнуто. Таким чином, ця розглянута проблема є частиною проблеми взаємодії національних правових систем і міжнародного права з коментарями щодо специфіки норм і принципів міжнародного права.
У питанні про місце принципів сучасного міжнародного права в ієрархії норм національного права можна зробити висновок лише про те, що він базується на загальній тенденції у світі, що характеризується «доброзичливим ставленням» до загальних принципів міжнародного права, визнання характеру пріоритетності щодо національного права, спрощеним механізмом реалізації. І хоча співвідношення загальних принципів і конституцій держав не завжди підкріплює перевагу останніх, конституцій більшості держав та національна практика, як правило, підтверджують їх верховенство на національному правовому рівні. Відсутність єдності у вирішенні цього питання потребує вирішення питання про місце принципів сучасного міжнародного права в ієрархії норм міжнародного права.
Суттєвою рисою принципів міжнародного права є їх нормативність, вони регулюють міжнародні правовідносини як безпосередньо, так і за допомогою конкретних норм. Принципи базисні, оскільки визначають зміст і цілі норм міжнародного права та визначають структуру міжнародного права в цілому й гармонізують правила, що входять до нього.
Така наднаціональна дія слугує додатковою гарантією консолідації принципів і можливого заповнення прогалин у національних правових системах, де немає визнання принципів міжнародного права на конституційному рівні. Більше того, враховуючи визнання загальних принципів міжнародного права в законодавстві ЄС як основних стандартів функціонування ЄС в цілому та поваги до принципів міжнародного права при регулюванні подібних відносин на наднаціональному рівні, вони вказують на їх особливість місце і пріоритет у правовій системі ЄС.
Ключові слова: загальні принципи міжнародного права, право ЄС, міжнародне право.

Список посилань

1. Аметистов Э.М. Современные тенденции развития права Европейских Сообществ // Советское государство и право. 1985, № 7. С.116-121.
2. Блищенко И. П. Некоторые проблемы советской науки международного права // Советское государство и право. 1991. № 3. С.134-142.
3. Дело о континентальном шельфе (Тунис/Ливийская Арабская Джамахирия) URL: http://www.icj-cij.org/docket/index.php?p1=3&p2=3&code=tl&case=63&k=c4&p3=0 (дата звернення: 10.09.2018)
4. Європейське право: Право Європейського Союзу: підручн. У трьох кн.. / за заг. Ред.. В.І.Муравйова. К.: Ін Юре, 2015. / Кн.. перша. Інституційне право Європейського Союзу / В.І. Муравйов, О.М. Шпакович, О.М. Лисенко, О.В. Святун. К.: Ін Юре, 2015. 312с.
5. Задорожна С. М. Конституційна невизначеність «загальновизнаних принципів міжнародного права»: національна і зарубіжна практика // Український часопис міжнародного права. 2014. № 4. С. 245-251.
6. Талалаев А. Н. Право международных договоров: Общие вопросы. Москва: Международные отношения, 1980. 312 с.
7. Dupuy P.-M. A Doctrinal Debate in the Globalisation Era: on the «Fragmentation» of International Law // European Journal of Legal Studies, 2007. Issue 1. Р. 34 URL: http://cadmus.eui.eu/bitstream/handle/1814/6839/EJLS_2007_1_1_2_Dup_EN.pdf?s equence=3&isAllowed=y (дата звернення: 09.09.2018)
8. European Court of Human Rights, Golder v. the United Kingdom judgment of 21 February 1975 // European Court of Human Rights Portal. URL: http://www.echr.coe.int/echr (дата звернення: 03.09.2018)

Назва статті: РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ РЄЗНІКА О.М. «АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ»
Автор(и): В. І. Курило
Сторінки: 132-134

Повний текст