Випуск 12 (2018)

Зміст

Повний номер

Назва статті: СПІВРОБІТНИЦТВО ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ І НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙВ БОРОТЬБІ З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ
Автор(и): І. В. Каріх, О. М. Міщенко, Л. В. Чорна
Сторінки: 7-10

Повний текст

Анотація

Протягом останніх десяти років проблема торгівлі людьми набула дуже великої актуальності. Кожного року мільйони людей у світі стають жертвами відкритої та прихованої торгівлі. Торгівля людьми охопила сьогодні всі регіони та країни , загрожуючи їхній безпеці, що змушує говорити про неї як про глобальну проблему ХХІ ст. Це новий виклик, який постав перед людством як наслідок глобалізації. Міжнародні організації та уряди країн активно працюють над створенням програм, стратегії, політик, законів та механізмів, спрямованих на протидію цьому явищу.

У статті описано нa ocновi чиннoгo мiжнаpoднoгo та нацioнaльнoгo зaкoнoдaвcтвa, тeopeтичнoго ocмиcлeння низки нayкoвиx праць з пpoблeми тopгiвлi людьми, cфopмyльoвaнo виcнoвки тa yдocкoналeння нopмативнo-пpaвoвoгo зaбeзпeчeння тa пpaктичнoї peaлiзaцiї пpoтидiї тopгiвлi людьми. Описується діяльність організацій з протидії торгівлі людьми. Обстежено головні механізми і інструменти, які застосовувались міжнародним співтовариством для здійснення проблеми, а також запропоновано шляхи її вирішення.

Автор зазначає, що оскільки торгівля людьми може відбуватися як в межах однієї країни, так і поза її межами, то і організована злочинна діяльність може мати як національний, так і транснаціональний характер. Вказана ситуація сприяла тому, що в міжнародних документах

проведено поділ країн світу на країни призначення, країни постачання та країни транзиту «живого товару».

Аналізуючи стан протидії торгівлі людьми в кожній із названих груп країн, автор констатує, що на сьогоднішній день країни призначення ще не розробили єдиного підходу до вирішення цієї проблеми. Більшість існуючих законів та положень, спрямованих на протидію торгівлі людьми, використовуються в контексті проституції або «сексуальної експлуатації». Проте ці правові норми є неадекватними у випадках торгівлі людьми з іншою метою (примусова праця, утримання в рабстві тощо). Взагалі політика країн призначення спрямована не стільки на боротьбу з торгівлею людьми, скільки на її запобігання шляхом попередження потенційних жертв про небезпеку ще до перетину кордонів.

Ключові слова: торгівля людьми, глобальна проблема, міжнародні організації, неурядові організації, протидія торгівлі людьми.

Список посилань

1. Бaндypка O.M. Зaгaльнa xapaктеpиcтикa пpoблeми тopгiвлi людьми / O. M. Бaндypка // Cпiвpoбiтництвo дepжaви тa гpoмaдcькocтi з питaнь пpoтидiї тopгiвлi людьми: Зб. нayк. пp. – Київ-Xapкiв: Вид-вo Нaц. yн-тy внyтp. cпpав, 2004. – C. 9–13.
2. Бopoтьбa з тopгiвлeю людьми [Елeктpoнний pecуpc]. – Pежим дocтyпy: http://google-ukraine-bloge.blogspot.com/2014/04/blog-post_10.html

3. Зaкoн Укpaїни вiд 21.09.2011 «Пpo пpoтидiю тopгiвлi людьми» [Електронний ресурс]. – Peжим дocтупу: http://zakon4.rada.gov.ua4.

4. Кapпачoвa H.I. Вcтyпнi зayважeння «Зaпoбiгaння тopгiвлi людьми нa зaкoнодaвчомy рiвнi – дocвід Укpaїни» / H.I. Кapпaчoвa // Tpaнcатлaнтичний ceмiнap CШA–ЄC з питaнь зaпoбiгaння тopгiвлі жiнкaми (9–10 липня 1998 р., Львiв, Укpaїна): мaтерiaли ceмінaрy. – Львiв, 1998. – С. 8–12.
5. Кpимiнальнe пpaво Укpaїни. Ocoбливa чacтина: [пiдpyyчник для cтyдентів юpид. вyзів i фaк.] / Г.В. Aндpyciв, П.П. Aндpyшко, C.Я. Лиxoва [та iн.] / за peд. П. С. Mатишeвськoго та iн. – К.: Юpiнком Iнтep, 1999. – 891 c.

6. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. M.І. Meльника, M.І. Xaвpoнюка. – К.: Кaннoн, А.С.К., 2001. – 1104 с.

7. Угoловний кoдeкc Украины: Hayчно-пpaктичecкий кoмeнтapий / oтвeтcтвенныe peдактopы C.С. Яцeнко, В.И. Шaкyн – К.: Пpaвові джepeла, 1998. – 1088 с.

Назва статті: ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРИВАТНИХ НОТАРІУСІВ В УКРАЇНІ
Автор(и): A. M. Kуліш, O. В. Сапсай
Сторінки: 11-15

Повний текст

Анотація

Стаття присвячена визначенню поняття та ознак приватних нотаріусів в Україні. З проголошення незалежності Україна прагне побудувати правову країну та створити нове суспільство, в якому загальнолюдські цінності матимуть найвищий пріоритет. Основними етапи для досягнення цієї мети стали прийняття Конституції України, вступ України до Ради Європи, членство у Міжнародному союзі нотаріату та ряд реформ, які сприяли визнанню нашої держави іншими країнами світу. Але наша держава й нині продовжує пошуки свого шляху забезпечення неухильного дотримання прав людини і верховенства права.

Оскільки Україна обрала європейський вектор розвитку, особливої уваги заслуговує правовий статус приватного нотаріуса, як суб`єкта, що забезпечує захист прав та законних інтересів громадян.

Кожного дня до нотаріуса звертаються громадяни з різноманітними питаннями, що потребують правової допомоги. Нотаріус – це не лише фахівець у галузі права, адже його знання не обмежуються лише теорією права, а стосуються також психології, соціології, мовознавства, економіки тощо. Він має високу відповідальність перед суспільством, у зв`язку з виконанням повноважень, наданих державою.

Сучасне суспільство постійно зазнає змін, тому для того аби якісно виконувати свої повноваження, а саме здійснювати охорону прав і законних інтересів тих, хто звертається за допомогою до нотаріуса, останній повинен постійно самовдосконалюватися та відповідати вимогам часу.

У пропонованій статті розглядається проблематика відсутності єдності щодо визначення поняття «нотаріус» та «приватний нотаріус». Проаналізовано думки науковців з приводу розуміння понять «нотаріус» та «приватний нотаріус» та їх ознак. Сформульовано авторське визначення поняття «нотаріус» та «приватний нотаріус», визначено ознаки, які відрізняють приватного нотаріуса від інших представників юридичної професії.

Ключові слова: нотаріус, приватний нотаріус, нотаріальна діяльність, ознаки.

Список посилань

1. Ляпидевский Н. П. История нотариата / Н. П. Ляпидевский. – М., 1875. – Т. 1. – С. 57.
2. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 № 3425-XII. – [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12
3. Комаров В. Проблеми латинського нотаріату: український досвід нормоутворення / В. Комаров, В. Баранкова // Вісник академії правових наук України: збірник наукових праць. – 2007. – № 1(48). – С. 129-141.
4. Федорова К. І. Адміністративно-правове регулювання приватної нотаріальної діяльності в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Національний аграрний ун-т. – К., 2008. – 20 с.

Назва статті: МОНІТОРИНГ ЗЕМЕЛЬ ЯК ВАЖЛИВИЙ ІНСТРУМЕНТ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Автор(и): В. В. Пахомов
Сторінки: 16-21

Повний текст

Анотація

Стаття присвячена висвітленню питань щодо проблем сучасного стану моніторингу земель в Україні. Автор розтлумачив дане поняття, причини та фактори щодо поширення даного явища. В даній роботі розглянуто наукові підходи щодо визначення моніторингу. Крім того, розкрито основні завдання, окреслено кваліфікацію принципи, та види цього поняття. Необхідно відмітити, що автор виділив принципи здійснення моніторинг, які є важливим елементом для побудови цілісної узгодженої моніторингу. В роботі досліджено Стратегію державної екологічної політики України, а також вивчено концепцію Державної програми моніторингу навколишнього середовища, щодо модернізації системи моніторингу, шляхом поступового поліпшення підтримки, як з технічної, так і правової сторони. Необхідно відзначити, що науковець дослідив моніторинг земель, як складову частину державної системи моніторингу довкілля, довів важливість своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів щодо виявлення причин і джерел негативних змін, проаналізував внесення необхідних корективів у правовий режим земель і порядок землекористування щодо забезпечення законності у сфері земельних відносин. У статті детально проаналізовано нормативно-правову базу, а також відстежуються можливі проблеми та ризики з даного питання.

Автор робить висновок, що забезпечення ефективного функціонування єдиної системи моніторингу є складним завданням, яке потребує вирішення цілого комплексу організаційних, технічних та інших проблем. Удосконалення системи моніторингу повинно відбуватися на основі оптимізації методики моніторингу, посиленню координації діяльності його суб’єктів та управління ними в рамках державної системи моніторингу земель в Україні, забезпечення інтеграції інформаційних ресурсів. Це обумовлюється необхідністю регулювання правовідносин у даній сфері та гармонізацією національного законодавства до міжнародних норм.

Ключові слова: моніторинг, державний контроль та нагляд, державна екологічна політика України, охорона земель.

Список посилань

1. Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля : Постанова Кабінету Міністрів України : від 30.03.1998 р., № 391 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — Ст. 91. — П. 3.

2. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України : від 25.06.1991 р., № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41. — Ст. 546.

3. Про державний контроль за використанням та охороною земель : Закон України : від 19.06.2003 р., № 963-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 39. — Ст. 350. — Ст. 9.

4. Про охорону земель : Закон України : від 19.06.2003 р., № 962-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 39. — Ст. 349. — Ст. 22, 23.

5. Про схвалення Концепції Державної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища : Розпорядження Кабінету Міністрів України : від 31.12.2004 р., № 992-р // Офіційний вісник України. — 2005. — № 1. — Ст. 40.

6. Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку земельних відносин в Україні на період до 2020 року : Розпорядження Кабінету Міністрів України : від 17.06.2009 р., № 743-р // Офіційний вісник України. — 2009. — № 51. — Ст. 1760.

7. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р., № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 3–4. — Ст. 27. — Ч. 1, 3 ст. 191.

8. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Андрійко Ольга Федорівна ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — К., 1999. — 390 с. — С. 333

9. Горбатюк В. М. Організаційно-технологічні особливості здійснення моніторингу земель на регіональному рівні [Електронний ресурс] / В. М. Горбатюк, К. В. Клименко // Геодезія, картографія і аерофотознімання. — 2007. — Вип. 69. — С. 150–156. — Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/1459/1/23.pdf.

10. Кичилюк Т. С. Державний контроль за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право» / Т. С. Кичилюк ; Нац. агр. ун-т. — К., 2007. — 19 с. — С. 10.

11. Земельне право України : підручник / За ред. О. О. Погрібного та І. І. Каракаша. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К. : Істина, 2009. — 600 с. — С. 396 ; Музичук О. М. Форми контролю за діяльністю правоохоронних органів / О. М. Музичук // Адміністративне право і процес. — 2012. — № 1. — С. 41–48.

Назва статті: ПОЗИТИВНИЙ ДОСВІД КРАЇН БУВШОГО СОЦІАЛІСТИЧНОГО ТАБОРУ – ЧЛЕНІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЩОДО ЗНЯТТЯ МОРАТОРІЮ НА ЗЕМЛЮ
Автор(и): В. M. Сиротенко
Сторінки: 22-27

Повний текст

Анотація

У статті проаналізовано досвід країн – членів Європейського Союзу, які раніше входили до соціалістичного табору, щодо зняття мораторію на продаж сільськогосподарської землі. Так як, питання зняття мораторію на землю є досить актуальним для сьогодення України. Постійне його продовження, затримує проведення земельної реформи в Україні. Цей факт, дає змогу зрозуміти, що на відміну від країн Європи, в яких зазначена реформа проводилась достатньо швидко, в Україні вона знаходиться в пасивному стані, а не в активному, що згубно впливає на економічну ситуацію в країні. Досліджуючи питання скасування мораторію, окремі аспекти проведення земельної реформи в країнах бувшого соціалістичного табору та порівнюючи зазначені процеси в Україні, можна дійти висновку, що наші органи державної влади є бездіяльними, і їх небажання до змін є перешкодою на шляху становлення України як потужної та конкурентноспроможної держави.

Крім того, було досліджено правовий статус землі в країнах Європейського Союзу, який сформувався у зв’язку з існуванням в них земельного ринку. Узагальнення досвіду землекористування в країнах Європейського Союзу, дає змогу визначити основні засади, закономірності, принципи ефективного управління та користування земельними ресурсами. Також дослідження зазначеного питання, дає змогу окреслити особливості функціонування ринку землі в європейських країнах.

На нашу думку, використання зарубіжного досвіду дасть змогу визначити ефективні напрямки дій, які в подальшому будуть використовуватися для розв’язання протиріч, котрі виникатимуть у системі земельних відносин України. Крім того, на основі досвіду Румунії, Болгарії та Литви наша країна може створити свою систему запобіжників, яка допоможе скасувати мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення та впровадити її обіг в Україні.

Ключові слова: мораторій на землю, правовий статус землі, ринок землі.

Список посилань

1. Чала В.С. Перспективи впровадження румунського досвіду економічної трансформації в сучасних умовах України. Економічний простір. 2015. № 103. с. 44–55.

2. Що обрати Україні? Як працює ринок землі в 60 країнах світу. Економічна правда URL: https://www.epravda.com.ua/publications/2016/05/25/593890/.

3. Румунія в ЄС URL: https://noi.md/ru/news_id/207121.

4. Боголюбов С.А. Аграрне право. Республіка Болгарія (Болгарія)/ Бринчук М.М., Ведишева Н.О// Підручник URL: https://jurisprudence.club/agrarnoe-pravo-uchebriya-bolgariya.html.

5. Європейський ринок землі: у Болгарії продовжили мораторій на купівлю землі іноземцями до 2020 року URL: http://mykolaivska.land.gov.ua/%D1%94%D0%B2/.

6. В Болгарии официально разрешили покупку земли иностранцами URL: https://www.unn.com.ua/ru/news/1298925-u-bolgariyi-ofitsiyno-dozvolili.

7. Торгівля товарами Болгарії з ЄС у період з січня по жовтень 2018 року (попередні дані). Національний статистичний інститут URL: http://www.nsi.bg/en/content/.

8. Майже десять років в ЄС — досвiд Литви URL: https://day.kyiv.ua/uk/article/svitovi-diskusiyi/mayzhe-desyat-rokiv-v-ies-dosvid-litvi.

9. Зінчук Т.О. Соціально-економічні особливості ринкового обігу сільськогосподарських земель: вітчизняний та європейський досвід. Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики. 2017 № 7. с. 49-59.

10. Земельна реформа: міжнародний досвід URL: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/zemelna-reforma-mizhnarodnij-dosvid/.

11. Система запобіжників: литовський досвід відкриття ринку землі URL: https://agravery.com/uk/posts/show/sistema-zapobiznikiv-litovskij-dosvid-vidkritta-rinku-zemli;

12. НІДЕР ЛЕНДИ: земля в Європі коштує від 2 до 63 тис. євро, найдорожча — в Голландії URL: https://agroday.com.ua/2018/03/26/najdorozhcha-zemlya-v-yes-koshtuye-63-tys-yevro-najdeshevsha-2-tys-yevro/.

13. Як працює ринок землі в сусідніх країнах. Бизнес Цензор URL: https://biz.censor.net.ua/resonance/3096403/kak_rabotaet_rynok_zemli_v_sosednih_stranah.

14. Земельні відносини у Європі. Агробізнес сьогодні URL: http://agro-business.com.ua/agro/ekonomichnyi-hektar/item/10330-zemelni-vidnosyny-u-yevropi.html.

15. Скільки коштує земля в країнах Євросоюзу. Бизнес Цензор URL: https://biz.censor.net.ua/resonance/3097702/skolko_stoit_zemlya_v_stranah_evrosoyuz.

Назва статті: ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА КРАЇНИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ
Автор(и): K. O. Kривошеєв
Сторінки: 28-34

Повний текст

Анотація

Світові глобалізаційні та євроінтеграційні процеси зумовили актуальність забезпечення фінансової безпеки в державі. Адже однією із головних потреб фінансової системи будь-якої держави є забезпечення її надійного та стабільного функціонування. В даній статті нами досліджено фінансову безпеку як складову загальної системи економічної безпеки. Разом з тим акцентуємо увагу на тому, що дана категорія увібрала у себе особливості фінансових відносин. Звертаємо увагу, що проблематика фінансової безпеки займає провідне місце в системі як економічної безпеки, так і фінансового права. У ході дослідження проблематики та аналізу науково-теоретичних розробок вітчизняних науковців приходимо до висновку, що категорія «фінансова безпека» вивчається лише фрагментарно, без чіткого формування теоретико-понятійного апарату. Фактично в сучасній правовій науці чіткого юрисдикційного закріплення категорія «фінансова безпека» не знайшла також й не розроблено теоретичного підґрунтя побудови дієвої системи. Поняття «безпека» є базисом економічної та соціальної стабільності в державі та основоположним поняттям для категорія «фінансова безпека». Тому дослідження загальної проблематики фінансової безпеки у даній роботі розкривається через вивчення даного базового поняття, аналіз його теоретичного та нормативного визначення та окреслення проблеми правового забезпечення фінансової безпеки в Україні.

У нинішніх умовах розвитку економіки й посилення інтеграційних та глобалізаційних процесів на перше місце виходить питання забезпечення саме фінансової безпеки держави як найважливішої складової національної безпеки, без якої практично неможливо вирішити жодне із завдань, які стоять перед державою. Останнім часом фінансова безпека України перебуває під впливом низки зовнішніх та внутрішніх загроз таких як: фінансові кризи, геополітична ситуація, вплив діяльності міжнародних організацій, інфляційні процеси, нестабільність правової системи тощо.

Вважаємо, що на сьогодні зміна вектору дослідження та актуальності з економічної безпеки на фінансову є доречною у зв’язку із реформуванням фінансової системи та намаганням побудови чіткої структури та взаємодії всіх її елементів. Адже формулювання точного понятійного апарату ключових категорій в цій сфері надасть змогу сформувати систему фінансової безпеки та уникнути прогалини в законодавчому регулюванні.

Ключові слова: безпека, національна безпека, економічна безпека, фінансова безпека.

Список посилань

1. Барановський О.І. Фінансова безпека держави. Фінанси України. 1996. № 11. С.19–34.

2. Барановський О. І. Фінансова безпека: монографія. К. : Фенікс, 1999. –338 с.

3. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Терміни та визначення основних понять : ДСТУ 3891–99. – К. : Держстандарт України, 1999. – 21 с.

4. Безпечність промислових підприємств. Терміни та визначення основних понять : ДСТУ 2156. – 93. – К. : Держстандарт України, 1993. – 32 с.

5. Бригінець О.О. Правове забезпечення фінансової безпеки України, автореферат дисертації для здобуття наук. ступ. д.ю.н., спеціальність 12.00.07., Ірпінь 2017.

6. Грицюк Н. А. Методичні підходи до обґрунтування індикаторів оцінки рівня фінансової безпеки підприємства. Проблеми науки. 2008. № 6. С. 31-35.

7. Гусаров С.М. Актуальні питання фінансової безпеки держави. Збірник наукових праця. Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Актуальні питання безпеки фінансової системи держави», м. Харків, 21 лютого 2014 року.

8. Дмитренко Е.О. Місце та роль фінансово-правової відповідальності у механізмі правового забезпечення фінансової безпеки України. Фінансове право. 2018. №4 (18). С.39-42.

9. Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. №3353-XII / Верховна Рада України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3353-12.

10. Закон України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 р. №2469-VIII / Верховна Рада України. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2469-19/page.

11. Закон України «Про охорону навколишнього природнього середовища» від 25.06.1991 р. №1264-XII / Верховна Рада України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12.

12. Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 05.03.1998 р. №183/98-ВР / Верховна Рада України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/183/98-вр.

13. Засунько С. С. Адміністративно-правове регулювання у сфері забезпечення техногенної безпеки в Україні : дис. … канд. юрид. наук, спеціальність: 12.00.07. К., 2005. 226 с

14. Івашко О. В. Фінансова безпека України в умовах кризових явищ в економіці. Економічний часопис Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2015. № 2. С. 61-66.

15. Кишакевич Б.Ю. Формування системи фінансової безпеки України в умовах глобалізації. Науковий вісник НЛТУ України. 2012. Вип.22.7. С. 202-207.

16. Конституція України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР / Верховна Рада України. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.

17. Крупка М. І. Фінансово-економічні аспекти безпеки інноваційного підприємництва. Економічна безпека України: внутрішні та зовнішні чинники. 2002. С. 107-123.

18. Кульпінський С. Роль фінансової безпеки України в поглибленні інтеграційних стосунків з європейськими країнами. Фінансова консультація. 2000. № 5. С. 34-38.

19. Луцик-Дубова Т. О. Основні пріоритети зміцнення фінансової безпеки України. Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. 2012. № 22. С. 2-7.

20. Макарик О. В. Місце та роль фінансової безпеки в загальній системі національної безпеки. Наукові праці НУХТ. 2009. № 29. С. 125-127.

21. Марина А. С. Фінансова безпека України: проблеми та перспективи. Економічний часопис ХХІ. 2013. № 7. С. 46-49.

22. Мелих О. Фінансова безпека держави: сутність, критерії оцінки та превентивні заходи зміцнення. Економічний аналіз. 2013. №12. С. 266-272.

23. Методика розрахунку рівня економічної безпеки України затверджена наказом Мінекономіки від 02.03.2007 р. №60. URL: http://www.me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&tag=MetodichniRekomendatsii.

24. Методичні рекомендації щодо розрахунку рівня економічної безпеки України затверджених наказом Мінекономрозвитку від 29.10.2013 р. №1277. URL: http://www.me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&tag=MetodichniRekomendatsii.

25. Миколайчук А. Б. Методичний підхід до прогнозування рівня фінансової безпеки держави в системі моніторингу. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2012. № 38. С. 32.

26. Москаль І. І. Ризики і загрози фінансовій безпеці держави в інвестиційній сфері. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Економіка». 2013. Вип. 23. С. 78–82.

27. Новий тлумачний словник української мови. К.: Акапіт, 1999. Т. 3. 380 с.

28. Патарідзе-Вишинська М.В. Генезис нормативно-правового забезпечення фінансової безпеки. Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. 2016. № 1 (34). С. 170-177.

29. Підхомний М.О. фінансова безпека України: методологія аналізу та стратегічні орієнтири, дисертація для здобуття наук. ступ. д.е.н., спеціальність 08.00.08. Львів, 2015.

30. Пластун О.Л. Розвиток системи фінансової безпеки суб’єктів підприємництва сфери матеріального виробництва, дисертація для здобуття наук. ступ. к.е.н., спеціальність 08.00.08. – Суми, 2007.

31. Постанова Верховної Ради України «Про Концепцію національної безпеки» від 16.01.1997 р. №3/97-ВР / Верховна Рада України. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3/97-вр.

32. Смирнов С. М. Обґрунтування шляхів забезпечення фінансової безпеки. Бізнес та інтелектуальний капітал. 2013. № 5. С. 90-99.

33. Стратегія національної безпеки України затверджена указом Президента України від 26.05.2015 р. №287/2015. / Верховна Рада України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/287/2015/paran7#n7.

34. Тихонова О. В. Методологічні засади визначення дефініції «фінансова безпека». Часопис Київського університету права. 2012. № 3. С. 139-143.

35. Юридична енциклопедія. К. : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1998. Т. 1. 672 с.

Назва статті: СИСТЕМА СУБ’ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Автор(и): В. I. Meльник, С.В. Іващенко
Сторінки: 35-41

Повний текст

Анотація

Сьогодні перед Україною постало нагальне питання, враховуючи її інтеграційний розвиток та вплив глобалізаційних процесів – забезпечення безпеки держави та організаційне окреслення даного питання шляхом побудови дієвого механізму роботи державних органів в даній сфері. Так, сфера фінансової безпеки виступає предметом діяльності багатьох органів державної влади і управління. Однак така функціональна та інституційна розпорошеність лише негативно впливає на ефективність діяльності та забезпечення фінансової безпеки.

В даній статті ми дослідили суб’єкти забезпечення фінансової безпеки України, окреслили основні їх різновиди та запропонували дослідити їх виходячи із рівнів забезпечення фінансової безпеки. Адже неможливо порівнювати вплив на фінансову безпеку діяльність міжнародних фінансових організацій та вплив на безпеку діяльність домогосподарств. Тому ми запропонували окреслити наступні рівні забезпечення фінансової безпеки, в основі кожного з яких перебуватимуть відповідні суб’єкти: міжнародна фінансова безпека, фінансова безпека держави, регіону, суб’єктів господарювання та фінансова безпека фізичних осіб.

Окремо ми в даному дослідженні звернули увагу на ключових суб’єктів фінансової безпеки державного рівня та визначили їх повноваження в сфері фінансової безпеки опираючись на профільні нормативно-правові акти. Основними суб’єктами загальнодержавного рівня на нашу думку є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та органи виконавчої влади, Рахункова палата України, Президент України, рада національної безпеки і оборони України, Міжвідомча комісія з питань фінансової безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, національний банк України та органи судової влади.

Ключові слова: фінансова безпека держави, суб’єкти фінансової безпеки держави, рівні забезпечення фінансової безпеки держави.

Список посилань

1. Ревак І.О., Прокопенко В.Ю. Об’єкти і суб’єкти фінансової безпеки держави. Тези доповідей ІІІ міжнародної НПК «Інформаційна та економічна безпека» (INFECO-2010). C. 152-154.

2. Співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями. URL: http://www.kmu.gov.ua/control/publish / article ?art_id=244829807/

3. Міжнародний банк реконструкції та розвитку. URL: http://web.worldbank.org .

4. Міжнародна асоціація розвитку. URL: http://www.worldbank.org/ida/.

5. 1. Бригінець О.О. Правове забезпечення фінансової безпеки України: дис. … докт. юрид. наук: 12.00.07. Ірпінь, 2017. 464 с.

6. Вackground information on the international Centre for settlement of investment disputes URL: https://icsid.worldbank.org/apps/ICSIDWEB/about/Documents/ICSID%20Fact% 20Sheet%20%20ENGLISH.pdf

7. Колодізєв О. М. Державна система управління фінансовою безпекою України та правові засади її функціонування.URL: http://dspace.uabs.edu.ua/jspui/bitstream.pdf

8. Конституція України – основа реформування суспільства. Харків: Право, 1996. – 96 с.

9. Про Рахункову палату: Закон України від 02.07.2015 №576-VIII / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/576-19

10. Проект закону щодо створення єдиного правоохоронного органу в сфері забезпечення фінансової безпеки України від 03.04.2018 р. №8157-2 / Верховна Рада України. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63782

11. Про Раду національної безпеки і оборони України: Указ Президента України: від 30.08.1996 № 772/96 / Відомості Верховної Ради України. 1998. № 35. Ст. 237.

12. Положення про Міжвідомчу комісію з питання фінансової безпеки при Раді національної безпеки і оборони України: указ Президента України від 07.05.2001 р. №294/2001 / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/card/294/2001

13. Про національний банк України: Закон України від 20.05.1999 №679-XIV / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/679-14

14. Про органи місцевого самоврядування: Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр

15. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 №586-XIV / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/586-14

Назва статті: ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ: СУЧАЧНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Автор(и): Л. Д. Руденко, К. І. Губа
Сторінки: 42-47

Повний текст

Анотація

Стаття присвячена розгляду інформаційного забезпечення Національної поліції України. Досліджено сучасний стан інформаційного забезпечення Національної поліції України, звернено увагу на необхідність удосконалення інформаційно-аналітичної складової у діяльності Національної поліції. Автором зауважено, що основним завданням інформаційних підсистем є збір, накопичення, зберігання та обробка інформації з метою виконання завдань по боротьбі та попередженні правопорушень.

Аргументовано необхідність удосконалення організаційної складової інформаційного забезпечення Національної поліції України, а саме заходів, спрямованих на організацію робочих місць працівників правоохоронних органів, в межах яких формується єдиний інформаційний простір.

Зауважується, що стан розвитку інформаційного забезпечення Національної поліції характеризується слабкою технічною складовою правоохоронної системи. Аргументовано доцільність впровадження новітніх технічних засобів, підвищення якісного рівня програмних продуктів, послідовного нарощення потужностей інформаційної бази, інформаційно- обчислювальних центрів, комп’ютеризованих систем управління, створення систем захисту інформації.

Автором констатується, що вирішення завдань сучасного інформаційного забезпечення Національної поліції має бути досягнуто за рахунок удосконалення чинного законодавства в інформаційній сфері, зокрема шляхом його кодифікації та прийняття Інформаційного кодексу України; фінансової підтримки правоохоронних органів з метою забезпечення високотехнологічного озброєння; удосконалення організаційно-кадрового забезпечення Національної поліції на всіх рівнях; упровадження єдиної політики інформаційного забезпечення; взаємодії поліції з населенням у розробці ефективних способів такого забезпечення; упровадження нових форм і методів інформаційного забезпечення Національної поліції; правового виховання через засоби масової інформації тощо.

Ключові слова: Національна поліція України, інформаційне забезпечення, Інформаційний кодекс України.

Список посилань

1. Парубін К.О. Нормативно-правове забезпечення інформатизації міліції України. Право і Безпека. 2012. № 1. С. 168-171.

2. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua

3. Про телекомунікації: Закон України від 18.11.2003 № 1280-IV Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua

4. Про Концепцію Національної програми інформатизації : Закон України від 04.02.1998 № 75/98-ВР Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua

5. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 04.02.1998 № 74/98-ВР Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua

6. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах : Закон України від 05.07.1994 № 80/94-ВР Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua

7. Про захист персональних даних громадян : Закон України від 01.06.2010 № 2297-VI Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URI: http://zakon.rada.gov.ua

8. Беляков К.І. Інформатизація в Україні: проблеми організаційного, правового та наукового забезпечення : монографія. К. : КВІЦ, 2008 576 с.

9. Катеринчук І.П. Актуальні проблеми інформаційного забезпечення правоохоронних органів України. Форум права. 2011. № 2. С. 376–380.

10. Шорохова Г.М. Проблема вдосконалення інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів України [Електронний ресурс] / Г.М. Шорохова. Шоста міжнародна науково-практична конференція НАНР Економіко-правові виклики 2016 року (12 січня 2016 року). Львів: НАНР Національна академія наукового розвитку, 2016. Том 2. 202 с.

11. Цимбалюк В.І., Олексін Ю.П., Міщук І.В., Петровський О.М., Сахнюк В.В. Проблеми та перспективи удосконалення законодавства щодо інформаційного забезпечення правоохоронних органів. Достижения современных ученых. Серія юриспруденція. 2017. С. 127-137.

12. Катеринчук І.П. Правові засади інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів України: автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Катеринчук Іван Петрович ; Держ. НДІ М-ва внутр. справ України. – Київ, 2015. 41 с.

13. Петровський О. М. Проблемні питання формування єдиного інформаційного простору правоохоронних органів. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 8. С. 145–149.

14. Кулешко О.А., Стасів Т.А. Захист інформації правоохоронними органами в системі інформаційної безпеки. V Международная научно-практическая Инетрнет-конференция «АЛЬЯНС НАУК: УЧЕНЫЙ – УЧЕНОМУ» (20 марта 2009 г.).

15. Нефедова Н. А. Інформаційне забезпечення спеціальної поліцейської діяльності. Адміністративне право і процес. 2014. № 2(8). 167–173.

Назва статті: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАПОБІГАННЯ БУЛІНГУ У ВІТЧИЗНЯНИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Автор(и): С. С. Філоненко
Сторінки: 48-53

Повний текст

Анотація

Стаття присвячена поняттю булінг, його основним особливостям, формам прояву та учасникам цього негативного явища в системі освіти. Запропоновано механізми попередження, профілактики та запобігання булінгу у вітчизняних закладах вищої освіти. На порталі MSN (Microsoft Network), що є великим інтернет-провайдером та популярною пошуковою системою, булінг згадується більше мільйона раз, що наголошує на важливості і актуальності даної проблеми в сучасному світі. Явищу булінгу присвячено декілька великих національних і міжнародних серверів, таких як Bullying.org, Bullying Online, Stop bullying, Bullying.net і т. д.

В Україні тема булінгу стала масштабною і набуває широкого розголосу в ЗМІ та мережі Інтернет через збільшення випадків насильства і приниження у системі освіти. За статистикою явище булінгу прогресує й стрімко набуває обертів не лише в рамках шкільної освіти, а й в стінах вітчизняних ЗВО. Тому виникає багато питань практичного запобігання явищу булінгу, створення дієвого й прогресивного механізму боротьби з цією проблемою у закладах вищої освіти.

Про цькування і знущання в групі людей у світі почали говорити і писати на початку ХХ століття. Фундаментальні дослідження розпочалися ледве більше 30 років тому на Заході. Першим, хто звернув увагу на проблему булінгу, став норвезький учений і дослідник Д. Ольвеус. Він визначив це поняття серед школярів як ситуацію, в якій учень протягом тривалого проміжку часу стає об’єктом насильницьких дій та провокацій з боку одного чи кількох учнів.

Характеризуючи поняття булінг потрібно звернути увагу, що дії, які носять насильницький характер можуть бути вчинені не лише по відношенню до малолітньої чи неповнолітнього особи, а й стосовно повнолітніх осіб. Як вже зазначалось вище, булінг існує не лише в шкільній освіті, а поширений у ЗВО, де учасниками освітнього процесу є повнолітні студенти. Тому визначення, яке передбачене законом не можна вважати повним і слід доопрацювати його зміст, передбачити вчинення булінгу стосовно повнолітніх осіб. Булінг у вітчизняних ЗВО – проблема, яка потребує швидкого й професіонального реагування. Проте вона лише на початку шляху її вирішення. Тож, одним з головних векторів удосконалення сфери освіти на сьогодні є правове врегулювання проблеми булінгу, розвиток культури спілкування і запровадження механізму боротьби з насильством.

Ключові слова: булінг, приниження в системі освіти, механізм запобігання.

Список посилань

1. Бердышев И.С. Лекарство против ненависти. Первое сентября. 2005. № 18. 3 с.
2. Воронцова Е. Профілактика та подолання булінгу у закладах освіти. Дніпропетровськ, 2017. URL : http://студенти.kiev.ua/2017/08/24/profilaktika-ta-podolannya-bulingu-u-zakladah-osviti/ (дата звернення 17.11.2018).
3. Герелес М. #EndViolence: Як подолати булінг, на думку молоді. URL: https://ukraine.ureport.in/story/390/ (дата звернення 24.11.2018).
4. Детская и подростковая психотерапия / Под ред. Д.Лэйна, Э. Миллера – СПб: Питер, 2001. 448 с.
5. Жертви й ініціатори булінгу URL: http://llt.multycourse.com.ua/ua/page/22/103#4 (дата звернення 20.11.2018).
6. Король А. Причини та наслідки явища булінгу. Відновне правосуддя України. 2009. №1-2 (13). 190 с.
7. Про внесення змін до нормативних актів України щодо протидії булінгу. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH6MG00A.html (дата звернення 26.11.2018).
8. Main definitions of bully in English. Oxford University Press, 2018. URL: https://en.oxforddictionaries.com/definition/bully (дата звернення 15.11.2018).
9. Meaning of «bully» in English Dictionary. Cambridge University Press, 2018. URL: https://dictionary.cambridge.org/dictionary/learner-english/bully_1 (дата звернення 15.11.2018).

Назва статті: ПРОБЛЕМИ РОЗСЛІДУВАНЬ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ ВІДНЕСЕНИХ ДО ПІДСЛІДНОСТІ ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ
Автор(и): O. В. Iльченко, В. O. Проценко
Сторінки: 54-58

Повний текст

Анотація

У даній статті висвітлено актуальні проблеми становлення та функціонування одного з новостворених органів – Державного бюро розслідувань. Наведений вище орган спрямований на захист прав, свобод, інтересів людини та громадянина від порушень з боку органів державної влади. Одним з головних завдань Державного бюро розслідувань є захист і відновлення прав людини у разі порушення їх правоохоронними органами. Значна кількість позовів до Європейського суду з прав людини саме через порушення прав співробітниками правоохоронних органів, саме це стало однією з підстав дослідження Державного бюро розслідувань як важеля захисту прав людини.

У представленій роботі досліджено спеціальний статус Державного бюро розслідувань який є гарантією його діяльності та встановлено можливі ризики з наданням такого прецедентного статусу на території України.

Внаслідок аналізу статті 216 та перехідних положень КПК України були виявлені ризики у проведенні кримінальних проваджень, допустимості зібраних доказів та притягненні винних до кримінальної відповідальності. В даній статті досліджені ризики, які матимуть вплив на поширення безкарності та не притягнення осіб до відповідальності за вчинення суспільно-небезпечних діянь у зв’язку з фактичним не функціонуванням Державного бюро розслідувань та проблемними питаннями, пов’язаними з прийняттям Закону України «Про Державне бюро розслідувань».

У процесі аналізу норм ЗУ «Про Державне бюро розслідувань» було виявлено ризики що стосуються добору працівників до новоствореного органу. Зокрема встановлення конкретних відсотків добору працівників з колишніх слідчих, прокурорів та працівників оперативно-розшукових підрозділів є загрозою для існування тих же злочинних схем та прикривання вчинених протиправних діянь деякими категоріями осіб. Під час аналізу ЗУ наведеного вище, окрім дискусійного відсоткового співвідношення, були встановлені конституційні проблеми деяких норм ЗУ «Про Державне бюро розслідувань».

Так званий «правоохоронний колапс» існує й надалі оскільки за тривалий проміжок часу законодавець не спромігся вчасно внести зміни до КПК України. У статті наведені шляхи та способи подолання проблем підслідності та розслідування деяких категорій проваджень, зокрема запропоновано внесення змін до КПК України та ЗУ «Про державне бюро розслідувань».

Ключові слова: державне бюро розслідувань, розслідування, кримінальне провадження, правоохоронні органи, прокуратура, державна політика, центральний орган виконавчої влади.

Список посилань

1. Кримінальний процесуальний кодекс України : станом на 07 січня 2018 р. / Відомості Верховної Ради України. [Електронний ресурс] : Кодекс від 13.04.2012. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page21?text=%FF%F2%FC+%F0%EE%EA%B3%E2

2. Про Державне бюро розслідувань : станом на 05.01.2017 р. / Відомості Верховної Ради України. [Електронний ресурс]: Закон від 12.11.2015р. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/794-19/page

3. Скулиш Є. Д. Проблемні питання створення Державного бюро розслідувань [Електронний ресурс] / Є. Д. Скулиш. – 2013р. – Режим доступу: file:///C:/Users/%D0%92%D010.pdf

4. Офіційний сайт Вищого спеціалізованого суду України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sc.gov.ua/ua/golovna_storinka/vssu.html

5. Бусол О. Ю. Конституційні проблеми спеціального статусу Державного бюро розслідувань в Україні [Електронний ресурс] / О. Ю. Бусол. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/index.php.

6. Матіос вважає, що закон про ДБР суперечить КПК і загрожує правам людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://dt.ua/POLITICS/matios-vvazhaye-scho-zakon-pro-dbr-superechit-kpk-i-zagrozhuye-pravam-lyudini-201263_.html

Назва статті: ДАКТОЛОСКОПІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СФАЛЬСИФІКОВАНИХ ВІДБИТКІВ ПАЛЬЦІВ РУК ЛЮДИНИ
Автор(и): П. M. Маланчук, Б. Б. Сергієнко
Сторінки: 59-62

Повний текст

Анотація

Дактилоскопічне дослідження – це один з найдавніших та найефективніших методів ідентифікації особи. Ще в XIX столітті науковцями доведено той факт, що папілярний узор на фалангах пальців є індивідуальним та незмінним протягом всього життя людини. Доведено і те, що узор зберігається та відновлюється при механічних ушкодженнях епідермісу. Такі цінні наукові факти відіграли важливу роль у розвитку всієї криміналістичної науки. Так, наприклад, вже в 1902 році, ідентичність відбитків пальців рук, знайдених на місці злочину, та відбитків пальців рук певної особи, розцінено у кримінальному провадженні як доказ.

В статті авторами проаналізовано зміст дактилоскопічного дослідження в аспекті виявлення фальсифікації відбитків пальців рук. Особливу увагу приділено важливості дослідження, в силу актуальності проблем, породжених підробкою папілярного візерунка. В ході дослідження виявлено тенденцію до прогресивного розвитку методів фальсифікації, і відповідно ускладнення процедури дослідження штучно утворених відбитків пальців рук.

У статті виокреслено дві групи ознак фальсифікації, зокрема ознаки високого друку та ознаки, що обумовлюють спотворене відображення окремих елементів папілярного візерунка. Описано основні способи, які застосовуються для виготовлення штучних папілярних візерунків.

Автори наголошують на тому, що сучасна дактилоскопія потребує детального вивчення та систематизації відомостей щодо видів фальсифікації, технологічної процедури підроблення, а також виявлення основних ознак штучного створення відбитків пальців рук.

Як результат досліджень, сформовано приклад рекомендацій для комплексного і змістовного здійснення криміналістичного дослідження. В перспективі, єдиним шляхом вдосконалення сучасних методів кримінального дослідження автори вбачають створення нормативно закріплених методичних рекомендацій щодо проведення експертизи відбитків пальців рук з врахуванням можливого факту підробки.

Ключові слова: експерт, дактилоскопічне дослідження, фальсифікація, папілярний візерунок, метод.

Список посилань

1.Ефременко, Н.В. О возможности фальсификации следов рук / Н.В. Ефременко, А.С. Башилова // Актуальные вопросы совершенствования судебно-экспертной деятельности: тез. докл. междунар. науч.-практ. конф., Минск, 23-24 окт. 2014 г. / Гос. ком. судебных экспертиз Респ. Беларусь; под ред. А.И. Швед [и др.]. – Минск: ГКСЭ, 2014. – С. 61-63

2. Талецкий Н.С. Фальсификация отпечатков папиллярных узоров пальцев рук как основной способ преодоления идентификационных биометрических систем защиты [Електронный ресурс]. – Режим доступа http://www.irbisnbuv.gov.ua/cgibin/irbis.

3. Відомості з ЄРДР за справою № 645/5971/14-к [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/70662483

4. Лєндєл А. Дактилоскопічне дослідження сфальсифікованих відбитків пальців рук людини: зміст, проблематика та шляхи подолання труднощів [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://naub.oa.edu.ua/2016/%D0%B4%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%.

 

Назва статті: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДОСТУПНОСТІ ПРАВОСУДДЯ В КОНТЕКСТІ УТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ ВИЩОГО СУДУ З ПИТАНЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Автор(и): M. I. Логвиненко, M. Джумаєв
Сторінки: 63-69

Повний текст

Анотація

У статті зосереджено увагу на актуальних проблемах реального доступу до правосуддя в контексті створення в Україні Вищого суду з питань інтелектуальної власності. У статті розглянуті основні аспекти сучасного стану доступу до правосуддя у справах щодо порушення прав інтелектуальної власності. Встановлено, що доступність правосуддя, в тому числі і в сфері захисту прав інтелектуальної власності, є важливою гарантією основних прав людини. Реформування системи правосуддя та судоустрою охопило і питання судового захисту прав інтелектуальної власності, що обумовлює необхідність розгляду питання доступу до правосуддя у зазначеній сфері, стану забезпеченості реальної можливості громадян звернутися до суду за захистом своїх прав інтелектуальної власності. Сучасний стан судової реформи обумовлений, перш за все, взятими на себе міжнародними зобов’язаннями та політикою вдосконалення правового регулювання захисту прав інтелектуальної власності, особливу увагу якою приділено саме інституту судового захисту. Реформа судової системи ще не має завершеної форми, оскільки не всі її етапи ще здійснені. Вищий суд з питань інтелектуальної власності на сьогодні ще не функціонує, оскільки окремі аспекти його діяльності не узгоджені із загальною системою судоустрою та правосуддя в Україні, а тому потребують негайного їх вирішення, оскільки питання судового захисту прав інтелектуальної власності в Україні на сьогодні в стані загрози порушення права особи на доступ до правосуддя. З урахуванням міжнародних зобов’язань, необхідно звернути увагу на те, що право на доступ до правосуддя міжнародним співтовариством визнано одним з основоположних прав людини. Створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності, стало настільки поспішним законодавчим рішенням, що на практиці цей крок не має практичної його реалізації, оскільки, багато питань потребують вирішення, зокрема, проблеми єдиного підходу законодавчої бази до цього, удосконалення процесуального законодавства.

Ключові слова: судовий захист прав інтелектуальної власності, Вищий суд з питань інтелектуальної власності, судова реформа, доступність правосуддя.

Список посилань

1. The Commercial Procedural Code [Hospodarsʹkyy protsesualʹnyy Kodeks] dated November 6, 1991 No. 1798-XII / The Verkhovna Rada of Ukraine. Information from the Verkhovna Rada of Ukraine (BP). 1992. No. 6. p.56.

2. The Constitution of Ukraine [Konstytutsiya Ukrayiny]: Law of Ukraine dated June 28, 1996 No. 254к / 96-ВР. Information from the Verkhovna Rada of Ukraine. 1996. No. 30. Art. 141

3. Matat Y. I. [Matat YU. I. Pravo na dostup do pravosuddya: yevropeysʹkyy dosvid ta problemy zabezpechennya v Ukrayini] The right to access to justice: European experience and problems of ensuring in Ukraine. URL: http://www.legalactivity.com.ua/index.

4. On Amendments to the Commercial Procedural Code of Ukraine, the Civil Procedural Code of Ukraine, the Code of Administrative Legal Proceedings of Ukraine and other legislative acts [Pro vnesennya zmin do Hospodarsʹkoho protsesualʹnoho kodeksu Ukrayiny, Tsyvilʹnoho protsesualʹnoho kodeksu Ukrayiny, Kodeksu administratyvnoho sudochynstva Ukrayiny ta inshykh zakonodavchykh aktiv]: Law of Ukraine dated 03 October 2017. Information from the Verkhovna Rada of Ukraine. 2017. No. 48. Art. 436

5. On amendments to the Constitution of Ukraine (in relation to justice) [Pro vnesennya zmin do Konstytutsiyi Ukrayiny (shchodo pravosuddya)]: Law of Ukraine dated 02.06.2016 No. 1401-VIII. Information from the Verkhovna Rada (BP). 2016. No. 28, p.532.

6. On the Strategy for the Reform of the Judiciary, Justice and Related Legal Institutions for 2015-2020 [Pro Stratehiyu reformuvannya sudoustroyu, sudochynstva ta sumizhnykh pravovykh instytutiv na 2015-2020 roky]: Decree of the President of Ukraine dated May 20, 2015 No. 276/2015.

7. On the Judicial System and Status of Judges [Pro sudoustriy i status suddiv]: Law of Ukraine dated 02.06.2016 № 1402-VIII / The Verkhovna Rada of Ukraine. Information from the Verkhovna Rada (VVR., 2016, No. 31. p. 545.

8. On the formation of the Supreme Court on Intellectual Property [Pro utvorennya Vyshchoho sudu z pytanʹ intelektualʹnoyi vlasnosti]: Decree of the President of Ukraine dated September 29, 2017 No. 299/2017. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/299/2017.

9. Decision of the High Qualifications Commission of Judges of Ukraine on the announcement of the competition for vacancy positions of judges of the Supreme Intellectual Property Court [Rishennya Vyshchoyi kvalifikatsiynoyi komisiyi suddiv Ukrayiny pro oholoshennya konkursu na zaynyattya vakantnykh posad suddiv Vyshchoho sudu z pytanʹ intelektualʹnoyi vlasnosti] No. 98 / sn-17 of September 30, 2017. URL: http://vkksu.gov.ua/userfiles/.pdf.

10. Svitlychny O.P. Protection of Intellectual Property in the Light of Judicial Reform in Ukraine [Svitlychnyy O. P. Okhorona intelektualʹnoyi vlasnosti u svitli sudovoyi reformy v Ukrayini]. Public law 2017. No. 4 (28). Pp. 27-31.

Назва статті: МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇЇ УКРАЇНИ
Автор(и): В. С. Шапіро, Я. A. Пащенко
Сторінки: 70-73

Повний текст

Анотація

У статті наголошується, що належне фінансове та матеріально-технічне забезпечення профілактичної діяльності національної поліції виступає однією з умов ефективного і результативного виконання відповідних завдань і функцій у зазначеній сфері.

Досліджуються поняття та особливості фінансового та матеріально-технічного забезпечення профілактичної діяльності національної поліції. Сформульованого авторське визначення поняття фінансового та матеріально-технічного забезпечення профілактичної діяльності національної поліції. Визначено зміст і структура даних видів забезпечення на науково-теоретичному рівні.

Цілеспрямоване використання матеріальних цінностей, дбайливе ставлення до них є прямим обов’язком усього особого складу органів внутрішніх справ. В органах внутрішніх справ постійно здійснюються заходи щодо підвищення ефективного використання матеріальних ресурсів, їх ощадливого і раціонального використання, вишукуються нові резерви для розвитку і зміцнення матеріальної бази складського господарства та його технічного оснащення, вивчаються, узагальнюються і застосовуються передові форми і методи роботи у цій сфері. Щорічно проводяться інвентаризації матеріальних цінностей і фінансові ревізії, які у разі потреби можуть проводитись позапланово.

У статті визначено поняття фінансового забезпечення національної поліції України, проаналізовано основні види фінансування національної поліції України, а саме коштів державного та місцевого бюджету, а також коштів отриманих за надання платних адміністративних послуг у розмірі визначеному законодавством України.

Розглянуто сучасний стан матеріально-технічного забезпечення органів поліції, запропоновано ефективні форми і методи підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення національної поліції України.

Проведений у даній статті науково правовий аналіз фінансового забезпечення діяльності органів поліції надає підстави для висновку, що реформування органів внутрішніх справ та утворення в результаті цього Національної поліції України супроводжується значними фінансовими вливаннями як з державного бюджету так і з інших джерел.

На законодавчому рівні було підвищено рівень грошового забезпечення поліцейських, запроваджено справедливу структуру оплати праці.

Ключові слова: профілактика діяльність, завдання, функції, Національна поліція, фінансове забезпечення, матеріально-технічне забезпечення.

Список посилань

1. Ільницький М. С. організація фінансового забезпечення та матеріально-технічного постачання органів внутрішніх справ України/М. С. Ільницький// форум права. – 2009. – № 1.-с. 222- 230.

2. Бідюкова М. С. правове регулювання матеріального забезпечення працівників ОВС: автореф. Дис. канд. юрид. наук: Спец 12. 0 0. 0 5 ” трудове право; право соціального забезпечення” /М. С. Бідюкова. Х., 2008- 20с.

3. Суббот А. І. фінансове та матеріально-технічне забезпечення правоохоронних органів як складові їх безпечної діяльності /А. І. Суббот // Віче. – 2012. – & 24. – с. 16- 18.

4. Бандурка О. М. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ: [ підручник] /О. М. Бандурка, В. С. Соболєв – Х.: видавництво університету внутрішніх справ, 2000. – 480 с.

5. Руколайніна І. Є. Матеріально-технічне і фінансове забезпечення органів внутрішніх справ України (адміністративно-правовий аспект) : Дис. канд. юрид. наук. : 12. 00. 0 7/ І.Є. Руколайніна. – Х.,2012-193с.

6. Ільницький М. С. Адміністративно-правове регулювання фінансового забезпечення та матеріально-технічного постачання органів внутрішніх справ: Дис. канд. юрид. наук.: спец 12. 0 0. 0 7/ М.С. Ільницький – Ірпінь, 2009. – 213 с.

7. Конопльов В. В. Правовий механізм підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ: Дис. докт. юрид. наук: спец 12. 0 0. 0 7/ В. В. Конопльов; Харківський національний університет внутрішніх справ. Х., 2006- 424 с.

8. Актуалізація проблеми вдосконалення законодавства України про оперативно-розшукову діяльність / В.О.Глушков/Вісник Вищої ради юстиції – 2011 №2(6)- С.42-50.

9. Меживой О. В. Оперативного експерименту в тактичному арсеналі оперативних підрозділів ОВС України / О. В. Меживой // Південноукраїнський правничий часопис: журнал. – Одеса : ОДУВС., 2009 – № 4 С. 239- 242

10. Мовчан А. В. Співвідношення термінів ” оперативно-розшукові заходи”, та ” негласні слідчі розшукові дії” / А. В. Мовчан. // оперативно-розшукова діяльність органів внутрішніх справ: проблеми теорії та практики: матеріали всеукр. наук. – практ. конф. Дніпропетровськ, 21 верес. 2012 р.) – Дніпропетровськ: Дніпропетровський держ. ун.-т внутр. справ, 2012- 48 с.

11. Скулиш Є. негласні слідчі дії за кримінально-процесуальним законодавством України/Є. Скулиш// вісник Національної академії прокуратури України. – 2012. – № 2. – с. 15- 23.

12. Інструкція з організації взаємодії органів досудового слідства з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень// Наказ “Про організацію взаємодії органів досудового слідства з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень” від 14. 0 8. 2012. № 700.

13. Інструкція про організацію проведення негласних слідчих дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затверджено Наказом Генеральної Прокуратури України, Міністерства справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної Прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 р. № 114/ 10 42/ 516/ 936/ 16875/5.

14. Оперативно-розшукова діяльність та додержання державної таємниці в країнах СНД: збірник законів про оперативно-розшукову діяльність та державну таємницю/ укладачі: О. В. Кириченко, І. М. Зубач, О. В. Новіков, А. В. Білий. – К.: навчальна література, 2008. – 189 с.

Назва статті: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНУ БЕЗПЕКУ ДЕРЖАВИ НА ПРИКЛАДИ ЛИТВИ
Автор(и): Ю. В. Гаруст,  A. M. Maрченко
Сторінки: 74-79

Повний текст

Анотація

У статті розкриваються особливості діяльності правоохоронних органів, що забезпечують фінансово-економічну безпеку держави на прикладі Литви.

Проаналізовано досвід Литви у питанні діяльності правоохоронних органів, що забезпечують фінансово-економічну безпеку, що обумовлено нещодавнім внесенням на розгляд до парламенту законопроекту від 19.03.2018 «Про Національне Бюро фінансової безпеки України», автори якого наголошують на необхідності запровадження литовського досвіду.

У статті висвітлено систему нормативно-правового забезпечення діяльності органів влади Литовської Республіки у сфері розслідування фінансових злочинів та боротьби з фінансуванням тероризму.

Аналізуються особливості діяльності Служби розслідування фінансових злочинів (СРФЗ) – («Financial Crime Investigation Service» (FCIS)), що була створена у Литві в контексті ефективної побудови та забезпечення системи її економічної безпеки. Висвітлюються місія, мета, повноваження, практична складова СРФЗ Литви.

Акцентується увага на те, що забезпечення економічної безпеки Литви орієнтується на відповідні нормативно-правові акти ЄС. Констатується, що, досвід Литви є надзвичайно корисним для розвитку нашої держави в частині діяльності правоохоронних органів, що забезпечують фінансово-економічну безпеку.

Ключові слова: фінансово-економічна безпека, Національне Бюро фінансової безпеки України, Служби розслідування фінансових злочинів Литви, розслідування фінансових злочинів.

Список посилань

1. Таранушенко Г.А. Економічна безпека держави. Статика процесу забезпечення / за ред. проф. Б. Кравченка. – К.: Кондор, 2012. – 302 с.

2. Про Національне Бюро фінансової безпеки України : Законопроект від 19.03.2018 : Електронний ресурс / Режим доступу http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/

3. Бодня Т. Ніна Южаніна: “У законопроекті про Нацбюро фінансової безпеки ми змінили модель розслідування злочинів у сфері публічних фінансів” / Т. Бодня : Електронний ресурс. – Режим доступу : https://censor.net.ua/resonance/3054633/nna.

4. Муравська Ю. Інституційне забезпечення розслідування фінансових злочинів та боротьби з фінансуванням тероризму в контексті зміцнення економічної безпеки держави: досвід Литви / Ю. Муравська // Актуальні проблеми правознавства. – Випуск 3 (11). – 2017 р. – С. 149-154.

5. Manning G. A. Financial Investigation and Forensic Accounting. – тhird Edition, by CRC Press Textbook, 2010. – 792 p.

6. Рєзнік О. М. Порівняльний аналіз сутності економічної безпеки України та країн Європейського Союзу / О. М. Рєзнік // Форум права. – 2015. – № 4. – С. 232–236.

7. Financial Crime Investigation Service. [Electronic resours]. – Mode of access: http://www.fntt.lt/en. 8. Притула Н.В. Досвід забезпечення економічної безпеки в зарубіжних країнах / Н.В. Притула // Економіка та управління національним господарством: стан, тенденції та перспективи: тези доп. I Міжн. наук.-практ. конф. — Одеса: Пальміра, 2014. — С. 41—44.

Назва статті: ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ РЕСПУБЛІКИ КОЛУМБІЯ
Автор(и): В. В. Mирогод-Карпова, A. В. Савченко
Сторінки: 80-85

Повний текст

Анотація

Стаття присвячена дослідженню фінансових систем зарубіжних країн, зокрема, правовому регулюванню та структурі функціонування фінансової системи Республіки Колумбія.

У роботі з’ясовано, що Республіка Колумбія має достатню законодавчу базу регулювання всіх ланок фінансової системи. Визначено, що банківська система країни представлена Центральним банком Республіки Колумбія та іншими банками країни, що мають свою спеціалізацію. Досліджено особливі умови діяльності, розміри статутних капіталів відповідних фінансових організацій, що діють на території Республіки.

У роботі визначено низку нормативно-правових актів, що регулюють валютну сферу та мають досить сильний контроль їх виконання.

Досліджено порядок реалізації зобов’язань, що покладені на фінансові організації Республіки Колумбія.

У роботі проаналізовано здійснення роботи із залученням іноземних інвестицій. Зокрема, першочерговим етапом запровадження такої діяльності є отримання попереднього дозволу.

Охарактеризовано банківську систему країни, що складається з трьох рівнів. Зроблений акцент на особливий внесок Банку Колумбії. Своєю роботою він забезпечив піднесення платіжної системи, інфраструктури сектору економіки та стабільне функціонування платежів.

У роботі піднімається питання з відмивання грошових коштів, що отримані незаконним шляхом.

Досліджено структуру, процедуру обрання керуючих органів Центрального Банку Республіки Колумбія.

Охарактеризовано податкову систему Республіки, як джерело наповнення бюджету країни. З’ясовано розмір ставки оподаткування на кожний вид податку, які саме продукти та надання послуг підлягають оподаткуванню та випадки звільнення від такого зобов’язання. Досліджено податок на додану вартість, акцизний податок, податок на споживання, так зване «мито», прибутковий податок.

Ключові слова: фінансова система Республіки Колумбія, Центральний Банк, Рада директорів, бюджетна система, податкова система, податок.

Список посилань

1. Bаnco dе lа Rерublіcа – Colombіа. [Електронний ресурс]. – [Режим доступу]: httр://www.bаnrер.gov.

2. Конституція Республіки Колумбія. – 1991. [Електронний ресурс]. – [Режим доступу]: httр://confіndеr.rіchmond.еdu/аdmіn/docs/colombіа_const2.рdf

3. Курс денег. [Електронний ресурс]. – [Режим доступу]: httрs://kurs.com.uа/vаlyutа/coр/

4. Литвиненко Я.В. Податкові системи зарубіжних країн / Я.В. Литвиненко, І.Д. Якушик. – К.: МАУП, 2016. – 208 с.

5. Офіційний сайт Міністерства фінансів та державного кредиту Колумбії. [Електронний ресурс]. – [Режим доступу]: mіnhаcіеndа.gov.cо

6. Торговая экономика. Бюджет правительства Колумбии на 2001-2018 годы. [Електронний ресурс]. – [Режим доступу]: httр://www.trаdіngеconomіcs.com/colombіа/govеrnmеnt-budgеt

7. Центральна банківська система Колумбії. [Електронний ресурс]. – [Режим доступу]: httрs://іz.ru/rubrіc/еkonomіkа

8. ЦРУ. Всесвітня книга фактів. – 2014-15. [Електронний ресурс]. – [Режим доступу]: httрs://www.cіа.gov/іndеx.html

Назва статті: НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СВІТОВОЇ ІНТЕРНЕТ-МЕРЕЖІ
Автор(и): Б. O. Павленко, M. O. Бондаренко
Сторінки: 86-91

Повний текст

Анотація

У статті проаналізовані основні віхи розвитку та становлення інтернету, його еволюція та перевтілення в сучасну світову мережу, та нормативно-правове регулювання інтернету як у світі так і в межах кібернетичних кордонів України. Зокрема досліджено утворення ARPANet, та французської мережі CYCLADES. Співпрацю вказаних державних програм та основних користувачів даних мереж. Розвиток зазначених мереж та досліджено їх поступове перетворення у світову інтернет-мережу, у тому вигляді в якому ми знаємо її зараз та користуємося. Перехід від засобу зв’язку для «обраних» до відкриття доступу всім охочим особам, чому посприяв розвиток інформаційно-комунікаційних технологій.

Основна увага в статті приділяється правовому регулюванню інтернету на світовому рівні та важливість подібних дій на території нашої держави, як частини світового кіберпростору. Світова практика норматив-правового регулювання в даній сфері свідчить про те, що такі відносини регулюються міжнародними правовими актами, що ратифікуються кожною з країн. У науковій літературі можна віднайти значну кількість наукових доробків присвячених дослідженню теорії та практики «м’якого права». Окрім цього, частина країн створює міжнародні організації, що розглядають сферу регулювання інтернет-мережі в окремих аспектах, що вже продемонструвало позитивні результати на практиці.

У статті зазначено місце України в світовому кіберпросторі та взаємодія з іншими країнами з приводу регулювання відносин, що виникають в інтернет-середовищі. Наведено статичні дані, що відображає наскільки популярним серед населення є мережа. Подібні дані, надають змогу дійти висновків, що українці є частиною світового інформаційного суспільства. Саме ця ситуація доводить необхідність подальших досліджень в даній сфері та розробку даного питання, оскільки Україна, як і більшість світу, залишається досить уразливою як для кіберзлочинців так і для шахраїв.

Ключові слова: інтернет, кіберпростір, DARPA, CYCLADES, ARPANet.

Список посилань

1. Діти у віці від 7 до 10 років та Інтернет (молодший шкільний вік) –[Електронний ресурс]/І.Берест// Інформаційна безпека Вашої дитини .-2017 – Режим доступу – http://informbezpeka.blogspot.com/2014/06/7-10.html

2. Украинское ІТ в цифрах: индустрия состоялась как ключевая для экономики Украины -–[Електронний ресурс]/ Виталий Нужный//DOU – 2015 – Режим доступу: https://dou.ua/lenta/columns/it-in-figures.

3. About DARPA// Defense Advanced Research Projects Agency.

4. Історія виникнення інтернету – [Електронний ресурс] – 2016 – Режим доступу: http://moyaosvita.com.ua/informatuka/istoriya-viniknennya-internetu/

5. Louis Рouzim. Presentation and major design aspects of the CYCLADES computer network. This paper was originally published in: NATO Advanced Study Institute on Computer Communication Networks, University of Sussex, held in 1973 – doi http://rogerdmoore.ca/PS.

6. The CYCLADES network – present state and development trends /

This paper was presented at the Symposium on Computer Networks, 1975 pp 8-13.- doi http://rogerdmoore.ca/PS/CIGALE/CYCL2.html

7. Кудрявцева С.П., Колос В.В. Міжнародна інформація [Текст]: Навчальний посібник — К.: Видавничий Дім «Слово» – 2005. – 400 с.

8. Історія виникнення інтернету// Студія Web Building – 2016

9. Татарова В. С. Особливості правового регулювання мережі інтернет/В.С.Татарова// «Управління розвитком» – 2014 – № 6 (169)

10. Шахбазян К.С. Міжнародно-правові основи регулювання відносин в мережі інтернет [Текст]/Шахбазян К.С.// АВТОРЕФЕРАТ

дис. на здобуття наук. ст.к.ю.н. – 2009

11. Новицький А. М. Міжнародний досвід правового регулювання Інтернет / А. М. Новицький // Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. – 2014. – № 2. – С. 52-58. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npnau_2014_2_12.

12. Інформаційна політика: Навч. посіб. для студентів ВНЗ, аспірантів, викладачів. — 2-ге вид., стер. / Почепцов Г.Г., Чукут С.А. — К., 2008. — 663 с. – Режим доступу: https://pidruchniki.com/1584072017458/politologiya/informatsiyna_politika

13. Yoshai Benkler. From Consumers to Users: Shufting the Deeper Structures of Regulation Towards Sustainable Commons and User Access – 52 Fed Comm. L.J. 561, (2000)

14. Ю.Є.Петрухно.Інформаційне суспільство:поняття,основні складові,характеристика/Ю.Є.Петрухно//Вісник ОНУ.-Сер.: Бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство. – 2014.- Т. 19, вип. 1- с.127-132

15. Internet Trends – 2018 [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.kleinerperkins.com/perspectives/internet-trends-report-2018/\

16. Полях В. М. Електронна комерція: теоретико-правові засади та сучасний стан в Україні / В. М. Полях, Н. М. Кривошеєва, В. М. Клочко, О. М. Шарапова, Н. В. Чуйко // ScienceRise. – 2017. – № 5. – С. 11-17.

17. Чайковська В. П. Електронна комерція в Україні: сучасний стан та тенденції розвитку / В. П. Чайковська // Інтелект XXI. – 2016. – № 3. – С. 38-48.

 

Назва статті: ПРАВО СТОРІН НА ВИБІР ДОГОВОРУ, ЩО РЕГУЛЮЄ ВІДНОСИНИ, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРАЦЕЮ ТА ЙОГО ОБМЕЖЕННЯ
Автор(и): O. I. Kисельова, A. В. Бенько
Сторінки: 92-97

Повний текст

Анотація

Проблема вибору між трудовим договором та цивільно-правовим є актуальною, з нею може стикатися як працівник так і роботодавець. І на практиці все частіше існують випадки коли трудовий договір, який відіграє важливу роль та є підставою вступу працівника у трудові відносини, підміняється цивільно-правовим. Таким чином постає нагальна потреба з’ясувати, які особливості таких видів договорів, який саме договір є доцільним у регулюванні відносин, пов’язаних із працею. У статті досліджено співвідношення трудового договору і суміжних цивільно-правових угод про працю на основі аналізу норм чинного законодавства. Висвітлено питання проблем розмежування трудових і цивільно-правових договорів, розглянуто переваги та недоліки договорів для кожної сторони. Окремо розглянуто питання щодо визначення правової природи укладеного договору. В статті доводиться, що роботодавець обмежений у виборі виду договору, адже повинен враховувати характер відносин, розуміти, чи будуть вони систематичними та потребує детального зазначення в договорі всіх істотних умов, аби запобігти негативних наслідків та санкцій, як для себе, так і для працівника. Також в статі наголошується на тому, що договір цивільно-правового характеру за певних обставин може бути визнано трудовим тільки за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, тобто визнання таких договорів трудовими має здійснюватися лише після відповідного рішення суду за позовом працівника чи територіального органу Державної служби України з питань праці. В статті зазначається, що головним критерієм для кваліфікації договору необхідно визначити саме волю працівника, зважаючи на те, що є вигідним для нього самого, яким відносинам він надає перевагу, чи мав він взагалі намір укладати саме цивільно-правовий договір, чи не наявні тут певні маніпуляції зі сторони роботодавця.

Ключові слова: трудовий договір, цивільно-правові угоди про працю, правова природа, співвідношення, захист прав працівників.

Список посилань

1. Кодекс законів про працю України [Електронний ресурс.] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 .

2. Щодо тлумачення окремих положень трудового законодавства: Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 16.05.2011 р. N 151/06/186-11 [Електронний ресурс.] – Режим доступу: https://www.profiwins.com.policy/2135-151.html .

3. Щодо виконання робіт на підставі цивільно-правових договорів: Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 20.04.2012 р. № 64/06/187-12 [Електронний ресурс.] – Режим доступу: http://www.documenty.in.ua/lyst-ministerstva.

4. Кантерман О. Приховані трудові відносини: чим ризикує роботодавець? [Електронний ресурс.] – Режим доступу: https://uteka.ua/ua/publication/commerce-12-zarplaty.